Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
– Ілля, нарешті ти прийшов! – радісно зустрічала чоловіка Зоя. – Я таку квартирку нам знайшла. Прямо все, як ми мріяли… – Постривай ще, Зоє, з квартирою, – сказав Ілля. – А чого чекати? – здивувалася Зоя. – Така квартира швидко піде… – Краще давай їсти, – Ілля сів за кухонний стіл. Зоя дістала тарілку, відкрила сковорідку і застигла над нею з ложкою. – Ти що, передумав купувати квартиру? – вона різко обернулася до чоловіка. – Грошей нема, – тихо сказав Ілля. – Як?! – Зоя сіла на стілець з порожньою тарілкою і ложкою в руках, і подивилася на чоловіка. Вона не розуміла, що відбувається
Життєві Історії

– Ілля, нарешті ти прийшов! – радісно зустрічала чоловіка Зоя. – Я таку квартирку нам знайшла. Прямо все, як ми мріяли… – Постривай ще, Зоє, з квартирою, – сказав Ілля. – А чого чекати? – здивувалася Зоя. – Така квартира швидко піде… – Краще давай їсти, – Ілля сів за кухонний стіл. Зоя дістала тарілку, відкрила сковорідку і застигла над нею з ложкою. – Ти що, передумав купувати квартиру? – вона різко обернулася до чоловіка. – Грошей нема, – тихо сказав Ілля. – Як?! – Зоя сіла на стілець з порожньою тарілкою і ложкою в руках, і подивилася на чоловіка. Вона не розуміла, що відбувається

Іван притримав двері в ресторан, пропускаючи свою дружину вперед. Двері за ними плавно зачинилися, стишивши ритм музики і шум голосів. Вдалині виднілося яскраве світло міста, а через темряву до […]

Мирослава відкрила кришку і зазирнула в каструлю, яка стояла на плиті. Жінка застигла від побаченого. Вона була порожня… – Вікторе! – гукнула Мирослава свого чоловіка. – Вчора залишалися котлети в каструлі. Десь десять штук. Ти їх не перекладав нікуди? Чоловік зайшов на кухню і теж зазирнув у каструлю. – Дивно, – пробурмотів він. – Наш син не зміг би їх всі зʼїсти. А котлет багато було… Мирослава задумливо подивилася на чоловіка. – Ти що нічого не зрозуміла?! – раптом запитав Віктор. – А що я мала зрозуміти? – Мирослава здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, про що той говорить
Життєві Історії

Мирослава відкрила кришку і зазирнула в каструлю, яка стояла на плиті. Жінка застигла від побаченого. Вона була порожня… – Вікторе! – гукнула Мирослава свого чоловіка. – Вчора залишалися котлети в каструлі. Десь десять штук. Ти їх не перекладав нікуди? Чоловік зайшов на кухню і теж зазирнув у каструлю. – Дивно, – пробурмотів він. – Наш син не зміг би їх всі зʼїсти. А котлет багато було… Мирослава задумливо подивилася на чоловіка. – Ти що нічого не зрозуміла?! – раптом запитав Віктор. – А що я мала зрозуміти? – Мирослава здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, про що той говорить

Мирослава відкрила кришку і зазирнула в каструлю, яка стояла на плиті. Жінка застигла від побаченого. Вона була порожня… – Вікторе! – гукнула Мирослава свого чоловіка. – Вчора залишалися ще […]

Валентина приїхала у рідне село. Аякже ж?! Сьогодні у її батьків срібне весілля. Жінка підійшла до батьківського будинку, постукала у двері. – Все-таки приїхала? Навіщо? Казала ж, не приїжджай! – здивувалася мати, побачивши на порозі доньку. Валя зайшла в будинок, поставила сумки в кімнаті, повернулася на кухню. – Мамо, а де батько? – запитала донька. – Ти краще присядь, і вислухай мене спокійно. Тобі не сподобається те, що я скажу, – раптом сказала мати. – Що сталося? – захвилювалася Валя. Мама ще з хвилину помовчала, а потім все розповіла доньці. Валя вислухала матір і застигла від почутого
Життєві Історії

Валентина приїхала у рідне село. Аякже ж?! Сьогодні у її батьків срібне весілля. Жінка підійшла до батьківського будинку, постукала у двері. – Все-таки приїхала? Навіщо? Казала ж, не приїжджай! – здивувалася мати, побачивши на порозі доньку. Валя зайшла в будинок, поставила сумки в кімнаті, повернулася на кухню. – Мамо, а де батько? – запитала донька. – Ти краще присядь, і вислухай мене спокійно. Тобі не сподобається те, що я скажу, – раптом сказала мати. – Що сталося? – захвилювалася Валя. Мама ще з хвилину помовчала, а потім все розповіла доньці. Валя вислухала матір і застигла від почутого

Валентина їхала до батьків на срібне весілля. Насправді батько Валентині нерідний. Мама вийшла за нього заміж після розлучення з першим чоловіком. Валентині було п’ять років, а братові – три. […]

Максим з Ларисою сиділи на дивані й дивилися романтичний фільм. Чоловік взяв горішок і уважно подивився на жінку. – Ларисочко, а коли ти скажеш своєму чоловікові про нас? – раптом запитав він. – Коханий, ти про що?! – Лариса аж відсунулася від Максима. – Ти ж також одружений. Тебе щось не влаштовує? До того ж, у мене з Едуардом є дитина. – Ну це так, – пробурмотів Максим. – Мишко, до речі, схожий на мене. – Ти нічого не хочеш мені сказати? – І що ж це я маю сказати? – Лариса здивовано дивилася на Максима, не розуміючи, що відбувається
Життєві Історії

Максим з Ларисою сиділи на дивані й дивилися романтичний фільм. Чоловік взяв горішок і уважно подивився на жінку. – Ларисочко, а коли ти скажеш своєму чоловікові про нас? – раптом запитав він. – Коханий, ти про що?! – Лариса аж відсунулася від Максима. – Ти ж також одружений. Тебе щось не влаштовує? До того ж, у мене з Едуардом є дитина. – Ну це так, – пробурмотів Максим. – Мишко, до речі, схожий на мене. – Ти нічого не хочеш мені сказати? – І що ж це я маю сказати? – Лариса здивовано дивилася на Максима, не розуміючи, що відбувається

Максим з Ларисою сиділи на дивані й дивилися романтичний фільм. Чоловік підсунув до себе тарілку з горішками, зʼїв один і уважно подивився на свою подругу. – Ларисочко, а коли […]

Віра поволі йшла з роботи додому. – Як добре на свіжому повітрі, – думала вона. На лавці біля підʼїзду сиділи три бабусі. Вони пильно дивилися на Віру і шепотілися… – Ну, ви тільки гляньте, жіночки, нова мешканка йде, – сказала Олена Степанівна. – Обличчя серйозне, не за віком, мабуть, багато чого в житті пройшла. І на сукню гляньте! Куди вже коротше? У наш час молодь інша була… Наступного дня Віра знову побачила трійцю, яка сиділа на лавці. Вона привіталася і пішла далі. Раптом позаду вона почула якийсь галас. Віра обернулася й застигла від несподіванки
Життєві Історії

Віра поволі йшла з роботи додому. – Як добре на свіжому повітрі, – думала вона. На лавці біля підʼїзду сиділи три бабусі. Вони пильно дивилися на Віру і шепотілися… – Ну, ви тільки гляньте, жіночки, нова мешканка йде, – сказала Олена Степанівна. – Обличчя серйозне, не за віком, мабуть, багато чого в житті пройшла. І на сукню гляньте! Куди вже коротше? У наш час молодь інша була… Наступного дня Віра знову побачила трійцю, яка сиділа на лавці. Вона привіталася і пішла далі. Раптом позаду вона почула якийсь галас. Віра обернулася й застигла від несподіванки

Віра поволі йшла з роботи додому. – Як добре на свіжому повітрі, особливо коли весь день просиділа в кабінеті, – думала вона. На лавці біля підʼїзду сиділи три бабусі. […]

Микола з дружиною Іриною відпочивали на дачі. Відпустка пролетіла швидко, настав час повертатися. – Цікаво, як там Марина без нас всі ці дні? – поцікавився Микола, коли подружжя поверталося у місто. – Миколо, наша донька вже не маленька, – усміхнулася йому дружина. За годину, Микола припаркував автомобіль біля підʼїзду, забрав сумки і вони з Іриною попрямували до квартири. Двері відкрила їхня донька Марина. – Мамо, тату! Я на вас дуже чекала! Я вам підготувала сюрприз! – прощебетала вона. Ірина та Микола зайшли в квартиру і так і ахнули від побаченого
Життєві Історії

Микола з дружиною Іриною відпочивали на дачі. Відпустка пролетіла швидко, настав час повертатися. – Цікаво, як там Марина без нас всі ці дні? – поцікавився Микола, коли подружжя поверталося у місто. – Миколо, наша донька вже не маленька, – усміхнулася йому дружина. За годину, Микола припаркував автомобіль біля підʼїзду, забрав сумки і вони з Іриною попрямували до квартири. Двері відкрила їхня донька Марина. – Мамо, тату! Я на вас дуже чекала! Я вам підготувала сюрприз! – прощебетала вона. Ірина та Микола зайшли в квартиру і так і ахнули від побаченого

– Мамо, а ви на дачу скоро поїдете? – Марина позіхаючи вийшла зі своєї кімнати і увійшла на кухню. Тато в так званій “літній піжамі” сидів за столиком і […]

Андрія вийшов з роботи і побачив біля дверей свого офісу маму. – Мамо, ти що тут робиш? – здивувався чоловік. – Сину пробач мені, пробач мені синку, – почала мати. – Не ображайся більше на мене! – Мамо, ти про що? – не розумів Андрій. – Синку, у нас біда! У нас таке сталося… Боже допоможи! – почала голосити жінка. – Мамо, заспокойся і все нормально поясни, – спробував заспокоїти її Андрій. Невдовзі мама трохи заспокоїлася і все розповіла сину. Андрій вислухав її і застиг від почутого
Життєві Історії

Андрія вийшов з роботи і побачив біля дверей свого офісу маму. – Мамо, ти що тут робиш? – здивувався чоловік. – Сину пробач мені, пробач мені синку, – почала мати. – Не ображайся більше на мене! – Мамо, ти про що? – не розумів Андрій. – Синку, у нас біда! У нас таке сталося… Боже допоможи! – почала голосити жінка. – Мамо, заспокойся і все нормально поясни, – спробував заспокоїти її Андрій. Невдовзі мама трохи заспокоїлася і все розповіла сину. Андрій вислухав її і застиг від почутого

Однокурсниці не звертали на Мельник Наталю жодної уваги. Проста дівчина з села з вічною посмішкою на ластовитому обличчі і незмінною копицею рудого волосся. Навчалася напрочуд добре, у допомозі теж […]

У Ганни був день народження. Вона сиділа за гарно накритим столом у залі. Посеред столу красувався великий торт. – Ганнусю, я маю тобі дещо сказати, – почав її батько Андрій. – Тепер тітка Олена буде твоєю новою мамою. Батько Ганни сказав це так урочисто, наче виступав на сцені. Ганна оторопіла від несподіванки і зиркнула на цю саму Олену, яка сиділа навпроти. – Ні, не буде! – сказала дівчинка і вискочила з-за столу. Олена не встигла навіть рота відкрити, як Ганна повернулася з якимось портретом. Вона розвернула фотографію й дорослі застигли від несподіванки
Життєві Історії

У Ганни був день народження. Вона сиділа за гарно накритим столом у залі. Посеред столу красувався великий торт. – Ганнусю, я маю тобі дещо сказати, – почав її батько Андрій. – Тепер тітка Олена буде твоєю новою мамою. Батько Ганни сказав це так урочисто, наче виступав на сцені. Ганна оторопіла від несподіванки і зиркнула на цю саму Олену, яка сиділа навпроти. – Ні, не буде! – сказала дівчинка і вискочила з-за столу. Олена не встигла навіть рота відкрити, як Ганна повернулася з якимось портретом. Вона розвернула фотографію й дорослі застигли від несподіванки

У Ганни був день народження. Вона сиділа за гарно накритим столом у залі. Посеред столу красувався великий торт. – Ганнусю, я маю сказати тобі дещо важливе, – почав її […]

Вадим Степанович зітхнув і важко сів на крісло. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав він. – Як матір поховав і хату закрив, так жодного разу й не приїжджав. Років двадцять минуло. Нічого не змінилося. Тільки вогкістю віє і пилюки багато… Він глянув на пічку. – Дрова відсиріли, – подумав чоловік. – Не хоче гріти… Раптом гримнули вхідні двері і в хату зайшла якась молода дівчина. – Здрастуйте, а ви хто? – ахнула вона, здивовано дивлячись на чоловіка. – Хазяїн, – посміхнувся Вадим Степанович. Дівчина дивилась на нього і не розуміла, що відбувається
Життєві Історії

Вадим Степанович зітхнув і важко сів на крісло. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав він. – Як матір поховав і хату закрив, так жодного разу й не приїжджав. Років двадцять минуло. Нічого не змінилося. Тільки вогкістю віє і пилюки багато… Він глянув на пічку. – Дрова відсиріли, – подумав чоловік. – Не хоче гріти… Раптом гримнули вхідні двері і в хату зайшла якась молода дівчина. – Здрастуйте, а ви хто? – ахнула вона, здивовано дивлячись на чоловіка. – Хазяїн, – посміхнувся Вадим Степанович. Дівчина дивилась на нього і не розуміла, що відбувається

Вадим Степанович скривився і важко сів на крісло. Він швидко дістав пігулку і випив склянку води. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав […]

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого
Життєві Історії

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого

– Поліно, ну подумай сама! Тобі всього вісімнадцять, ні чоловіка, ні роботи, ні освіти! Куди тобі дитину? – Я вже доросла і сама можу вирішити це питання! – сплеснула […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 55 Page 56

Вам також буде цікаво

  • У Миколи не стало дружини Ольги. Пройшло десять років, йому було вже сімдесят. Але, незважаючи на свої роки, виглядав чоловік бадьоро. Молодша сестра Миколи Марина постійно говорила до нього на одну і ту ж тему: – Знайди вже собі когось! Досить одному жити! Я втомилася до тебе щотижня приходити, допомагати. – Відчепись! – цим словом, зазвичай, і закінчувалася їхня суперечка… І раптом, одного разу, Микола сам подзвонив сестрі, о десятій ранку. – Марино, ти мені потрібна! – вигукнув він. – І то негайно! – Нащо? Що сталося? – Марина не розуміла, що відбувається
  • Рита зі своїм хлопцем Миколою зібралися на ювілей її матері. – Я вже підготувала подарунок, – сказала Рита Миколі. – Це коробочка, а в ній гроші. Мама колекціонує такі коробочки – з квітами, ручної роботи… На ювілеї все йшло добре. Рита трохи хвилювалася. Хвилювалася за маму, за коробочку і за Миколу, який їв найбільше, дивуючи гостей своїм апетитом. Подарунки почали дарувати ближче до кінця свята. Коробочку від Рити іменинниця помітила одразу. Було приємно отримати фінансовий подарунок. Мати Рити полізла в коробочку по гроші і… Аж почервоніла від побаченого
  • Іван був сам удома кілька днів. Нарешті, одного дня, вже надвечір приїхала з роботи його мати. Жінка працювала провідницею і от тільки повернулася з додому. Вона прийняла душ і почала хазяйнувати на кухні. – Іване, давай іди в магазин! – гукнула мати сина. – У нас порожній холодильник! Бери гроші в комоді, і все купуй за списком, як завжди… Іван одягнувся, взяв рюкзак і підійшов до комода. Там верхній шухляді у них з матір’ю лежали гроші на харчування та проживання. Хлопець відкрив стару дерев’яну скриньку і застиг від здивування
  • – Щось я засиділася в місті! – заявила невістці Марії і сину Віктору Ніна Євгенівна. – Хочу покататися! Візьміть мене з собою на нашу дачу… Серце Марії пішло в п’яти. Вона не знала, що робити! А все тому, що на дачі зовсім не було врожаю! Хоча свекрусі вони говорили зовсім протилежне… Марія з Віктором сиділи за столом і нервово перезиралися. Вони так і не могли придумати, як викрутитись із ситуації. Свекруха збиралася на дачу. Їх обман мав розкритися вже завтра… – Вітю, що ми будемо робити? – запитала Марія. – Не знаю, – сказав Віктор. – Якось викрутимося… Аж тут раптом відкрилися двері і сталося несподіване
  • Тетяна прийшла з роботи пізно і в поганому настрої. – Таню, вечеряти будеш? – вийшла до неї мама. – На плиті котлетки й овочі тушковані є. – Не хочу нічого, не можу я так більше, мамо! – сказала Тетяна. – Чого ж у нас життя таке важке?! Скільки ще бідувати будемо?! – Не ми одні такі, доню, – сказала Лариса Андріївна. – Добре, мамо, добраніч… – сказала Тетяна. Мама пішла, а Таня залишилася на кухні пити чай. – Сумуєш, внучко? – вийшла зі своєї кімнати бабуся. – Чула я вашу розмову з матір’ю. Це прапрадід твій винен у всьому! – Ти про що, бабусю?! – Таня не розуміла, що відбувається
© 2025 Дівочі Посиденьки