Життєві Історії

Марійка працювала хатньою робітницею у літньої пари. Якось вона вийшла за хвіртку, щоб зустріти доставлення продуктів. Разом із нею вийшов і господар Володимир Олександрович, тримаючи на руках дочку Марійки Ганнусю. Але за воротами був зовсім не курʼєр… Там стояли батьки Марійки! – Та-а-к, – сказала мати Алла Леонідівна. – На щось подібне я й очікувала… – Доброго дня, мамо і тату теж, – сказала Марійка. – Ви як тут? – Та ось, добрі люди розповіли, як моя дочка нас ганьбить! – заявила мати. – Мамо, де ж тут ганьба? – здивувалася Марійка. – У нас із Ганнусею все добре. – Ти вважаєш нормальним бути на утриманні у старого?! – раптом вигукнула мати. Марійка аж очі вирячила від почутого

У дитинстві Марійка довго не могла зрозуміти, чому батьки не живуть разом із нею. З однорічного віку вона була у селі, на вихованні у бабусі. Точніше, Ганна Василівна була […]

Життєві Історії

Антоніна поїхала в гості до дочки. Вона погостювала і ось настав час їхати додому. Вдома все було добре. Її кішка зустріла господиню. Сусідка Ліза віддала ключі від квартири, які вона їй лишала і пішла до себе. – Я твоя боржниця, Лізо… – тільки і сказала їй услід Антоніна Іванівна. Жінка помилася, перевдягнулась і запустивши пральну машинку, пішла до сусіда. – А, от і я! – зайшла Тоня у квартиру. – Нарешті, Тоню… – сказав старенький Олег Сергійович і поцілував їй руку. – Олеже, як ти тут? – запитала Антоніна Іванівна. – Я ж тобі їсти лишала. – Я ситий, – сказав той. Антоніна відкрила холодильник і обімліла від побаченого

Жили на першому поверсі старої триповерхівки люди похилого віку. Всього три квартири, а поверх усі жителі під’їзду й будинку називали жартома «пенсіонерським». – Добре ще, – казала Антоніна Іванівна, […]

Життєві Історії

Віка вирішила зробити ремонт. – Та ти що?! – здивувався її друг Микита. – Сама робитимеш? Не вигадуй! Вони сиділи компанією за столиком у кафе. – Ну… – почала Віка. – Я не маю грошей на супер-бригаду. Так… Друзі допоможуть трохи. – Друзі?! – ахнув Микита. – Ми – твої друзі! Завтра я надішлю до тебе майстра з моєї фірми. Все зробимо! – А що по грошах? – запитала Віка. – Для своїх – за хороший відгук! – заявив Микита. – Та ну? – Віка витріщила очі. – Ні, так не піде… – Ну, тоді заплатиш, скільки захочеш, – сказав він. Віка була здивована і рада. Вона скасувала домовленості з приятелями. А в призначений день сталося дивне

Рита й Микита були з тих пар, на яких хочеться рівнятися. Усміхнені, легкі на підйом, з тисячею захоплень і нескінченним колом спілкування – вони здавалися центром теплого, святкового всесвіту. […]

Життєві Історії

Рита спеціально крутилася перед Василем. Хлопець був дуже нічого, у ньому було щось привабливе. – Ось, флешка, – Рита повернула річ, яку позичила у Василя. – Сподіваюся, знадобилася? – Василь швидко прибрав її у кишеню і зазбирався йти. – Це тобі. Як подяка, – Рита простягла запрошення на свій день народження. Батьки орендували для неї залу у модному закладі. – Закрита вечірка. Будуть тільки обрані. – Дякую, але я не можу туди піти, раптом сказав Василь. – Та не хвилюйся, – запевнила Рита. – Ти – мій гість. Тебе пустять. Василь подивився на Риту дуже здивовано. – У мене на цей день інші плани, – сказав він. Рита оторопіла

Рита та Василь навчалися на одному курсі. Знайомство відбулося спонтанно: Рита не знала, у кого попросити лекції перед заліком – багато друзів прогулювали, та й сама дівчина нечасто відвідувала […]