– Хоробра ти людина, Іване Петровичу, – усміхнувся Денис. – Відпустив дружину на курорт! А хоч не загуляє? – Денисе, треба мати хоч якесь розуміння про довіру! – з […]
Життєві Історії
Життєві Історії
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе на подвірʼї. Вона витерла піт з чола і вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. – Тоню, привіт! – сказала гостя. – Розмова є. – Привіт, – відповіла Тоня. – Ну, заходь, коли прийшла… Тоня запросила незнайому жінку до хати, поставила грітися чайник. – Цікаво, що їй потрібно? – подумала вона. – Мене Ніна звуть, – сказала незнайомка. – Ми з тобою особисто не знайомі, але люди розповіли, що й до чого… Не ходитиму колами… У твого чоловіка покійного син є. Тоня застигла від здивування
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе на подвірʼї. Вона витерла піт з чола і вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. – Тоню, привіт! Розмова є. […]
Життєві Історії
Василь приїхав у рідне місто всього на день. Приїхав він з єдиною метою – сходити на могилку своїх батьків. Йому хотілося відвідати ще й могилку своєї першої дружини Марії. Але де вона похована, Василь не знав… Одразу після цвинтаря Василь мав намір їхати на вокзал. О дев’ятій вечора поїзд мав відвезти його назад, у місто, де на нього чекали кохана дружина і діти. Василь уже виходив із цвинтаря, коли ззаду його раптом гукнув знайомий жіночий голос: – Василю, це ти, чи що?! Василь оторопів, не вірячи своїм вухам
Василь спеціально приїхав до рідного міста всього на день, з єдиною метою – сходити на могилку своїх покійних батьків. Йому, звичайно, хотілося відвідати ще й могилку своєї першої дружини, […]
Життєві Історії
Ігор уже спав, коли несподівано пролунав пізній дзвінок матері. – Мамо, ти мені дзвонила три години тому, а зараз ти мене розбудила, – сказав Ігор. – Мені рано вставати, я й так не висипаюся. Невже не можна було зачекати ранку?! Ви заслабли, ти чи тато? Щось сталося?! – Ігор, – сказала мати. – Мені тільки… Нам щойно… Ігор вирішив не перебивати матір, вона й так хвилювалася. – Дзвонила твоя сестра, – продовжувала жінка. – Вона цей… Ох, там таке… – Та що таке?! – тут Ігор вже аж рознервувався, нічого не розуміючи
Несподівано пролунав пізній дзвінок матері. – Мамо, ти мені дзвонила три години тому, а зараз ти мене розбудила. Мені рано вставати, я й так не висипаюся. Невже не можна […]
Життєві Історії
Олена збиралася на день народження своєї подруги Каті. Напередодні вона подзвонила до свого брата Романа. Олена сказала, що в суботу її не буде вдома, тому, якщо вони хочуть привести до неї племінника Миколку, то на неї нехай не розраховують. – Добре, сестричко, я тебе зрозумів! – відповів Роман. – Ми з Каринкою в суботу теж у гості йдемо, а Миколку відвеземо до батьків Карини… У суботу в двері Олени хтось подзвонив. Вона нікого не чекала. Олена збиралася на день народження і чепурилася перед дзеркалом. Жінка глянула у вічко, й остовпіла від побаченого
– Оленко, привіт, ти вдома? – запитала в Олени дружина її брата Карина. – Поки що вдома, але через годину поїду. – А куди це ти зібралася? – До […]
Життєві Історії
Марійка працювала хатньою робітницею у літньої пари. Якось вона вийшла за хвіртку, щоб зустріти доставлення продуктів. Разом із нею вийшов і господар Володимир Олександрович, тримаючи на руках дочку Марійки Ганнусю. Але за воротами був зовсім не курʼєр… Там стояли батьки Марійки! – Та-а-к, – сказала мати Алла Леонідівна. – На щось подібне я й очікувала… – Доброго дня, мамо і тату теж, – сказала Марійка. – Ви як тут? – Та ось, добрі люди розповіли, як моя дочка нас ганьбить! – заявила мати. – Мамо, де ж тут ганьба? – здивувалася Марійка. – У нас із Ганнусею все добре. – Ти вважаєш нормальним бути на утриманні у старого?! – раптом вигукнула мати. Марійка аж очі вирячила від почутого
У дитинстві Марійка довго не могла зрозуміти, чому батьки не живуть разом із нею. З однорічного віку вона була у селі, на вихованні у бабусі. Точніше, Ганна Василівна була […]
Життєві Історії
Антоніна поїхала в гості до дочки. Вона погостювала і ось настав час їхати додому. Вдома все було добре. Її кішка зустріла господиню. Сусідка Ліза віддала ключі від квартири, які вона їй лишала і пішла до себе. – Я твоя боржниця, Лізо… – тільки і сказала їй услід Антоніна Іванівна. Жінка помилася, перевдягнулась і запустивши пральну машинку, пішла до сусіда. – А, от і я! – зайшла Тоня у квартиру. – Нарешті, Тоню… – сказав старенький Олег Сергійович і поцілував їй руку. – Олеже, як ти тут? – запитала Антоніна Іванівна. – Я ж тобі їсти лишала. – Я ситий, – сказав той. Антоніна відкрила холодильник і обімліла від побаченого
Жили на першому поверсі старої триповерхівки люди похилого віку. Всього три квартири, а поверх усі жителі під’їзду й будинку називали жартома «пенсіонерським». – Добре ще, – казала Антоніна Іванівна, […]
Життєві Історії
– Як ви там, хазяї?! – подзвонив Сергію його найкращий друг Олег. – Ми будемо через п’ять хвилин. – Добре, чекаємо! – сказав Сергій. Він перевів погляд на свою дружину Лесю. Та пурхала на терасі із занепокоєним виглядом. – Не знаю, чи вистачить усім їжі, – скаржилася вона. – У твоїх друзів апетит ще той. – Прошу, тільки не починай, – махнув рукою Сергій. Вони з Лесею чекали друзів, які напросилися на шашлики. Раптом почувся скрип коліс. Машина різко загальмувала, піднявши цілу хмару пилу. А потім із машини почали виходити люди. Багато людей! А слідом їхала ще одна машина… – Хто це? – ахнула Леся. Вони не розуміли, що відбувається
– Як ви там, хазяї? Ми за п’ять хвилин будемо, – з телефону долинув бадьорий баритон Олега – найкращого друга Сергія. – Добре, чекаємо! Сергій перевів погляд на дружину […]
Життєві Історії
Віка вирішила зробити ремонт. – Та ти що?! – здивувався її друг Микита. – Сама робитимеш? Не вигадуй! Вони сиділи компанією за столиком у кафе. – Ну… – почала Віка. – Я не маю грошей на супер-бригаду. Так… Друзі допоможуть трохи. – Друзі?! – ахнув Микита. – Ми – твої друзі! Завтра я надішлю до тебе майстра з моєї фірми. Все зробимо! – А що по грошах? – запитала Віка. – Для своїх – за хороший відгук! – заявив Микита. – Та ну? – Віка витріщила очі. – Ні, так не піде… – Ну, тоді заплатиш, скільки захочеш, – сказав він. Віка була здивована і рада. Вона скасувала домовленості з приятелями. А в призначений день сталося дивне
Рита й Микита були з тих пар, на яких хочеться рівнятися. Усміхнені, легкі на підйом, з тисячею захоплень і нескінченним колом спілкування – вони здавалися центром теплого, святкового всесвіту. […]
Життєві Історії
Рита спеціально крутилася перед Василем. Хлопець був дуже нічого, у ньому було щось привабливе. – Ось, флешка, – Рита повернула річ, яку позичила у Василя. – Сподіваюся, знадобилася? – Василь швидко прибрав її у кишеню і зазбирався йти. – Це тобі. Як подяка, – Рита простягла запрошення на свій день народження. Батьки орендували для неї залу у модному закладі. – Закрита вечірка. Будуть тільки обрані. – Дякую, але я не можу туди піти, раптом сказав Василь. – Та не хвилюйся, – запевнила Рита. – Ти – мій гість. Тебе пустять. Василь подивився на Риту дуже здивовано. – У мене на цей день інші плани, – сказав він. Рита оторопіла
Рита та Василь навчалися на одному курсі. Знайомство відбулося спонтанно: Рита не знала, у кого попросити лекції перед заліком – багато друзів прогулювали, та й сама дівчина нечасто відвідувала […]