Для тебе

Ірина Іванівна стояла на ґанку, накинувши теплу кофту. – Барсику! – покликала вона свого кота. – Та де ж його носить? Зимове село мовчало. – Стоп! – раптом подумала жінка. – Он ланцюжок слідів… І, звісно ж, тягнеться він по сусідському закинутому подвірʼю прямісінько до дверей закинутого будинку. А он і сам кіт! – Барсику! – гукнула Ірина Іванівна. Кіт послухався й пішов до господині. – Ох, ти ж! – ахнула вона. – Скільки ж тебе кликати можна?! Кіт шмигнув у хату. Ірина Іванівна зайшла слідом. – Стій! Дай пообтрушую тебе! – жінка нахилилася, щоб змахнути з чорної котячої спини білі сніжинки і… Обімліла від побаченого! То був зовсім не сніг

– Барсику! Барсику! Та де ж його носить? – Ірина Іванівна стояла на ґанку, накинувши теплу кофту. Зимове село мовчало. Будиночки стояли серед снігу, немов острови посеред океану. Втім, […]

Для тебе

Марія з Олексієм прозустрічалися рік, після чого Олексій зробив дівчині пропозицію. Марія погодилася. Приготування до весілля було одним із найщасливіших періодів. Батьки Олексію і мама Марійки домовилися влаштувати для пари справжнє свято! Урочистість вийшла дуже романтичною, затишною й сімейною. На ранок після весілля молоді вирішили влаштувати спільний з батьками сніданок. Марія продумала меню й замовила в ресторані доставку. – Олексій, допоможи мені накрити на стіл, – звернулася молода дружина до чоловіка. – Батьки незабаром приїдуть, а я не встигаю. – Ну, Марійко, це ж ніби не чоловіча справа, – невдоволено відповів Олексій. Марія застигла від здивування. Але далі було більше

Марія та Олексій вважалися ідеальною парою. Друзі відкрито заздрили молодим, так вдало вони знайшли один одного. Весілля мало стати гідним початком нового етапу життя закоханих. Проте, все пішло зовсім […]

Для тебе

Ірина з самого ранку прийшла до сусідки Наталі. Вона плакала. – Весь урожай, наша розкішна теплиця, все порушено якимось нічним пройдисвітом! – говорила Ірина. – Я ж так сподівалася, що буду цього року з огірками і помідорами. Частину продати хотіла, частину собі на їжу, дітлахам, а тут таке! Все звалилося в один момент, – не вгавала жінка. – Та не сумуй ти так, – намагалася заспокоїти сусідку Наталя. – Це ж не кінець світу! Чим зможу – допоможу, а саму теплицю твій хазяїн сам відновити спробує. – Який хазяїн?! – вигукнула Ірина. – Йому вже давно не треба нічого. Наталя почала шукати вихід. І раптом знайшла

Між сусідами-подружжями Іваненками і Петряками ніколи не було особливих розбіжностей. Жили вони дружно, ніколи не сварячись і не сперечаючись, у будь-який момент готові прийти один до одного на допомогу. […]