– Миколо! Мико-ло! – баба Таня гукала свого чоловіка, пробираючись крізь зарості негостинної кропиви.
– Ну дає! – сварилася вона. – Думав сховався? Ага, зараз! Я вже й не в таких місцях тебе знаходила! Та щоб тобі…
Баба Таня потерла руку, але шлях свій продовжила і через десять хвилин її зусилля були винагороджені.
Вона вийшла на галявину, де стояв маленький, але досить міцний будиночок.
Збудували його місцеві мужики для того, щоб залишатися в лісі з ночівлею, коли ходили по гриби, ягоди, чи на риболовлю.
Але частіше виходило так, що залишалися вони там далеко не для цих цілей.
Як жінки не сварилися, але мужики свій затишний куточок відстояли і тепер якщо хтось із них несподівано зникав, то знайти їх можна було саме там…
Ось і дід Микола, замість того, щоб допомогти бабі Тані на городі, з самого ранку пішов по гриби і не було його уже досить тривалий час.
Все б нічого, але разом з ним з дому зник його нерозлучний друг, і за сумісництвом сват, Грицько.
Саме тому дружина і запідозрила, що діди, швидше за все, влаштували собі відпочинок.
Так як баба Оля, дружина діда Грицька, трохи заслабла, то на пошуки чоловіків пішла, завжди активна і легка на підйом, баба Таня…
Діставшись заповітного будиночка, баба Таня різко відчинила двері, маючи намір сказати чоловікові і сватові все, що про них думає, але на свій подив побачила, що їх там нема…
Баба Таня дуже здивувалася, бо навіть і не знала де ще шукати свого благовірного і його друга.
Озирнувшись, баба Таня побачила в кутку якусь річ. Вона придивилася до неї й застигла від здивування.
Це був рюкзак її чоловіка! І ось тут вона почала не на жарт хвилюватися, бо знала, що дід Микола швидше забуде десь її, але тільки не свій рюкзак…
Дорогу назад баба Таня здолала на раз-два і в селі була вже буквально через десять хвилин.
Вирішивши, що приховувати від баби Олі факт зникнення мужиків зовсім не варіант, баба Таня, не заходячи додому, пішла до свахи.
– Значить так, Олю, – видала баба Таня прямо з порога. – Чоловіків наших там немає! Але… Є рюкзак Миколи! А ти, Олю, чудово знаєш, що він для нього означає!
Баба Оля, незважаючи на слабість, зіскочила з дивана.
– Як це немає? Ти добре дивилась?
Баба Таня з обуренням глянула на сваху.
– Ти мене за кого вважаєш? Немає їх там, говорю тобі! Зникли!
– Ох, Господи! Що ж робити будемо, Тетянко?
Баба Таня замислилась.
– Значить так, Олю! Насамперед треба дітям подзвонити, а поки вони з міста їдуть, ми з тобою побіжимо до дільничного! Нехай починає мужиків наших шукати…
За якихось десять хвилин бабусі були в Олексійовича, місцевого дільничного.
Олексійович до побоювань бабусь поставився дуже скептично, але знаючи, що вони все одно не відстануть, вирішив все-таки з’їздити до будиночка на галявині.
Рюкзак він дійсно знайшов, а ось дідів знайти йому не вдалося, хоча, окрім хатинки, він обстежив і прилеглу територію.
За кілька годин до села приїхали діти баби Олі і баби Тані.
У цей час самі бабусі плакали в два голоси, а найближчі подруги та сусідки намагалися їх хоч якось заспокоїти.
Чоловіки підтягувалися до будинку баби Олі для того, щоб вирушити на пошуки дідів, а Олексійович намагався викликати допомогу з міста…
У такій метушні баба Таня зовсім забула, що саме в цей час з випасу приходить її корова Зірочка і якщо її вчасно не запустити, то вона буде мукати на все село.
Баба Таня пішла додому для того, щоб завести корову в сарайчик.
Як не дивно, але Зірочка заходити в сарайчик відмовилася категорично…
Баба Таня що тільки не робила, але та вперлася і ніяк не хотіла заходити.
Тоді баба Таня обійшла корову і зазирнула в сарайчик для того, щоб зрозуміти що там таке вона могла побачити.
Як виявилося, злякалася Зірочка гостей, яких вона явно не запрошувала.
На сіні, в кутку, мирно спочивали нерозлучні друзі Микола і Григорій. Вони явно гульбанили…
Розбирали недолугих дідів чи не всім селом, за одно сварилися й на бабусь за те, що примудрилися підняти переполох на рівному місці.
Як виявилося, діди справді збиралися по гриби, а дід Микола навіть забрав у хатинку свій заповітний рюкзак з припасами і всім необхідним, але дід Грицько приніс на пробу свою знамениту домашню біленьку і свати вирішили трохи зняти пробу.
А чому опинилися у сарайчику?
Тому що вирішили, поки знімали пробу, заразом полагодити Зірочці корито, але сили виявилися нерівними.
На початку на винуватців переполоху посварилися, потім посміялися, а потім вирішили, якщо така справа, то зібратися разом і відзначити чудесне повернення діда Миколи і діда Григорія…
Як би там не було, але обоє сватів зробили собі відповідні висновки.
Якби не вони, то коли б ще всі зібралися разом? А дітей, так просто із міста й не витягти!
Так що, вирішили дідусі, все що не робиться, то все на краще!
Було добре, а стало ще ліпше…