Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Петро з Христиною вирішили одружитися. Мати Петра, Олена Сергіївна, була категорично проти. – Не любить вона тебе, Петре! – казала жінка. – Чи ти не бачиш?! – Мамо, у мене грошей нема, – відповідав той. – Я не красень. Тут може бути тільки кохання! Весілля було скромним. Батьки Христини від такого вчинку доньки теж були не в захваті. Та Христина тільки сміялася. – Ви з батьком через тиждень після знайомства побралися, а ми з Петром рік зустрічалися! – казала вона… Молодята почали жити з матірʼю Петра. Якось Христина виходила з ванни, прислухалася і оторопіла від слів свекрухи
Історії Жінок

Петро з Христиною вирішили одружитися. Мати Петра, Олена Сергіївна, була категорично проти. – Не любить вона тебе, Петре! – казала жінка. – Чи ти не бачиш?! – Мамо, у мене грошей нема, – відповідав той. – Я не красень. Тут може бути тільки кохання! Весілля було скромним. Батьки Христини від такого вчинку доньки теж були не в захваті. Та Христина тільки сміялася. – Ви з батьком через тиждень після знайомства побралися, а ми з Петром рік зустрічалися! – казала вона… Молодята почали жити з матірʼю Петра. Якось Христина виходила з ванни, прислухалася і оторопіла від слів свекрухи

– Вона ж тебе не любить, розплющ очі, – та сама фраза, за яку пробачити Олену Сергіївну Христина не змогла. Фраза, яку вона ненароком почула в коридорі, коли вийшла […]

Віра з Ігорем одружилися. У молодят щойно закінчився медовий місяць. – Який фільм будемо дивитися? – гукнула Віра чоловіка і вмостилася на диван. – Не знаю, вирішуй сама! – гукнув їй Ігор із ванни. – Подивимося, що тут є, – сказала Віра і відкрила ноутбук чоловіка. Вона краєм ока зиркнула на дві нерозібрані валізи, які стояли в коридорі. – Хай стоять вже, завтра розберу, – пробурмотіла дівчина і, відвернувшись, подивилася в ноутбук. Раптом з компʼютера долинув якийсь звук. На екрані зʼявилося повідомлення. Віра машинально натиснула на значок, і оторопіла від прочитаного
Історії Жінок

Віра з Ігорем одружилися. У молодят щойно закінчився медовий місяць. – Який фільм будемо дивитися? – гукнула Віра чоловіка і вмостилася на диван. – Не знаю, вирішуй сама! – гукнув їй Ігор із ванни. – Подивимося, що тут є, – сказала Віра і відкрила ноутбук чоловіка. Вона краєм ока зиркнула на дві нерозібрані валізи, які стояли в коридорі. – Хай стоять вже, завтра розберу, – пробурмотіла дівчина і, відвернувшись, подивилася в ноутбук. Раптом з компʼютера долинув якийсь звук. На екрані зʼявилося повідомлення. Віра машинально натиснула на значок, і оторопіла від прочитаного

– Який фільм будемо дивитися? – Віра вмостилася на диван. – Не знаю, вирішуй сама! – гукнув її чоловік Ігор із ванни. – Подивимося, що тут є, – сказала […]

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого
Життєві Історії

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого

– Поліно, ну подумай сама! Тобі всього вісімнадцять, ні чоловіка, ні роботи, ні освіти! Куди тобі дитину? – Я вже доросла і сама можу вирішити це питання! – сплеснула […]

Віра з Олексієм святкували річницю весілля. Замовили ресторан, запросили рідних та друзів. У ресторані усміхнений батько Віри, говорячи тост, повідомив: Я вирішив подарувати вам по машині. І подав ключі дочці і зятю. Через декілька годин, Віра помітила, що Олексій непомітно пішов з ресторану. Віра захвилювалася, і вирішила, поїхати додому, перевірти, що сталося. Жінка зайшла в будинок, Олексія ніде не було. Раптом Віра помітила на столі якусь записку, прочитала її і ахнула
Історії Жінок

Віра з Олексієм святкували річницю весілля. Замовили ресторан, запросили рідних та друзів. У ресторані усміхнений батько Віри, говорячи тост, повідомив: Я вирішив подарувати вам по машині. І подав ключі дочці і зятю. Через декілька годин, Віра помітила, що Олексій непомітно пішов з ресторану. Віра захвилювалася, і вирішила, поїхати додому, перевірти, що сталося. Жінка зайшла в будинок, Олексія ніде не було. Раптом Віра помітила на столі якусь записку, прочитала її і ахнула

Коли Віра познайомила батьків зі своїм обранцем, батьки були, м’яко кажучи, не в захваті. – Ти розумієш, що він не з нашого кола? Що він може тобі дати? Ти […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 125 Page 126

Вам також буде цікаво

  • Антоніна поїхала в гості до дочки. Вона погостювала і ось настав час їхати додому. Вдома все було добре. Її кішка зустріла господиню. Сусідка Ліза віддала ключі від квартири, які вона їй лишала і пішла до себе. – Я твоя боржниця, Лізо… – тільки і сказала їй услід Антоніна Іванівна. Жінка помилася, перевдягнулась і запустивши пральну машинку, пішла до сусіда. – А, от і я! – зайшла Тоня у квартиру. – Нарешті, Тоню… – сказав старенький Олег Сергійович і поцілував їй руку. – Олеже, як ти тут? – запитала Антоніна Іванівна. – Я ж тобі їсти лишала. – Я ситий, – сказав той. Антоніна відкрила холодильник і обімліла від побаченого
  • – Як ви там, хазяї?! – подзвонив Сергію його найкращий друг Олег. – Ми будемо через п’ять хвилин. – Добре, чекаємо! – сказав Сергій. Він перевів погляд на свою дружину Лесю. Та пурхала на терасі із занепокоєним виглядом. – Не знаю, чи вистачить усім їжі, – скаржилася вона. – У твоїх друзів апетит ще той. – Прошу, тільки не починай, – махнув рукою Сергій. Вони з Лесею чекали друзів, які напросилися на шашлики. Раптом почувся скрип коліс. Машина різко загальмувала, піднявши цілу хмару пилу. А потім із машини почали виходити люди. Багато людей! А слідом їхала ще одна машина… – Хто це? – ахнула Леся. Вони не розуміли, що відбувається
  • Віка вирішила зробити ремонт. – Та ти що?! – здивувався її друг Микита. – Сама робитимеш? Не вигадуй! Вони сиділи компанією за столиком у кафе. – Ну… – почала Віка. – Я не маю грошей на супер-бригаду. Так… Друзі допоможуть трохи. – Друзі?! – ахнув Микита. – Ми – твої друзі! Завтра я надішлю до тебе майстра з моєї фірми. Все зробимо! – А що по грошах? – запитала Віка. – Для своїх – за хороший відгук! – заявив Микита. – Та ну? – Віка витріщила очі. – Ні, так не піде… – Ну, тоді заплатиш, скільки захочеш, – сказав він. Віка була здивована і рада. Вона скасувала домовленості з приятелями. А в призначений день сталося дивне
  • Рита спеціально крутилася перед Василем. Хлопець був дуже нічого, у ньому було щось привабливе. – Ось, флешка, – Рита повернула річ, яку позичила у Василя. – Сподіваюся, знадобилася? – Василь швидко прибрав її у кишеню і зазбирався йти. – Це тобі. Як подяка, – Рита простягла запрошення на свій день народження. Батьки орендували для неї залу у модному закладі. – Закрита вечірка. Будуть тільки обрані. – Дякую, але я не можу туди піти, раптом сказав Василь. – Та не хвилюйся, – запевнила Рита. – Ти – мій гість. Тебе пустять. Василь подивився на Риту дуже здивовано. – У мене на цей день інші плани, – сказав він. Рита оторопіла
  • Ірина Григорівна сиділа з правнуком Матвієм. У двері постукали. Ірина Григорівна мимоволі насторожилася, дружина її онука рідко заходила до неї в кімнату, коли всі були на роботі. – Можна? – несміливо запитала Олена, прочиняючи двері. Ірина Григорівна здивовано кивнула, не зводячи з неї погляду. Олена зайшла, невпевнено переступаючи з ноги на ногу, в руках вона тримала невелику коробку. – Ірино Григорівно, я… Я хотіла вам дещо віддати, – тихо сказала Олена, уникаючи дивитися їй у вічі. Вона простягла коробку. Ірина Григорівна взяла її і застигла від здивування
© 2025 Дівочі Посиденьки