Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого
Життєві Історії

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого

– Поліно, ну подумай сама! Тобі всього вісімнадцять, ні чоловіка, ні роботи, ні освіти! Куди тобі дитину? – Я вже доросла і сама можу вирішити це питання! – сплеснула […]

Віра з Олексієм святкували річницю весілля. Замовили ресторан, запросили рідних та друзів. У ресторані усміхнений батько Віри, говорячи тост, повідомив: Я вирішив подарувати вам по машині. І подав ключі дочці і зятю. Через декілька годин, Віра помітила, що Олексій непомітно пішов з ресторану. Віра захвилювалася, і вирішила, поїхати додому, перевірти, що сталося. Жінка зайшла в будинок, Олексія ніде не було. Раптом Віра помітила на столі якусь записку, прочитала її і ахнула
Історії Жінок

Віра з Олексієм святкували річницю весілля. Замовили ресторан, запросили рідних та друзів. У ресторані усміхнений батько Віри, говорячи тост, повідомив: Я вирішив подарувати вам по машині. І подав ключі дочці і зятю. Через декілька годин, Віра помітила, що Олексій непомітно пішов з ресторану. Віра захвилювалася, і вирішила, поїхати додому, перевірти, що сталося. Жінка зайшла в будинок, Олексія ніде не було. Раптом Віра помітила на столі якусь записку, прочитала її і ахнула

Коли Віра познайомила батьків зі своїм обранцем, батьки були, м’яко кажучи, не в захваті. – Ти розумієш, що він не з нашого кола? Що він може тобі дати? Ти […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 126 Page 127

Вам також буде цікаво

  • Маргарита Іванівна нарешті зібралася вийти на пенсію. За день до звільнення її несподівано покликали до відділу кадрів. Вона здивувалася – начебто всі питання вже були обговорені. Але мало що? Раптом щось приємне скажуть, бо ж їй останнім часом багато говорили про її великий внесок у роботу. – Заходьте, заходьте, Маргарито Іванівно! – бадьорим голосом запросила кадровичка її Любов Василівна. – Хочу дещо уточнити… А у вас же ж була грамота свого часу й відзнака за хорошу роботу? – Так, Любов Василівно, було таке, – якось зніяковіла Маргарита Іванівна. Вона не розуміла, що відбувається
  • Люба поїхала в село на дачу. Вона прибрала в будинку після зими, приготувала вечерю. Завтра під вечір за нею мав заїхати її чоловік Олег, а до цього Люба ще мала встигнути прибрати в саду. У хаті було тепло, тихо й спокійно, як за покійної бабусі Люби. Її портрет так і був на стіні. Люба хотіла набрати номер чоловіка, але подумала, що він зайнятий, тож вирішила не відволікати. Вона знайшла стару книжку і почала її гортати. Раптом на подвір’ї почувся якийсь шум. Люба визирнула у вікно і руками сплеснула від побаченого
  • – Хоробра ти є людина, Іване Петровичу, – усміхнувся Денис. – Відпустив дружину на курорт! А хоч не загуляє вона? – Денисе, треба мати хоч якесь розуміння про довіру! – з докором сказав йому Іван. – Іване, я маю всі уявлення, а ти, як мені здається, надто піддався її впливу! – сказав Денис. – Що ти маєш на увазі? – насупився Іван. Він не розумів до чого той веде
  • Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе на подвірʼї. Вона витерла піт з чола і вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. – Тоню, привіт! – сказала гостя. – Розмова є. – Привіт, – відповіла Тоня. – Ну, заходь, коли прийшла… Тоня запросила незнайому жінку до хати, поставила грітися чайник. – Цікаво, що їй потрібно? – подумала вона. – Мене Ніна звуть, – сказала незнайомка. – Ми з тобою особисто не знайомі, але люди розповіли, що й до чого… Не ходитиму колами… У твого чоловіка покійного син є. Тоня застигла від здивування
  • Василь приїхав у рідне місто всього на день. Приїхав він з єдиною метою – сходити на могилку своїх батьків. Йому хотілося відвідати ще й могилку своєї першої дружини Марії. Але де вона похована, Василь не знав… Одразу після цвинтаря Василь мав намір їхати на вокзал. О дев’ятій вечора поїзд мав відвезти його назад, у місто, де на нього чекали кохана дружина і діти. Василь уже виходив із цвинтаря, коли ззаду його раптом гукнув знайомий жіночий голос: – Василю, це ти, чи що?! Василь оторопів, не вірячи своїм вухам
© 2025 Дівочі Посиденьки