Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Микола з дружиною Іриною відпочивали на дачі. Відпустка пролетіла швидко, настав час повертатися. – Цікаво, як там Марина без нас всі ці дні? – поцікавився Микола, коли подружжя поверталося у місто. – Миколо, наша донька вже не маленька, – усміхнулася йому дружина. За годину, Микола припаркував автомобіль біля підʼїзду, забрав сумки і вони з Іриною попрямували до квартири. Двері відкрила їхня донька Марина. – Мамо, тату! Я на вас дуже чекала! Я вам підготувала сюрприз! – прощебетала вона. Ірина та Микола зайшли в квартиру і так і ахнули від побаченого
Життєві Історії

Микола з дружиною Іриною відпочивали на дачі. Відпустка пролетіла швидко, настав час повертатися. – Цікаво, як там Марина без нас всі ці дні? – поцікавився Микола, коли подружжя поверталося у місто. – Миколо, наша донька вже не маленька, – усміхнулася йому дружина. За годину, Микола припаркував автомобіль біля підʼїзду, забрав сумки і вони з Іриною попрямували до квартири. Двері відкрила їхня донька Марина. – Мамо, тату! Я на вас дуже чекала! Я вам підготувала сюрприз! – прощебетала вона. Ірина та Микола зайшли в квартиру і так і ахнули від побаченого

– Мамо, а ви на дачу скоро поїдете? – Марина позіхаючи вийшла зі своєї кімнати і увійшла на кухню. Тато в так званій “літній піжамі” сидів за столиком і […]

Андрія вийшов з роботи і побачив біля дверей свого офісу маму. – Мамо, ти що тут робиш? – здивувався чоловік. – Сину пробач мені, пробач мені синку, – почала мати. – Не ображайся більше на мене! – Мамо, ти про що? – не розумів Андрій. – Синку, у нас біда! У нас таке сталося… Боже допоможи! – почала голосити жінка. – Мамо, заспокойся і все нормально поясни, – спробував заспокоїти її Андрій. Невдовзі мама трохи заспокоїлася і все розповіла сину. Андрій вислухав її і застиг від почутого
Життєві Історії

Андрія вийшов з роботи і побачив біля дверей свого офісу маму. – Мамо, ти що тут робиш? – здивувався чоловік. – Сину пробач мені, пробач мені синку, – почала мати. – Не ображайся більше на мене! – Мамо, ти про що? – не розумів Андрій. – Синку, у нас біда! У нас таке сталося… Боже допоможи! – почала голосити жінка. – Мамо, заспокойся і все нормально поясни, – спробував заспокоїти її Андрій. Невдовзі мама трохи заспокоїлася і все розповіла сину. Андрій вислухав її і застиг від почутого

Однокурсниці не звертали на Мельник Наталю жодної уваги. Проста дівчина з села з вічною посмішкою на ластовитому обличчі і незмінною копицею рудого волосся. Навчалася напрочуд добре, у допомозі теж […]

У Ганни був день народження. Вона сиділа за гарно накритим столом у залі. Посеред столу красувався великий торт. – Ганнусю, я маю тобі дещо сказати, – почав її батько Андрій. – Тепер тітка Олена буде твоєю новою мамою. Батько Ганни сказав це так урочисто, наче виступав на сцені. Ганна оторопіла від несподіванки і зиркнула на цю саму Олену, яка сиділа навпроти. – Ні, не буде! – сказала дівчинка і вискочила з-за столу. Олена не встигла навіть рота відкрити, як Ганна повернулася з якимось портретом. Вона розвернула фотографію й дорослі застигли від несподіванки
Життєві Історії

У Ганни був день народження. Вона сиділа за гарно накритим столом у залі. Посеред столу красувався великий торт. – Ганнусю, я маю тобі дещо сказати, – почав її батько Андрій. – Тепер тітка Олена буде твоєю новою мамою. Батько Ганни сказав це так урочисто, наче виступав на сцені. Ганна оторопіла від несподіванки і зиркнула на цю саму Олену, яка сиділа навпроти. – Ні, не буде! – сказала дівчинка і вискочила з-за столу. Олена не встигла навіть рота відкрити, як Ганна повернулася з якимось портретом. Вона розвернула фотографію й дорослі застигли від несподіванки

У Ганни був день народження. Вона сиділа за гарно накритим столом у залі. Посеред столу красувався великий торт. – Ганнусю, я маю сказати тобі дещо важливе, – почав її […]

Вадим Степанович зітхнув і важко сів на крісло. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав він. – Як матір поховав і хату закрив, так жодного разу й не приїжджав. Років двадцять минуло. Нічого не змінилося. Тільки вогкістю віє і пилюки багато… Він глянув на пічку. – Дрова відсиріли, – подумав чоловік. – Не хоче гріти… Раптом гримнули вхідні двері і в хату зайшла якась молода дівчина. – Здрастуйте, а ви хто? – ахнула вона, здивовано дивлячись на чоловіка. – Хазяїн, – посміхнувся Вадим Степанович. Дівчина дивилась на нього і не розуміла, що відбувається
Життєві Історії

Вадим Степанович зітхнув і важко сів на крісло. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав він. – Як матір поховав і хату закрив, так жодного разу й не приїжджав. Років двадцять минуло. Нічого не змінилося. Тільки вогкістю віє і пилюки багато… Він глянув на пічку. – Дрова відсиріли, – подумав чоловік. – Не хоче гріти… Раптом гримнули вхідні двері і в хату зайшла якась молода дівчина. – Здрастуйте, а ви хто? – ахнула вона, здивовано дивлячись на чоловіка. – Хазяїн, – посміхнувся Вадим Степанович. Дівчина дивилась на нього і не розуміла, що відбувається

Вадим Степанович скривився і важко сів на крісло. Він швидко дістав пігулку і випив склянку води. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав […]

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого
Життєві Історії

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого

– Поліно, ну подумай сама! Тобі всього вісімнадцять, ні чоловіка, ні роботи, ні освіти! Куди тобі дитину? – Я вже доросла і сама можу вирішити це питання! – сплеснула […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 56 Page 57

Вам також буде цікаво

  • Павло не дуже ладнав зі своєю тещею Маргаритою Павлівною. Якось вони посварилися і теща десь зникла на кілька тижнів. Ні дзвінків, ні візитів, ні навіть її звичайних «доброзичливих» повідомлень. Павло навіть на мить подумав, що теща вирішила не лізти в їхнє з дружиною життя. Що вона нарешті зрозуміла – їхня сім’я – це не для її постійного нагляду й докорів. Зять видихнув. Але… У п’ятницю ввечері Павло повертався з роботи і раптом побачив біля порога валізу. Поруч стояла Маргарита Павлівна – у плащі, із шарфиком і з гордовитим виглядом. Павло з дружиною не розуміли, що це робиться
  • Людмила приїхала на дачу. Ледве відкривши хвіртку, вона почула знайомий голос сусідки: – Людо! – гукнула її Галина Петрівна. – Людо! Ти приїхала! Сусідка перехилилася через паркан, притримуючи рукою пишну зачіску. – Як я рада тебе бачити! – продовжувала вона. – Заходь на чай, розповім тобі новини. – Галю, дай хоч речі занести, – посміхнулася Людмила. – Зайду через годинку. Галина Петрівна похитала головою. – Людо, я серйозно, – сказала вона. – Є розмова. Важлива. Щось у голосі сусідки змусило Людмилу насторожитися. Через пів години вони вже сиділи на веранді у Галини Петрівни, а Людмила не могла повірити у почуте
  • Ірина проводила свого Андрійка на службу. Дівчина стояла, пригорнувшись до коханого. Дуже шкода було розлучатися. – Іринко, не хвилюйся ти так! – казав Андрій. – Швидко пролетить час, ось побачиш! Я повернуся і все у нас з тобою буде добре, ти тільки чекай… Пройшов якийсь час. Дзвінок Андрія ввечері застав Ірину в гуртожитку. – Привіт, Іринко, як справи? – спитав якимось чужим і єхидним голосом Андрій. – Нормально, а ти якийсь як чужий, Андрійку, – сказала Ірина. – Чому ти таким голосом запитуєш? – Звичайно, чужий! – сказав той. – Не дзвони мені більше, ти зрадила мене, я все знаю про тебе! Ірина оторопіла
  • Кирило прийшов на роботу. – Агов, а що трапилося?! – запитав він колег. – До кого швидка приїхала? – Та начебто у нас все тихо, – відповіла Світлана. – А що там таке? – Все, як годиться при виклику швидкої, – пояснив Кирило. – Машина біля офісу, в коридорі лікар, медсестра з валізкою… – О, мабуть все серйозно! – підняв голову від ноутбука Павло Сергійович. – Піду гляну. Він встав з місця і вийшов з кабінету. Не минуло й кількох хвилин, як у дверях з’явився здивований Павло Сергійович. – Ви не повірите! – раптом сказав він. – Не повіримо у що? – всі застигли, нічого не розуміючи
  • Віктор не довго ходив гуляти з подругою Наталкою. Дуже швидко молоді вирішили бути разом! Вони одружитися без особливого шику. Вирішили на все село музикою не гриміти. – Гроші нам ще на своє житло знадобляться, – вирішили молоді, і відсвяткували день народження своєї родини у колі рідних та найближчих друзів у міському кафе. Наталя була дуже гарною у весільному вбранні, а Віктор ніколи ще не відчував себе таким щасливим… Перші роки довелося молодим жити разом із дідусем і бабусею Віктора. А через три роки сталася велика подія
© 2025 Дівочі Посиденьки