– На жаль, банк не схвалив вам іпотеку, – винним голосом промовила молода співробітниця банку.
– А чому? Ви можете сказати, у чому причина? – засмучено запитала Ліда.
– Зазвичай ми не говоримо причину відмови, але у вашій ситуації, я думаю, ми можемо зробити виняток. У вашого чоловіка виявлено заборгованість в іншому банку, справу не передали до суду, тому вас ще не турбували судові пристави, – довірливо повідомила дівчина.
– Борги? Я нічого не знала про це… І що нам тепер робити? – почервонівши від сорому, спитала дівчина.
– Закрити борг, це все, що я можу вам запропонувати. Щоправда, протягом п’яти років на вас накладуть обмеження, і не даватимуть кредитів та іпотеки, – відповіла банківська працівниця.
З банку Ліда вискочила на вулицю зла і, діставшись додому, насіла на чоловіка.
– Що за борги в банку? – грізно промовила вона.
– Не маю жодних боргів, з чого ти взяла? – Зробивши нерозумний вигляд, сказав Віктор.
– Не обманюй мене, у банку, в якому ми іпотеку хотіли взяти, сказали, що в тебе заборгованість, – не збиралася здаватися дружина.
– Ой, та яка там заборгованість… Я ще коли в інституті навчався, взяв кредит на ноутбук і повністю не виплатив. Банк до мене з цією позикою не чіплявся, я до нього теж, – радісно повідомив чоловік.
– Натомість інший банк помітив, що ти неплатоспроможний і ні гроша нам не дає. А я тепер у них у базі рахуюсь, як дружина боржника, – роздратовано повідомила Ліда.
– Ну й добре, теж мені біда. В іншому банку оформимо іпотеку цих кредитних закладів, знаєш скільки є, – впевнено сказав Віктор.
– Нам тепер ніде позику не оформлять. Ми в чорному списку, геній, – уїдливо сказала дівчина.
– І що тепер робити? До кінця днів по орендованих квартирах поневірятися чи на когось іншого оформляти? – припустив чоловік.
– Самим збирати. Пропоную закрити твій борг. Потім протягом п’яти років, доки не оновиться кредитна історія, відкладати на квартиру. Якщо не зуміємо назбирати, то знову спробуємо взяти іпотеку, – висловила свої роздуми вголос Ліда.
– І збирати, і за орендовану квартиру платити? Ми потягнемо? – невпевнено пробубнів Віктор.
– А в тебе є кращі варіанти? Підеш на другу роботу, якщо знадобиться. Це ж твій обов’язок, – сказала чоловіку дівчина.
Чоловік не зміг нічого відповісти на своє виправдання і лише спантеличено розвів руками.
На другу роботу чоловік не став влаштовуватись. Натомість він відмовився від пивних посиденьок з друзями, літнього відпочинку за кордоном та походів кінотеатрами.
Ліда теж перестала витрачати гроші на розваги та повністю сконцентрувалася на роботі.
Протягом трьох років сімейна пара жила в такому режимі, поки Віктор не став дивно поводитися.
Чоловік почав рано повертатися з роботи, а вранці завжди йшов після Ліди.
– А ти чому вже вдома? Ви до якої години працюєте? – Здивовано запитала дружина, прийшовши з роботи і побачивши чоловіка, що лежить на дивані.
– У нас графік змінився, ми тепер на годину менше працюємо. Правда, й обід на півгодини скоротили, – з досадою пояснив Віктор.
– Щастить тобі, зарплату, сподіваюся, не скоротили, а то ти на квартиру до самої пенсії збиратимеш, – пожартувала Ліда.
– Ні, з зарплатою все гаразд, – усміхнувся у відповідь чоловік.
Усі свої накопичення подружжя зберігало на різних рахунках і іноді обговорювало, хто скільки назбирав.
– Я думаю, що наприкінці року ми зможемо купити собі однокімнатну квартиру. Мама з татом обіцяли нам допомогти у цьому, – повідомила дівчина радісну новину.
– Купимо квартиру? Несподівано.., – засмучено пробурмотів Віктор.
По обличчю чоловіка було видно, що звістка про це застала його зненацька і переконала запереживати.
– Ти не задоволений? – Здивувалася Ліда і уважно подивилася на чоловіка.
– Та ні, просто я двокімнатну квартиру хотів узяти… Може, ще трохи зачекаємо? – запропонував чоловік і запобігливо глянув на дружину.
– Спочатку купимо однокімнатну, а гроші, що ми віддаємо зараз за орендовану, відкладатимемо на майбутнє розширення житлоплощі. Я вважаю, так буде правильніше, – резонно зауважила дівчина.
– Мабуть, так, – натягнуто посміхнувся чоловік і, зробивши розумний вигляд, дивився в телефон.
Після цієї розмови дива у поведінці Віктора все одно не припинилися.
Він завжди виглядав свіжим і бадьорим, ніби не вставав вранці на роботу, а потім сидів до вечора в офісі.
З холодильника стала пропадати їжа, а іноді у відрі для сміття Ліда виявляла упаковки з-під піци та іншого фастфуду.
Дружина не надавала цьому особливої уваги, поки одного разу не зустріла сусідку.
– Ліда, привіт. А Вітя не працює більше чи у відпустці? – Запитала літня жінка.
– Працює, а що сталося? – Здивувалася Ліда.
– Та я його часто вдень почала бачити, він або по двору, не поспішаючи ходив або кудись у своїх справах йшов, – відповіла сусідка.
– Може, ви його з кимось переплутали? – не вірячи у почуте, уточнила дружина Віктора.
– Та ні, це точно він. Я з ним кілька разів віч-на-віч стикалася і віталася. Я просто подумала, коли він звільнився, то у них на роботі місце звільнилося. Хотіла попросити за свого онука, щоб він його замість себе порекомендував. Ну ні, так ні, – усміхнулася жінка і попрощалася з Лідою.
Дівчина ніяк не могла повірити, що чоловік обманює її. Щоб переконатися в правдивості розповіді сусідки, вона наступного дня відпросилася з роботи і повернулася до обіду додому.
Коли дружина увійшла до квартири, її очам постала цікава картина.
Віктор лежав на дивані та дивився кіно. До появи дружини він був не готовий.
– А чого це ти вдома? – недовірливо запитала Ліда.
– Я? Та у нас… Це… Вихідний оголосили сьогодні, ремонт затіяли в офісі, – на ходу вигадав чоловік.
– А вчора чому ти вдома був? Теж ремонт? – Склавши руки, продовжила дружина.
– Учора? Не було мене вдома, працював я, – впевнено заявив чоловік.
– Тебе сусіди бачили, можеш більше не обманювати. Чому ти на роботу не ходиш? – Не відставала від чоловіка Ліда.
– Я звільнився. Мені набридло працювати без відпочинку, і я вирішив пожити трохи для себе, – зізнався Віктор і похмуро схилив голову.
– І як давно ти живеш для себе, а головне, на що? – здивувалася дівчина одкровенням чоловіка.
– Сім місяців. Гроші з накопичених брав. Але я скоро знайду нову роботу, і все буде, як і раніше, – запевнив чоловік.
– Покажи мені, будь ласка, скільки в тебе залишилося грошей, – люб’язно попросила дружина.
Віктор неохоче простяг свій телефон та назвав код від онлайн-банку. На його рахунку залишилося трохи більше тридцяти тисяч гривень.
– Куди ти спустив стільки грошей? На що ми купуватимемо квартиру? Тобі кілька років знадобиться, щоб знову накопичити колишню суму, – Ліда була шокована побаченим.
– Я купував лотерейні квитки. Ходив у кінотеатри, ресторани, кілька разів був на масажі…, – останній факт Віктор вимовив напівпошепки.
– Ах ти… – дівчина не змогла підібрати слів, щоб висловити все своє обурення.
– Заспокойся, через рік оновиться кредитна історія, і ми візьмемо іпотеку, – спробував вирішити проблему чоловік.
– Іпотеку? Ти маєш рацію, тільки я її візьму раніше, ніж ти. Треба просто розлучитися і позбутися такого тягаря, як ти, – різко промовила Ліда і пішла збирати свої речі.
Того ж дня вона з’їхала від чоловіка до подруги, після чого подала на розлучення. Вона не могла пробачити Вікторові того, що в той час, поки вона працювала, чоловік веселився, промотуючи накопичене, і обманював її.