Від дивного невиразного бурмотіння чоловіка Вікторія Федорівна прокинулася дуже рано.
На годинник поглянула – четверта ранку, а вже ясно. Теж мені відпочинок, на морі вона так рано не прокидалася б.
Ось і чоловік вчора весь день траву косив та на ділянці порядок наводив. Втомився, от і бурмоче не зрозумій що. Ех, не пощастило їм із путівкою, доведеться відпустку на дачі проводити!
Чоловік знову обернувся на бік і щось сказав. Вікторія навіть хотіла перепитати. Її якось навіть насторожило, що він весь час повторював одне й те саме жіноче ім’я – Лілія! Лілія!
Неприємно якось, дожили називається, за всі їх тридцять два роки спільного життя вперше вночі Роман чуже жіноче ім’я вимовляє! Як це розуміти?
Роман Євгенович часто задихав, ніби біжить за кимось, а потім затих.
У Вікторії Федорівни вкрай зіпсувався настрій і сон, як рукою зняло.
Вона лежала і подумки перебирали в пам’яті, кого з їхніх знайомих так звати – Лілія?
До речі, її перукарку, до якої вона ходить уже років двадцять, вона живе в сусідньому будинку. Та ні, вона точно не в його смаку. Хоча до чого тут смак, що за нісенітниця? Прости Господи, про що вона взагалі думає?
Але, до речі, останнім часом Роман часто буває якийсь роздратований. Каже, що втомився, може, натякає, що від неї?
Вікторія Федорівна на правий бік обернулася, так вона швидше засинає. І тихенько почала провалюватись у солодкий ранковий сон під спів солов’я під вікном. Але заснути вона не встигла, як раптом чоловік знову заворушився і тепер уже зовсім виразно сказав:
– Віка, віднеси швидше цей вогонь Лілі, тільки швидше! Прошу тебе, Вікторія, швидше занеси його до Лілі, тут недалеко, скоріше, – знову повторив чоловік.
Вікторія Федорівна навіть на лікті підвелася і подивилася на нього – наче спить, очі заплющені, а обличчя втомлене. І слово в слово – віднеси вогонь!
Про що він?
Щось не схоже, що він про іншу жінку говорить, щось тут не те?
Вікторія здивувалася від цієї нісенітниці, але від душі відлягло. Схоже чоловіку просто поганий сон наснився, не інакше!
І вона відразу заснула, глибоко і спокійно, а всі її переживання зникли геть, ніби їх і не було.
Вранці, ще до сніданку, Вікторія Федорівна ніби ненароком запитала чоловіка: – Як тобі спалося на дачі? Мені ось щось не дуже, погані сни якісь снилися, а тобі?
– Мені нічого не снилося, спав собі, учора народився дуже, – з невдоволеним виглядом повідомив Роман Євгенович. – Вікторія, а сніданок скоро?
– Ти жартуєш Роман, не встигли прокинутися, а тобі вже й сніданок подавай! Так я й знала, що на дачі не відпочинок буде, а вічно то приготування, то прибирання, – у тому ж тоні, що й чоловік, відповіла Вікторія Федорівна.
– Так, на дачі точно не відпочити! – Роман Євгенович пробурчав під ніс і пішов на вулицю.
А Вікторія із роздратуванням намагалася щось приготувати. Хоча відомо, що з поганим настроєм нічого путнього та смачного не приготуєш.
З кімнати почулася мелодія її телефону і роздратування побільшало. Невже це подруга дзвонить? Знову розповідатиме, як вони шикарно на морі відпочивають. Дивно, що навіть комарі їм не заважають бути щасливими, а тут на цій дачі нічого доброго чекати не доводиться!
Але це була не подруга, дзвонила дружина їхнього голови садового товариства Лілія,
– Вікторія, виручай, у вас начебто є газовий пальник? Ну такий, щоб розпалювати дрова чи вугілля в мангалі? Є? Яка удача, бо ж у нас знову відключили електрику, ти не знала? Так, а у нас гості намічаються. Хотіли на електрогрилі м’ясо приготувати, а тепер доведеться на мангалі. Вікторія, будь другом, виручи, я в бігудях, а Славко косить траву перед приїздом брата з родиною. Занеси нам його , я твоя боржниця!
– Так, звичайно, Лілю! – Вікторія дістала пальник з грубки і гукнула чоловікові. – Романе, я вийшла на пару хвилин!
З Лілією у неї прекрасні стосунки, і як вона забула, що у них на дачі є Лілія. Вона і справді була в бігудях, під очима наліплені рожеві патчі. – Віка, не дивись, замоталася я, як на себе глянула – божечки! Гості приїдуть не впізнають.
Додому Вікторія поверталася якось легко. Дивно, ніби вантаж якийсь із душі впав. Навіть настрій покращився і ранкова суперечка з чоловіком вже зовсім її не дратувала.
Вікторія повернулася на кухню і швидко приготувала пишний омлет. Підігріла вчорашній пиріг із малиною, зварила каву і вже хотіла кликати чоловіка. Як раптом відчула, як хтось обійняв її, підкрався ззаду непомітно,
– Віка, дивись який бузок, ти тільки понюхай! А колір який дивовижний. Темний, грона важкі! Це тобі, кохана, я раптом подумав, який я щасливий, що ти зі мною! І ми саме тут, де нема чужих, а тільки ти і я! – Ласкаво шепотів їй чоловік.
Вікторія здивувалася – яка зміна, із чим це пов’язано?
– До речі, ти питала, а я згадав, мені й справді сон поганий сьогодні наснився. Наче в нашому будинку оселився вогник розбрату. І я тебе просив його забрати кудись. Я розумію, що це просто сон, але мені від нього було важко, ніби цей вогник мені жити не дає! Насниться ж така нісенітниця!
– Ідемо краще снідати, – посміхнулася чоловікові Вікторія. Їй зовсім не хотілося зараз думати про те, що він уночі їй теж казав про це.
І так дивно вийшло, що як тільки вона на прохання Лілі віднесла цей вогник у вигляді цього пальника, так одразу все змінилося на краще. От і не вір у віщі сни, треба ж таке!
Відпочинок на дачі дивним чином виявився просто чудовим.
Солодке ранкове повітря і співи солов’я будили їх. Прогулянки вздовж річки вдвох, навівали спогади про їхній медовий місяць. А усамітнення більше не дратувало, а навпаки знову оживило їхні стосунки.
Вікторія не забула зателефонувати до Лілії. Її хвилювало, чи не вплинув горезвісний пальник, якось негативно на її життя? Адже Вікторія віднесла його до Лілії.
Але в Лілії все було чудово. Приїхали гості, і вони чудово проводили час. Схоже це був персональний “Вогонь розбрату” для Вікторії та Романа. Який вони забрали від себе подалі.
Отака дивна історія сталася на відпочинку з Вікторією Федорівною.
З чоловіком вона не обговорювала подробиці події.
Це ні до чого.
Щастя так легко злякати, якщо з ним грубо поводитися. Обговорювати подробиці стосунків чи настроїв іноді не варто, адже щастя не любить яскравого світла та шуму. Щастя любить тишу…