Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Віктор та Соня вирішили одружитися. Молоді подали заяву в ЗАГС і зайнялися плануванням весілля. – Можливо на наступних вихідних, сходимо до твоєї мами та офіційно її запросимо на весілля? – запропонував якось за вечерею Віктор. – Ні! Я не буду запрошувати свою маму на весілля, – раптом, рішуче сказала Соня. – Кохана, але чому? Що сталося? Це ж твоя мама! – здивувався Віктор. – Все через її картоплю! – несподівано сказала дівчина. – Через картоплю? До чого тут картопля? – Віктор здивовано дивився на Соню, не розуміючи, що відбувається
Життєві Історії

Віктор та Соня вирішили одружитися. Молоді подали заяву в ЗАГС і зайнялися плануванням весілля. – Можливо на наступних вихідних, сходимо до твоєї мами та офіційно її запросимо на весілля? – запропонував якось за вечерею Віктор. – Ні! Я не буду запрошувати свою маму на весілля, – раптом, рішуче сказала Соня. – Кохана, але чому? Що сталося? Це ж твоя мама! – здивувався Віктор. – Все через її картоплю! – несподівано сказала дівчина. – Через картоплю? До чого тут картопля? – Віктор здивовано дивився на Соню, не розуміючи, що відбувається

Віктор та Соня познайомилися в інституті. Вони одразу сподобалися один одному і почали дружити. Разом сиділи на лекціях, разом обідали та вечорами гуляли містом. Віктор закохався у скромну та […]

Леонід дивився телевізор, коли пролунав телефонний дзвінок. Чоловік глянув на екран мобільника, дзвонила дочка Віра. Леонід Володимирович підняв слухавку, вислухав все, що сказала йому дочка, і замислився. У цей час до кімнати зайшла дружина Леоніда, Марія. – Леонід, хто дзвонив? Віра? Що сказала? – зраділа жінка. – Марія, сядь, – попросив дружину Леонід. Марія Іванівна сіла у крісло: – Що сталося?! – Вітя…, – тихо відповів чоловік. – Який Вітя? Ти про що? – не зрозуміла Марія. І Леонід все їй розповів. Марія Іванівна вислухала чоловіка і аж рота відкрила від почутого
Життєві Історії

Леонід дивився телевізор, коли пролунав телефонний дзвінок. Чоловік глянув на екран мобільника, дзвонила дочка Віра. Леонід Володимирович підняв слухавку, вислухав все, що сказала йому дочка, і замислився. У цей час до кімнати зайшла дружина Леоніда, Марія. – Леонід, хто дзвонив? Віра? Що сказала? – зраділа жінка. – Марія, сядь, – попросив дружину Леонід. Марія Іванівна сіла у крісло: – Що сталося?! – Вітя…, – тихо відповів чоловік. – Який Вітя? Ти про що? – не зрозуміла Марія. І Леонід все їй розповів. Марія Іванівна вислухала чоловіка і аж рота відкрила від почутого

Віра з’явилася в сім’ї Мельників несподівано. Марія Іванівна та Леонід Володимирович щойно повернулися із відпустки, де вони провели два чудові тижні. Їхній старший син – вісімнадцятирічний Андрій – вперше […]

Іван повернувся додому, як раптом, біля будинку побачив машину батьків дружини. – У гості приїхала? – подумав чоловік і поспішив у хату. Іван зайшов в коридор, і почув, як дружина свариться з батьками. – Що тут відбувається? – запитав він. – Наша дочка місця нам пошкодувала, – відповіла теща. – А ви у гості? – поцікавився Іван. – Ми до вас жити! – заявила таща. – Жити? – усміхнувся зять. – Ну тоді ви маєте дещо дізнатися! Чоловік вийшов з кімнати, і повернувся з папкою в руках. – Ось, ознайомтеся! – Іван передав папку тещі. Жінка відкрила її, переглянула і аж рота відкрила від побаченого
Життєві Історії

Іван повернувся додому, як раптом, біля будинку побачив машину батьків дружини. – У гості приїхала? – подумав чоловік і поспішив у хату. Іван зайшов в коридор, і почув, як дружина свариться з батьками. – Що тут відбувається? – запитав він. – Наша дочка місця нам пошкодувала, – відповіла теща. – А ви у гості? – поцікавився Іван. – Ми до вас жити! – заявила таща. – Жити? – усміхнувся зять. – Ну тоді ви маєте дещо дізнатися! Чоловік вийшов з кімнати, і повернувся з папкою в руках. – Ось, ознайомтеся! – Іван передав папку тещі. Жінка відкрила її, переглянула і аж рота відкрила від побаченого

Будівництво будинку йшло швидко. Молоді люди збиралися за півроку вже переїжджати з орендованої квартири до свого будинку. Будинок за власним проектом ще до весілля був вже накритий дахом. Залишалося […]

Алла готувалася до народження малюка. Вагітність проходила важко. Вже перед родами Алла сказала чоловікові: – Ти знаєш, хочу зізнатися. Іноді вже хотілося, щоб і не було цієї вагітності. Ти мене пробачиш за ці думки? – Звичайно. Я ж розумію, як тобі важко було. Мені теж було непросто, – промовив чоловік. Видно було, що він наважується на якесь зізнання. – Мені теж важко тримати свою таємницю, сподіваюся, що ти зрозумієш мене, – несподівано сказав чоловік. – Ти про що? – не зрозуміла Алла. І чоловік розповів свою таємницю дружині. Алла вислухала його і аж очі округлила від почутого
Історії Жінок

Алла готувалася до народження малюка. Вагітність проходила важко. Вже перед родами Алла сказала чоловікові: – Ти знаєш, хочу зізнатися. Іноді вже хотілося, щоб і не було цієї вагітності. Ти мене пробачиш за ці думки? – Звичайно. Я ж розумію, як тобі важко було. Мені теж було непросто, – промовив чоловік. Видно було, що він наважується на якесь зізнання. – Мені теж важко тримати свою таємницю, сподіваюся, що ти зрозумієш мене, – несподівано сказав чоловік. – Ти про що? – не зрозуміла Алла. І чоловік розповів свою таємницю дружині. Алла вислухала його і аж очі округлила від почутого

Сьогодні Аллі виповнилося шістдесят п’ять років. З раннього ранку, вона стояла біля вікна. За вікном йшов сніг. Гарно. Ось тільки доведеться знову наймати сусіда, щоб розчистити доріжки. Алла посміхнулася, […]

Віктор з Надією приїхали до батьків дівчини, знайомитися. Батьки зустріли молодих привітно, мати накрила стіл. – Тобі з ним пощастило! – шептала на вушко доньці мама. Надія тільки посміхалася. – Я вийду надвір, подихаю, – сказав під кінець застілля Віктор і пішов. Пройшло хвилин сорок, а Віктора все нема. – Треба глянути, може сталося щось, – подумала Надія і пішла за нареченим. Тільки-но дівчина вийшла в коридор, як раптом з сусідньої кімнати почулися дивні звуки. Надя відкрила двері в кімнату і аж очі прикрила від побаченого
Життєві Історії

Віктор з Надією приїхали до батьків дівчини, знайомитися. Батьки зустріли молодих привітно, мати накрила стіл. – Тобі з ним пощастило! – шептала на вушко доньці мама. Надія тільки посміхалася. – Я вийду надвір, подихаю, – сказав під кінець застілля Віктор і пішов. Пройшло хвилин сорок, а Віктора все нема. – Треба глянути, може сталося щось, – подумала Надія і пішла за нареченим. Тільки-но дівчина вийшла в коридор, як раптом з сусідньої кімнати почулися дивні звуки. Надя відкрила двері в кімнату і аж очі прикрила від побаченого

Віктор до тридцяти двох років не міг собі знайти дівчину, щоб отак раз і назавжди. Щоразу стосунки закінчувалися швидко. Завжди щось було негаразд. Одна виявлялася зануда, інша – жадібна, […]

Ірина зайшла у кімнату доньки, щоб навести порядок. Раптом, на тумбочці, вона побачила палетку дорогої косметики. – Це що? – запитала Ірина. – Звідки? – Мені подарували, – зніяковіла Олена і сором’язливо відвела очі. – Ти думаєш, я не знаю, скільки вона коштує? – гнівно промовила жінка. – Звідки гроші? – Мені її тато купив… Тато дає гроші та купує те, що я хочу, щоб я мовчала. Мамо, вибач…, – дівчинка присіла на ліжко. – Про що мовчала? – не зрозуміла Ірина. І донька все їй розповіла. Ірина вислухала її і аж рота відкрила від почутого
Історії Жінок

Ірина зайшла у кімнату доньки, щоб навести порядок. Раптом, на тумбочці, вона побачила палетку дорогої косметики. – Це що? – запитала Ірина. – Звідки? – Мені подарували, – зніяковіла Олена і сором’язливо відвела очі. – Ти думаєш, я не знаю, скільки вона коштує? – гнівно промовила жінка. – Звідки гроші? – Мені її тато купив… Тато дає гроші та купує те, що я хочу, щоб я мовчала. Мамо, вибач…, – дівчинка присіла на ліжко. – Про що мовчала? – не зрозуміла Ірина. І донька все їй розповіла. Ірина вислухала її і аж рота відкрила від почутого

Ірина з подивом подивилася на чоловіка, який поклав перед нею на стіл пʼятнадцять тисяч гривень. – Все? – Підняла брови жінка, чекаючи відповіді. – Так, – розвів руками Віктор. […]

Людмила Максимівна позичила в свого сина Ігоря гроші на купівлю квартири. Але віддавати борг мати не поспішала… Ігор не знаходив собі місця. Він зрозумів, що мати зовсім не збирається віддавати гроші. Думаючи усю ніч, чоловік вирішив шукати підробіток. З матір’ю після її останнього відвідування всі контакти зійшли нанівець. Вона не показувала носа до молодих… Ігор випадково зустрівся з нею увечері, коли займався підробітком на таксі. Жінка була біля супермаркету й завантажувала у багажник свого автомобіля пакети з продуктами. Ігор глянув на це все й очі вирячив від побаченого
Життєві Історії

Людмила Максимівна позичила в свого сина Ігоря гроші на купівлю квартири. Але віддавати борг мати не поспішала… Ігор не знаходив собі місця. Він зрозумів, що мати зовсім не збирається віддавати гроші. Думаючи усю ніч, чоловік вирішив шукати підробіток. З матір’ю після її останнього відвідування всі контакти зійшли нанівець. Вона не показувала носа до молодих… Ігор випадково зустрівся з нею увечері, коли займався підробітком на таксі. Жінка була біля супермаркету й завантажувала у багажник свого автомобіля пакети з продуктами. Ігор глянув на це все й очі вирячив від побаченого

Людмила Максимівна задумливо поводила губами в різні боки, оглядаючи квартиру сина та невістки. – Я думала, що ви жартуєте, – нарешті з досадою сказала вона. – Житло завели, все […]

Аліна з Романом поїхали до подруги на день народження. Їхали зранку, бо святкувати планувалося на дачі за містом. Вони зібралися, причепурилися, прихопили подарунок і поїхали своєю машиною. Все пройшло добре. Молоді залишилися переночувати в подруги і наступного дня зранку поїхали додому. Роман припаркував машину і вони зайшли в будинок. Чоловік відкрив двері, пропустив дружину вперед і раптом помітив, що Аліна дивиться кудись у кімнату, взявшись руками за голову. – Що там таке, кохана? – здивовано запитав він. Роман зазирнув і собі у кімнату, потім на кухню, й очам своїм не повірив
Життєві Історії

Аліна з Романом поїхали до подруги на день народження. Їхали зранку, бо святкувати планувалося на дачі за містом. Вони зібралися, причепурилися, прихопили подарунок і поїхали своєю машиною. Все пройшло добре. Молоді залишилися переночувати в подруги і наступного дня зранку поїхали додому. Роман припаркував машину і вони зайшли в будинок. Чоловік відкрив двері, пропустив дружину вперед і раптом помітив, що Аліна дивиться кудись у кімнату, взявшись руками за голову. – Що там таке, кохана? – здивовано запитав він. Роман зазирнув і собі у кімнату, потім на кухню, й очам своїм не повірив

Сварки почалися з перших днів шлюбу. Аліна спочатку спокійно просила чоловіка: – Романе, поясни своїй мамі, що не варто мене «виховувати». Нехай командує у своїй хаті, а тут я […]

Алла з Сашком одружилися. Молоді одразу купили собі квартирку, правда без ремонту. Допомогти з ремонтом зголосилася мати Сашка, Олена Ігорівна. – Це буде мій внесок у покупку квартири! – твердо сказала жінка… Через півтора місяці ремонт було закінчено. – Приймайте роботу! – гордо сказала Олена Ігорівна. Молоді були задоволені. Алла накрила на радощах стіл. Родичі гарненько посиділи, але молоді помітили, що свекруха не збирається додому. – Треба їхати, – нарешті сказала Олена Ігорівна. – Але спочатку мені треба оце… Жінка витягла з кишені аркуш паперу. Сашко глянув на нього й застиг з курячою ніжкою в руці
Життєві Історії

Алла з Сашком одружилися. Молоді одразу купили собі квартирку, правда без ремонту. Допомогти з ремонтом зголосилася мати Сашка, Олена Ігорівна. – Це буде мій внесок у покупку квартири! – твердо сказала жінка… Через півтора місяці ремонт було закінчено. – Приймайте роботу! – гордо сказала Олена Ігорівна. Молоді були задоволені. Алла накрила на радощах стіл. Родичі гарненько посиділи, але молоді помітили, що свекруха не збирається додому. – Треба їхати, – нарешті сказала Олена Ігорівна. – Але спочатку мені треба оце… Жінка витягла з кишені аркуш паперу. Сашко глянув на нього й застиг з курячою ніжкою в руці

Алла та Сашко жили разом три роки. Якоїсь миті пара вважала, що так далі не може продовжуватися і нишком розписалася в РАГСі. Так як їм було вже трохи за […]

Віра поверталася додому з роботи. – Так, треба вигадати, що сьогодні на вечерю приготувати, – думала вона дорогою додому. За роздумами Віра не помітила, як дісталася свого підʼїзду. Жінка зайшла в під’їзд, і вирішила заодно перевірити поштову скриньку. У ній  вона виявила рекламні буклети і квитанції за комунальні платежі. Раптом поміж цих бумаг Віра помітила дещо дивне. Жінка придивилася на одну з платіжок і аж ахнула від побаченого
Історії Жінок

Віра поверталася додому з роботи. – Так, треба вигадати, що сьогодні на вечерю приготувати, – думала вона дорогою додому. За роздумами Віра не помітила, як дісталася свого підʼїзду. Жінка зайшла в під’їзд, і вирішила заодно перевірити поштову скриньку. У ній  вона виявила рекламні буклети і квитанції за комунальні платежі. Раптом поміж цих бумаг Віра помітила дещо дивне. Жінка придивилася на одну з платіжок і аж ахнула від побаченого

– Давай розподілимо обов’язки, якщо ми взяли цю квартиру в іпотеку, – запропонував дружині Роман. – Давай, як ділитимемо? Всі платежі ділимо навпіл і кожен оплачує свою суму? – […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 99 Page 100 Page 101 … Page 128 Наступна сторінка

Вам також буде цікаво

  • Павло не дуже ладнав зі своєю тещею Маргаритою Павлівною. Якось вони посварилися і теща десь зникла на кілька тижнів. Ні дзвінків, ні візитів, ні навіть її звичайних «доброзичливих» повідомлень. Павло навіть на мить подумав, що теща вирішила не лізти в їхнє з дружиною життя. Що вона нарешті зрозуміла – їхня сім’я – це не для її постійного нагляду й докорів. Зять видихнув. Але… У п’ятницю ввечері Павло повертався з роботи і раптом побачив біля порога валізу. Поруч стояла Маргарита Павлівна – у плащі, із шарфиком і з гордовитим виглядом. Павло з дружиною не розуміли, що це робиться
  • Людмила приїхала на дачу. Ледве відкривши хвіртку, вона почула знайомий голос сусідки: – Людо! – гукнула її Галина Петрівна. – Людо! Ти приїхала! Сусідка перехилилася через паркан, притримуючи рукою пишну зачіску. – Як я рада тебе бачити! – продовжувала вона. – Заходь на чай, розповім тобі новини. – Галю, дай хоч речі занести, – посміхнулася Людмила. – Зайду через годинку. Галина Петрівна похитала головою. – Людо, я серйозно, – сказала вона. – Є розмова. Важлива. Щось у голосі сусідки змусило Людмилу насторожитися. Через пів години вони вже сиділи на веранді у Галини Петрівни, а Людмила не могла повірити у почуте
  • Ірина проводила свого Андрійка на службу. Дівчина стояла, пригорнувшись до коханого. Дуже шкода було розлучатися. – Іринко, не хвилюйся ти так! – казав Андрій. – Швидко пролетить час, ось побачиш! Я повернуся і все у нас з тобою буде добре, ти тільки чекай… Пройшов якийсь час. Дзвінок Андрія ввечері застав Ірину в гуртожитку. – Привіт, Іринко, як справи? – спитав якимось чужим і єхидним голосом Андрій. – Нормально, а ти якийсь як чужий, Андрійку, – сказала Ірина. – Чому ти таким голосом запитуєш? – Звичайно, чужий! – сказав той. – Не дзвони мені більше, ти зрадила мене, я все знаю про тебе! Ірина оторопіла
  • Кирило прийшов на роботу. – Агов, а що трапилося?! – запитав він колег. – До кого швидка приїхала? – Та начебто у нас все тихо, – відповіла Світлана. – А що там таке? – Все, як годиться при виклику швидкої, – пояснив Кирило. – Машина біля офісу, в коридорі лікар, медсестра з валізкою… – О, мабуть все серйозно! – підняв голову від ноутбука Павло Сергійович. – Піду гляну. Він встав з місця і вийшов з кабінету. Не минуло й кількох хвилин, як у дверях з’явився здивований Павло Сергійович. – Ви не повірите! – раптом сказав він. – Не повіримо у що? – всі застигли, нічого не розуміючи
  • Віктор не довго ходив гуляти з подругою Наталкою. Дуже швидко молоді вирішили бути разом! Вони одружитися без особливого шику. Вирішили на все село музикою не гриміти. – Гроші нам ще на своє житло знадобляться, – вирішили молоді, і відсвяткували день народження своєї родини у колі рідних та найближчих друзів у міському кафе. Наталя була дуже гарною у весільному вбранні, а Віктор ніколи ще не відчував себе таким щасливим… Перші роки довелося молодим жити разом із дідусем і бабусею Віктора. А через три роки сталася велика подія
© 2025 Дівочі Посиденьки