Олена Борисівна ніколи в чуже життя не лізла, не давала порад, не критикувала, але, якщо питали, вона не мовчала. Тільки щось ніхто не кличе, не питає останнім часом. Якось настав момент, коли вона вирішила, що треба втрутитися, змінити свої принципи.
Олена Борисівна жінка ефектна, висока, фігуриста, добре вдягається. Виростила одна єдину доньку. Мати та дочка завжди дружили. Мамі дочка довіряла всі свої секрети. Галина росла, закінчила школу. Жили вони у невеликому містечку в області.
Донька вступила до інституту у місті, а після закінчення вирішила там залишитися. Олена Борисівна зрозуміла, що треба купувати житло. Продала все, що було – дачу, машину, додала всі свої накопичення та купила двокімнатну квартиру. На околиці, проте з ремонтом.
Донька літала від щастя. Справа молода, дівчина закохалася. Приїхала до мами з нареченим – знайомитись. Тільки обранець доньки одразу Олені Борисівні не сподобався. Наче поводився Андрій пристойно, і зовнішність у нього була приємна. Але у мами був великий життєвий досвід, і вона насторожилася.
Відразу зрозуміла, що Андрій жадібний і ревнивий. Доньці зателефонувала подружка, то Андрій весь вечір потім допитувався, хто вона така і куди Галя з нею ходить. Олена Борисівна ледве стримувалася. Вона не впізнавала свою дочку. Може, любов закрила очі?
Андрій вирішив, що Галина на весілля одягне плаття його сестри. Воно майже нове, по фігурі підженуть. І на кафе краще не витрачатися. У його батьків свій будинок, столи на вулицю під намет винесуть. Самі все приготують. Домашнє краще покупного. Медовий місяць можна там же провести. А подарунок, Олені Борисівні, краще віддати грошима.
Галина була згодна. Олена Борисівна тільки хитала головою, але мовчала.
Вона ледве стримувалася, але що робити молоді – це їхнє життя, їхній вибір. Народився онук, Вітя. Зять влаштував сварку із приводу імені, але Галина стояла на своєму. Дитину назвали на честь її дідуся.
– Нічого, я все одно його зватиму Олегом, мені так більше подобається, – заявив Андрій. Олена Борисівна знову хитала головою. Накупила подарунків онукові, сказала доньці, що готова залишитися, щоб допомагати.
– Та що ви, матусю. Їдьте назад. Ми все зробимо самі, нема чого тут розташовуватися. Погостювали, онука побачили і їдьте до себе, – не соромлячись, казав Андрій. Олена Борисівна дивилася лише на дочку, а та знову погодилась із чоловіком.
– Мамо, ну, правда, якщо що – подзвоню чи ми можемо самі приїхати.
Олена Борисівна бачила, що дочка якось потьмяніла. Онука за 5 років вона бачила від сили разів з десять. Дуже сумувала за дочкою. Розуміла, що Андрію її приїзд не подобається, і намагалася не набридати.
Настав час обстеження здоров’я, треба було їхати до міста. Вирішила зупинитись у дочки, хоч і не хотілося. Планувала десь тиждень побути у місті. Андрій нічого не сказав, коли приїхала теща. І тут Олена Борисівна засмутилася. Вітя ходив у якомусь зношеному одязі, не новому, хоч і чистому.
І йому майже все забороняли. – Галю, я не зрозуміла, чому м’ясо онук не їсть? Давайте я пельмені для вас усіх зроблю, – пропонувала вона.
– Ні, мамо. Андрій каже – треба їсти натуральну їжу, овочі, кашки, горіхи, зелень. Він завжди правий, – відповіла Галя.
– Та ви що? Дитині рости треба. Що ви вигадуєте? Що ще Віті не можна?
– Ну, тістечка, солодку воду, чіпси.
– Зрозуміло, тобто солодке він не бачить.
– Іноді ми йому даємо цукерку.
– А в садку що він їсть?
– Він не ходить у садок.
– Нічого не розумію. Чому він у вас у якомусь старому одязі ходить? Ви ж заробляєте, у мене хороша пенсія, давайте я куплю.
– Андрій каже, навіщо витрачається, можна просто так взяти. Діти ростуть, багато одягу віддають. А гроші нехай лежать, вони завжди стануть у нагоді.
Олена Борисівна навіть не знайшла слів. Прийшов зять. Галина благаюче подивилася на матір і та промовчала. Так минуло 3 дні. Андрій ходив п’ятами за Оленою Борисівною. Місце їй виділили на балконі.
– Ви, в кімнати не заходьте, продукти наші не беріть. А за те, що живете тут, заплатите, – заявив він. І тут Олена Борисівна взагалі розгубилася, тільки зять одразу пішов.
– Галю, це що таке було? Мені що – сидіти на кухні чи на лоджії, де ви мені розкладачку поставили? Ти з дитиною в одній кімнаті, зять зайняв іншу. І продукти не сміти брати! Та я і так все сама купую, у вас у холодильнику взагалі їжі немає, все якісь салати. І про гроші я не зрозуміла, за що я маю їх віддати.
Галя намагалася заспокоїти матір, мовляв, жартує так Андрій. Олена Борисівна купила для сім’ї тортик та пригостила шматочком онука, а потім почула з коридору вигуки. – Це що таке, Олег. Ти Олег, запам’ятай, скільки разів повторювати, ніякий не Вітя. Ти чим замазався? Ти їв торт, хто тобі дозволив? Навчаю, а розуму все немає. – І Андрій буквально вихопив шматочок торта із руки сина.
Галя мовчала, і тут Олена Борисівна забула про свої принципи. Вона заступила собою дитину і відсторонила зятя.
– Отже, так, Андрію. Ще не вистачало, щоб ти з онука такого ж, як ти зробив. Ти забув, чия квартира? Вона моєї дочки, а ти тут навіть не прописаний. Та ще вистачило у тебе сумління гроші з мене просити. Квартиру купила я. Онук ходить у поношеному одязі, соромно. Я вам покажу, як травою з кашею онука годувати! Ходімо Вітя. Ми зараз з тобою в кафе поїмо. Ти колись пробував піцу?
– Ходімо, а піца – це що? – Здивувався малюк.
– Так, Галю, знайшла ти чоловіка. Андрій, збирай речі та їдь. Зі мною жарти погані.
Дочка не стала заступатися за чоловіка. Дорогою до кафе бабуся купила Віті спортивний костюм та кросівки. Онукові у кафе сподобалося.
– Бабуся, а ти житимеш з нами, погодуєш мене? Я іноді їсти хочу, а тато каже, що багато їсти не можна. Тут така смачна їжа, набридли мені ці огірки.
– Звичайно, поживу я у вас, не хвилюйся, Вітя, бабуся наведе порядок!
Вдома Андрія не виявилося, його речей також. Квартиру зять залишив швидко, прихопивши із собою телевізор та ноутбук. Олена Борисівна трохи хвилювалася, раптом дочка її засудить, але та, навпаки, попросила маму затриматись.
Галя сказала, що сама вже втомилася від причіпок чоловіка та вічних заборон, сама хотіла від нього піти, та все не наважувалося. – Мамо, ти мені тільки допомогла.
– Дивний твій Андрій, хай шукає собі таку саму.
Олена Борисівна переїхала до доньки та онука. Влітку вони разом вирушили на відпочинок. Галина пообіцяла матері, що тепер вийде заміж лише з її схвалення. Мамо, ти в мене найкраща!