У двадцять вісім років Марія розлучилася і залишилася одна із семирічною дочкою на руках.
Від шлюбу жінці дісталася двокімнатна квартира, оскільки колишній чоловік забрав собі лише машину та поїхав жити в інше місто.
Через рік після розлучення Марія вирішила налагодити своє особисте життя і стала активно знайомитись із чоловіками.
Однак знайти собі гідного партнера, маючи на утриманні малолітню дочку, було не так просто.
Тому жінка вирішила дати шанс Віктору, тридцятирічному чоловікові без квартири та постійної роботи, але симпатичному та з почуттям гумору.
Декілька місяців Марія зустрічалася з Віктором, перш ніж познайомити його з дочкою Ритою.
Дівчинка та чоловік швидко порозумілися, тому жінка запропонувала кавалеру переїхати до неї.
Вітя з радістю погодився, йому вже набридло жити разом зі своєю мамою Катериною Олександрівною.
Чоловікові настільки сподобалося проживати у Марії, що буквально за місяць він покликав її заміж.
Жінка подумала, що розкидатися подібними пропозиціями нерозумно, і погодилася.
Грошей на весілля вирішили особливо не витрачати та обійтися лише розписом та скромним святкуванням у місцевому кафе.
Марі хотіла без жодних прелюдій обмінятися в ЗАГСі кільцями та поїхати на бенкет, але свекруха наполягла на “викупі нареченої”.
Довелося жінці, сидячи у квартирі, чекати на новоспечених родичів.
Нарешті в двері постукали. Наречена у простій вечірній сукні радісно випурхнула у під’їзд до гостей.
– А де наречена? Адреса наче правильна, але нікого в білій сукні я щось тут не спостерігаю, – з фальшивим подивом промовила Катерина Олександрівна.
У такий спосіб жінка вирішила провчити майбутню невістки за економію на весільній сукні.
– Тут я, давайте закінчувати цей балаган. Нам у ЗАГС час, – досить різко відповіла Марія.
Вона зачинила квартиру і мовчки спустилася у двір, де на неї вже давно чекало таксі.
На цьому весільні пригоди з Катериною Олександрівною у головній ролі не закінчились.
Під час урочистої промови, яку вимовляв працівник ЗАГСу, мама нареченої розчулилася та пустила сльозу.
– Ви чого плачете? Зараз же припиняйте, – шикнула на неї мати Віктора.
– Не можу, – схлипуючи, відповіла жінка. – Я за доньку дуже рада.
– Звичайно, рада… Такий наречений вашій дівчині з причепом дістався, – невдоволено пробурчала Катерина Олександрівна.
– Що? Я не зовсім розібрала слова, – не повірила почутому мати нареченої.
– Нічого! Це я маю плакати, бо в мене сьогодні забрали єдиного сина, – голосно промовила жінка і заридала на весь голос.
Деяким гостям навіть стало незручно за її поведінку, бо здавалося, що вони потрапили не на весілля, а до когось на прощання.
Після ЗАГСу всі плавно перемістилися до кафе, де й почався бенкет. Тамада почав розважати присутніх.
Незабаром оголосили танець молодят. Віктлор підвівся зі свого місця і хотів запросити новоспечену дружину, але не встиг.
Катерина Олександрівна вискочила з-за столу і, підлетівши до сина, вчепилася йому в руку.
– Перший танець наречений завжди танцює з мамою! – гордо заявила жінка і почала кружляти навколо Віктора, тримаючи його під лікоть.
Виглядало це з боку безглуздо і вкрай смішно, тому Марія не образилася, а лише щиро засміялася.
Її приклад наслідували гості і теж почали сміятися. Нареченому стало соромно, і він постарався якнайшвидше позбутися настирливої матері.
Наприкінці вечора, коли вже всі почали збиратися додому, Катерина Олександрівна попросила фотографа зробити сімейну фотографію.
Марія по наївності підійшла до чоловіка та свекрухи, щоб теж потрапити до кадру.
– Ти чого до нас прийшла? Це сімейний знімок, відійди та не заважай фотографу працювати, – заявила родичка.
Саме в цей момент невістка зрозуміла, що миру між ними ніколи не буде.
Вона подивилася на чоловіка, але він вдав, що нічого надзвичайного не сталося, і відвів погляд у бік.
Марія нічого не сказала і спокійно дочекалася закінчення фотосесії, після чого поїхала з Віктором додому.
Наступного дня вона зателефонувала фотографу та попросила видалити всі фотографії з Катериною Олександрівною. Так вона вирішила поквитатися з свекрухою.
Через тиждень після весілля в гості до невістки та сина прийшла свекруха. Віктор у цей час був на роботі, він улаштувався барменом і повертався додому пізно.
– Як добре, що в тебе є доросла дочка, – під час розмови заявила свекруха.
– Їй лише вісім років, навряд чи її можна назвати дорослою, – незрозуміло промовила Марія.
– Щоб вашу з Віктором дитинку няньчити якраз згодиться. Коли вона народиться, їй уже буде дев’ять, а то й десять років, – з розумним виглядом відповіла Катерина Олександрівна.
– Чудова ідея, довірити дитині немовля, – з іронією в голосі промовила невістка. – Тільки одного не зрозумію, де в цей час буду я, якщо моїй доньці доведеться з дитиною няньчитися?
– Як де? На роботі, звичайно. Як народиш, так одразу й вийдеш. Нема чого в декреті сидіти, коли чоловік працює. Зрештою мій Вітя не повинен всю сімʼю тягнути, – впевнено промовила свекруха. – Принаймні, я цього не дозволю.
– Здорово ви придумали, нічого не скажеш. Єдине, що мені незрозуміло, коли Рита встигатиме до школи ходити? – не приховуючи насмішку, сказала Марія.
– Школу можна екстерном закінчити, у крайньому випадку, на домашнє навчання перейти, – не помітивши насмішки, повідомила Катерина Олександрівна.
– Послухала я вас і зрозуміла, як добре, що я не вагітна. Бажання завести другу дитину ви в мене забрали геть-чисто, – посміхнувшись, сказала Марія.
Свекруха від почутого миттєво змінилася в обличчі і влаштувала невістці сварку, вважаючи подібне небажання вагітніти закидом у бік Віктора та всій їхній родині.
З того дня жінки більше не спілкувалися. Катерина Олександрівна почала старанно налаштовувати сина проти дружини.
Якоїсь миті чоловік вирішив, що Марія його не варта, і він знайде собі іншу дружину: розумнішу, красивішу і багатшу.
Діти йому були не потрібні, тому причина, через яку він подав на розлучення, була інша.
Віктор просто не хотів працювати, а дружина переконувала його ходити на роботу.
Марія не стала триматися за горе-чоловіка і легко погодилася на розлучення, тим більше що ділити їм не було чого.
Проте Катерина Олександрівна так не рахувала. Якось вона зателефонувала колишній невістці і висловила свої претензії щодо майна.
– Алло, Марія? Слухай мене уважно, твою квартиру треба поділити навпіл з Віктором! Завтра я прийду до тебе з потрібними паперами, разом заповнимо їх, – впевнено заявила свекруха.
– Ви досі не можете прийти в себе, після того, як я відмовилася народжувати вам онуків? Інакше звідки у вас ця марна впевненість, що я добровільно віддам половину своєї квартири? – обурилася жінка.
– Ти моєму сину дісталася далеко не дівчинкою, та ще з дитиною на руках. Через це він морально вимотався і йому належить компенсація. Будь-який суд стане на його бік, тому краще було б, якби ти віддала нам усе по-доброму. А то дивись, як би ми взагалі всю квартиру не забрали в тебе.
Марія не витримала і відправила колишню родичку за відомим маршрутом.
Після цього жінка заблокувала її номер. На щастя, вона більше ніколи не стикалася ні з Віктором, ні з його матір’ю.