Ніна з Валерієм одружилися двадцять п’ять років тому. Було їм по двадцять років, молоді, безвідповідальні, мріючі та безтурботні. Свекруха Ніну прийняла одразу, це було навіть дивно. Ось тещі було […]
– Денисе, ходи-но до мене сюди! – гукнула Олена Петрівна свого онука. За мить хлопчик прибіг у кімнату й здивовано став на порозі. – Давай-но будемо з тобою ялинку прикрашати, – посміхнулася старенька, відкриваючи картонну коробку з іграшками. Вони взялися прикрашали ялинку. – Ну, що, Денисе, ти придумав новорічне бажання? – запитала онука Олена Петрівна. – Ні, бабусю, не придумав, – байдуже відповів той. – І не буду навіть придумувати! Я взагалі, жодних бажань загадувати більше ніколи не буду! – Чому ж це?! – ахнула Олена Петрівни. Старенька здивовано дивилася на улюбленого онука, не розуміючи, що це він таке говорить
– Денисе, ходи-но до мене сюди! – гукнула Олена Петрівна свого онука. За мить хлопчик прибіг у кімнату й здивовано став на порозі. – Давай-но будемо з тобою ялинку прикрашати, […]
Юля та Іван їхали зустрічати Новий рік до сестри чоловіка. Подружжя було вже в дорозі, коли телефон Юлі несподівано задзвонив. Жінка підняла слухавку. – Алло, – сказала Юля і почала слухати співрозмовника. – Стій! – вигукнула вона до чоловіка, закінчивши виклик. – Ми нікуди не їдемо! Іван схвильовано здригнувся від її вигуку і, пригальмувавши на узбіччі, заглушив автомобіль. – Чому? – здивувався чоловік. І Юля розповіла чоловіку хто їй телефонував і чому. Іван вислухав дружину і застиг від почутого
Юля та Іван, які були у шлюбі близько трьох років, думали про те, де і з ким зустрічати наступний Новий рік. Їх кликали до себе і батьки, і близькі […]
Олена готувала обід, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її подруга. – Привіт, ти сьогодні ввечері зайнята? – одразу запитала Світлана. – Ні, а що? – здивувалася Олена. – Хочу сьогодні тебе познайомити з своїм нареченим, – защебетала Світлана. – Давай зустрінемося у кафе? – Добре, – погодилася подруга. На зазначену годину Олена прийшла у кафе. Світлана вже сиділа за столиком. – І де він? – усміхнулася Олена, підійшовши до подруги. – Зараз має підійти, – відповіла Світлана. Подруги зробили замовлення, як раптом до їхнього столика підійшов якийсь чоловік. – Знайомся, це мій Стус! – зраділа Світлана. Олена підвела на нього погляд і застигла від побаченого
– Що ти причепилася до мене? – зневажливо скривившись, заявила Світлана. – Чим я гірша за це дівчисько? Тим, що на десять років старша? Ні, подруго, як зі мною […]
Людмила цілий день крутилася на кухні. Наготувала різних салатів, накрутила голубців, запекла курочку. Сьогодні її син Денис приведе наречену знайомитися. До приходу гостей все було готово. У двері подзвонили. – Мамо, це Віра – моя наречена, – з порога представив матері дівчину син. Людмила запросила молодих до столу, посиділи, поспілкувалися. Ближче вечора Денис провів Віру і повернувся до матері. – Ну, мамо, як тобі Віра? – усміхнувся він. – Правда, вона чудова? – Навіть невздумай з нею одружуватися! – раптом сказала Людмила. – Але чому? – Денис здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається
Коли Денис познайомив маму з Вірою, між мамою та нареченою наче блиснула іскра. Не сподобалися вони один одному. Коли Віра пішла, мама сказала Денису: – Подумай добре, перш ніж […]
До нового року залишалося дві години. В будинку для літніх людей старенькі чоловіки прасували собі одяг і розчісували свої рідкі шевелюри… Раптом біля будинку зупинилася якась машина. З неї вискочив молодий чоловік, зняв краватку і кинувся до будівлі. Двері були зачинені. Чоловік став квапливо стукати. – Відкрийте! – сказав він охоронцю. – Що вам треба? – здивувався той. – Ви хто? – Не переживайте! – сказав молодик і помчав на третій поверх. Він забіг у кімнату і, радісно посміхаючись, притулився до одвірка. Літні чоловіки з подивом дивилися на нього. Вони не розуміли, що це таке відбувається
Двері відкрилися і зʼявилося радісне обличчя, настільки радісне, що здавалося старечі зморшки розгладилися. Невисокий худий дідок заскочив у кімнату, як ураган. – Бабусі й дідусі, там ялинки привезли й […]
Інна повернулася з роботи пізно. – Вечеряти будеш? – запитала мама, коли донька зайшла на кухню. – Ні, я на роботі повечеряла, – відповіла вона. – Сьогодні зарплату отримала, то вирішила себе трохи побалувати. – Ну, то хоч чаю випий, – запропонувала мама. – Від чаю не відмовлюся, – усміхнулася Інна. – Тільки гроші віднесу у свою шкатулку. Інна пішла у свою кімнату, щоб покласти зарплату до своєї «скарбнички». Дівчина дістала з шухляди шкатулку, відкрила її, заглянула в середину і… застигла від побаченого
Вітчим відмовився дзвонити своєму синові, сказав: – Ви уявляєте, як я йому це скажу? – Не можеш ти сказати, дай мені номер телефону, я з ним поговорю, – наполягала […]
У Марії відвели її коханого Бориса. І зробила це не аби-хто, а її двоюрідна сестра Рита! Марія йшла додому, як раптом зустріла сестру. Рита була весела. – Ах, ось ти де? – побачила вона Марію. – Уявляєш, Борис прийшов до нас у гості, а потім кудись зник… Я йому дзвоню, дзвоню, а він поза зоною. Я думала, він знову до тебе перебрався, стукаю, стукаю, а двері ніхто не відчиняє. – Твого Бориса в мене немає, – сказала Марія. Рита пішла… А наступного дня до Марії постукали в двері. Вона відкрила й застигла від несподіванки
Офіс спорожнів, а Марія ще сиділа біля комп’ютера, звіряючи цифру за цифрою. Додому йти не хотілося, та й не було чого, там її все одно ніхто не чекав. Коханий […]
Павло був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила дружина. – Щось сталося? Я трохи зайнятий, – сказав він, піднявши слухавку. – Сталося, ще й як сталося, – мало не плачучи відповіла Марина. – Говори! – захвилювався чоловік. – Твоя сестра…, – схлипнула Марина. – Щось з Олесею? – ще більше запереживав чоловік. – Як вона могла так вчинити з нами! Чому вона так зробила, – сказала Марина. – Ти про що? – не зрозумів Павло. І Марина все пояснила чоловікові. Павло вислухав дружину і застиг від почутого
– Марино, ти повинна мені допомогти! – защебетала по телефону метушлива зовиця Олеся. – У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього. – А я чим […]
В Катерини не стало чоловіка. Жінка важко переживала це горе. Благо, допомагали діти. Потім емоції вщухли, допомагала робота та турбота про дітей. Настав час оформляти спадщину. За двадцять років Катерина із чоловіком купили квартиру, машину та дачу. Прийшли до нотаріуса. – Всі родичі на місці? – запитав нотаріус. – Так, – відповіла Катерина. – Тоді я зачитаю заповіт, – сказав чоловік. Нотаріус оголосив заповіт і Катерина з дітьми застигли від почутого. Ось чого-чого, а такого дружина, аж ніяк не очікувала почути
В Катерини не стало чоловіка, коли він повертався з роботи. Катерина із чоловіком прожили двадцять років, синові дев’ятнадцять років, а дочці – тринадцять. Для всієї родини це було велике […]