Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Дід Матвій з правнуком Микиткою прийшли додому з риболовлі. Хлопчик побіг на кухню до бабусі, а дід затримався. Він помітив, що біля порога стояли кросівки його онука Олексія, але самого його не було. Дід Матвій пішов на друге подвірʼя. Олексій був там. – Ну привіт, онуче! – сказав старий. – Яким вітром? – Привіт, діду! – відповів Олексій. – Ось вирішив вам допомогти. Давно не був… Як у вас тут справи? – Та нормально справи, онуче, – зітхнув дід Матвій. – Хоча… Є в нас одна проблема. – Що трапилося? – Олексій здивовано дивився на діда, не розуміючи, що відбувається
Для тебе

Дід Матвій з правнуком Микиткою прийшли додому з риболовлі. Хлопчик побіг на кухню до бабусі, а дід затримався. Він помітив, що біля порога стояли кросівки його онука Олексія, але самого його не було. Дід Матвій пішов на друге подвірʼя. Олексій був там. – Ну привіт, онуче! – сказав старий. – Яким вітром? – Привіт, діду! – відповів Олексій. – Ось вирішив вам допомогти. Давно не був… Як у вас тут справи? – Та нормально справи, онуче, – зітхнув дід Матвій. – Хоча… Є в нас одна проблема. – Що трапилося? – Олексій здивовано дивився на діда, не розуміючи, що відбувається

– Діду, чуєш, діду? Біда у нас! Баба Марія тільки-но повернулася додому з магазину і не розбираючи сумку, що було на неї абсолютно не схоже, сіла на стілець. Дід […]

Ігор увечері мав неприємну розмову з дружиною Любою. Чоловік ліг спати, не повечерявши. Він довго не міг заснути, все думав, що йому робити далі… Наступного дня Ігор зайшов у кабінет до свого начальника з несподіваною пропозицією. – Миколо Степановичу, а можна я, приїжджатиму на роботу на годину раніше? – раптом запитав він. – Та приїжджай, якщо хочеш, – знизав плечима шеф. – Тільки не розумію – навіщо? – А тому, що обід у мене триватиме на годину довше, аніж зазвичай, – незворушно відповів Ігор. – Це ще чому?! – здивувався начальник. Він дивився на Ігоря, не розуміючи, що відбувається
Для тебе

Ігор увечері мав неприємну розмову з дружиною Любою. Чоловік ліг спати, не повечерявши. Він довго не міг заснути, все думав, що йому робити далі… Наступного дня Ігор зайшов у кабінет до свого начальника з несподіваною пропозицією. – Миколо Степановичу, а можна я, приїжджатиму на роботу на годину раніше? – раптом запитав він. – Та приїжджай, якщо хочеш, – знизав плечима шеф. – Тільки не розумію – навіщо? – А тому, що обід у мене триватиме на годину довше, аніж зазвичай, – незворушно відповів Ігор. – Це ще чому?! – здивувався начальник. Він дивився на Ігоря, не розуміючи, що відбувається

Ігор повернувся додому пізніше аніж зазвичай, незвично похмурий і дуже втомлений. – Знову до матері заїжджав? – одразу ж здогадалася про причину запізнення чоловіка його вагітна дружина Люба. – […]

Вадим Степанович зітхнув і важко сів на крісло. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав він. – Як матір поховав і хату закрив, так жодного разу й не приїжджав. Років двадцять минуло. Нічого не змінилося. Тільки вогкістю віє і пилюки багато… Він глянув на пічку. – Дрова відсиріли, – подумав чоловік. – Не хоче гріти… Раптом гримнули вхідні двері і в хату зайшла якась молода дівчина. – Здрастуйте, а ви хто? – ахнула вона, здивовано дивлячись на чоловіка. – Хазяїн, – посміхнувся Вадим Степанович. Дівчина дивилась на нього і не розуміла, що відбувається
Життєві Історії

Вадим Степанович зітхнув і важко сів на крісло. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав він. – Як матір поховав і хату закрив, так жодного разу й не приїжджав. Років двадцять минуло. Нічого не змінилося. Тільки вогкістю віє і пилюки багато… Він глянув на пічку. – Дрова відсиріли, – подумав чоловік. – Не хоче гріти… Раптом гримнули вхідні двері і в хату зайшла якась молода дівчина. – Здрастуйте, а ви хто? – ахнула вона, здивовано дивлячись на чоловіка. – Хазяїн, – посміхнувся Вадим Степанович. Дівчина дивилась на нього і не розуміла, що відбувається

Вадим Степанович скривився і важко сів на крісло. Він швидко дістав пігулку і випив склянку води. Чоловік обвів поглядом кімнату. – Скільки ж мене тут не було? – подумав […]

Петро з Христиною вирішили одружитися. Мати Петра, Олена Сергіївна, була категорично проти. – Не любить вона тебе, Петре! – казала жінка. – Чи ти не бачиш?! – Мамо, у мене грошей нема, – відповідав той. – Я не красень. Тут може бути тільки кохання! Весілля було скромним. Батьки Христини від такого вчинку доньки теж були не в захваті. Та Христина тільки сміялася. – Ви з батьком через тиждень після знайомства побралися, а ми з Петром рік зустрічалися! – казала вона… Молодята почали жити з матірʼю Петра. Якось Христина виходила з ванни, прислухалася і оторопіла від слів свекрухи
Історії Жінок

Петро з Христиною вирішили одружитися. Мати Петра, Олена Сергіївна, була категорично проти. – Не любить вона тебе, Петре! – казала жінка. – Чи ти не бачиш?! – Мамо, у мене грошей нема, – відповідав той. – Я не красень. Тут може бути тільки кохання! Весілля було скромним. Батьки Христини від такого вчинку доньки теж були не в захваті. Та Христина тільки сміялася. – Ви з батьком через тиждень після знайомства побралися, а ми з Петром рік зустрічалися! – казала вона… Молодята почали жити з матірʼю Петра. Якось Христина виходила з ванни, прислухалася і оторопіла від слів свекрухи

– Вона ж тебе не любить, розплющ очі, – та сама фраза, за яку пробачити Олену Сергіївну Христина не змогла. Фраза, яку вона ненароком почула в коридорі, коли вийшла […]

Віра з Ігорем одружилися. У молодят щойно закінчився медовий місяць. – Який фільм будемо дивитися? – гукнула Віра чоловіка і вмостилася на диван. – Не знаю, вирішуй сама! – гукнув їй Ігор із ванни. – Подивимося, що тут є, – сказала Віра і відкрила ноутбук чоловіка. Вона краєм ока зиркнула на дві нерозібрані валізи, які стояли в коридорі. – Хай стоять вже, завтра розберу, – пробурмотіла дівчина і, відвернувшись, подивилася в ноутбук. Раптом з компʼютера долинув якийсь звук. На екрані зʼявилося повідомлення. Віра машинально натиснула на значок, і оторопіла від прочитаного
Історії Жінок

Віра з Ігорем одружилися. У молодят щойно закінчився медовий місяць. – Який фільм будемо дивитися? – гукнула Віра чоловіка і вмостилася на диван. – Не знаю, вирішуй сама! – гукнув їй Ігор із ванни. – Подивимося, що тут є, – сказала Віра і відкрила ноутбук чоловіка. Вона краєм ока зиркнула на дві нерозібрані валізи, які стояли в коридорі. – Хай стоять вже, завтра розберу, – пробурмотіла дівчина і, відвернувшись, подивилася в ноутбук. Раптом з компʼютера долинув якийсь звук. На екрані зʼявилося повідомлення. Віра машинально натиснула на значок, і оторопіла від прочитаного

– Який фільм будемо дивитися? – Віра вмостилася на диван. – Не знаю, вирішуй сама! – гукнув її чоловік Ігор із ванни. – Подивимося, що тут є, – сказала […]

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого
Життєві Історії

Вероніка була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сусідка її сестри Поліни. – Вероніко, приїжджай! Тут таке сталося! – схвильовано вигукнула сусідка. – Про що ви? Що сталося? – не зрозуміла Вероніка. – Десять хвилин тому я бачила з вікна, як Поліна вибігла з під’їзду. З великою валізою. Приїжджай, сама все побачиш, – сказала сусідка і закінчила виклик. Вероніка швидко відпросилася з роботи і одразу поїхала до сестри. Жінка відкрила квартиру Поліни своїм ключем, зайшла всередину і застигла від побаченого

– Поліно, ну подумай сама! Тобі всього вісімнадцять, ні чоловіка, ні роботи, ні освіти! Куди тобі дитину? – Я вже доросла і сама можу вирішити це питання! – сплеснула […]

Віра з Олексієм святкували річницю весілля. Замовили ресторан, запросили рідних та друзів. У ресторані усміхнений батько Віри, говорячи тост, повідомив: Я вирішив подарувати вам по машині. І подав ключі дочці і зятю. Через декілька годин, Віра помітила, що Олексій непомітно пішов з ресторану. Віра захвилювалася, і вирішила, поїхати додому, перевірти, що сталося. Жінка зайшла в будинок, Олексія ніде не було. Раптом Віра помітила на столі якусь записку, прочитала її і ахнула
Історії Жінок

Віра з Олексієм святкували річницю весілля. Замовили ресторан, запросили рідних та друзів. У ресторані усміхнений батько Віри, говорячи тост, повідомив: Я вирішив подарувати вам по машині. І подав ключі дочці і зятю. Через декілька годин, Віра помітила, що Олексій непомітно пішов з ресторану. Віра захвилювалася, і вирішила, поїхати додому, перевірти, що сталося. Жінка зайшла в будинок, Олексія ніде не було. Раптом Віра помітила на столі якусь записку, прочитала її і ахнула

Коли Віра познайомила батьків зі своїм обранцем, батьки були, м’яко кажучи, не в захваті. – Ти розумієш, що він не з нашого кола? Що він може тобі дати? Ти […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 124 Page 125

Вам також буде цікаво

  • Оксана готувала вечерю до приходу з роботи чоловіка. Раптом подзвонила її сестра Іра. – Привіт, Іро, – сказала Оксана. – Що погані новини? Матері гірше? – Так, – Іра трохи помовчала. – Лікарі кажуть, що не довго залишилося. У слухавці почулися схлипи. Іра плакала. – Іро, не плач, краще скажи, що треба зробити? – сказала Оксана. – Може ще грошей надіслати? – Та які гроші?! – сказала Іра. – Що в таких випадках зробиш, якщо навіть медицина безсила? – І все-таки, що я можу зробити? – запитала сестра. – Оксано, я хочу тебе попросити, щоб ти… Приїхала, – раптом сказала Іра. – Що-о-о?! – Оксана аж ахнула від почутого
  • Галина погортала пожовклий від часу блокнот, знайшла потрібний номер і одразу взялася за телефон. – Павло Анатолійович біля телефону. Слухаю, – відповів їй чоловічий голос. – Павлику, ти? – Галина помітно захвилювалася. – Мене Павликом давно ніхто не називав, – сказав чоловік. – З ким маю честь говорити? – Галя я, однокласниця твоя, – сказала Галина. – Невже не впізнав? Запала мовчанка. – Оце так несподіванка! – голос Павла помітно пожвавішав. – Якими вітрами? – Та ось, згадала тебе, та й подзвонила, – сказала Галина. – Як справи? Маєш дружину? Є плани на вечір? У ресторан піти не хочеш? Павло не розумів, що відбувається
  • Олена прийшла в квартиру матері, трохи прибрати, та приготувати вечерю. Жінка швидко пропилососила, помила підлогу. – Мамо, що тобі на вечерю приготувати? – запитала донька, заглянувши до Галини Миколаївни в кімнату. – Мені неважливо доню, щось простіше, – відповіла жінка. Олена насмажила котлет, зварила картопляне пюре, накришила салат. – Мамо! Все готово, йди вечеряти! – гукнула вона до матері. Але Галина Миколаївна не відповіла. – Може задрімала? – подумала донька і вирушила в кімнату матері. Тільки-но Олена підійшла до дверей кімнати, як раптом почула, що Галина Миколаївна щось шепоче. Олена прислухалася до слів матері, і застигла від почутого
  • Віра та Ігор гостювали у батьків чоловіка. В неділю, ввечері, сімʼя повернулася додому. Ігор підʼїхав до будинку, припаркував машину біля воріт. Діставши з багажника речі, вони зайшли на подвірʼя і застигли… По двору тинялися незнайомі люди. Біля ґанку стояв їхній новенький мангал, яким вони самі ще не користувалися, і якийсь чоловік смажив на ньому шашлик. – Що тут відбувається?! – здивовано запитав Ігор у дружини. – Уявлення не маю, – не менш здивовано відповіла Віра. Чоловік та дружина одразу кинулися у будинок. Віра та Ігор увійшли в коридор і… ахнули від побаченої картини
  • – Дмитре! – гукнула Марія свого чоловіка. – Ти де? Ану, ходи сюди швиденько! Не ховайся, все одно я тебе знайду! – Мамо, ну чого ти з самого ранку галасуєш? – вийшла зі своєї кімнати заспана донька Оксана. – Та як же ж мені не галасувати? – запитала Марія. – Ти знаєш, що твій батько накоїв? Дмитре, іди сюди! Виходь тобі кажу! – Ну, тут я, тут… – Дмитро нарешті з’явився перед дружиною. – Ти навіщо з моєї картки всі гроші зняв, га? – запитала Марія. – Я ж їх збирала на свій ювілей. Де гроші, кажи?! – Я їх матері віддав, – раптом сказав Дмитро. – Що-о-о? – Марія не вірила своїм вухам
© 2025 Дівочі Посиденьки