Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Марія Петрівна насмажила своїх фірмових пиріжків з м’ясом і попрямувала в гості до своїх сусідів. Жінка натиснула кнопку дзвінка. Двері їй відкрили майже одразу. Сусід Микола посміхнувся, побачивши, хто зʼявився до нього в гості і тут же пропустив стареньку в квартиру. – І що ти там, Микольцю, кажуть сварився нещодавно у нас тут у підʼїзді, чи що? – діловито поцікавилася Марія Петрівна. – Що, вже розказали?! – посміхнувся чоловік. – Та не хвилюйтеся, все нормально… Раптом в кімнату зайшла завжди весела Яна – дружина Миколи. Марія Петрівна глянула на неї й застигла від несподіванки
Життєві Історії

Марія Петрівна насмажила своїх фірмових пиріжків з м’ясом і попрямувала в гості до своїх сусідів. Жінка натиснула кнопку дзвінка. Двері їй відкрили майже одразу. Сусід Микола посміхнувся, побачивши, хто зʼявився до нього в гості і тут же пропустив стареньку в квартиру. – І що ти там, Микольцю, кажуть сварився нещодавно у нас тут у підʼїзді, чи що? – діловито поцікавилася Марія Петрівна. – Що, вже розказали?! – посміхнувся чоловік. – Та не хвилюйтеся, все нормально… Раптом в кімнату зайшла завжди весела Яна – дружина Миколи. Марія Петрівна глянула на неї й застигла від несподіванки

– Петрівно, ти вчора таке пропустила! – сказала Марина Василівна, ледве побачивши свою подругу. – Микола з нашого підʼїзду схоже має серйозні проблеми! – Микола? – щиро здивувалася Марія […]

– Наталко, я піду кущі обрізати, – сказав Наталії Петрівні її чоловік Микола Іванович. – Телефон я не братиму – він мені заважатиме. Чоловік одягнув куртку, в’язану шапку, поклав телефон на стіл і пішов… Наталія Іванівна було задумалася, як раптом задзвенів телефон чоловіка. Номер був незнайомий. Не встигла вона відповісти, як тут же почула жіночий голос. – Ти чому вчора не приїхав і грошей не надіслав?! – галасувала в слухавку незнайомка. – Знову на дачу зі своєю поїхав? А твій син, що повинен у старих штанях до школи ходити?! Наталія Петрівна просто оторопіла від почутого
Про кохання

– Наталко, я піду кущі обрізати, – сказав Наталії Петрівні її чоловік Микола Іванович. – Телефон я не братиму – він мені заважатиме. Чоловік одягнув куртку, в’язану шапку, поклав телефон на стіл і пішов… Наталія Іванівна було задумалася, як раптом задзвенів телефон чоловіка. Номер був незнайомий. Не встигла вона відповісти, як тут же почула жіночий голос. – Ти чому вчора не приїхав і грошей не надіслав?! – галасувала в слухавку незнайомка. – Знову на дачу зі своєю поїхав? А твій син, що повинен у старих штанях до школи ходити?! Наталія Петрівна просто оторопіла від почутого

– Наталко, я на вулицю піду кущі й дерева обрізати, – сказав Наталі Петрівні її чоловік Микола Іванович. – Телефон я не братиму – він мені в кишені заважає. […]

У Зої не стало мами. Вона сиділа в хаті на кухні й чекала, коли закипить вода в чайнику. В мами завжди була ідеальна чистота на кухні. А тепер на підлозі були плями, сліди, крихти… – Кому ця чистота потрібна тепер? – Зоя встала і витерла стіл. – Треба вирішити, що робити з будинком, – подумала вона. У місті все можна купити цілий рік, а сюди не наїздишся. В цю мить гримнули вхідні двері. Зоя прислухалася, але кроків не почула. Раптом хтось зайшов у кімнату. Зоя обережно визирнула з-за грубки й застигла від побаченого
Життєві Історії

У Зої не стало мами. Вона сиділа в хаті на кухні й чекала, коли закипить вода в чайнику. В мами завжди була ідеальна чистота на кухні. А тепер на підлозі були плями, сліди, крихти… – Кому ця чистота потрібна тепер? – Зоя встала і витерла стіл. – Треба вирішити, що робити з будинком, – подумала вона. У місті все можна купити цілий рік, а сюди не наїздишся. В цю мить гримнули вхідні двері. Зоя прислухалася, але кроків не почула. Раптом хтось зайшов у кімнату. Зоя обережно визирнула з-за грубки й застигла від побаченого

Останнім автобусом Зоя повернулася з міста в село. Цілий день вона бігала то в лікарню – отримувала необхідні довідки й документи, то в похоронне. Потім знову в лікарню – […]

Після весілля щаслива Марина переїхала жити до свекрухи. Її чоловік Юрко сказав, що він для них з Мариною на свою квартиру скоро заробить. Не минуло й місяця, як Юрко зазбирався на заробітки. – Хлопці кличуть мене працювати на будівництві, тут я великих грошей не зароблю, розумієш, кохана? – сказав він. – Збери мені речі, я через день їду! Юрко поцілував кохану дружину. Марина збирала речі чоловікові, а потім хотіла за куртку спитати, і вийшла в коридор. З кімнати свекрухи Інни Макарівни, чулися голоси – її і Юрка. Марина прислухалася й оторопіла від почутого
Історії Жінок

Після весілля щаслива Марина переїхала жити до свекрухи. Її чоловік Юрко сказав, що він для них з Мариною на свою квартиру скоро заробить. Не минуло й місяця, як Юрко зазбирався на заробітки. – Хлопці кличуть мене працювати на будівництві, тут я великих грошей не зароблю, розумієш, кохана? – сказав він. – Збери мені речі, я через день їду! Юрко поцілував кохану дружину. Марина збирала речі чоловікові, а потім хотіла за куртку спитати, і вийшла в коридор. З кімнати свекрухи Інни Макарівни, чулися голоси – її і Юрка. Марина прислухалася й оторопіла від почутого

Заміж Маринка вискочила рано, їй лише дев’ятнадцять виповнилося. Мама Марини Олена Іванівна за пів року до весілля жартома запитала, коли дочка навчання закінчила і працювати пішла: – Ну що, […]

Микола повернувся додому з відрядження. – Їсти будеш? – з порога запитала його дружина Алла. – Звичайно! – сказав Микола. – Ще питаєш? А що в нас смачненького? – Та нічого поки що, – махнула рукою Алла. – Вареники зараз зваримо. Постав воду, поки я закину твій одяг пралку… – Знову куплені вареники?! – не витримав Микола. – Ти що, не могла приготувати нормальний обід, Алло? – А я купила собі сукню! – Алла вийшла з кімнати в обновці. – Тобі подобається? Микола навіть не глянувши на Аллу, вийшов з квартири і постукав до сусідки Валі. Вона відкрила двері і застигла від побаченого
Життєві Історії

Микола повернувся додому з відрядження. – Їсти будеш? – з порога запитала його дружина Алла. – Звичайно! – сказав Микола. – Ще питаєш? А що в нас смачненького? – Та нічого поки що, – махнула рукою Алла. – Вареники зараз зваримо. Постав воду, поки я закину твій одяг пралку… – Знову куплені вареники?! – не витримав Микола. – Ти що, не могла приготувати нормальний обід, Алло? – А я купила собі сукню! – Алла вийшла з кімнати в обновці. – Тобі подобається? Микола навіть не глянувши на Аллу, вийшов з квартири і постукав до сусідки Валі. Вона відкрила двері і застигла від побаченого

Алла закінчувала педагогічне училище. Вона вже була запрошена працювати у початкові класи школи. Про це дівчина мріяла з дитинства працювати вчителькою. Що може бути цікавішим? На останньому курсі вона […]

Ганна повернулася додому з побачення пізно ввечері, і вирішила зателефонувати подрузі. – Світлано, ти мене навіщо з Євгеном познайомила? Та ще сказала – не закохайся в нього? Він твій хлопець? – раптом запитала вона. – Та ні, ну ти що? Євген веселий, жартівник, думала він тебе розвеселить, ну а закохуватися в нього точно не варто! – несподівано відповіла Світлана. – Не варто? А чому? – не зрозуміла Ганна. І Світлана їй все розповіла. Ганна вислухала подругу і застигла від почутого
Історії Жінок

Ганна повернулася додому з побачення пізно ввечері, і вирішила зателефонувати подрузі. – Світлано, ти мене навіщо з Євгеном познайомила? Та ще сказала – не закохайся в нього? Він твій хлопець? – раптом запитала вона. – Та ні, ну ти що? Євген веселий, жартівник, думала він тебе розвеселить, ну а закохуватися в нього точно не варто! – несподівано відповіла Світлана. – Не варто? А чому? – не зрозуміла Ганна. І Світлана їй все розповіла. Ганна вислухала подругу і застигла від почутого

– Хочеш я тебе з кимось познайомлю? – запитала Ганну подруга Світлана. – Дивись тільки не закохайся. – А що не можна? Він що, твій хлопець? – машинально запитала […]

Петро з Аліною ще солодко спали, як раптом в кімнату забігла їхня дочка Галя й почала будити батьків. Вона була дуже схвильована і говорила щось незрозуміле. – Собачка гавкає! – говорила малеча. – Вона мені сказала, що дідусь лежить і не йде з нею гуляти. Ходімо швидше, тату, собачка гавкає! Петро подивився на годинник – шоста ранку. – Так, досить! – строго сказав він Галі. – Ще годину можна поспати. Знову ти за старе? Та Галя не вгавала. – Мамо, вставай, ну ходімо, – кликала вона. – Дідусь там лежить! Петро з Аліною не розуміли, що відбувається
Для тебе

Петро з Аліною ще солодко спали, як раптом в кімнату забігла їхня дочка Галя й почала будити батьків. Вона була дуже схвильована і говорила щось незрозуміле. – Собачка гавкає! – говорила малеча. – Вона мені сказала, що дідусь лежить і не йде з нею гуляти. Ходімо швидше, тату, собачка гавкає! Петро подивився на годинник – шоста ранку. – Так, досить! – строго сказав він Галі. – Ще годину можна поспати. Знову ти за старе? Та Галя не вгавала. – Мамо, вставай, ну ходімо, – кликала вона. – Дідусь там лежить! Петро з Аліною не розуміли, що відбувається

– Галю, ну ти одяглася нарешті? – Ну та-а-ту, я зараз! – Галя задумливо одягалася, раз у раз застигаючи з черевиком у руці, щось шепотіла, потім бачила невдоволений погляд […]

Вікторія з своїм чоловіком Славком та синами, поверталися додому від її батьків. – Віка, ти чого? – Славко обернувся до неї. – Ти чого плачеш, що трапилося? Сини відразу затихли на задніх сидіннях, а Віка тихо плакала, нічого не пояснюючи. – Може тобі погано? – Славко пригальмував біля узбіччя і прочинив вікно. – Та ні, Славко, нормально все, – Вікторія витерла сльози. – Щось не видно, що нормально, – відповів чоловік. – Правда, все добре. Поїхали додому, – наполягла Вікторія. Славко знизав плечима, і повільно рушив з місця, але чоловік навіть уявити не міг, через що плакала його дружина
Історії Жінок

Вікторія з своїм чоловіком Славком та синами, поверталися додому від її батьків. – Віка, ти чого? – Славко обернувся до неї. – Ти чого плачеш, що трапилося? Сини відразу затихли на задніх сидіннях, а Віка тихо плакала, нічого не пояснюючи. – Може тобі погано? – Славко пригальмував біля узбіччя і прочинив вікно. – Та ні, Славко, нормально все, – Вікторія витерла сльози. – Щось не видно, що нормально, – відповів чоловік. – Правда, все добре. Поїхали додому, – наполягла Вікторія. Славко знизав плечима, і повільно рушив з місця, але чоловік навіть уявити не міг, через що плакала його дружина

– Вікторія Іванівна Мельник? – голос був незнайомий. – Це помічник нотаріуса, мені доручено повідомити вам про спадщину від вашого батька – Івана Юрійовича Мельника. Адресу я вам скинула, […]

Михайло з Мариною вечеряли, коли на кухню зайшла теща Надія Іванівна. – Марино, Михайло, до нас у суботу на обід прийде одна людина, я вас познайомити хочу! – оголосила вона. – Добре, мамо! – усміхнулася Марина. У суботу, Марина з Михайлом приготували обід, накрили стіл. У двері подзвонили. Надія Іванівна побігла відкривати. – Марино, Михайле, вийдіть, я вас познайомити з деким хочу, – гукнула вона з коридору. Марина вийшла у коридор, Михайло рушив слідом за дружиною. Чоловік глянув на «гостя» тещі і застиг на місці від побаченого
Життєві Історії

Михайло з Мариною вечеряли, коли на кухню зайшла теща Надія Іванівна. – Марино, Михайло, до нас у суботу на обід прийде одна людина, я вас познайомити хочу! – оголосила вона. – Добре, мамо! – усміхнулася Марина. У суботу, Марина з Михайлом приготували обід, накрили стіл. У двері подзвонили. Надія Іванівна побігла відкривати. – Марино, Михайле, вийдіть, я вас познайомити з деким хочу, – гукнула вона з коридору. Марина вийшла у коридор, Михайло рушив слідом за дружиною. Чоловік глянув на «гостя» тещі і застиг на місці від побаченого

За сніданком Марина просто здивувала Надію Іванівну своєю заявою, запитавши єлейним голоском: – Мамо, я в суботу тебе хочу з деким познайомити, до обіду до нас запрошу, ти будеш […]

Ганна ночувала в своєї подруги Яни. З самого ранку у двері подзвонили. Яна одягнула мереживний халатик і вийшла в коридор. Вона якусь мить покрасувалася перед дзеркалом, поправила зачіску, і нарешті відкрила двері. На порозі стояла колишня свекруха Ганни Марина Борисівна, з сумкою в клітинку в руках. – Ти хто ще така?! І що ти тут робиш?! – з порога обурено ахнула жінка, побачивши незнайому їй дівчину. – Я хто? – здивувалася Яна. – А ви для чого цікавитеся? – Я до сина приїхала! – галасувала Марина Борисівна. – Де мій Сергійко? Жінка стояла, не розуміючи, що відбувається
Для тебе

Ганна ночувала в своєї подруги Яни. З самого ранку у двері подзвонили. Яна одягнула мереживний халатик і вийшла в коридор. Вона якусь мить покрасувалася перед дзеркалом, поправила зачіску, і нарешті відкрила двері. На порозі стояла колишня свекруха Ганни Марина Борисівна, з сумкою в клітинку в руках. – Ти хто ще така?! І що ти тут робиш?! – з порога обурено ахнула жінка, побачивши незнайому їй дівчину. – Я хто? – здивувалася Яна. – А ви для чого цікавитеся? – Я до сина приїхала! – галасувала Марина Борисівна. – Де мій Сергійко? Жінка стояла, не розуміючи, що відбувається

Ганна сиділа в кафе зі своєю подругою Яною і розповідала тій, що, здається, зустріла чоловіка своєї мрії, коли пролунав телефонний дзвінок. – Ганнусю, я їду до вас у гості, […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 116 Page 117 Page 118 … Page 128 Наступна сторінка

Вам також буде цікаво

  • Павло не дуже ладнав зі своєю тещею Маргаритою Павлівною. Якось вони посварилися і теща десь зникла на кілька тижнів. Ні дзвінків, ні візитів, ні навіть її звичайних «доброзичливих» повідомлень. Павло навіть на мить подумав, що теща вирішила не лізти в їхнє з дружиною життя. Що вона нарешті зрозуміла – їхня сім’я – це не для її постійного нагляду й докорів. Зять видихнув. Але… У п’ятницю ввечері Павло повертався з роботи і раптом побачив біля порога валізу. Поруч стояла Маргарита Павлівна – у плащі, із шарфиком і з гордовитим виглядом. Павло з дружиною не розуміли, що це робиться
  • Людмила приїхала на дачу. Ледве відкривши хвіртку, вона почула знайомий голос сусідки: – Людо! – гукнула її Галина Петрівна. – Людо! Ти приїхала! Сусідка перехилилася через паркан, притримуючи рукою пишну зачіску. – Як я рада тебе бачити! – продовжувала вона. – Заходь на чай, розповім тобі новини. – Галю, дай хоч речі занести, – посміхнулася Людмила. – Зайду через годинку. Галина Петрівна похитала головою. – Людо, я серйозно, – сказала вона. – Є розмова. Важлива. Щось у голосі сусідки змусило Людмилу насторожитися. Через пів години вони вже сиділи на веранді у Галини Петрівни, а Людмила не могла повірити у почуте
  • Ірина проводила свого Андрійка на службу. Дівчина стояла, пригорнувшись до коханого. Дуже шкода було розлучатися. – Іринко, не хвилюйся ти так! – казав Андрій. – Швидко пролетить час, ось побачиш! Я повернуся і все у нас з тобою буде добре, ти тільки чекай… Пройшов якийсь час. Дзвінок Андрія ввечері застав Ірину в гуртожитку. – Привіт, Іринко, як справи? – спитав якимось чужим і єхидним голосом Андрій. – Нормально, а ти якийсь як чужий, Андрійку, – сказала Ірина. – Чому ти таким голосом запитуєш? – Звичайно, чужий! – сказав той. – Не дзвони мені більше, ти зрадила мене, я все знаю про тебе! Ірина оторопіла
  • Кирило прийшов на роботу. – Агов, а що трапилося?! – запитав він колег. – До кого швидка приїхала? – Та начебто у нас все тихо, – відповіла Світлана. – А що там таке? – Все, як годиться при виклику швидкої, – пояснив Кирило. – Машина біля офісу, в коридорі лікар, медсестра з валізкою… – О, мабуть все серйозно! – підняв голову від ноутбука Павло Сергійович. – Піду гляну. Він встав з місця і вийшов з кабінету. Не минуло й кількох хвилин, як у дверях з’явився здивований Павло Сергійович. – Ви не повірите! – раптом сказав він. – Не повіримо у що? – всі застигли, нічого не розуміючи
  • Віктор не довго ходив гуляти з подругою Наталкою. Дуже швидко молоді вирішили бути разом! Вони одружитися без особливого шику. Вирішили на все село музикою не гриміти. – Гроші нам ще на своє житло знадобляться, – вирішили молоді, і відсвяткували день народження своєї родини у колі рідних та найближчих друзів у міському кафе. Наталя була дуже гарною у весільному вбранні, а Віктор ніколи ще не відчував себе таким щасливим… Перші роки довелося молодим жити разом із дідусем і бабусею Віктора. А через три роки сталася велика подія
© 2025 Дівочі Посиденьки