Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Ганна ночувала в своєї подруги Яни. З самого ранку у двері подзвонили. Яна одягнула мереживний халатик і вийшла в коридор. Вона якусь мить покрасувалася перед дзеркалом, поправила зачіску, і нарешті відкрила двері. На порозі стояла колишня свекруха Ганни Марина Борисівна, з сумкою в клітинку в руках. – Ти хто ще така?! І що ти тут робиш?! – з порога обурено ахнула жінка, побачивши незнайому їй дівчину. – Я хто? – здивувалася Яна. – А ви для чого цікавитеся? – Я до сина приїхала! – галасувала Марина Борисівна. – Де мій Сергійко? Жінка стояла, не розуміючи, що відбувається
Для тебе

Ганна ночувала в своєї подруги Яни. З самого ранку у двері подзвонили. Яна одягнула мереживний халатик і вийшла в коридор. Вона якусь мить покрасувалася перед дзеркалом, поправила зачіску, і нарешті відкрила двері. На порозі стояла колишня свекруха Ганни Марина Борисівна, з сумкою в клітинку в руках. – Ти хто ще така?! І що ти тут робиш?! – з порога обурено ахнула жінка, побачивши незнайому їй дівчину. – Я хто? – здивувалася Яна. – А ви для чого цікавитеся? – Я до сина приїхала! – галасувала Марина Борисівна. – Де мій Сергійко? Жінка стояла, не розуміючи, що відбувається

Ганна сиділа в кафе зі своєю подругою Яною і розповідала тій, що, здається, зустріла чоловіка своєї мрії, коли пролунав телефонний дзвінок. – Ганнусю, я їду до вас у гості, […]

Віра приїхала в гості до батьків нареченого, знайомитися. Дівчина увійшла в будинок, привіталася з батьками Андрія та бабусею Оленою Тимофіївною. Мати Андрія накрила стіл. Всі сіли за стіл. Перекусили, порозмовляли. Після застілля Андрій з батько пішли на ганок, Віра вискочила за ними, а Людмила з Оленою Тимофіївною залишились у хаті. – Ой, я ж телефон забула у кімнаті, – схаменулася дівчина. Віра зайшла в будинок, як раптом почула, що мати Андрія про щось розмовляє з бабусею. Дівчина прислухалася до розмови і застигла від почутого
Історії Жінок

Віра приїхала в гості до батьків нареченого, знайомитися. Дівчина увійшла в будинок, привіталася з батьками Андрія та бабусею Оленою Тимофіївною. Мати Андрія накрила стіл. Всі сіли за стіл. Перекусили, порозмовляли. Після застілля Андрій з батько пішли на ганок, Віра вискочила за ними, а Людмила з Оленою Тимофіївною залишились у хаті. – Ой, я ж телефон забула у кімнаті, – схаменулася дівчина. Віра зайшла в будинок, як раптом почула, що мати Андрія про щось розмовляє з бабусею. Дівчина прислухалася до розмови і застигла від почутого

– Щось ти багато наготувала сьогодні, Людо, наче на весілля. – Майже мамо. Майбутня невістка ж знайомитись приїжджає. Та й трохи зварила. Того трішки, того, і стіл повний. Оленою […]

У Миколи дуже заслабла мати. – Миколо, мені недовго залишилося, – тихо сказала жінка. – Пообіцяй мені, що не розповіси ні брату Андрію, ні сестрі Галі, ту таємницю, яку зараз від мене дізнаєшся! І зробиш все, щоб зберегти в сім’ї мир і злагоду після того, як мене не стане… – Мамо, так, я обіцяю! – рішуче сказав Микола. Він любив матір і шкодував її, незважаючи на те, що вона набагато більше уваги приділяла його братові і сестрі. – Миколо, ми з тобою не мати й син… – раптом сказала жінка. Микола не розумів, що відбувається
Життєві Історії

У Миколи дуже заслабла мати. – Миколо, мені недовго залишилося, – тихо сказала жінка. – Пообіцяй мені, що не розповіси ні брату Андрію, ні сестрі Галі, ту таємницю, яку зараз від мене дізнаєшся! І зробиш все, щоб зберегти в сім’ї мир і злагоду після того, як мене не стане… – Мамо, так, я обіцяю! – рішуче сказав Микола. Він любив матір і шкодував її, незважаючи на те, що вона набагато більше уваги приділяла його братові і сестрі. – Миколо, ми з тобою не мати й син… – раптом сказала жінка. Микола не розумів, що відбувається

– Андрію, треба продати батьківську квартиру, яку отримали у спадщину. Кому вона потрібна в цій забутій Богом місцині? Чого їй там пустувати? А так хоч грошики отримаємо! – Галина […]

Світлана збирала чоловіка в дорогу. Вже завтра Олексій їде на заробітки. Жінка якраз складала в дорожню сумку речі, їжу і як би ненароком запитала: – Дружина що, тебе зовсім там не годує? – Годує, звичайно, – задоволено сказав Олексій, а потім схаменувся. – Яка дружина? Ти про що? – Ну твоя, інша дружина, – єхидно сказала Світлана. – Що ти таке говориш? – округлив очі чоловік. – Не прикидайся! Я все знаю! – раптом видала дружина. – Що знаєш?! – Олексій здивовано дивився на Світлану, нічого не розуміючи
Життєві Історії

Світлана збирала чоловіка в дорогу. Вже завтра Олексій їде на заробітки. Жінка якраз складала в дорожню сумку речі, їжу і як би ненароком запитала: – Дружина що, тебе зовсім там не годує? – Годує, звичайно, – задоволено сказав Олексій, а потім схаменувся. – Яка дружина? Ти про що? – Ну твоя, інша дружина, – єхидно сказала Світлана. – Що ти таке говориш? – округлив очі чоловік. – Не прикидайся! Я все знаю! – раптом видала дружина. – Що знаєш?! – Олексій здивовано дивився на Світлану, нічого не розуміючи

Світлана з Олексієм одружилися рано навіть за мірками минулого століття. Хлопець тільки з служби повернувся, 20 років! А Світлані вже майже двадцять п’ять. Заміж час, ось тільки гідного кандидата […]

Іван Петрович прокинувся рано. Він поснідав і пішов на зупинку. Чоловік сів на автобус і поїхав на дачу. Ось уже пів року, як не стало його дружини Зіни. Старий вирішив продавати дачу… Йдучи по стежці, він почув дзвінкий спів птахів, відчув свіже повітря. – Як же ж добре, – прошепотів Іван Петрович, згадуючи минулі роки. Тоді вони з дружиною поспішали на дачу, несучи сумки з розсадою й провізією. Сьогодні Іван Петрович ішов без нічого. – Подивлюся, посиджу трохи, і додому, – вирішив він. Чоловік підійшовши до своєї ділянки і прямо остовпів від побаченого
Життєві Історії

Іван Петрович прокинувся рано. Він поснідав і пішов на зупинку. Чоловік сів на автобус і поїхав на дачу. Ось уже пів року, як не стало його дружини Зіни. Старий вирішив продавати дачу… Йдучи по стежці, він почув дзвінкий спів птахів, відчув свіже повітря. – Як же ж добре, – прошепотів Іван Петрович, згадуючи минулі роки. Тоді вони з дружиною поспішали на дачу, несучи сумки з розсадою й провізією. Сьогодні Іван Петрович ішов без нічого. – Подивлюся, посиджу трохи, і додому, – вирішив він. Чоловік підійшовши до своєї ділянки і прямо остовпів від побаченого

Іван Петрович понуро сидів на лавці біля дачного будиночка. Незважаючи на сонячний квітневий ранок і подих весни у старого був поганий настрій. Ось уже пів року він не міг […]

Лукʼян зустрів свою кохану біля офісу. – Знаєш, – сказав він. – Наша зустріч – це знак згори, доля. Ти маєш вийти за мене заміж. Вийдеш? – Не знаю, – сказала дівчина. – Ми з тобою знайомі мало. Треба подумати… – П’ять хвилин подумати вистачить? – запитав хлопець. – Я поки таксі викличу, а то не встигнемо. – Куди не встигнемо? – ахнула та. – У ЗАГС! – відповів Лукʼян. Дівчина здивовано дивилася на нього: – Ти що серйозно?! – Які жарти? – здивувався Лукʼян. Вони поїхали в ЗАГС. Ледве встигли. Коли молоді почали заповнювати заяви, то засміялися не тільки вони, а й усі навкруги
Про кохання

Лукʼян зустрів свою кохану біля офісу. – Знаєш, – сказав він. – Наша зустріч – це знак згори, доля. Ти маєш вийти за мене заміж. Вийдеш? – Не знаю, – сказала дівчина. – Ми з тобою знайомі мало. Треба подумати… – П’ять хвилин подумати вистачить? – запитав хлопець. – Я поки таксі викличу, а то не встигнемо. – Куди не встигнемо? – ахнула та. – У ЗАГС! – відповів Лукʼян. Дівчина здивовано дивилася на нього: – Ти що серйозно?! – Які жарти? – здивувався Лукʼян. Вони поїхали в ЗАГС. Ледве встигли. Коли молоді почали заповнювати заяви, то засміялися не тільки вони, а й усі навкруги

Дід Микола в Лукії був садівником-любителем. І прізвище у нього було підходяще – Жолудь. І, мабуть, щоб переконати весь світ у серйозності своїх ботанічних захоплень, він назвав свою доньку […]

Славко готував вечерю, дружина Марина на тиждень поїхала до своєї матері, відпочити. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла теща. – Бабуся! – вигукнули діти і кинулися до неї. – А я вас вирішила відвідати. Пиріжків привезла, – усміхнулася вона. – Як там Марина? – одразу запитав глава сімейства. – Ти про що, Славко? – здивувалася теща. – Так вона тиждень тому поїхала до вас відпочити, – пояснив чоловік. – Не було її в мене, – несподівано сказала жінка. – Як не було? А де ж вона? – Славко здивовано дивився на тещу, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Славко готував вечерю, дружина Марина на тиждень поїхала до своєї матері, відпочити. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла теща. – Бабуся! – вигукнули діти і кинулися до неї. – А я вас вирішила відвідати. Пиріжків привезла, – усміхнулася вона. – Як там Марина? – одразу запитав глава сімейства. – Ти про що, Славко? – здивувалася теща. – Так вона тиждень тому поїхала до вас відпочити, – пояснив чоловік. – Не було її в мене, – несподівано сказала жінка. – Як не було? А де ж вона? – Славко здивовано дивився на тещу, не розуміючи, що відбувається

Славко був зразковий сім’янин, і жодного разу не зраджував свою дружину. Він гуляв з дітьми у вихідні, приносив усю зарплату в сім’ю, і навіть допомагав з прибиранням та приготуванням […]

Галину запросила у гості свекруха та свекор. Галя подумала і наважилася. Справді, чому б не поїхати. – Андрій весь час на роботі. Хоч відпочину в селі, – вирішила жінка. Зібрала речі, сіли в машину, і вони на місці. – Приїхали! Ми вже зачекалися! Дідусь на городі зараз, а я на хвилинку прибігла вас зустріти і до нього піду, стільки справ, – зустріла їх на подвір’ї свекруха і побігла на город. Але Галя навіть уявити не могла, що чекає на неї далі
Історії Жінок

Галину запросила у гості свекруха та свекор. Галя подумала і наважилася. Справді, чому б не поїхати. – Андрій весь час на роботі. Хоч відпочину в селі, – вирішила жінка. Зібрала речі, сіли в машину, і вони на місці. – Приїхали! Ми вже зачекалися! Дідусь на городі зараз, а я на хвилинку прибігла вас зустріти і до нього піду, стільки справ, – зустріла їх на подвір’ї свекруха і побігла на город. Але Галя навіть уявити не могла, що чекає на неї далі

– Галинко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом сумуємо за онукою, так рідко бачимося. Сидите там у місті, а в нас тут на […]

Галина прибирала в квартирі, коли у двері подзвонили. – Хто це? Я нікого не чекала! – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її давня подруга Віка. – Привіт. Не чекала я тебе. Невже прийшла мені борг віддати, – зраділа Галина. – А я думала, що ти і не повернеш мені вже ці гроші. – Я тобі більше нічого не винна, – з викликом сказала Вікторія. – Винна! У мене твоя розписка є! – сказала Галина. – Я борг повернула! У свого чоловіка запитай, – єхидно сказала Віка. – Ти про що? – не зрозуміла Галина і раптом застигла від несподіваної здогадки
Історії Жінок

Галина прибирала в квартирі, коли у двері подзвонили. – Хто це? Я нікого не чекала! – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її давня подруга Віка. – Привіт. Не чекала я тебе. Невже прийшла мені борг віддати, – зраділа Галина. – А я думала, що ти і не повернеш мені вже ці гроші. – Я тобі більше нічого не винна, – з викликом сказала Вікторія. – Винна! У мене твоя розписка є! – сказала Галина. – Я борг повернула! У свого чоловіка запитай, – єхидно сказала Віка. – Ти про що? – не зрозуміла Галина і раптом застигла від несподіваної здогадки

– Віка, ну ти ж сама обіцяла, що за півроку гроші повернеш, вже минуло більше часу, совість треба мати! Галина та Віка подруги з дитинства, жили в одному дворі, […]

Ірини Григорівна сиділа на кухні та про щось розмовляла з своєю донькою Ритою. – Добрий вечір! – привітався зять Андрій, коли зайшов на кухню. – Що у нас на вечерю? – Мама картоплі насмажила. Будеш? – запропонувала чоловіку Рита. – Давай, – погодився Андрій. – Ну що, можете мене привітати! Я все вирішив! Ірино Григорівно можете збиратися! – Куди збиратися? – не зрозуміла теща. І Андрій розповів дружині та тещі свій план. Ірини Григорівна вислухала його і застигла від почутого. – Андрію, ти це серйозно, чи просто вирішив так пожартувати? – теща здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи
Історії Жінок

Ірини Григорівна сиділа на кухні та про щось розмовляла з своєю донькою Ритою. – Добрий вечір! – привітався зять Андрій, коли зайшов на кухню. – Що у нас на вечерю? – Мама картоплі насмажила. Будеш? – запропонувала чоловіку Рита. – Давай, – погодився Андрій. – Ну що, можете мене привітати! Я все вирішив! Ірино Григорівно можете збиратися! – Куди збиратися? – не зрозуміла теща. І Андрій розповів дружині та тещі свій план. Ірини Григорівна вислухала його і застигла від почутого. – Андрію, ти це серйозно, чи просто вирішив так пожартувати? – теща здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

– Все, теща, збирайся! Переїжджаєш у сільський будиночок мого дядька. А ми тут у тебе жити будемо. Ти все одно на пенсії, яка тобі різниця, де біля телевізора сидіти. […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 116 Page 117 Page 118 … Page 128 Наступна сторінка

Вам також буде цікаво

  • Тетяна прийшла з роботи пізно і в поганому настрої. – Таню, вечеряти будеш? – вийшла до неї мама. – На плиті котлетки й овочі тушковані є. – Не хочу нічого, не можу я так більше, мамо! – сказала Тетяна. – Чого ж у нас життя таке важке?! Скільки ще бідувати будемо?! – Не ми одні такі, доню, – сказала Лариса Андріївна. – Добре, мамо, добраніч… – сказала Тетяна. Мама пішла, а Таня залишилася на кухні пити чай. – Сумуєш, внучко? – вийшла зі своєї кімнати бабуся. – Чула я вашу розмову з матір’ю. Це прапрадід твій винен у всьому! – Ти про що, бабусю?! – Таня не розуміла, що відбувається
  • Антон приїхав додому зі служби. Він одягнув нову сорочку і джинси й пішов до свого друга Павла. Двері відкрила його мати. Павло чомусь був не дуже радий, побачивши друга. Розмова не клеїлася. Антон спитав про їхнього ще одного друга Максима. – Не заходить він, – сказав Павло. – Давно не бачилися… Антон попрощався й пішов. Максим, навпаки, щиро зрадів і обійняв Антона. Антон спитав, чому вони з Павлом посварилися й не говорять? – Не буду нічого говорити, сам все дізнаєшся, – заявив Максим. – Та що дізнаюся?! – обурився Антон. – Що сталося, доки мене не було?! Він не розумів, що відбувається
  • Владислав зробив Вероніці пропозицію. Дівчина сказала, що їй треба подумати. Чоловік не згадував про це цілий тиждень. Нарешті Владислав запитав: – Що ти вирішила? – Я сумніваюся, – відповіла Вероніка. – Мені здається, що ми ще не все знаємо один про одного. – Ніко, ми живемо разом уже два місяці! – здивувався Владислав. – Хіба ти мене погано знаєш? – Мене цікавить, чи готовий ти вирішувати проблеми, які будуть у нашій родині? – запитала Вероніка. – Які ж у нас можуть бути проблеми? Одружимося й житимемо довго та щасливо! – відповів Владислав. – Та ні, я маю проблеми… – раптом сказала Вероніка. – Що ти маєш на увазі? – Славко застиг нічого не розуміючи
  • – Людо, що ти хочеш на день народження? – запитав свою кохану Ігор. – Може торт купити? – Не треба мені торт! – засміялася жінка. – Головне, щоб ти був поряд! – Це я можу, – пообіцяв той… На день народження Люди Ігор прийшов ближче до обіду. У руках він тримав пакет з найближчого супермаркету, букет хризантем і маленьку коробочку. – З днем народження, Людо! – бадьоро сказав Ігор. Людмила взяла букет. Хризантеми були якісь похмурі, де-не-де вже почали в’янути. – Дякую, Ігорю, – посміхнулася вона. Чоловік дістав з пакета листівку й коробочку. – Ось, листівка, – сказав він. – І ще… Ну, це тобі стане в нагоді… Людмила відкрила коробочку й остовпіла
  • Олена вже цілу годину сиділа перед дзеркалом і наводила на своєму обличчі красу. Але їй все щось не подобалося… – Доню, що там не виходить?! – не витримала і спитала Катерина. – Ти чи не на побачення збираєшся? – Ага… – сказала невдоволено Олена. – Та ти що?! – зраділа мама. – І хто він? – Та так… – пробурмотіла Олена. – Я й сама ще до ладу не знаю, хто він… – Як це – не знаєш? – здивувалася мама, не розуміючи до чого та веде
© 2025 Дівочі Посиденьки