Олег обережно вибрався з-під ковдри, прихопив свій одяг та тихо пройшов у ванну. Там швидко зібрався і вийшов із квартири. Він навіть не став варити собі кави, вирішивши, що поснідає в кафе. Це йому треба на роботу, а у Олі сьогодні перший за два тижні вихідний, і він хотів дати їй виспатися.
Але не минуло й півгодини, як у двері їхньої квартири хтось почав наполегливо дзвонити.
Оля пішла відчиняти, на ходу розуміючи, хто б це міг бути.
За дверима стояла її мати.
– Мамо, ти що в таку рань прийшла? – Запитала Оля. – Я так мріяла сьогодні виспатися.
– Вже половина дев’ятого. Скільки можна спати? – обурилася мати. – Та нормальна жінка вже б і прання запустила б, і обід зварила. А тобі аби поспати! – невдоволено пробурчала мати.
– У нас було дуже велике замовлення, і ми всім офісом два тижні працювали без вихідних, – пояснила дочка.
-А я тобі що казала? От працювала б ти, як Лариса, з восьми до п’яти, мала б два законні вихідні на тиждень, – сказала мати.
– Мамо, Лариса на фабриці сидитьї, гудзики пришиває, причому не вручну, а на машинці. Я від такої монотонної роботи не витримала б. Я дизайнер, і моя робота мене влаштовує. І зарплатня також.
– Навряд чи ти більше Лариси отримуєш, – усміхнулася мати.
– Не хвилюйся, більше, – відповіла Оля і попрямувала в душ.
Коли вона вийшла звідти, перед нею стояла мати з витріщеними від подиву очима. В одній руці вона тримала новий комплект білизни Олі, в іншій – її пеньюар.
– Це що за неподобство? Як ти це поясниш? – Вигукнула мама, розмахуючи речами.
– А що я маю тобі пояснювати? Де ти взяла ці речі? – Здивувалася Оля.
– Я взяла це неподобство в твоїй шафі. І ти це носиш? Я все зрозуміла – це він, твій чоловік, просить тебе одягати це! Щось подібне я й підозрювала! Я тебе виховувала в скромності, ти сама в житті б не додумалася одягнути такий халат і це неподобство замість нижньої білизни! – майже сварилася мати.
– Мамо, мені двадцять три роки, я заміжня жінка і сама вирішую, що і де мені носити, – спокійно відповіла Оля. – Тебе послухати, то я повинна носити бабусині речі з начосом! І ще: я прошу тебе більше ніколи не залазити до моєї шафи, не лазити по ящиках комода. Не забувай – ти тут не господиня, а лише гостя, от і поводь себе відповідно.
– А ти змінилася, дочко. Це він так впливає на тебе. Недарма я була проти того, щоби ти виходила за нього заміж. Він ще не пропонував тобі фотографуватися в цих ось речах? Заробляти якось треба!
– Мамо, мій Олег фотохудожник. Але людей він фотографує дуже рідко, в основному – пейзажі та тварини. До речі, протягом останніх трьох років у нього пройшли дві виставки, вийшло чотири альбоми, його фотографії друкують у дуже відомих журналах. А щодо його заробітків не хвилюйся. Олег цю квартиру купив без допомоги батьків та без іпотеки.
Оля чудово знала, що якщо її мама щось взяла собі в голову, то переконати її практично неможливо, але цього разу мати перевершила саму себе. Наступного дня Олі зателефонувала двоюрідна сестра:
– Твоя мама на всю криє Олега. Каже, що він тебе змінив і розповідає всій рідні, яку білизну вона в тебе бачила. Сестричко, можна я до тебе приїду подивитися? Я також хочу собі таке купити.
Оля засмутилася – їй було неприємно, що мати мало того, що влізла туди, куди її не просили, то ще обговорює її життя з усіма родичами. Вона зателефонувала матері та влаштувала їй сварку.
– Якщо тобі носити таке не соромно, чим ти незадоволена? – запитала мати.
– Якщо ти не розумієш, у чому не права, мамо, будь ласка, не приходь більше до мене додому. А то раптом тобі в голову прийде ще якимось подробицями нашого життя з ріднею поділитися, – сказала Оля і поклала слухавку.
Мати, очевидно, образилася, бо не дзвонила дочці вже два тижні. Зате якось увечері, коли вони з Олегом вечеряли, Олі зателефонувала тітка Рита – двоюрідна сестра матері.
– Оля, привіт! Це тітка Рита. Як у тебе справи? Твоя мама розповідала, що добре влаштувалася. У мене до тебе прохання. Ти ж пам’ятаєш Карину – мою доньку? Ви разом з нею в одну групу в садок ходили.
– Наче пригадую, – відповіла Оля. – У неї ще окуляри були з товстим склом.
– Так, але тепер вона не носить окуляри – зробила процедуру, зір відновила. Так ось. Карина виходить заміж. І я хотіла попросити тебе оплатити її весілля. Багато не треба – переведи тисяч сто – ми в цю суму вкладемося.
Оля трохи зі стільця не впала. Навіть Олег застиг – Оля розмовляла, включивши гучний зв’язок.
– Тіто Рито, а з чого ви взяли, по-перше, що я маю ці сто тисяч, і по-друге, що я їх вам повинна дати? – Запитала Оля.
– Ну, як же. Мама твоя розповіла, що ви з чоловіком дуже добре заробляєте, квартири у Києві купуєте. Для вас сто тисяч – це дрібниця, а ми на ці гроші і весілля справимо, і меблі нові молодим купимо, – сказала тітка Рита.
– Ви, мабуть, маму неправильно зрозуміли, у нас із чоловіком не стільки грошей, щоб могли їх просто так роздавати.
– Як же так, Оля?! Твоя мама обіцяла, що ви обов’язково дасте гроші. Може, ви вважаєте, що ми вас на весілля не запросимо? Запросимо. Ви навіть без подарунка можете приїжджати. Ми всім гостям скажемо, що ви оплатили Олі весілля, – просила тітка.
– Дай мені телефон, – простяг руку Олег.
– Шановна родичко, моя теща – велика жартівниця. Вона пожартувала, а ви повірили. Ми з Оею чужі весілля не спонсоруємо. Усього вам доброго.
Звичайно, Оля сама зателефонувала матері та поцікавилася, навіщо та роздає за них фінансові обіцянки.
– А що такого? Я поговорила з однією людиною, і він мені пояснив, що ви з Олегом заробляєте щонайменше сто тисяч на місяць, а, швидше за все, набагато більше. Тож тобі складно допомогти рідні? Ви з Кариною з дитинства знайомі.
– Мамо, я Карину згадала тільки тому, що вона ходила у дивних окулярах. Це привід оплачувати її весілля? І чому ти знову лізеш не у свою справу? Навіщо ти вигадуєш усілякі нісенітниці, а потім розповсюджуєш їх серед нашої рідні? Дай нам, будь ласка, спокій і займися чимось корисним.
Протягом місяця Олі зателефонували ще троє людей – вони теж просили про матеріальну допомогу, посилаючись на обіцянку матері Олі. Зрештою Олег сказав:
– Ти маєш корпоративний номер? Ось і користуйся ним для робочих дзвінків. А особистий номер поміняй і повідом його тільки тим, з ким спілкуєшся.
Мати за три місяці спробувала додзвонитися до дочки, але в неї нічого не вийшло. Тоді вона вирішила відвідати її.
Але двері жінці відчинила незнайома молода дівчина, яка повідомила, що купила цю квартиру місяць тому.
Оля і Олег купили іншу, трикімнатну квартиру, бо їхня родина мала незабаром поповнитися одразу двома дітьми.
Звичайно, коли близнюки народилися, Оля повідомила про це матір, вона навіть зустрілася з нею у парку, де гуляла з дітьми. Але в гості до себе вона поки що вирішила не запрошувати.