– Та кому ти потрібна з двома дітьми? – зневажливо заявив Михайло під час чергової сварки із дружиною. – Скажи дякую, що я все ще приймаю тебе у своєму житті! Може, мені справді подати на розлучення? Діти не мої, навіть аліменти платити не доведеться!
Люда, схлипуючи, вибігла до спальні і кинулася на ліжко, закриваючи обличчя подушкою. Ось за що він із нею так? Що вона зробила? Адже жили нормально! Не без сварок, звісно, але у якій сім’ї все завжди ідеально?
А тут Михайло сам не свій. А все через що? Через відмову Людмили переїжджати до іншого міста.
Чим йому не вгодило рідне місто – незрозуміло. Виразних пояснень жінка так і не дочекалася. Були заяви, що тут погане розташування, погана медицина, немає гідної роботи, і лише через якийсь час Людмилі пояснили, в чому причина такого гарячого бажання змінити місце проживання.
– Розумієш, до нашого міста повернулася Тетяна, колишня дружина Михайла, – з тяжким зітханням пояснила мати чоловіка. – Причому повернулася не одна, а з новим чоловіком, дуже забезпеченим чоловіком. На жаль, мій син вкрай уразливий і не вміє тримати язика за зубами. Розлучення було галасливим і, – жінка скривилася. – Досить брудним. Михайло багато чого наговорив, у тому числі, передбачив дружині самотню старість у якомусь будинку престарілих. Мовляв, вона нікому не потрібна. Ходив по друзях і розповідав, що Таня після розлучення пустилася берега, втратила роботу і квартиру, що вона мало не по смітниках блукає. Як ти розумієш, це був обман. Я сто разів казала синові, щоб він тримав рота на замку, але…
Ольга Вікторівна не дуже мала бажання розповідати про ганебну сторінку в біографії сина. Тоді він був молодий і гарячий і не міг чітко оцінити свої вчинки. З того часу він подорослішав. Ну, принаймні, вона на це сподівалася.
– Це ж так безглуздо! – вирвалося тоді у Людмили. – Хто старі образи пам’ятає? Може, ця Таня й не знала про чутки, які розпускав колишній чоловік? Навіщо кидати все і їхати з насидженого місця? Та й взагалі, ніби розумна жінка буда мати бажання поквитатися.
– Він не через Таню переживає, він переживає засуджуючих поглядів рідних, друзів та просто знайомих. Адже він нахабно обманював з єдиною метою – відбілити свою репутацію в очах громадськості та перевести провину за розлучення на Тетяну. Адже винним був він. Він зраджував і навіть не приховував цього від дружини, ставився до Тані, як до хатньої робітниці безкоштовної. А останньою краплею став його загул, внаслідок якого дівчина втратила довгоочікуваного первістка. Подробиць розповідати не буду, ні до чого тобі це знати.
– І що тепер? Я повинна кинути стабільну та перспективну роботу, відвезти дітей від улюблених бабусі та дідуся лише через його небажання визнавати свою провину? – Людмила була в шоці. Через подібну дрібницю руйнувати налагоджене життя? Ні, вона на таке не згодна!
– Вирішувати тобі. На що ти готова зберегти сім’ю? У тебе діти, треба думати про їхнє майбутнє. Чи вистачить тобі сил і коштів, виховати їх наодинці? Ти не подумай, – схаменулась жінка, – Я ні в чому тебе не переконую і не намагаюся вмовити. Я свого сина знаю, він досить тяжка людина. Якщо йому щось на думку спало – він не відступиться.
У цих словах Людмила дуже скоро переконалася. Михайло не хотів їй слухати, відкидав усі її пропозиції і дедалі частіше висловлював своє невдоволення на дітях. А ось цього жінка пережити не збиралася.
Бачите, на нього розлютилася парочка спільних з Танею друзів. Пара колег висловила йому своє невдоволення. І що в цьому такого? Ну, повинився б, приніс колишній дружині офіційні вибачення, дивишся, все б і налагодилося. Але ні, Михайло гордий, вибачатися не буде! Йому простіше втекти, вдаючи, що нічого не сталося.
– Якщо тебе так турбують твої діти, можеш залишити їх із бабусею! Так їм не доведеться школу міняти і від улюблених родичів їхати! – заявив якось у запалі чергової сварки Михайло. Сьогодні на вулиці він випадково зіткнувся з Танею і їхня розмова була дуже неприємною. А найгірше, що ця розмова мала свідків! Незабаром почнеться новий виток чуток… – Ти добре подумай! Тобі тридцять вісім, фігура попливла, купа зморшок, двоє дітей… Думаєш, ти маєш хоч один шанс знову вийти заміж?
– Не смій ображати моїх дітей, – тремтячим від гніву тоном промовила жінка. – Я не збираюся так кардинально міняти своє життя! Виїжджати в чуже місто через твою дитячу поведінку? Ні, вибач!
Чоловік важко дихав, то стискаючи, то розтискаючи кулаки. Людмила на мить навіть запереживала, як би він стримався! Але Михайло все ж таки зміг взяти себе в руки.
– Отже, розлучення. Запам’ятай, ти сама так вирішила!
– О, тепер брудні плітки ти поширюватимеш про мене? На відміну від твоєї колишньої, я мовчати теж не буду! Розлучення? Та будь ласка! Я згодна…
*****************************
Людмила з сумом дивилася на повістку до суду. Михайло все ж таки подав на розлучення , а в причині вказав розбіжність поглядів на подальше спільне життя. Ось чого він хотів цим досягти? Навіщо було йти до суду, коли вона й так згодна на розлучення?
– Ой, та напиши, що з позовними вимогами згодна і просиш розглянути справу за твою відсутність. Так можна, – заявила жінці колега. – Твій чоловік напевно хотів влаштувати чергове шоу, навіщо ти хвилюватимешся? Майна спільного у вас немає, дітей спільних теж. Адже Михайло хлопчиків так і не всиновив?
– Ні, хоч разів тридцять казав, що хоче.
– Ну ось, жодних перешкод немає.
У результаті Люда так і зробила. Навіщо витрачати час на безперспективну справу? Адже Михайло чітко та ясно дав зрозуміти, що збирається переїхати. Один чи з нею – не має значення. Він все одно поїде. Ну то хай їде вільною людиною.
А от чого Люда не чекала, то це візиту чоловіка на роботу. З його вигуків жінка зрозуміла, що для неї її згода стала сюрпризом. Михайло був упевнений, що вона погодиться на переїзд, аби не розлучатися.
Чоловіка виводили з охороною, а чутки про цю сцену поширилися містом зі швидкістю світла. А коли Тетяна вирішила підтримати нинішню дружину свого колишнього чоловіка… Михайло всього за пару днів закінчив усі свої справи і з міста помчав…