Задзвонив телефон, Надія подумала: “Невже знову він дзвонить?” Але дзвонила подружка Віра:
– Уявляєш, як Люба зазналася. Не хоче зі мною спілкуватись. Дзвінки скидає. Ну й не хоче розмовляти, то й не треба, зазналася вже разом із своїм Павлом. Адже це я їх тоді познайомила. Невдячна.
Надія вислухала тираду подруги, сказала, що втомлена і відключила телефон. «Тепер Віра думатиме, що я зазналася», – посміхнулася Надія, але розмовляти зараз не було бажання.
Любу з Павлом справді познайомила Віра, але було велике «але».
На початку дев’яностих три подруги Віра, Надія та Люба закінчили училище та мріяли про заміжжя. Кожна мріяла, яким буде її чоловік. Ну Люба була впевнена, що заміж виходити треба тільки з кохання. Віра з Надею кохання не заперечували, але чоловіки мали бути обов’язково забезпеченими.
Віра познайомилася з Павлом перша, але він був простий роботяга, не підходив їй за жодними параметрами. На всі побачення Віра брала із собою подруг. Павло швидко зрозумів, що Вірі він не пара і перейшов на Любу. І якось у них все вийшло, полюбилися, одружилися, народили дітей. Час був важкий, але Павло крутився, підробляв ремонтами квартир. Потім сколотив бригаду, далі більше. Потім і своя фірма. Загалом, зараз вони живуть у достатку. Діти виросли, живуть своїм життям. Всі щасливі.
Надія вийшла заміж теж з кохання, але так склалося, що дітей спочатку не хотілося. Думали, ось стануть на ноги, тоді й народять. Але коли захотіли, діти не виходили. Загалом махнули рукою: «Нема і не треба. Житимемо для себе».
До сорока років чоловік Надії все частіше почав говорити, що без дітей і не сім’я зовсім. Розглядали варіант про усиновлення дитини шкільного віку. Але чоловік сказав, що хоче свою дитину, запропонував Надії сходити на огляд, розпочати процедури. Але Надія вже не хотіла вагітності та піклування про малюка. Вік, знаєте.
Чоловік пішов від Надії до молодої, вона народила йому двох дітей. Спочатку, звісно, Надія переживала зраду чоловіка. Але вона мала улюблену роботу, театри, подорожі. Все якось улагодилося. Навіть чоловік з’явився. Він вдівець, досить багата людина. Одружуватися Надія не збирається, їм удвох і так добре.
Ось тільки колишній чоловік через п’ять років почав телефонувати і проситися назад. Чи бачите, важко йому з дітьми. Їх треба водити до дитячого садка. Увечері хочеться відпочити після роботи, а діти галасують, потребують уваги. Мало не плакав.
Перед тим, як зателефонувала Віра, Надія поговорила з колишнім чоловіком, що і зіпсувало настрій. Сказала йому, що він сам вибрав життя з дітьми, попросила дати спокій.
А тут ще Віра зі своїми надуманими проблемами.
Віра з молодості шукала собі за чоловіків бізнесмена, тому разів п’ять виходила заміж. Кожен чоловік виявлявся недостатньо багатим для неї. Народила двох синів від різних чоловіків. При розлученні залишала дітей з татусями.
Загалом, до п’ятдесяти років Віра та Надія, можна сказати, в однаковому становищі. Віра досі шукає багатого чоловіка та ображається на Любу.
Ось тільки Надія знає, чому Люба перестала спілкуватися з Вірою.
Був якийсь ювілей у родині Люби. Вона, звичайно, запросила подружок. Віра після тосту десятого, спочатку залицятися до Павла, згадувала молодість. Говорила, що спочатку Павлу сподобалася Віра, а вже потім Люба. На Віру всі заспокоювали, намагалися вгамувати, але та тільки входила в азарт. Насамкінець і зовсім намагалася спокусити Павла.
Ось тоді Павло сказав дружині: «Щоб ноги не було твоєї подруги в нашому домі». Люба заблокувала номер телефону подруги, а Віра не розуміє, за що.
Після цієї історії Надії теж неприємно почало спілкуватися з Вірою. Ще Надія переживає, що й Віра познайомиться з її чоловіком, то спробує відвести. Вона може, Віра – ефектна жінка, виглядає набагато молодшою за свої роки.
Ось так до старості розпалася дружня компанія.