– Як це платний вхід? – Галина Дмитрівна перевела здивований погляд із глянцевого запрошення на сина та майбутню невістю.
Жінці навіть здалося, що вона або не дочула, або неправильно витлумачила фразу Ангеліни.
– Ось так! Ми з Олегом порадилися і вирішили, що подарунки можуть бути маленькими, а нам треба бути впевненими в тому, що весілля окупиться. Інакше його взагалі нема чого влаштовувати, – спокійним тоном пояснила дівчина.
– Та хто ж піде на таке весілля, у якого вхід буде платний? – обурено промовила Галина Дмитрівна.
– Не прийде той, хто не має грошей. Нам такі гості й не потрібні, – рішуче заперечила Ангеліна.
– Десять тисяч? Та що ви собі надумали! Де такі гроші взяти? – стояла на своєму жінка. – Сину, а ти чого мовчиш? Теж не проти так з ріднею вчинити?
Олег почервонів і винувато опустив очі. Мати зрозуміла, що майбутній дружині він заперечувати не збирався.
– Ваш син повністю мене підтримав. Даремно ви думаєте, що він змінить своє рішення, – єхидно посміхнулася Ангеліна.
– Дивина тякась, – зніяковіло скривилася Галина Дмитрівна. – Значить, бабусям та дідусям робити на вашому весіллі нічого?
– Якщо немає грошей, то нема чого приходити, – знизала плечима дівчина. – Це необхідний захід, тому не варто нас за це засуджувати.
– Так вже, – холодно промовила жінка і склала руки. – Я такого точно не чекала.
– Галино Дмитрівно, а ви в курсі, скільки зараз коштує весілля? – запитала Ангеліна.
– Ні, не в курсі, я по весіллях не ходжу, – з образою відповіла свекруха, – але вперше чую про те, щоб хтось робив платний вхід.
– Ви хочете отримати з весілля гарні фотографії? А поїсти смачно хочете? А конкурси та розваги? Чи для вас буде достатньо фотографій на телефон, їдальні та сумний вечір під музику сімдесятих? – гордо усміхнулася дівчина. – По обличчю бачу, що не хочете. Тоді маю запитання: на які гроші ми повинні вас розважати?
– Ну не в такий же спосіб наживатися на родичах. Значна частина гостей точно відмовиться приходити, – стурбовано зітхнула Галина Дмитрівна.
– Це їхня особиста справа!
– Люди все одно не з порожніми руками прийдуть, а тут, виходить, прям сума подарунку вказана. Це, як мінімум, непристойно, – жінка вирішила присоромити невістку.
– Це не сума подарунка, це вхід! Подарунок має бути окремим, – спантеличилася Ангеліна.
– Ще й подарунок? – Здивувалася Галина Дмитрівна.
– А як ви думали? Я навчена гірким досвідом. Торік у моєї сестри було весілля, так гості виявилися такі хитрі, що подарували молодим порожні конверти, – нарікала дівчина. – Тому ми із Олегом вирішили підстрахуватися.
– Так, – Галина Дмитрівна закотила очі. – Я сама ще подумаю, чи варто йти до вас на весілля чи ні…
– Це ваша справа, – байдуже відповіла Ангеліна.
Не встигла пара вийти за двері, як Галині Дмитрівні зателефонувала старенька мати.
– Галю, тут онук зі своєю дівчиною вранці приніс запрошення на весілля. Я одразу не глянула, а зараз побачила і нічого не розумію. На весіллі платний вхід? – насторожено поцікавилася жінка.
– Так, все так, – зніяковіло відповіла Галина Дмитрівна.
– Десять тисяч? У мене пенсія навіть менша. Якщо я віддам десять тисяч на весілля, мені навіть на хліб не залишиться. Ні, на таке весілля я не піду, – категорично промовила жінка. – Я мріяла про те, щоб дожити до того моменту, коли мій онук одружується. Дожила і на тобі. Це не твоя ідея випадково?
– Ні, звичайно, мамо, – запротестувала Галина Дмитрівна. – До такого я б нізащо не здогадалася.
– Значить, ця його, як його… Анжеліка…
– Ангеліна, – дочка акуратно поправила матір.
– Та Бог з нею, як там її звуть, – пробурчала жінка. – Ти, Галю, підтримала цю витівку?
– Нічого я не підтримувала, та в мене ніхто й дозволу не питав, – скривилася Галина Дмитрівна.
– Ти мала втрутитися! – Процідила ображена мати. – Це просто якийсь нонсенс! Мій онук одружується, а я не можу навіть потрапити на його весілля, бо не маю грошей? Ти мати чи ні зрештою? Зроби що небудь!
– Що я можу зробити? Це їхнє рішення! – Почала активно виправдовуватися Галина Дмитрівна, яка вже була не рада тому, що прийняла дзвінок від матері.
– Тьху на тебе, Галю! – промовила жінка і поклала трубку.
Слідом за матір’ю стали дзвонити й інші цікаві родичі, які не могли повірити в те, що вхід на весільну урочистість потребує грошових вкладень.
Коли Галина Дмитрівна підтверджувала їхні слова, на неї відразу сипалися невдоволення та обурення.
Рідня не вірила в те, що жінка не мала до цієї умови жодного відношення.
Якоїсь миті Галина Дмитрівна вирішила не відповідати на настирливі дзвінки родичів.
Її настільки образила поведінка сина та невдоволення рідні, що обрушувалися на її голову, що вона прийняла рішення не йти на весілля Олега і Ангелини.
Так само вчинили й інші запрошені гості. У результаті на весіллі у молодих практично не було народу, що не могло не роздратувати наречену, яка готувалася всіх здивувати.
– Стільки грошей спустили, а зібрали всього нічого, – роздратовано пробурчала дівчина.
– Не всі захотіли платити за вхід, – Олег спантеличено почухав головою. – В принципі, було передбачувано.
– Десять людей всього прийшло! Що це таке взагалі? – стримуючи сльози, з докором промовила Ангеліна. – Стільки грошей витрачено, а в залі пусто! Зауваж, що відмовилися твої родичі. Повні скнари! Дивно, але навіть твоя мати пожаліла грошей!
– Може, не варто так сильно виставляти ціну за вхід? – припустив чоловік.
– Інакше не варто було тоді взагалі весілля влаштовувати! – відповіла наречена.
Слово за слово, і молоді стали не на жарт сваритися. Тільки мати Ангеліни, яка втрутилася вчасно, змогла їх зупинити.
– Ще один гість підійшов. Разом сто одинадцять тисяч, – напівпошепки сказала жінка.
– Капець! – схлипнула засмучена наречена. – Ми витратили набагато більше, а окупили лише маленьку частину. Олег, подзвони рідні, скажи, що пустимо за п’ять тисяч.
– Нічого я не робитиму, – з досадою пробурчав чоловік. – Не розумний я був, що погодився на твій план.
– Тоді треба було робити скромне весілля! – обурилася Ангеліна. – Але тільки без мене!
Молоді знову вступили стали сперечатися, і цього разу їх уже ніхто не зміг зупинити. Розмова закінчилася сваркою.
Олег забрав зі столу пару пляшок ігристого та поїхав із ресторану до матері.
За кілька годин він зателефонував до Ангеліні і повідомив про те, що найближчого робочого дня подасть на розлучення.
Через місяць Олег знову став вільною людиною. Однак після цього ще близько трьох років йому довелося виплачувати кредит за торжество, що не відбулося.