Жанні дуже пощастило. Батьків Михайла до весілля вона не бачила і не була з ними навіть знайома.
Пояснювалося все просто: свекри жили за багато кілометрів і дуже рідко бачили сина.
На урочистості Жанна теж особливо поспілкуватися не встигла, тому зробила висновки, що Дарина Анатоліївна та Сергій Миколайович для неї не становлять проблем, і їй ні на що переживати.
Слова свекрухи про те, що на літо вона приїде до них, ні краплі не хвилювали молоду дружину.
– Я щоліта живу у квартирі сина, – уточнила для ясності Дарина Анатоліївна.
Жанна навіть зраділа, що їй вдасться ближче дізнатися нову родичку.
На травневі свята свекруха зателефонувала до Михайла і повідомила про те, що наприкінці місяця приїде до них у гості.
Так як квартира була двокімнатна, одну із кімнат Жанна підготувала для матері чоловіка.
Худорлява, некваплива жінка, важко зітхнула, переступивши поріг квартири.
Жанна привіталася і поставила перед свекрухою нові капці. Дарина Анатоліївна взяла їх двома пальчиками та понюхала.
– Резиною чуту! Після магазину треба завжди прати, – скривилася свекруха. – Я краще в шкарпетках ходитиму. Сподіваюся, у вас підлога чиста?
– Я мила вчора ввечері, – розгублено відповіла Жанна і густо почервоніла від сорому.
Дівчина зовсім не так уявляла собі зустріч зі свекрухою, яка на весіллі видалася їй милою жінкою.
– Перевіримо твою чистоту, – діловито промовила Дарина Анатоліївна і дістала з сумки білі шкарпетки.
– Мамо, ну зрозуміло, що настільки чисто не буде. Ми ж не в лікарні, – вирішив заздалегідь заступитися за дружину Михайло.
Мати у відповідь скривила обличчя і, розстебнувши блискавку на куртці, обернулася до сина спиною.
– Допоможи зняти верхній одяг.
Чоловік допоміг Дарині Анатоліївні та взяв до рук її дорожню сумку.
– Давайте я вам покажу кімнату, – пожвавилася Жанна, маючи намір згладити незручність з тапочками.
– Веди, – зітхнула свекруха і повільно поплелася слідом за невісткою.
По обличчю жінки Жанна зрозуміла, що Дарина Анатоліївна з порога критикуватиме кімнату.
Дівчина не помилилась. Свекруха нерішуче зазирнула у відведену кімнату і спохмурніла.
– Дуже темна. Я люблю світло. Ні, мені не підходить.
– У нас немає іншого місця, – стримано відповіла Жанна, яка ледве стримувалася, щоб не запропонувати свекрусі вирушити до готелю.
– Мені спальня сина більше подобається, – склавши руки, заявила Дарина Анатоліївна. – Я коли приїжджала раніше, завжди там спала…
– Зараз, на жаль, вона вже нами зайнята, – награно посміхнулася невістка.
– Так, ти порушила всі мої плани, – стиснула губи свекруха. – Раніше я із сином спала.
Жанна, що стояла в цей момент спиною до жінки, повільно обернулася. На якусь мить їй навіть здалося, що вона не дочула.
– З сином? Там же одне ліжко, – здивовано промовила дівчина.
– Воно ж велике, нам двом місця вистачало, – засмученим голосом відповіла Дарина Анатоліївна. – Так не хочеться все міняти. Може, ми з тобою поміняємося місцями?
– Як це поміняємося? – розгубилася Жанна.
– Просто як ще? – свекруха наповнила дзвінким сміхом квартиру. – Я з сином буду, а ти – у цій кімнаті.
Від слів Дарини Анатоліївни дівчина застигла. Вперше в житті вона чула таку нісенітницю.
– Тим більше, що я буваю у сина всього раз на рік. Ти, як господиня квартири, маєш поступитися своїм місцем гості, – повчальним тоном промовила жінка.
– Місце поряд із чоловіком? – Жанна не змогла стримати усмішку. – Ви жартуєте, мабуть?
– Ні! Які вже тут жарти? – обличчя Дарини Анатоліївни стало серйозним. – Якщо раптом тобі незручно у цій кімнаті, завжди можна переїхати до готелю, – додала вона, посміхнувшись.
– Ні, вибачте, але вам доведеться погоджуватись на цю кімнату, – впевнено заявила дівчина.
Свекруха одразу ображено надула губи і присіла на ліжко. Відчувши незручність, Жанна покинула кімнату.
На кухні вона застала чоловіка і напівпошепки розповіла йому про те, що говорила Дарина Анатоліївна.
– Коли вона раніше приїжджала в гості, то справді спала зі мною. Не виставлю ж я її, – розвів руками Михайло.
– Це якось дивно…
– Мене теж не дуже це якось тішить, але що я міг зробити? Вона типу скучила, – почав виправдовуватися чоловік.
Свекруха, образившись на невістку, навіть відмовилася приєднатися до спільної вечері.
Через зачинені двері Жанна чула, як Дарина Анатоліївна шаруділа папірцями, тишком-нишком уминаючи те, що було в неї з собою.
Михайло спробував поговорити з матір’ю, але та стояла на своєму і заявляла, що простить його дружину лише в тому випадку, якщо вона погодиться віддати їй своє місце.
Отримавши відмову, жінка розвела руками і зачинила двері перед Михайловим носом.
Вночі Жанна встала в туалет і навшпиньках, щоб нікого не будити, вийшла зі спальні.
Коли вона повернулася назад, то не відразу зрозуміла, чи точно зайшла до їх із чоловіком кімната.
На її місці, поряд із Михайлом, лежала Дарина Анатоліївна і вдавала, що спить.
Жанна кілька хвилин постояла над нею і, розвернувшись , пішла до сусідньої кімнати.
Наступного ранку за сніданком вона вирішила поговорити з чоловіком і свекрухою на цю тему.
– Що такого сталося? – пирхнула Дарина Анатоліївна. – Якщо тобі щось не подобається, ти завжди можеш поїхати до готелю. До речі, це було б непогано. У цьому випадку ти не заважала б нам із сином спілкуватися.
– Мамо, а ти не перегинаєш? – Чоловік пильно подивився на матір.
– Ось, і ти тепер так заговорив, – роздратована жінка відсунула убік тарілку з яєчнею. – Таке я, до речі, не їм. Нічого не знаю, якщо я гостя, ви повинні виконувати всі мої бажання!
– Ні, ми так не домовлялися! – Михайло невдоволено забарабанив пальцями по столу. – Мамо, будь добра поводитися за правилами нашого будинку.
– Так вже, не думала я, синку, що весілля настільки сильно тебе змінить. Я сподівалася, що літо ми, як і раніше, проводитимемо разом…
– Куди я по-твоєму маю подіти дружину?
– Не знаю, якби Жанна була розумна, то поїхала б до подруги чи батьків на цей час, – докірливо промовила Дарина Михайлівна, впіймавши на собі розгублений погляд невістки.
– Це вже, здається, перебір, – вигукнув Михайло. – Або приймай наші умови, або..
– Я сьогодні поїду міняти квиток. Дякую, нагостювалася, синку! – свекруха схлипнула і вилетіла з-за столу.
За кілька годин Дарина Анатоліївна вже сиділа в купе потяга і надривно плакала, подумки лаючи Жанну, яка зіпсувала їй усе літо.