Олег і Настя прожили у шлюбі двадцять п’ять років. Одружилися одразу після школи, бо Настя була вже вагітна.
Їхній син Микола виріс і поїхав навчатися у місто, там і залишився.
Більше дітей вони не мали. Ще молоді, немає й п’ятдесяти. Жити й радіти тільки, чекати на появу онуків. Але, як то кажуть, сивина в голову – біс у ребро…
Олег загуляв зі своєю молодою секретаркою. Про це багато хто знав, але мовчав. До Насті ці новини не доходили.
Начебто й жили спокійно, але з усіма любовними пригодами Олега його компанія дала тріщину і повільно розорялася.
За цей час він встиг вивести гроші з обігу і купити квартиру коханці.
Звичайно, оформив її не на себе. Готувався до розлучення та намагався вийти з меншими втратами.
Весь цей час Настя працювала. Відкладати виходило мало, вона ще допомагала матері. Адже мама дуже багато вклала у їхню родину, коли вони тільки одружилися з Олегом.
Але раптом мами не стало, серце… Насті у спадок дісталася велика квартира матері, будинок, який раніше належав бабусі, і хороший рахунок у банку.
Настя, яка нічого не підозрювала про справи чоловіка перед розлученням, повідомила про свою спадщину.
– Це ж добре! Ми зможемо відновити наш бізнес. Не доведеться банкрутувати.
– До вступу у спадок ще пів року. Я подумаю.
– А що тут думати? Це тимчасові проблеми. Все піде як по маслу. Ти що мені не віриш?
– Ти якось так говориш, не як раніше?
З того часу чоловік став поводити себе дивно. То квіти, то вечеря, то подарунок невеликий, і весь час ішлося тільки про спадщину.
– Треба всю спадщину продати. Ми не лише відновимо все, а й розширимо. Я більше працюватиму.
Працювати Олег став і справді більше, затримувався допізна, іноді й у вихідні. Але прибутку фірмі це не приносило, він почав скорочувати працівників.
Якось до Насті прийшла одна така ображена жінка. Олег скоротив її, сказавши написати халву за власним бажанням.
Вона й відкрила Насті очі, так би мовити, помстилася.
До вступу у спадок залишився тиждень. Настя не показувала вигляду, що все знає. Олег хвилювався.
– Треба все продати. Можна давно оголошення написати. Чого ти чекаєш?
– Я не продаватиму. Ну, може, пізніше. Поки що я не готова.
– Як?! Що ти собі дозволяєш? Нам треба все відновити, ми десять квартир зможемо купити. А ти пошкодувала! Та я розлучуся з тобою! Ти жадібна і меркантильна. Як отримала спадщину, то вже все? Улюблений Олег все одно?
– А чого ти так галасуєш? Хочеш розлучення – будь ласка.
– Ні. Вибач… Я погарячкував, але і ти теж хороша. Адже я не для себе стараюся.
– Саме так. І не для мене! Я згодна на розлучення.
– Але чому?! Що сталося, Настю?! Ну не можна ж так просто кинути мене у скрутний момент. У тебе хтось є? Як ти посміла?!
– Посміли! Це в тебе є. Я все знаю. Не треба виправдовуватись, переводити стрілки, не треба просити вибачення. Я подаю на розлучення. Квартиру ділитимемо. Від бізнесу в тебе майже нічого не залишилося, але він ще є. Дякуй, що немає кредитів. Я навіть рада, що ти завжди був проти взяти в банку у борг.
Машину я забираю, мені її тато подарував, старенька, але моя. Це пам’ять про нього.
– Куди тобі одній стільки грошей? Ну пробач мені. Все закінчено з цією. Я вже давно її покинув. А в нас син, що він скаже?
– Треба було думати раніше. Що скаже? А нічого! Знатиме, що таким вчинкам пробачення немає, і думатиме про дружину, а не про когось іншого.
– Ну і йди ти!
– Сам іди, я нікуди не піду.
– Тоді піду я!
Олег кинув ключі і вискочив за двері.
…Їх розлучили, квартиру продали. Бізнес залишився в Олега. За його половину Настя взяла гроші. Там уже було зовсім небагато.
Настя переїхала у квартиру матері, зробила ремонт, своя зарплата їй це дозволяла.
Будинок у селі поки що залишила. А гроші, отримані при розлученні, віддала синові. Якраз йому вистачило на перший внесок за кредит на житло.
З дитиною по орендованих квартирах вже не треба жити.
На момент їхнього розлучення з Олегом, у них народився онук.
А що ж Олег? А він живе з коханкою, у її квартирі, купленій на його гроші.
Якщо він її не влаштовуватиме, то просто буде виставлений на вулицю. І ще Олег змінив своїми принципами – загруз у кредитах.
Тягне свій бізнес, тягне, але витягнути не може.
Але це вже зовсім інша історія і Насті вона більше не стосується…