Офіс спорожнів, а Марія ще сиділа біля комп’ютера, звіряючи цифру за цифрою.
Додому йти не хотілося, та й не було чого, там її все одно ніхто не чекав.
Коханий чоловік з нею розлучився, дізнавшись, що вона не дочка банкіра, а всього лиш його племінниця.
Марія може й не переживала б так сильно, проте її колишній хлопець швидко знайшов їй заміну, і це була двоюрідна сестра Рита.
Дівчата дуже посварилися, і Марія, яка довгий час жила у дядька, переїхала в батьківську квартиру.
Спочатку дівчина займалася облаштуванням квартири і намагалася не думати про зраду коханого і двоюрідної сестри, але тепер, коли всі готувалися до свят, їй було особливо самотньо.
Ще й Рита, ніби спеціально, в присутності Марії хвалилася колегам, своїми майбутніми заручинами, мовляв, в новорічну ніч Борис зробить їй пропозицію.
Марії було неприємно це слухати, але що вона могла вдіяти, вони працювали разом, доводилося терпіти.
Але нічого, скоро вона знайде нову роботу, і тоді прощавай родина дядька.
Марія йшла додому, і думала про те, що цього року вона просто ляже спати, замість весело святкувати разом з друзями та близькими.
Скільки разів вона проходила повз ялинковий базар і бачила як, люди снують туди-сюди, скуповуючи все що потрібно і не дуже, а їй не хотілося нічого: ні ялинку вбирати, ні салати робити.
Вона розуміла, що розставання з хлопцем це не привід пропустити найчарівніше свято в році, але й інакше вона не могла.
До друзів не можна, вони всі будуть парами, і тільки вона буде одна самотня, до дядька теж, напевно Рита запросить Бориса до себе, вона ж так хизувалася своїми заручинами.
Марія навіть мало не розплакалася від розпачу, тож їй було гірко.
На ялинковому базарі самотньо стояв продавець і не міг продати останнє деревце. Марія пройшла повз нього, а потім чомусь повернулася.
– В яку ціну ялинка?
– Майже задарма.
– Задарма це як?
– Бери безкоштовно, очі в тебе гарні, тільки дуже сумні.
Марія взяла деревце, і подякувавши продавцю, прискорила крок.
До нового року залишалося щонайменше шість годин, вона ще могла встигнути підготуватися.
У магазині Марія купила ігристе, мандарини, торт, і готовий салат – їй багато не треба.
Дійшовши додому, Марія швидко прикрасила хвойну красуню і накрила стіл.
Нова сукня була куплена заздалегідь і чекала свого часу, її Марія й одягла.
Але все одно, незважаючи на всі приготування, святковий настрій також був відсутній. а раніше все було зовсім інакше.
Марія разом з батьками прикрашала ялинку, вони готували разом смачні страви, а потім запускали барвисті феєрверки.
Скільки років минуло, а вона досі не може змиритись з тим, що батьків більше немає.
Так, вона росла у дядька і ні в чому не потребувала, і він навіть влаштував її на роботу в свій банк, але все це було не те, батьків ніщо і ніхто не зможе замінити.
Марія швидко переодяглася у спортивний костюм, взяла в оберемок ялинку та ігристе, і викликала таксі.
Через пів години дівчина була на міському цвинтарі. Ніч була ясна й морозна, а на цвинтарі було так тихо, що Марія навіть чула своє серце.
Батьки були поховані поруч. Вона поставила прикрашену ялинку, а сама обтрусила сніг із лавки й сіла на неї.
Сльози йшли по щоках, було шкода батьків, за те, що так рано пішли, було шкода себе, за те, що росла без їхньої любові та ласки, але ще важче було усвідомлювати, що тут їй було краще, ніж серед живих людей.
Десь неподалік почувся звук автомобіля. Незабаром на цвинтарі зайшли якісь люди.
Вони голосно перемовлялися. Марія присіла, й сховалася. Вона бачила, як незнайомці когось залишили, а потім поїхали.
Дівчина викликала швидку. Чоловіка забрали, а Марії довелося ще довго пояснювати те, що вона опинилася тут випадково.
На годиннику було пів на одинадцяту, коли дівчину відпустили.
Їй би додому, так ні, її знову потягло на пригоди. У лікарні вона дізналася, що той чоловік одужає, але ще не отямився.
– А хто він вам?
– Ніхто, я навіть його обличчя не бачила.
– І то правда, навіть документів при ньому не було, а все-таки пощастило хлопцеві, що ви опинилися поруч, можна сказати, що він народився в сорочці. Зі святом вас!
– Дякую, і вас! Можна я завтра прийду?
– Звісно, якщо йому стане краще, ви зможете відвідати його.
Додому йти не хотілося, хоч на душі було тепло й радісно, як колись у дитинстві.
Було відчуття, що має статися щось хороше, і це щось змінить її життя на краще.
Марія посміхнулася сама собі і рушила швидше. До нового року залишалося ще небагато, вона ще встигне купити ігристе та добігти до головної площі, щоб там разом з усіма зустріти новий рік. У крамниці було мало людей, як і товарів. Здавалося, люди в останній момент поспішили скупити все, що там було.
Останнє ігристе самотньо стояло на полиці і чекало свого часу. Марія прискорила крок, а разом з нею поспішав молодик. Вони зупинилися біля полиці і окинули один одного поглядом.
– Теж нема з ким святкувати?
– З чого це?
– Одна, й очі заплакані.
– Та й ви дивлюся не з дівчиною.
– Злишся, значить я правий, значить ми з тобою товариші по нещастю… Мені ось дівчина зрадила з найкращим другом… А в тебе що?
– У мене гірше, мій хлопець пішов до двоюрідної сестри.
– Ну, що ж буває… За пів години новий рік, а його як відомо, як зустрінеш, так і проведеш. Думаю, краще нам триматися поряд…
– Я не проти.
Руслан як справжній джентльмен купив ігристе, і вони на міській площі вітали один одного.
– Холодно… Може, в кафе?
– У мене є краща пропозиція. Ти тільки не подумай поганого, я стільки всього накупила, а їсти нема кому, може до мене?
Біля свого під’їзду Марія зустрілася з Ритою. Дівчина була весела і дуже сварилася…
– Ах, ось ти де? А це хто такий? Твій новий хлопець? Уявляєш, Борис прийшов до нас у гості, а потім кудись зник… Я йому дзвоню, дзвоню, а він поза зоною. Я думала, він знову до тебе перебрався, стукаю, стукаю, а двері ніхто не відчиняє.
– Твого Бориса в мене немає, шукай його в іншому місці.
Рита пішла, а Марія з Русланом проговорили до ранку, а вранці обмінялися телефонами й пообіцяли час від часу зідзвонюватися.
А після обіду до Марії постукали в двері. Вони відкрила й застигла від несподіванки.
То були люди у формі. Як виявилось, тоді на цвинтарі вона сама не знаючи, врятувала свого колишнього хлопця – Бориса.
У чому він був замішаний одному Богові відомо, але тієї ночі з квартири Рити та її батьків зникли гроші й коштовності, а окрім Бориса того дня до них більше ніхто не заходив.
Це потім вони дізналися, що Борис часто витрачав на розваги великі суми грошей, тому він шукав заможних наречених.
Марії ще пощастило, що вона легко відбулася, а ось Рита ще довго пам’ятатиме свої заручини, що не відбулися…