Господи, як же Ігор не любив сімейні застілля, добре, якщо це була проста сімейна вечеря, але коли, це було весілля сина двоюрідного брата його мами. Ось що він там забув? Знову дивитись на те, як дядько Павло засне за столом? Чи дивитися, як після третього келиха ігристого його двоюрідна, досі незаміжня сестра почне клеїтися до всіх осіб чоловічої статі? Чи спостерігати за тим, як його мати хвалить його молодшого брата, і вдає, ніби все, що він зараз має цілком і повністю його заслуга?
А раніше Ігор дуже любив, коли вся їхня численна рідня збиралася разом. У їхньому великому батьківському будинку за три дні до приїзду гостей починалася велика метушня.
Мати прала всі фіранки і покривала, скатертини та серветки. Батько витягав у двір усі килими і старанно витрушував їх. Потім усі разом робили генеральне прибирання, їздили в місто за продуктами, яких вистачило, як мінімум на два місяці, якби не мали гостей, а потім мама з цієї пишноти готувала різні смаколики.
Мати завжди любила пустити пил в очі і показати себе з найкращого боку. Вона хизувалась тим, що їй завжди виходило накрити стіл краще, ніж у її двоюрідної сестри Люди чи Тамари. Вона взагалі любила хизуватися, мовляв, дивіться на мене, милуйтеся, все одно у вас як у мене ніколи не буде. Навіть, коли її рідна сестра довго і безуспішно намагалася народити дитину і у неї нічого не виходило, Вікторія Леонідівна гордовито виходжувала перед нею, погладжуючи свій живіт, що збільшився в розмірах, мовляв, поки ти ходиш і мрієш, я чекаю двійнят.
І якщо раніше Ігор з братом не розуміли, чому в нас дуже часто бувають гості, то коли вони підросли і почали більш-менш все розуміти, то зіставивши всі факти зрозуміли одне, гості їхали до них тоді, коли мамі треба було чимось похвалитися. Привід міг бути будь-яким: нові фіранки, пальто, гарний сервіз, чи новий рецепт торта, яким вона хотіла здивувати всіх. Гості запрошувалися з усіх міст, адже родичів вони мали так багато, що з них можна було вивчати карту України.
Гості приїжджали, зʼїдали все, що було приготовлено, нахвалювали маму, яка вона гарна господиня, а коли вони їхали, доводилося знову робити генеральне прибирання і їздити за покупками. Родичі потім теж запрошували до себе з візитом у відповідь, ось тільки мама не завжди погоджувалася, кудись їздити.
– Ну і що я там не бачила? – Любила повторювати вона. – Готує Люда посередньо.
Однак весілля це був привід побачитися з усією рідною та похвалитися новою сукнею, що їй привезли з самої Італії, хоча насправді вона була пошита в Китаї, і знати не знали, що колись до неї причеплять етикетку «made in Italy».
Ігор ще раз подивився на своє запрошення, і, зім’явши його, викинув у урну.
– Як це ти не хочеш їхати?
– А ось так, мамо, у нас із Ритою інші плани.
– Не знаю, як у тебе, а Рита навіть сукню купила і чекає не дочекається цього дня.
Ігор був здивований тому, що його дружина нічого йому про це не сказала, адже він думав, що і Рита так само, як і він не любила всі ці зборища, хоча якщо подумати…
Настав день нещасливого весілля. Мати, як завжди ходила по залі ресторану, наче пава, його дружина Рита кокетливо поправляла пишне пшеничного кольору волосся і мило розмовляла з його молодшим братом. Батько змагався з дядьком Павлом, хто довше протримається, щоб не заснути за столом, поки інші родичі змітали з тарілок все, що на них було, адже не дарма наречений і наречена все це замовили, бо вони знають цих офіціантів. Адже вони тільки сплять і бачать, щоб забрати додому все, що залишиться від святкового банкету.
Ігор дивився на своїх родичів і в думці прикидав, чим він міг би зайнятися, якби він не приїхав на це весілля, а залишився вдома. Він міг би подивитися футбол, сходити в кафе із друзями, чи закінчити за брата цей горезвісний звіт. А головне Рита, як вона могла, не порадившись із ним, погодитися їхати на це весілля? Адже ще місяць тому її попереджав, що вони просто відправлять подарунок кур’єром, а самі нікуди не поїдуть і вона погодилася, а тут таке.
Весілля було в самому розпалі. Ситі та задоволені гості співали та танцювали, мати весь час намагалася бути у центрі уваги, Рита весь вечір танцювала з його молодшим братом, ніби це не Ігор був її чоловіком, а саме Євген. Ну, та Бог із нею, він все одно ніколи не любив танцювати. Ось краєм вуха Ігор знову почув, як мати почала хвалиться молодшим сином, мовляв, він і на гарну роботу влаштувався, і квартиру в іпотеку купив. Ігору було смішно, адже це саме він упросив свого начальника взяти молодшого брата до них на роботу, а тепер виконував його роботу, щоб того не звільнили. Та й з іпотекою допоміг йому теж Ігор, уже третій місяць виплачує її за молодшого брата, бо в нього зарплатня була більша, а Євгену ще багато чого треба було придбати у його нову квартиру. Ігор дивився на танцюючих матір, дружину та молодшого брата і дивувався тому, як вони трималися разом. Було відчуття, що вони були єдині, а він був чужим, простим супутником або зовсім непроханим гостем.
Весілля поступово добігало кінця, деякі родичі наїлися так, що їм довелося послабити гудзик на штанах, а жінкам зняти пояски. Поки наречений і наречена ділили весільний торт, мати стежила за тим, щоб охайні офіціанти нічого не потягли на кухню.
Рита кудись зникла, мабуть, пішла підправити макіяж. Стало нудно та нецікаво. Музиканти грали одну й ту ж мелодію, бо добряче «веселий» дядько Павло так захотів. Ігор зазбирався додому, адже якщо вони виїдуть прямо зараз, то на годину першу або на другу можуть вже бути вдома, все краще, ніж спати на підлозі разом з усім цим табором в одній квартирі. Рита не з’являлася, подзвонивши їй на мобільний, він почув звук знайомого рінгтона в підсобці під сходами. Рита була не одна, а з його молодшим братом Євгеном.
– І давно це у вас?
– Давно…
– А сказати не можна було?
Ігор хотів здаватися спокійним, хоча всередині все вирувало. Слова Рити здивували його наповал.
– Якби ми тобі розповіли, то ти б не допоміг Євгену з роботою, та іпотекою, та й взагалі, мати сказала, щоб ми поки що мовчали б.
Ось і черговий сюрприз, мати, виявляється, у всьому була в курсі, він не розумний ходив і нічого не помічав. Йому лестило, що мати постійно кликала їх до себе в гості, подобалося, що його брат і дружина порозумілися і швидко потоваришували. Пишався своїми сімейними узами, які нічим не можна було зруйнувати, адже навіть після одруження вони не віддалилися з братом, а стали тільки ближчими.
А справа, виявляється, була зовсім інша.
Влаштовувати сварку із з’ясуванням відносин Ігор не став. Він поїхав додому, зібрав речі дружини та виставив їх за двері. Після того, що сталося спілкування з батьками, він звів до мінімуму, а з братом взагалі перестав спілкуватися. З Ритою їх розвели, і тепер Ігор намагається почати жити з чистого аркуша, де більше не буде обману та зради. Він переїхав до іншого міста, змінив роботу, щоб більше не стикатися з колишньою дружиною та братом, проте минуле досі не відпускає його. Мати весь час дзвонить йому і дорікає йому заздрістю, мовляв, який він поганий, не зміг перенести щастя брата, і порвав з ним всі зв’язки, а вони ж рідні. Незабаром дзвінки почастішали, виявляється, начальник вигнав Євгена з роботи, бо той просто не справлявся з нею. За іпотеку платити не було чим, і банк вилучив квартиру, і знову Ігор був винен.
А Ігор просто змінив номер телефону, і почав життя з нуля: він знову побудував кар’єру, обзавівся сім’єю, в якій більше немає місця його численній рідні. І нехай хтось думає, що сімейні узи понад усе, і їх не можна руйнувати ні чим, Ігор думає інакше, зруйнувати можна все, навіть сімейні узи, якщо їх не цінувати і зраджувати близьких.