Поліна з дитинства недолюблювала свого старшого брата. Він завжди був плаксивим, примхливим маніпулятором. Мама в ньому душі не чула, він дитина від чоловіка, якого мама дуже любила. Навіть коли батько брата покинув маму, вона все одно його любила.
Потім мати вийшла заміж, народилася Поліна. Мама любила Поліну, але сина любила більше. Адже Поліна мала батька, а сина – ні. Мама не дозволила свого часу синові називати вітчима татом: «Адже у дитини є свій батько».
Брат користувався цим особливим ставленням мами. Поліна з батьком посміювалися з мами, вважали, що у кожної людини свої «пунктики» в голові, і їх треба поважати.
Батько однаково ставився до дітей. Якщо заслужили, то хвалив, а якщо провинилися, то сварив. Коли діставалося братові, він біг до мами скаржитися. Мама потім вимовляла батькові: «Не сварись на дитину».
Після цього батько вже навіть пасинка, що подорослішав, називав дитиною.
Коли ця «дитина» одружилася, то жити вони стали з батьками. Невістка була під стать братові. Навіть дивно, як вони знайшли одне одного. Обидва сіли на шию мамі і не допускали заперечень. Мама знову заступилася і за сина, і за невістку. А потім ще народилася така ж примхлива дитина.
Поліні вже було двадцять років, коли вона не витримала такого життя і переїхала на орендовану квартиру. Ось тільки маму було шкода.
Життя Поліни пішло своєю чергою – робота, друзі та два коти. До батьків Поліна намагалася приходити, коли сім’ї брата не було вдома. Якщо так вдавалося, то була повна ідилія, було легко та спокійно з батьками.
Останнім часом Поліна почала відчувати, що у її квартирі завівся «полтергейст». Начебто все на своїх місцях, але якось не так все. Навіть почала підозрювати, що це все їй ввижається через втому. Ось чашку, наприклад, вона помила і поставила в сушарку ручкою праворуч. Просто так зручніше. А додому прийшла, чашка повернута. І таких дрібниць багато. Деякі, звісно, можна списати на котів. Вони ще ті пустуни, звичайно, але посудом користуватися точно не можуть.
Спочатку Поліна зателефонувала до господині квартири, раптом вона приходить у квартиру. Але та сказала, що взагалі поїхала до іншого міста.
Один товариш запропонував встановити камеру відеоспостереження, щоб заспокоїти Поліну.
Цілий тиждень Поліна спостерігала в камеру лише за котами. Кумедне, звісно, відео було, але й полтергейст за цей тиждень не з’являвся жодного разу. Поліна вже хотіла повернути камеру товаришеві, але ввечері, переглядаючи запис, побачила, що брат привів подружку до квартири. Займалися з нею непристойними речами, а потім він прибирав у квартирі.
«Треба ж, – подумала Поліна. – Виявляється, він і прибирати вміє».
Мабуть, він зробив дублікати ключів, коли Поліна, їдучи у відпустку, залишила їх мамі, щоб вона годувала котів.
Перше бажання було показати це відео братовій дружині. Навіть уявила, яка сварка підніметься, а мама кинеться заступатися за дитину. Потім подумала, що це можна використати на свою користь. Наприклад, сказати братові, щоб з’їжджали від мами, бо покажу відео дружині.
Але від цих думок самій ставало погано, та й тато не схвалить, скаже, не уподібнюйся до брата. Не маніпулюй людьми.
Поліна просто замінила замки у квартирі. А брат нехай сам розбирається зі своїм життям.