Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Марина наче на крилах летіла на зустріч з коханим Максимом. – І чого це він так раптово запросив мене в кафе? – міркувала жінка. – Це точно неспроста! Невже він зробить мені пропозицію? Марина відкрила двері й одразу побачила його. Максим сидів за столиком. Жінка сіла навпроти і посміхнулась коханому. Але той відреагував якось дивно. Максим опустив очі і раптом видав несподіване. – Марино, ми повинні розлучитися, – сказав він. – Не можу я більше нічого приховувати… – Максиме, це що жарт?! – Марина не розуміла, що відбувається
Історії Жінок

Марина наче на крилах летіла на зустріч з коханим Максимом. – І чого це він так раптово запросив мене в кафе? – міркувала жінка. – Це точно неспроста! Невже він зробить мені пропозицію? Марина відкрила двері й одразу побачила його. Максим сидів за столиком. Жінка сіла навпроти і посміхнулась коханому. Але той відреагував якось дивно. Максим опустив очі і раптом видав несподіване. – Марино, ми повинні розлучитися, – сказав він. – Не можу я більше нічого приховувати… – Максиме, це що жарт?! – Марина не розуміла, що відбувається

Марина наче на крилах летіла на зустріч з коханим Максимом. – І чого це він так раптово запросив мене в кафе? – міркувала жінка. – Це точно неспроста! Невже він зробить мені […]

Яна відварила молодої картопельки, посипала свіжим кріпчиком. Вона поставила тарілку собі й своєму коханому Володимиру і вони сіли вечеряти. – Володю, а ти коли у відрядження їдеш? – раптом запитала Яна. Чоловік сказав, що наступного тижня. – А що, зі мною хочеш поїхати? – спитав він. Яна знизала плечима. – Та я б із задоволенням, але в мене заняття, ти ж знаєш, – відповіла жінка. А наступного дня, як тільки Володимир пішов на роботу, вона зайнялася вирішенням однієї важливої справи. Відкладати її далі було вже нікуди. А тут Володя їде. Тепер Яна могла зберегти свою таємницю
Історії Жінок

Яна відварила молодої картопельки, посипала свіжим кріпчиком. Вона поставила тарілку собі й своєму коханому Володимиру і вони сіли вечеряти. – Володю, а ти коли у відрядження їдеш? – раптом запитала Яна. Чоловік сказав, що наступного тижня. – А що, зі мною хочеш поїхати? – спитав він. Яна знизала плечима. – Та я б із задоволенням, але в мене заняття, ти ж знаєш, – відповіла жінка. А наступного дня, як тільки Володимир пішов на роботу, вона зайнялася вирішенням однієї важливої справи. Відкладати її далі було вже нікуди. А тут Володя їде. Тепер Яна могла зберегти свою таємницю

Яна відварила молодої картопельки, посипала свіжим кріпчиком. Вона поставила тарілку собі й своєму коханому Володимиру і вони сіли вечеряти. – Володю, а ти коли у те своє відрядження їдеш? […]

Вікторія прокинулася від дивного, невиразного бурмотіння чоловіка. Жінка глянула на годинник – четверта ранку. Роман знову обернувся на інший бік і щось сказав. Вікторія навіть хотіла перепитати. Її якось навіть насторожило, що він весь час повторював одне й те саме жіноче ім’я – Лілія! Лілія! Вона лежала і подумки перебирали в пам’яті, кого з їхніх знайомих так звати – Лілія? Але нічого згадати Вікторія не встигла, бо раптом чоловік знову заворушився і тепер уже зовсім виразно сказав якусь фразу. Вікторія прислухалася до слів чоловіка і аж рота відкрила від почутого
Історії Жінок

Вікторія прокинулася від дивного, невиразного бурмотіння чоловіка. Жінка глянула на годинник – четверта ранку. Роман знову обернувся на інший бік і щось сказав. Вікторія навіть хотіла перепитати. Її якось навіть насторожило, що він весь час повторював одне й те саме жіноче ім’я – Лілія! Лілія! Вона лежала і подумки перебирали в пам’яті, кого з їхніх знайомих так звати – Лілія? Але нічого згадати Вікторія не встигла, бо раптом чоловік знову заворушився і тепер уже зовсім виразно сказав якусь фразу. Вікторія прислухалася до слів чоловіка і аж рота відкрила від почутого

Від дивного невиразного бурмотіння чоловіка Вікторія Федорівна прокинулася дуже рано. На годинник поглянула – четверта ранку, а вже ясно. Теж мені відпочинок, на морі вона так рано не прокидалася […]

Ігор зібрався в гості до сусідів. Він поголився, підстригся, вдягнув світлу сорочку, напахнився та ще й невеликий подаруночок прикупив. Коли чоловік прийшов, всі вже сиділи за столом. Сусідка Тамара швидко скочила, взяла його під руку: – А ось і наш Ігор Степанович! А це Віра Іванівна. Її родичка Віра встала з-за столу. Вони познайомилися. Тамара принесла Ігорю тарілку з борщем. А потім Віра раптом видала: – Ігорю, а паспорт у тебе з собою? Дай гляну. Той здивовано підняв брову. Тамара з чоловіком теж перезирнулися. Ніхто не розумів, до чого Вірі ця дивна забаганка
Життєві Історії

Ігор зібрався в гості до сусідів. Він поголився, підстригся, вдягнув світлу сорочку, напахнився та ще й невеликий подаруночок прикупив. Коли чоловік прийшов, всі вже сиділи за столом. Сусідка Тамара швидко скочила, взяла його під руку: – А ось і наш Ігор Степанович! А це Віра Іванівна. Її родичка Віра встала з-за столу. Вони познайомилися. Тамара принесла Ігорю тарілку з борщем. А потім Віра раптом видала: – Ігорю, а паспорт у тебе з собою? Дай гляну. Той здивовано підняв брову. Тамара з чоловіком теж перезирнулися. Ніхто не розумів, до чого Вірі ця дивна забаганка

Ось і дожив Ігор до шістдесяти восьми років, вже сусіди його називають просто по батькові Степанович. А він і не проти, ну Степанович, то Степанович. Три роки, як лишився […]

У Юлі з Діаною не стало матері. Сестри дуже сумували за мамою, а Діана найбільше. Одного разу Юля повернулася з роботи, а вдома… Нікого немає! І записка на столі: «Не шукай мене. У тебе своє життя, а в мене – своє. Прощавай, сестро!» Юля тоді всю ніч проплакала. Як же ж так? Мами в неї немає і ще й старша сестра її покинула! Наплакалася Юля на сто років вперед… А через два роки раптом пролунав дзвінок телефону. Юля взяла слухавку і аж побіліла від почутого
Життєві Історії

У Юлі з Діаною не стало матері. Сестри дуже сумували за мамою, а Діана найбільше. Одного разу Юля повернулася з роботи, а вдома… Нікого немає! І записка на столі: «Не шукай мене. У тебе своє життя, а в мене – своє. Прощавай, сестро!» Юля тоді всю ніч проплакала. Як же ж так? Мами в неї немає і ще й старша сестра її покинула! Наплакалася Юля на сто років вперед… А через два роки раптом пролунав дзвінок телефону. Юля взяла слухавку і аж побіліла від почутого

Марічка стояла розгублена і недовірливо вдивлялася в жінку, що стояла перед нею. Щойно вихователька їй пояснила, що приїхала її мама! Що вона довго шукала Марічку, і мама виявляється від […]

Жанна прокинулася вночі, бо захотілося пити. Жінка тихенько, навшпиньки, щоб нікого не будити, вийшла зі спальні. Швидко випивши стакан води, Жанна поквапилася назад у ліжко. Коли вона повернулася у спальню, то не відразу зрозуміла, чи точно зайшла до їх із чоловіком кімната. – Це що? Біля Михайла хтось лежить? – здивувалася Жанна, побачивши якийсь силует на ліжку біля чоловіка. Жанна ввімкнула маленький нічник, якийсь стояв на тубмочці біля ліжка і… застигла від побаченого. – Краще б я цього не бачила! – тільки й вигукнула Жанна, прикривши рот рукою 
Історії Жінок

Жанна прокинулася вночі, бо захотілося пити. Жінка тихенько, навшпиньки, щоб нікого не будити, вийшла зі спальні. Швидко випивши стакан води, Жанна поквапилася назад у ліжко. Коли вона повернулася у спальню, то не відразу зрозуміла, чи точно зайшла до їх із чоловіком кімната. – Це що? Біля Михайла хтось лежить? – здивувалася Жанна, побачивши якийсь силует на ліжку біля чоловіка. Жанна ввімкнула маленький нічник, якийсь стояв на тубмочці біля ліжка і… застигла від побаченого. – Краще б я цього не бачила! – тільки й вигукнула Жанна, прикривши рот рукою 

Жанні дуже пощастило. Батьків Михайла до весілля вона не бачила і не була з ними навіть знайома. Пояснювалося все просто: свекри жили за багато кілометрів і дуже рідко бачили […]

Дениса розбудив наполегливий дзвінок телефону. – Синку, батька не стало! – сказала мати… Після прощання з батьком всі розійшлися, а Денис окинув поглядом цвинтар. – Цікаво, а де похована моя Марійка, – подумав він про свою кохану, якої не стало давно. Так повернулося життя, що він жодного разу не відвідав її могилку… Денис спитав у сторожа, про Марію, назвав прізвище. – Тут її точно нема, – сказав той. – Як нема?! – здивувався Денис. – Я добре знаю її сімʼю, – сказав чоловік. – Не стало матері Марії, а вона наче жива… Денис дивився на чоловіка й нічого не розумів
Життєві Історії

Дениса розбудив наполегливий дзвінок телефону. – Синку, батька не стало! – сказала мати… Після прощання з батьком всі розійшлися, а Денис окинув поглядом цвинтар. – Цікаво, а де похована моя Марійка, – подумав він про свою кохану, якої не стало давно. Так повернулося життя, що він жодного разу не відвідав її могилку… Денис спитав у сторожа, про Марію, назвав прізвище. – Тут її точно нема, – сказав той. – Як нема?! – здивувався Денис. – Я добре знаю її сімʼю, – сказав чоловік. – Не стало матері Марії, а вона наче жива… Денис дивився на чоловіка й нічого не розумів

Денис читав газету й пив каву. Ну, і що що вже йшло до ночі, спати все одно не хотілося. Здавалося, що ось-ось має статися щось погане. Невиразне відчуття чогось […]

Віктор з Ритою дивилися телевізор і пили ароматний чай. – Він на мене зовсім не схожий! – вигукував чоловік з екрану. – Він твоя копія! – А я ж можу його зрозуміти, – з насмішкою промовив Віктор. – Мої дітки теж на мене не схожі. Дивно, чи не так? – Хахаха дуже смішно! – скривившись, сказала жінка. – Що ти ще придумаєш? – Та я взагалі-то серйозно, – Віктор нарешті подивився на дружину. – Рито, я знаю, що наші діти не мої! Мені все розповіли! – Що ти таке говориш? Хто тобі таке сказав? – Рита здивовано подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Віктор з Ритою дивилися телевізор і пили ароматний чай. – Він на мене зовсім не схожий! – вигукував чоловік з екрану. – Він твоя копія! – А я ж можу його зрозуміти, – з насмішкою промовив Віктор. – Мої дітки теж на мене не схожі. Дивно, чи не так? – Хахаха дуже смішно! – скривившись, сказала жінка. – Що ти ще придумаєш? – Та я взагалі-то серйозно, – Віктор нарешті подивився на дружину. – Рито, я знаю, що наші діти не мої! Мені все розповіли! – Що ти таке говориш? Хто тобі таке сказав? – Рита здивовано подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Він на мене зовсім не схожий! – вигукував чоловік з екрану телевізора. – Він твоя копія! Не перекладай на мене чужу дитину! Віктор скривився і глянув на дружину. […]

Катерина Андріївна прокинулася рано. Жінка приготувала сніданок, поснідала, випила чаю. – Ох, скільки снігу випало, – здивувалася вона глянувши у вікно. Катерина накинула стару куртку і вирішила вийти на двір, розчистити сніг. Тільки-но жінка вийшла на ґанок, як раптом почула якийсь голос в далечині. – Мамо! Мамо! – долинало з дороги. – Може до сусідів онуки приїхали? – подумала вона. Катерина Андріївна підійшла до хвіртки, глянула на дорогу і аж присіла від побаченого. – Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона
Історії Жінок

Катерина Андріївна прокинулася рано. Жінка приготувала сніданок, поснідала, випила чаю. – Ох, скільки снігу випало, – здивувалася вона глянувши у вікно. Катерина накинула стару куртку і вирішила вийти на двір, розчистити сніг. Тільки-но жінка вийшла на ґанок, як раптом почула якийсь голос в далечині. – Мамо! Мамо! – долинало з дороги. – Може до сусідів онуки приїхали? – подумала вона. Катерина Андріївна підійшла до хвіртки, глянула на дорогу і аж присіла від побаченого. – Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

– Як забираєш у місто? – мати підійшла до столу і сіла на табуретку. Новина, яку їй щойно повідомила дочка, була приголомшливою. – А так. До школи Маринці настав […]

Олег ходив по квартирі не знаходячи собі місця. – І де ж її носить? Вже давно мала б бути вдома? – думав він про дружину. Через годину, вхідні двері відкрилися, на порозі зявилася Наталя. – Ти де була? – одразу кинувся він до жінки. – У твоєї мами, – спокійно відповіла Наталя. – У мами? Що ти там робила? – поцікавився Олег. – Повідомила їй, що ми розлучаємося! – відповіла Наталя. – Як розлучаємося? Чому? – округлив очі чоловік. – А розлучаємося ми, через твою маму! – несподівано сказала Наталка. – Як через маму? – Олег здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Олег ходив по квартирі не знаходячи собі місця. – І де ж її носить? Вже давно мала б бути вдома? – думав він про дружину. Через годину, вхідні двері відкрилися, на порозі зявилася Наталя. – Ти де була? – одразу кинувся він до жінки. – У твоєї мами, – спокійно відповіла Наталя. – У мами? Що ти там робила? – поцікавився Олег. – Повідомила їй, що ми розлучаємося! – відповіла Наталя. – Як розлучаємося? Чому? – округлив очі чоловік. – А розлучаємося ми, через твою маму! – несподівано сказала Наталка. – Як через маму? – Олег здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Мама образилася і тобі слід попросити у неї вибачення, – нервово ходив по кімнаті Олег. – Вона бажає нам добра, готова віддати останнє, тому прошу ставитись до неї […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 86 Page 87 Page 88 … Page 125 Наступна сторінка

Вам також буде цікаво

  • Ірина Григорівна сиділа з правнуком Матвієм. У двері постукали. Ірина Григорівна мимоволі насторожилася, дружина її онука рідко заходила до неї в кімнату, коли всі були на роботі. – Можна? – несміливо запитала Олена, прочиняючи двері. Ірина Григорівна здивовано кивнула, не зводячи з неї погляду. Олена зайшла, невпевнено переступаючи з ноги на ногу, в руках вона тримала невелику коробку. – Ірино Григорівно, я… Я хотіла вам дещо віддати, – тихо сказала Олена, уникаючи дивитися їй у вічі. Вона простягла коробку. Ірина Григорівна взяла її і застигла від здивування
  • Софія виходила заміж. Вона разом з подругою Христиною прийшла вибирати весільну сукню. В салоні працювала подруга Христини Поліна. – До речі, – сказала Христина до Поліни. – А Софійка виходить заміж за твого однокласника! – За кого?! – здивувалася Поліна. – Звати Сашко, а прізвище я не пам’ятаю… – сказала та. – Софійко, а як прізвище у твого Сашка? – Клименко! – відповіла Софія. – Клименко?! – очі в Поліни раптом округлилися, а брови поповзли вгору. – А чого ти так дивуєшся? – Христина не розуміла, що відбувається
  • Настав час, і пішла Віра Семенівна в інший світ. Пішла тихо, аж на дев’яносто восьмому дні народження. Добре і довге життя прожила жінка. Пішла, якраз незадовго до вісімнадцятиріччя свого онука Микити. Перед тим вона, до речі, подарувала йому пристойну суму грошей… На поминках матері Ірина не плакала, а тільки напружено дивилася сумним поглядом. Поруч стояли її чоловік Роман і син Микита. Так завершився земний шлях Віри Семенівни… А після поминок Микита обійняв батьків і раптом запитав: – А ви мене зовсім не любите? Ірина з Романом оторопіли від почутого
  • Оксана готувала вечерю до приходу з роботи чоловіка. Раптом подзвонила її сестра Іра. – Привіт, Іро, – сказала Оксана. – Що погані новини? Матері гірше? – Так, – Іра трохи помовчала. – Лікарі кажуть, що не довго залишилося. У слухавці почулися схлипи. Іра плакала. – Іро, не плач, краще скажи, що треба зробити? – сказала Оксана. – Може ще грошей надіслати? – Та які гроші?! – сказала Іра. – Що в таких випадках зробиш, якщо навіть медицина безсила? – І все-таки, що я можу зробити? – запитала сестра. – Оксано, я хочу тебе попросити, щоб ти… Приїхала, – раптом сказала Іра. – Що-о-о?! – Оксана аж ахнула від почутого
  • Галина погортала пожовклий від часу блокнот, знайшла потрібний номер і одразу взялася за телефон. – Павло Анатолійович біля телефону. Слухаю, – відповів їй чоловічий голос. – Павлику, ти? – Галина помітно захвилювалася. – Мене Павликом давно ніхто не називав, – сказав чоловік. – З ким маю честь говорити? – Галя я, однокласниця твоя, – сказала Галина. – Невже не впізнав? Запала мовчанка. – Оце так несподіванка! – голос Павла помітно пожвавішав. – Якими вітрами? – Та ось, згадала тебе, та й подзвонила, – сказала Галина. – Як справи? Маєш дружину? Є плани на вечір? У ресторан піти не хочеш? Павло не розумів, що відбувається
© 2025 Дівочі Посиденьки