Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Світлана помітила, що свекруха почала погано ставитися до неї, то солі в її суп підсипле, то перцю сипне. Жінка спекла пиріг, а потім покликала Марину Михайлівну пити чай, щоб розставити всі крапки над «і». – Марино Михайлівно, скажіть, я вам зовсім не подобаюся? – запитала дівчина. – А чому ти маєш мені подобатися? – запитала свекруха. – Я дружина вашого сина, матір ваших майбутніх онуків, – навела аргументи Світлана. – Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! – несподівано сказала Марина Михайлівна. – А що я зробила? – Світлана здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Світлана помітила, що свекруха почала погано ставитися до неї, то солі в її суп підсипле, то перцю сипне. Жінка спекла пиріг, а потім покликала Марину Михайлівну пити чай, щоб розставити всі крапки над «і». – Марино Михайлівно, скажіть, я вам зовсім не подобаюся? – запитала дівчина. – А чому ти маєш мені подобатися? – запитала свекруха. – Я дружина вашого сина, матір ваших майбутніх онуків, – навела аргументи Світлана. – Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! – несподівано сказала Марина Михайлівна. – А що я зробила? – Світлана здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

– Вибирай – або я або вона! І так, перш ніж ти зробиш вибір, я хочу, щоб ти згадав, що я та, хто народив і виростив тебе, а вона […]

Оля щось шила в кімнаті, коли додому повернувся чоловік. – Оля! Оля! У мене для тебе сюрприз! – чоловік розпливався в посмішці, намагався зняти її з обличчя, але не міг. – Говори вже, – дружина навіть голку відклала. – Не можу. Їхати треба, – наполіг Іван. – Куди тобі треба їхати? – не зрозуміла дружина. – Не мені, а нам. Збирайся. Ти маєш це побачити, – підозріло додав Іван. Ольга дістала з шафи свій парадно-вихідний костюм, швидко одягнулася і за декілька хвилин вони з Іваном вирушили в дорогу. Але жінка навіть уявити собі не могла, який «сюрприз» підготував їй чоловік
Історії Жінок

Оля щось шила в кімнаті, коли додому повернувся чоловік. – Оля! Оля! У мене для тебе сюрприз! – чоловік розпливався в посмішці, намагався зняти її з обличчя, але не міг. – Говори вже, – дружина навіть голку відклала. – Не можу. Їхати треба, – наполіг Іван. – Куди тобі треба їхати? – не зрозуміла дружина. – Не мені, а нам. Збирайся. Ти маєш це побачити, – підозріло додав Іван. Ольга дістала з шафи свій парадно-вихідний костюм, швидко одягнулася і за декілька хвилин вони з Іваном вирушили в дорогу. Але жінка навіть уявити собі не могла, який «сюрприз» підготував їй чоловік

– Ой, Оля, у мене для тебе сюрприз! – чоловік розпливався в посмішці, намагався її зняти з обличчя, але не міг. Він потирав руки, ходив туди-сюди по кімнаті майже […]

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курочка з картоплею. – Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями аромат. Поставивши таймер на духовці, Лариса побігла у ванну кімнату. Вона була впевнена, що встигне за десять хвилин почистити ванну. У цей момент гримули вхідні двері, а через декілька хвилин з кухні пролунав якийсь дивний шум. Лариса в рукавичках вискочила з ванної кімнати, забігла на кухню і застигла на місці. Ось чого-чого, а такого Лариса аж ніяк не очікувала побачити
Історії Жінок

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курочка з картоплею. – Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями аромат. Поставивши таймер на духовці, Лариса побігла у ванну кімнату. Вона була впевнена, що встигне за десять хвилин почистити ванну. У цей момент гримули вхідні двері, а через декілька хвилин з кухні пролунав якийсь дивний шум. Лариса в рукавичках вискочила з ванної кімнати, забігла на кухню і застигла на місці. Ось чого-чого, а такого Лариса аж ніяк не очікувала побачити

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курочка з картоплею. – Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями запах, від якого […]

Христина була ще на роботі, коли їй зателефонувала зовиця. – Привіт, не чекала я від тебе такого, – напівпошепки сказала Жанна. – І тобі привіт! – відповіла Христина. – Ти про що взагалі? – Як про шо? Про твою небачену щедрість! – уїдливо додала Жанна. – Та поясни ти нормально! – наполягла жінка. – Зараз сама все побачиш. Приймай повідомлення, – сказала зовиця і за секунду на телефон Христини прийшло смс. Жінка відкрила повідомлення, глнула на фото і аж ахнула від побаченого 
Історії Жінок

Христина була ще на роботі, коли їй зателефонувала зовиця. – Привіт, не чекала я від тебе такого, – напівпошепки сказала Жанна. – І тобі привіт! – відповіла Христина. – Ти про що взагалі? – Як про шо? Про твою небачену щедрість! – уїдливо додала Жанна. – Та поясни ти нормально! – наполягла жінка. – Зараз сама все побачиш. Приймай повідомлення, – сказала зовиця і за секунду на телефон Христини прийшло смс. Жінка відкрила повідомлення, глнула на фото і аж ахнула від побаченого 

– Викликай таксі, – похмурим голосом промовив чоловік, зайшовши до квартири. – Наша машина не заводиться. – Як це? – запереживала Христина і невдоволено глянула на наручний годинник. – […]

‐ Марино! Нам треба серйозно поговорити, – сказав якось за вечерею Стас. – Про що? – байдуже відповіла дружина. – Зараз дізнаєшся. Діти де? – запитав чоловік. – У кімнаті вони вже поїли. Ти ж сам їх бачив, – Марина уважно подивилася на Стаса. -Так? Я щось і не помітив, – усміхнувся Стас. – Та ти їх ніколи не помічаєш, – єхидно сказала Марина.  – Значіть так, – почав чоловік. – Ти сьогодні повинна зібрати свої речі, забрати дітей, і поїхати до своєї мами! – Цікаво чому я повинна це робити? – здивувалася дружина. Але Марина навіть уявити не могла, що задумав її чоловік
Історії Жінок

‐ Марино! Нам треба серйозно поговорити, – сказав якось за вечерею Стас. – Про що? – байдуже відповіла дружина. – Зараз дізнаєшся. Діти де? – запитав чоловік. – У кімнаті вони вже поїли. Ти ж сам їх бачив, – Марина уважно подивилася на Стаса. -Так? Я щось і не помітив, – усміхнувся Стас. – Та ти їх ніколи не помічаєш, – єхидно сказала Марина.  – Значіть так, – почав чоловік. – Ти сьогодні повинна зібрати свої речі, забрати дітей, і поїхати до своєї мами! – Цікаво чому я повинна це робити? – здивувалася дружина. Але Марина навіть уявити не могла, що задумав її чоловік

‐ Марино! Нам треба поговорити серйозно, – якось сказав за вечерею Стас. – Про що? – Зараз дізнаєшся. Діти де? – У кімнаті вони вже поїли. Ти ж сам […]

– Іринко, я навіть не знаю, як тобі це розповісти, – сказала подрузі Віра. – Але й промовчати не можу… – Говори, як вже почала! – відповіла Ірина. – Справа в тому що… – продовжила подруга. – Віро, та не тягни! – поквапила її Ірина. – Пам’ятаєш, я казала, що родичі до мене в гості приїхали? – запитала Віра. – Ну і захотілося їм в кафе сходити. Я теж пішла з ними. Сіли ми, зробили замовлення. І тут, дивлюся… Він… Твій Вадим! І він був не один, а з жінкою і двома дітьми… Ірина остовпіла від почутого, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

– Іринко, я навіть не знаю, як тобі це розповісти, – сказала подрузі Віра. – Але й промовчати не можу… – Говори, як вже почала! – відповіла Ірина. – Справа в тому що… – продовжила подруга. – Віро, та не тягни! – поквапила її Ірина. – Пам’ятаєш, я казала, що родичі до мене в гості приїхали? – запитала Віра. – Ну і захотілося їм в кафе сходити. Я теж пішла з ними. Сіли ми, зробили замовлення. І тут, дивлюся… Він… Твій Вадим! І він був не один, а з жінкою і двома дітьми… Ірина остовпіла від почутого, не розуміючи, що відбувається

– Іринко, навіть не знаю, як тобі сказати, – ніяково сказала подрузі Віра. – Але й промовчати я якось не можу… – Говори, як вже почала! – Ірина була […]

Людмила поверталася додому з магазину. Жінка зайшла у під’їзд, звично кинула погляд на свою поштову скриньку і здивовано зупинилася. – Лист! Дивно… Сто років ніхто не писав, – подумала вона і взяла із скриньки конверт. – Вдома подивлюся! Люда швидко піднялася до квартири, відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. – Я вдома! – гукнула вона до чоловіка. – Добре, – байдуже відповів Микола і продовжив дивитися телевізор. – Так, що тут у нас? – сказала сама до себе жінка і взяла лист. Люда акуратно відкрила конверт, прочитала листа і застигла від прочитаного
Історії Жінок

Людмила поверталася додому з магазину. Жінка зайшла у під’їзд, звично кинула погляд на свою поштову скриньку і здивовано зупинилася. – Лист! Дивно… Сто років ніхто не писав, – подумала вона і взяла із скриньки конверт. – Вдома подивлюся! Люда швидко піднялася до квартири, відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. – Я вдома! – гукнула вона до чоловіка. – Добре, – байдуже відповів Микола і продовжив дивитися телевізор. – Так, що тут у нас? – сказала сама до себе жінка і взяла лист. Люда акуратно відкрила конверт, прочитала листа і застигла від прочитаного

Отримавши повістку в суд, Людмила Іванівна спочатку нічого не зрозуміла, а коли вникла у вміст, то застигла: її запрошували на процес розлучення. Хвилин десять жінка сиділа у коридорі, не […]

Оксана була вдома сама, як раптом пролунав дзвінок у двері. Дівчина подивилася у вічко. За дверима стояв молодий чоловік з великим букетом квітів. – Хто там? – запитала Оксана. – Вам тут квіти… – відповів гість. Дівчина відкрила двері. – Квіти? – здивовано запитала вона. – Для мене? – Для вас, – сказав той. – Ви ж Марія? – Ні, я Оксана, – відповіла дівчина. – Так, зачекайте, – сказав незнайомець. Хлопець почав комусь дзвонити. – Вибачте, помилився квартирою… – Нічого, – посміхнулася Оксана. Вона пішла в кімнату, а невдовзі знову пролунав дзвінок у двері. Дівчина глянула, хто стояв на порозі, й очі округлила від здивування
Про кохання

Оксана була вдома сама, як раптом пролунав дзвінок у двері. Дівчина подивилася у вічко. За дверима стояв молодий чоловік з великим букетом квітів. – Хто там? – запитала Оксана. – Вам тут квіти… – відповів гість. Дівчина відкрила двері. – Квіти? – здивовано запитала вона. – Для мене? – Для вас, – сказав той. – Ви ж Марія? – Ні, я Оксана, – відповіла дівчина. – Так, зачекайте, – сказав незнайомець. Хлопець почав комусь дзвонити. – Вибачте, помилився квартирою… – Нічого, – посміхнулася Оксана. Вона пішла в кімнату, а невдовзі знову пролунав дзвінок у двері. Дівчина глянула, хто стояв на порозі, й очі округлила від здивування

Оксана вперше в житті була на свій день народження сама. Їй зовсім не хотілося нікого бачити і виходити з дому теж не хотілося… Тому вона відмовилася від пропозиції подруг […]

Алла поверталася додому з двома важкими пакетами у руках. Жінка була вже біля свого будинку, коли зустріла стару знайому. Подруги перекинулися привітаннями, порозмовляли про життя. – А твій Віктор, що, будівельником став? – несподівано спитала подруга. – Ні, в котельні працює, – не зрозуміла Алла. – Дивно, – хмикнула подруга. – Що тут дивного? – запитала Алла. – Слухай, я не хочу лізти не в свою справу, але тобі варто про це знати, – раптом почала жінка і зупинилася, збираючись з думками. – Ну, говори! – поквапила її Алла. І подруга все їй розповіла. Алла вислухала її і аж ахнула від почутого
Історії Жінок

Алла поверталася додому з двома важкими пакетами у руках. Жінка була вже біля свого будинку, коли зустріла стару знайому. Подруги перекинулися привітаннями, порозмовляли про життя. – А твій Віктор, що, будівельником став? – несподівано спитала подруга. – Ні, в котельні працює, – не зрозуміла Алла. – Дивно, – хмикнула подруга. – Що тут дивного? – запитала Алла. – Слухай, я не хочу лізти не в свою справу, але тобі варто про це знати, – раптом почала жінка і зупинилася, збираючись з думками. – Ну, говори! – поквапила її Алла. І подруга все їй розповіла. Алла вислухала її і аж ахнула від почутого

Алла все життя працювала не покладаючи рук, бо спочатку собі будинок будували, потім дітей треба було вчити, потім забезпечити їм житло. Коли син одружився і народилася онука, хотілося її […]

Син Вікторії Федорівни, Роман, несподівано прийшов додому не один. – Лано, он наша кімната, – сказав він своїй супутниці. – І ти тут тепер молода господиня! Так що, мамо, прошу, приймай майбутню невістку. Я одружуватися зібрався! Вікторія Федорівна не знала, що й сказати. Вона дуже засмутилася – дівчина їй не сподобалася. Наступного дня син пішов на роботу. Ближче до вечора дівчина непомітно прослизнула у душ. Вікторія Федорівна нервово налила собі чаю, поглядаючи на двері ванної. Невдовзі вода перестала литися. А потім двері відчинилися і вийшла вона! Вікторія Федорівна обернулася і просто остовпіла від побаченого
Життєві Історії

Син Вікторії Федорівни, Роман, несподівано прийшов додому не один. – Лано, он наша кімната, – сказав він своїй супутниці. – І ти тут тепер молода господиня! Так що, мамо, прошу, приймай майбутню невістку. Я одружуватися зібрався! Вікторія Федорівна не знала, що й сказати. Вона дуже засмутилася – дівчина їй не сподобалася. Наступного дня син пішов на роботу. Ближче до вечора дівчина непомітно прослизнула у душ. Вікторія Федорівна нервово налила собі чаю, поглядаючи на двері ванної. Невдовзі вода перестала литися. А потім двері відчинилися і вийшла вона! Вікторія Федорівна обернулася і просто остовпіла від побаченого

Після роботи син несподівано прийшов рано і не один. Шум у коридорі і чийсь шепіт змусили Вікторію Федорівну вийти зі своєї кімнати. Зазвичай, син приходив пізно і нікого не […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 84 Page 85 Page 86 … Page 125 Наступна сторінка

Вам також буде цікаво

  • Ірина Григорівна сиділа з правнуком Матвієм. У двері постукали. Ірина Григорівна мимоволі насторожилася, дружина її онука рідко заходила до неї в кімнату, коли всі були на роботі. – Можна? – несміливо запитала Олена, прочиняючи двері. Ірина Григорівна здивовано кивнула, не зводячи з неї погляду. Олена зайшла, невпевнено переступаючи з ноги на ногу, в руках вона тримала невелику коробку. – Ірино Григорівно, я… Я хотіла вам дещо віддати, – тихо сказала Олена, уникаючи дивитися їй у вічі. Вона простягла коробку. Ірина Григорівна взяла її і застигла від здивування
  • Софія виходила заміж. Вона разом з подругою Христиною прийшла вибирати весільну сукню. В салоні працювала подруга Христини Поліна. – До речі, – сказала Христина до Поліни. – А Софійка виходить заміж за твого однокласника! – За кого?! – здивувалася Поліна. – Звати Сашко, а прізвище я не пам’ятаю… – сказала та. – Софійко, а як прізвище у твого Сашка? – Клименко! – відповіла Софія. – Клименко?! – очі в Поліни раптом округлилися, а брови поповзли вгору. – А чого ти так дивуєшся? – Христина не розуміла, що відбувається
  • Настав час, і пішла Віра Семенівна в інший світ. Пішла тихо, аж на дев’яносто восьмому дні народження. Добре і довге життя прожила жінка. Пішла, якраз незадовго до вісімнадцятиріччя свого онука Микити. Перед тим вона, до речі, подарувала йому пристойну суму грошей… На поминках матері Ірина не плакала, а тільки напружено дивилася сумним поглядом. Поруч стояли її чоловік Роман і син Микита. Так завершився земний шлях Віри Семенівни… А після поминок Микита обійняв батьків і раптом запитав: – А ви мене зовсім не любите? Ірина з Романом оторопіли від почутого
  • Оксана готувала вечерю до приходу з роботи чоловіка. Раптом подзвонила її сестра Іра. – Привіт, Іро, – сказала Оксана. – Що погані новини? Матері гірше? – Так, – Іра трохи помовчала. – Лікарі кажуть, що не довго залишилося. У слухавці почулися схлипи. Іра плакала. – Іро, не плач, краще скажи, що треба зробити? – сказала Оксана. – Може ще грошей надіслати? – Та які гроші?! – сказала Іра. – Що в таких випадках зробиш, якщо навіть медицина безсила? – І все-таки, що я можу зробити? – запитала сестра. – Оксано, я хочу тебе попросити, щоб ти… Приїхала, – раптом сказала Іра. – Що-о-о?! – Оксана аж ахнула від почутого
  • Галина погортала пожовклий від часу блокнот, знайшла потрібний номер і одразу взялася за телефон. – Павло Анатолійович біля телефону. Слухаю, – відповів їй чоловічий голос. – Павлику, ти? – Галина помітно захвилювалася. – Мене Павликом давно ніхто не називав, – сказав чоловік. – З ким маю честь говорити? – Галя я, однокласниця твоя, – сказала Галина. – Невже не впізнав? Запала мовчанка. – Оце так несподіванка! – голос Павла помітно пожвавішав. – Якими вітрами? – Та ось, згадала тебе, та й подзвонила, – сказала Галина. – Як справи? Маєш дружину? Є плани на вечір? У ресторан піти не хочеш? Павло не розумів, що відбувається
© 2025 Дівочі Посиденьки