Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Ірина вирішила зробити чоловіку сюрприз. Вона подарувала Павлу гарну каблучку, зроблену на замовлення. – Іринко, це приголомшливо! – тішився чоловік. – Жодного разу такого не бачив! Передай майстру, що він справжній професіонал… Через три дні майстер Ігор Анатолійович зайшов до Ірини. Вона показала йому фото Павла з каблучкою. – Це ви з братиком на фотографії? – запитав гість. – Ні, це я з моїм чоловіком, – сказала Ірина. – Як це з чоловіком?! – раптом перепитав той. – Але як таке може бути? Я його знаю. Це чоловік моєї сусідки?! Ірина не знала, що й думати. Вона застигла від несподіваної здогадки
Історії Жінок

Ірина вирішила зробити чоловіку сюрприз. Вона подарувала Павлу гарну каблучку, зроблену на замовлення. – Іринко, це приголомшливо! – тішився чоловік. – Жодного разу такого не бачив! Передай майстру, що він справжній професіонал… Через три дні майстер Ігор Анатолійович зайшов до Ірини. Вона показала йому фото Павла з каблучкою. – Це ви з братиком на фотографії? – запитав гість. – Ні, це я з моїм чоловіком, – сказала Ірина. – Як це з чоловіком?! – раптом перепитав той. – Але як таке може бути? Я його знаю. Це чоловік моєї сусідки?! Ірина не знала, що й думати. Вона застигла від несподіваної здогадки

Ірина з Павлом одружилися відразу, як тільки їм виповнилося по 18 років. Не розлучалися вони з того самого 1 вересня, коли перша вчителька Лідія Степанівна посадила їх за одну […]

Олег прокинувся рано. Зазвичай, коли він вставав, то по квартирі вже чувся смачний запах сирників, чи млинців. Він ішов на кухню, а там його бабуся поралася біля плити. – Вже встав?! – посміхалась вона. – Вмивайся і сідай снідати, поки гаряче! Але сьогодні з кухні чомусь не чулося жодного звуку. Млинцями не пахло, а чайник стояв на плиті холодний… Це було так незвично, що Олег на мить розгубився. А потім він зрозумів – щось трапилося! Хлопець одразу поспішив до кімнати бабусі. Він відкрив двері й застиг на порозі від побаченого
Життєві Історії

Олег прокинувся рано. Зазвичай, коли він вставав, то по квартирі вже чувся смачний запах сирників, чи млинців. Він ішов на кухню, а там його бабуся поралася біля плити. – Вже встав?! – посміхалась вона. – Вмивайся і сідай снідати, поки гаряче! Але сьогодні з кухні чомусь не чулося жодного звуку. Млинцями не пахло, а чайник стояв на плиті холодний… Це було так незвично, що Олег на мить розгубився. А потім він зрозумів – щось трапилося! Хлопець одразу поспішив до кімнати бабусі. Він відкрив двері й застиг на порозі від побаченого

Олег прокинувся рано. Зазвичай, коли він вставав, то по квартирі вже чувся смачний запах сирників, чи млинців. Він ішов на кухню, а там його бабуся поралася біля плити. – […]

Тетяна сиділа на кухні і чекала коли додому повернеться чоловік. Відкрилися вхідні двері, жінка одразу вийшла в коридор. – Ти чому так пізно? Вечеряти будеш? – запитала вона в Славка. – На роботі завал. І я так втомився, що сьогодні навіть їсти не хочеться, – відповів чоловік і одразу пішов у спальню. Таня прибрала зі столу вечерю і також пішла у спальню кімнату. Славко вже солодко спав. Тетяна присіла поруч, погладила чоловіка по голові, поправила ковдру – напівсонний чоловік обійняв її, і почав щось тихо бурмотати. Жінка прислухалася до слів чоловіка і ахнула від почутого
Історії Жінок

Тетяна сиділа на кухні і чекала коли додому повернеться чоловік. Відкрилися вхідні двері, жінка одразу вийшла в коридор. – Ти чому так пізно? Вечеряти будеш? – запитала вона в Славка. – На роботі завал. І я так втомився, що сьогодні навіть їсти не хочеться, – відповів чоловік і одразу пішов у спальню. Таня прибрала зі столу вечерю і також пішла у спальню кімнату. Славко вже солодко спав. Тетяна присіла поруч, погладила чоловіка по голові, поправила ковдру – напівсонний чоловік обійняв її, і почав щось тихо бурмотати. Жінка прислухалася до слів чоловіка і ахнула від почутого

– Здрастуйте, це Ніна, – голос у слухавці був незнайомий. – Кажуть, ви мене шукаєте. – Правильно, – Тетяна здивувалася, але виду не подала. – Хочу поговорити щодо чоловіка. […]

Ганна затрималась на роботі й прийшла додому втомлена. Вона занесла на кухню важкі пакети з продуктами і пішла в кімнату перевдягатися. Її чоловіка вдома чомусь ще не було… – Дивно, – подумала Ганна. – Де він так допізна ходить? Може теж по роботі затримали? Їх син у цей час був у гостях в родичів… Ганна наварила зеленого борщу, повечеряла наодинці й вирішила прилягти на дивані почитати новини. В соцмережах їй раптом вискочила якась незнайома дівчина. Симпатична така… Ганна зайшла на її сторінку, відкрила фото й ахнула від побаченого
Історії Жінок

Ганна затрималась на роботі й прийшла додому втомлена. Вона занесла на кухню важкі пакети з продуктами і пішла в кімнату перевдягатися. Її чоловіка вдома чомусь ще не було… – Дивно, – подумала Ганна. – Де він так допізна ходить? Може теж по роботі затримали? Їх син у цей час був у гостях в родичів… Ганна наварила зеленого борщу, повечеряла наодинці й вирішила прилягти на дивані почитати новини. В соцмережах їй раптом вискочила якась незнайома дівчина. Симпатична така… Ганна зайшла на її сторінку, відкрила фото й ахнула від побаченого

– Нарешті приїхали! – Ганна вилізла з таксі, в якому її загойдало, і почала жадібно пити вже теплу воду з пляшки. Вона важко переносила подорожі автомобілем, тим більше з […]

Ніна крутила голубці, коли у двері подзвонили. Жінка швидко витерла руки об рушник, і пішла відкривати. На порозі стояла її донька Віра – вся в сльозах. – Доню, що сталося?! – запереживала Ніна. – Дмитро покинув мене заради іншої жінки, – схлипнула Віра. – Заходь, розповідай все, – Ніна запросила доньку на кухню і вислухала, що сталося. – Мамо, Дмитро виставив нас з сином із квартири, можемо ми в тебе пожити? – трохи заспокоївшись, запитала Віра. – Звичайно можна! Ми ж одна родина! – погодилася Ніна, але жінка навіть уявити не могла, до чого призведе таке її рішення
Історії Жінок

Ніна крутила голубці, коли у двері подзвонили. Жінка швидко витерла руки об рушник, і пішла відкривати. На порозі стояла її донька Віра – вся в сльозах. – Доню, що сталося?! – запереживала Ніна. – Дмитро покинув мене заради іншої жінки, – схлипнула Віра. – Заходь, розповідай все, – Ніна запросила доньку на кухню і вислухала, що сталося. – Мамо, Дмитро виставив нас з сином із квартири, можемо ми в тебе пожити? – трохи заспокоївшись, запитала Віра. – Звичайно можна! Ми ж одна родина! – погодилася Ніна, але жінка навіть уявити не могла, до чого призведе таке її рішення

Ніна давно жила сама і настільки звикла до самотності, що перестала через це переживати. Чоловіка не стало вісім років тому, єдина дочка дванадцять років тому вийшла заміж і разом […]

Настя повернулася з відпусти додому і снідала на кухні з чоловіком. – Слухай, я твоїм батькам сувеніри з моря купила, сьогодні зʼїжджу передам, – сказала дружина до Олега. – Хороша ідея, думаю мама зрадіє, – підтримав Настю чоловік. Ближче обіду жінка вирушила до свекрів, подзвонила у двері. – Ааа, це ти! – раптом сказала свекруха, побачивши на порозі невістку. – Так, це я, – розгубилася Настя. – Нема чого тобі тут робити! Нема в нас більше невістки! – несподівано вигукнула свекруха. – Тетяно Михайлівно, що сталося? Чому ви так до мене говорите? – Настя здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Настя повернулася з відпусти додому і снідала на кухні з чоловіком. – Слухай, я твоїм батькам сувеніри з моря купила, сьогодні зʼїжджу передам, – сказала дружина до Олега. – Хороша ідея, думаю мама зрадіє, – підтримав Настю чоловік. Ближче обіду жінка вирушила до свекрів, подзвонила у двері. – Ааа, це ти! – раптом сказала свекруха, побачивши на порозі невістку. – Так, це я, – розгубилася Настя. – Нема чого тобі тут робити! Нема в нас більше невістки! – несподівано вигукнула свекруха. – Тетяно Михайлівно, що сталося? Чому ви так до мене говорите? – Настя здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Тетяна Михайлівна вважала невістку винною у всіх проблем та неприємностей, оскільки саме після її появи у них почалися труднощі. – Привів у будинок невідомо кого, а тепер ми маємо […]

Олена прокинулась посеред ночі. Було жарко. Їй захотілося пити. Двері в кімнату були зачинені. Але Олена добре пам’ятала, що залишала їх відкритими, щоб прохолода від кондиціонера з вітальні, доходила й сюди! – Микольцю, навіщо ти закрив двері? – запитала вона чоловіка, але на свій подив зрозуміла, що… Його поруч немає! – Дивно. В туалет пішов, чи що? – подумала вона. Олена накинула легкий атласний халатик і вирішила пошукати Миколу. Вона тихенько вийшла зі спальні у вітальню, де вчора ввечері постелила на дивані своїй подрузі Людмилі. Олена підійшла ближче й оторопіла від побаченого
Історії Жінок

Олена прокинулась посеред ночі. Було жарко. Їй захотілося пити. Двері в кімнату були зачинені. Але Олена добре пам’ятала, що залишала їх відкритими, щоб прохолода від кондиціонера з вітальні, доходила й сюди! – Микольцю, навіщо ти закрив двері? – запитала вона чоловіка, але на свій подив зрозуміла, що… Його поруч немає! – Дивно. В туалет пішов, чи що? – подумала вона. Олена накинула легкий атласний халатик і вирішила пошукати Миколу. Вона тихенько вийшла зі спальні у вітальню, де вчора ввечері постелила на дивані своїй подрузі Людмилі. Олена підійшла ближче й оторопіла від побаченого

Ніч знову видалася жаркою. Вдень була спека, хоч з настанням темряви стало трохи легше. Олена раптово прокинулася посеред ночі. Було жарко, у роті пересохло, і дуже хотілося пити. У […]

Уляна стояла на кухні й ліпила вареники з картоплею. Раптом пролунав дзвінок у двері. Жінка здивовано пішла в коридор і глянула у вічко. На сходовому майданчику стояла незнайома жінка. – Хто там? – на всяк випадок перепитала Уляна. – Відкрийте, будь ласка, – сказала незнайомка. – Я до вас. – До мене? – здивувалась Уляна і прочинила двері. На порозі стояла жінка років п’ятдесяти й усміхалася. – Привіт, – сказала вона. – Ви, вибачте, що я отак без попередження. Ой як у вас смачно пахне… – Так, а ви хто? – Уляна дивилася на гостю й не розуміла, що відбувається
Історії Жінок

Уляна стояла на кухні й ліпила вареники з картоплею. Раптом пролунав дзвінок у двері. Жінка здивовано пішла в коридор і глянула у вічко. На сходовому майданчику стояла незнайома жінка. – Хто там? – на всяк випадок перепитала Уляна. – Відкрийте, будь ласка, – сказала незнайомка. – Я до вас. – До мене? – здивувалась Уляна і прочинила двері. На порозі стояла жінка років п’ятдесяти й усміхалася. – Привіт, – сказала вона. – Ви, вибачте, що я отак без попередження. Ой як у вас смачно пахне… – Так, а ви хто? – Уляна дивилася на гостю й не розуміла, що відбувається

Коли несподівано у дверному замку впевнено почав прокручуватися ключ, Уляна поклала на стіл ніж і відсунула від себе обробну дошку з капустою. Геннадій два дні тому як поїхав у […]

Марина вийшла з душу і зайшла на кухню. Її чоловік Ілля говорив по телефону. Жінка подивилася на нього і спитала, з ким він розмовляв. – Мама дзвонила, – почухав потилицю Ілля. – Питала, чи ти повернулася з Польщі. Як думаєш розпорядитися заробленими грошима? – Зроблю ремонт на дачі, – сказала Марина. – Я ж тобі вже казала. – А може витратити на щось інше? – почав Ілля. – Продати машину і купити кращу? – Ні, я вже вирішила, що зроблю ремонт! – сказала Марина. Раптом несподіваний дзвінок у двері перервав їхнє бурхливе обговорення. Ілля поспішив до дверей і застиг від здивування
Життєві Історії

Марина вийшла з душу і зайшла на кухню. Її чоловік Ілля говорив по телефону. Жінка подивилася на нього і спитала, з ким він розмовляв. – Мама дзвонила, – почухав потилицю Ілля. – Питала, чи ти повернулася з Польщі. Як думаєш розпорядитися заробленими грошима? – Зроблю ремонт на дачі, – сказала Марина. – Я ж тобі вже казала. – А може витратити на щось інше? – почав Ілля. – Продати машину і купити кращу? – Ні, я вже вирішила, що зроблю ремонт! – сказала Марина. Раптом несподіваний дзвінок у двері перервав їхнє бурхливе обговорення. Ілля поспішив до дверей і застиг від здивування

– Ти настільки сильно довіряєш Марині? – недовірливо промовила Зоя Василівна. – Чому ні? – Усміхнувся тридцятишестирічний чоловік. – Тому що вона їде на заробітки із чужими мужиками! – […]

Поліна приїхала на дачу до бабусі. Жінка якраз збирала малину, як раптом, її гукнула сусідка. – Привіт, Поліно! – сказала Оксана. – Заходь сьогодні в гості! Поговоримо, а то мені нудно одній тут . – Добре, зайду, – пообіцяла Поліна. Олена Романівна випадково почула розмову онучки з сусідкою і одразу кинулася до Поліни. – Поліно, ніякому разі не ходи до сусідки! – тихо сказала бабуся. – Чому? – здивувалася внучка. – Не хотіла говорити, але думаю настав час тобі дізнатися, – несподівано сказала Олена Романівна, зробила паузу і все розповіла внучці. Поліна вислухала бабусю і аж ахнула від почутого
Життєві Історії

Поліна приїхала на дачу до бабусі. Жінка якраз збирала малину, як раптом, її гукнула сусідка. – Привіт, Поліно! – сказала Оксана. – Заходь сьогодні в гості! Поговоримо, а то мені нудно одній тут . – Добре, зайду, – пообіцяла Поліна. Олена Романівна випадково почула розмову онучки з сусідкою і одразу кинулася до Поліни. – Поліно, ніякому разі не ходи до сусідки! – тихо сказала бабуся. – Чому? – здивувалася внучка. – Не хотіла говорити, але думаю настав час тобі дізнатися, – несподівано сказала Олена Романівна, зробила паузу і все розповіла внучці. Поліна вислухала бабусю і аж ахнула від почутого

– Поліно, ми з дідусем вирішили подарувати тобі дачу! – урочисто оголосила Олена Романівна. – Тож давай виберемо відповідний день і оформимо дарчу. Поліна була її єдина онука. Син […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 83 Page 84 Page 85 … Page 129 Наступна сторінка

Вам також буде цікаво

  • Євген завжди був красенем та ще й розумним. Однокласниці, всі без винятку, мріяли з ним дружити! Після школи Євген пішов на службу, а потім вступив на навчання. Там він знову опинився в центрі жіночої уваги… Якось хлопець пішов був у кіно. Додому Євген повернувся аж наступного дня, і не один, а з дівчиною! – Мамо, тату, я одружуюся! – з порога заявив він батькам. – З ким саме?! – хором вигукнули ті, боязко поглядаючи на його непоказну супутницю. Та й сама була дуже здивована. Мати з батьком не розуміли, що це таке взагалі робиться
  • Віра вийшла заміж за місцевого хлопця. Жили окремо, але не склалося в них. Прожили всього близько трьох років, правда дітей не було, і розійшлася Віра з чоловіком. Поки Віра жила з чоловіком, посватався до її матері Фаїни Захар. Дочка із зятем порадили їй вийти за нього. Захар був непоганим чоловіком. Прожили вони сім років. Якось лягла Фаїна у лікарню. – Мамо, не хвилюйся, я тут подивлюся за господарством, – пообіцяла Віра. І подивилася. Фаїна приїхала додому, а в хаті все змінилося. Захар невдоволено зустрів її: – Чого так рано виписали? Віра теж скоса поглядала на матір. А потім Фаїна все зрозуміла
  • Павло не дуже ладнав зі своєю тещею Маргаритою Павлівною. Якось вони посварилися і теща десь зникла на кілька тижнів. Ні дзвінків, ні візитів, ні навіть її звичайних «доброзичливих» повідомлень. Павло навіть на мить подумав, що теща вирішила не лізти в їхнє з дружиною життя. Що вона нарешті зрозуміла – їхня сім’я – це не для її постійного нагляду й докорів. Зять видихнув. Але… У п’ятницю ввечері Павло повертався з роботи і раптом побачив біля порога валізу. Поруч стояла Маргарита Павлівна – у плащі, із шарфиком і з гордовитим виглядом. Павло з дружиною не розуміли, що це робиться
  • Людмила приїхала на дачу. Ледве відкривши хвіртку, вона почула знайомий голос сусідки: – Людо! – гукнула її Галина Петрівна. – Людо! Ти приїхала! Сусідка перехилилася через паркан, притримуючи рукою пишну зачіску. – Як я рада тебе бачити! – продовжувала вона. – Заходь на чай, розповім тобі новини. – Галю, дай хоч речі занести, – посміхнулася Людмила. – Зайду через годинку. Галина Петрівна похитала головою. – Людо, я серйозно, – сказала вона. – Є розмова. Важлива. Щось у голосі сусідки змусило Людмилу насторожитися. Через пів години вони вже сиділи на веранді у Галини Петрівни, а Людмила не могла повірити у почуте
  • Ірина проводила свого Андрійка на службу. Дівчина стояла, пригорнувшись до коханого. Дуже шкода було розлучатися. – Іринко, не хвилюйся ти так! – казав Андрій. – Швидко пролетить час, ось побачиш! Я повернуся і все у нас з тобою буде добре, ти тільки чекай… Пройшов якийсь час. Дзвінок Андрія ввечері застав Ірину в гуртожитку. – Привіт, Іринко, як справи? – спитав якимось чужим і єхидним голосом Андрій. – Нормально, а ти якийсь як чужий, Андрійку, – сказала Ірина. – Чому ти таким голосом запитуєш? – Звичайно, чужий! – сказав той. – Не дзвони мені більше, ти зрадила мене, я все знаю про тебе! Ірина оторопіла
© 2025 Дівочі Посиденьки