– Сергійку, ну куди я така піду? – Ганна повільно сіла на краєчок дивану. – Може, вдома посидимо? – Ганнусю, ти що?! В нас традиція! Щороку збираємось у Павлика, […]
Зоя Олексіївна зайшла на кухню, за столом сиділа її невістка Ганна. – Ганно? Щось сталося? На тобі обличчя нема, – захвилювалася свекруха, помітивши, що Ганна дуже засмучена. – Нічого… Все добре, – тихо відповіла невістка. – Ганно, я ж все бачу! – свекруха сіла навпроти невістки. Ганна важко зітхнула. – Зоя Олексіївна, я більше не можу це тримати в собі! – несподівано сказала невістка. – У мене є таємниця! – Яка ще таємниця? – не зрозуміла свекруха. – Вибачте мене, якщо колись зможете, – раптом сказала Ганна, зібралася з думками і відкрила свою найбільшу таємницю свекрусі. Зоя Олексіївна вислухала невістку і застигла від почутого
– Ганно, Діма, Євгене, привіт, мої хороші! Ось ледве до вас дісталася. Такий снігопад сьогодні, просто щось неймовірне! Дороги всі замело, транспорт ледве повзе. Хотіла вже на лижі вставати […]
– Аліночко, люба, я маю відкрити тобі душу… – казала Марія Вікторівна, тримаючи руку колишньої невістки. – Ох, чую, що скоро прийде мій час… Ти маєш знати правду! Хай і незлюбиш ти мене після цього. – Не говоріть нісенітниці! – сказала Аліна. – Ви обов’язково видужаєте! Вона постаралася втішити колишню свекруху, яка лежала в лікарні. – Та нічого вже не буде гаразд, – сказала Марія Вікторівна. – Але жінка ти хороша. Жаль, що я не одразу це розгледіла. Жаль, що підтримала сина, коли він розлучився з тобою. Аліночко, ти маєш знати одну таємницю про твою дитину… Аліна вислухала жінку і побіліла від почутого
– Аліночко, люба, я маю відрити тобі душу… – казала Марія Вікторівна, тримаючи руку невістки. – Чую, що скоро прийде мій час… Ти маєш знати правду. Хай і незлюбиш ти […]
Таня приїхала на день народження до своєї подруги Олі. Жінка припаркувала автомобіль біля будинку, зайшла на подвірʼя. – Ой, Таня! Рада тебе бачити, дякую, що прийшла, – кинулася до неї іменинниця. – З днем народження! Подруго! – привітала Олю Тетяна і вручила пакет з подарунком. – Дякую! Ти проходь! Ми стіл на вулиці накрили, там за будинком, – усміхнулася Оля. – А я ще дещо з будинку візьму і теж підійду. Тетяна пройшла повз будинок, завернула за кут, побачила накритий стіл за яким вже юрбилися гості. Таня придивилася до цієї картини і… ахнула від побаченого
Оля тільки нещодавно влаштувалася на нову роботу. На минулій платили мало, навантажували багато, і в якийсь момент вона вирішила, що настав час щось міняти. Та й чоловік її підтримував, […]
Марина бігла на перше побачення з Дмитром. Вони мали зустрітися в кафе. Марина запізнювалася, бо затрималася на роботі. Вона забігла в кафе скуйовджена і з розпатланим волоссям. Дмитро встав їй назустріч. – Я вже взяв вам каву, – сказав він. Чоловік був високий, широкоплечий, у простому сірому сверті. – Дякую, – сказала Марина. – Вибачте за запізнення – діти, робота… – Я розумію, – посміхнувся він. – У мене сьогодні теж ще те було! Купа клопотів з дітьми… Вони проговорили три години. Дмитро розповідав про своє життя, Марина – про своє. І раптом чоловік запропонував несподіване
У п’ятницю ввечері Марина перевіряла повідомлення на сайті знайомств – без особливої надії, скоріше за звичкою. Після року виснажливих стосунків з Віктором, де кожна розмова перетворювалася на аналіз її […]
Ліда йшла через парк з важкими сумками продуктів у руках. Вона поверталася з базару. Пенсіонерка звикла після базару відпочивати на своїй улюбленій лавці. Підходячи до неї, Ліда ще здалеку помітила, що на ній сидить якась жінка, і теж із сумками. – Напевно, як і я йде з базару, – подумала Ліда. Вона кивнула жінці, коли сідала, мовляв, не заважатиму? І, поставивши сумку поруч, сперлася на спинку лавки. Через хвилину Лідія раптом побачила, що жінка, яка сидить поруч, якось дивно дивиться на неї… – Лідочко, це ж ти?! – несподівано вигукнула незнайомка. – Я… – розгублено сказала Ліда. Вона не розуміла, що відбувається
Ліда йшла алеєю парку з важкими сумками. Вона поверталася з базару. До квартири було вже недалеко, і пенсіонерка звикла завжди після покупок відпочивати тут трохи на своїй улюбленій лавці. […]
Олена Сергіївна зібрала онуків, та вирішила вийти з ними у двір, погуляти. – Доню, ми пішли! – гукнула вона до Марини. – Добре, мамо! – відповіла донька. Олена Сергіївна вийшла на двір, хлопчаки побігли гратися на майданчик. – Бабусю, я пити хочу! – через декілька хвилин підбіг до неї онук. – Ой, а я водичку забула…Ви пограйтеся тут, а я швиденько додому зайду, візьми, – сказала жінка. Олена Сергіївна швидко піднялася до квартири, зайшла в коридор. Раптом, вона почула, як зять з донькою про щось розмовляють на кухні. Олена Сергіївна прислухалася до розмови і…ахнула від почутого
Коли дочка повідомила, що матиме дитину, Олена Сергіївна дуже зраділа. Марина вже п’ять років була одружена, жила в столиці, жила забезпечено, але ніяк не могла подарувати своєму Борису спадкоємця. […]
Василина набрала номер своєї сестри, вирішила повідомити, що у вихідні приїде до Віри в гості. – Привіт, Віро! – весело сказала Василина, як тільки сестра взяла слухавку. – Ми тут вирішили до вас на вихідні у гості заїхати. Приймеш? – Привіт! – Ні, не прийму! – несподівано заявила Віра. – У сенсі? – здивувалася Василина. – У прямому, – кинула сестра. – Віро, що сталося? Ти на щось образилася? – захвилювалася Василина. – Ти ще смієш питати?! Та після того, що ти зробила я знати тебе не хочу! – раптом вигукнула Віра. – Що я зробила? Ти про що? – здивовано запитала Василина, не розуміючи, що відбувається
Сестри Мельник народилися у невеликому селі. Старша сестра Віра так і залишилася там після школи. Вступила вчитися до місцевого технікуму, освоїла професію бухгалтера, а потім зустріла молодого та дуже […]
Валентина відпочивала в санаторії. Вона познайомилася з чоловіком із сусіднього номера. Вони часто гуляли з Євгеном. Якось він несподівано запитав на прогулянці: – Валентино, а як ви ставитеся до танців? – Навіть не знаю, – сказала жінка. – Колись ставилася дуже добре. .– Тоді може ходімо, га? – запропонував він. – Ну, на фоні моїх старших подруг з їдальні, ми ще можемо здатися й молодими! – засміялася Валя. Тоді Валентина, дивуючись сама собі, отримала величезне задоволення і від танців, і від партнера, і від вечора загалом… Зустрічі з Євгеном продовжувалися щодня. А за кілька днів Валентина почула дивний шум у сусідньому номері… Вона прислухалася і запідозрила найгірше
– Допоможіть! Хтось! – галасувала молода дівчина в халаті, яка вибігла зі свого номера і мало не наскочила на Валентину Петрівну. – Будь ласка, покличте лікаря, тут чоловікові недобре! […]
Марія стояла біля Наталки та підправляла їй фату. Вона була дружкою на весіллі своєї найкращої подруги. Ось-ось має під’їхати наречений, викуповувати наречену, і почнеться весільна метушня. – Приїхали! Приїхали! – заметушилася мама Наталки. – Марія, як я виглядаю? – запитала у подруги наречена. – Як принцеса! Твоєму Олегу дуже пощастило з тобою, – усміхнулась Марія. Двері у вітальню відкрилися, в кімнату зайшов наречений. Марія глянула на нареченого і очам своїм не повірила
Марія поверталася на батьківщину в засмучених почуттях, в Італії нічого не вийшло, та й Микола все не виходив із голови. Здавалося, все, що було між ними, лише курортний роман […]