– Тату, та ти красень виявляється у мене! – весело сказала Оксана, коли батько зайшов у її кімнату дуже ошатно вдягнений.
Він навіть молодшим виглядав, костюм з білою сорочкою йому дуже пасував, волосся акуратно зачесане, навіть блиск з’явився в очах.
Давно він не одягав костюм, та й нікуди, відколи не стало його дружини, минуло шість років, він нікуди й не ходив, окрім своєї риболовлі.
І ось настав час і Павло видає свою єдину доньку заміж!
Перед ним стояла Оксанка у весільній білій сукні, така гарна і ніжна, що він аж розплакався.
– Подорослішала ти в мене, Оксанко, – сказав він, обіймаючи дочку.
– Тату, я давно вже подорослішала, просто ти не помічаєш! – засміялася дочка, – все думаєш, що я маленька дівчинка.
– Гаразд, дочко, поїхали в РАГС там, напевно, твій наречений Микола давно вже чекає.
Микола з Оксаною жили в різних селах, РАГС був у райцентрі, коли батько з дочкою під’їхали, там уже давно чекав схвильований наречений та його родичі, друзі. Машин було багато.
Весілля було в селі Миколи, галасливе й веселе, святкували в новому кафе, орендували зал і літній майданчик, місця вистачило всім. Павло трохи засмутився і подумав:
– Ех, як же ж жаль, що мати Оксані рано пішла. Зараз би зраділа, не бачить дружина щастя доньки…
Подобався йому Микола, новоспечений чоловік доньки. Він з ним знайомий був до весілля, приїжджав із донькою знайомитись.
Микола добрий і шляхетний хлопець, добре вихований. Після весілля житимуть у Миколи, він живе удвох із матір’ю.
Батька свого не пам’ятає, не стало його, коли йому було чотири роки. З того часу його мати Таїсія не вийшла заміж, одна ростила сина.
Подруги Оксані казали їй:
– Жити будеш зі свекрухою, а вони знаєш які бувають! Можуть підкидати в сімейне життя невістки різні підступи.
Але життя зі свекрухою Оксану не лякало. Таїсія виявилася цілком сучасною та молодою жінкою, працювала на керівній посаді у сільській раді.
Весела і спритна, виглядала добре. Її руки не були надто натруджені, хазяйства на подвірʼї мало: кури й поростяко. Вона надто м’яка і спокійна, життєрадісна, добре прийняла у свою родину Оксану.
На роботу влаштувала невістку бухгалтеркою теж у сільраду.
– Оксанка, зараз приготую вечерю, а то ти там зі своєю роботою до ладу і поїсти не встигаєш, знаю я! До тебе там ніхто не свариться, бо Зінаїда така, ні за що, ні про що може. Дістала тебе, мабуть? Знаю я наших вічно буркотливих і незадоволених!
– Ні, мамо, – вона з першого дня заміжжя Таїсію стала називати мамою, а та аж танула від задоволення. – Не втомилася, я зараз допоможу, ти теж із роботи.
– Ой, ну й гаразд, удвох веселіше! – доброзичливо відповіла свекруха і посміхнулася, – а ще кажуть, що двох хазяйок на кухні не буває!
Оксана розсміялася і побачила у вікно Миколу, що заїжджав машиною на подвірїʼя.
– Привіт, – усміхнувся син і чоловік, своїм улюбленим жінкам.
Микола радів, що дружина і мати порозумілися, не сваряться, не з’ясовують хто правий, і хто винен. Жили свекруху з невісткою будь-якій жінці на заздрість. Оксанка наче знайшла знову маму, а Таїсія — доньку. Микола навіть іноді ревнував їх, сам не розуміючи кого й до кого.
– Давайте вже годуйте мене, я прийшов, а вони все сміються, і вечерю ніхто не пропонує! – жартував він, а жінки радісно сміялися, чудово розуміючи сина і чоловіка.
Оксанка часто казала чоловікові:
– Яка мама у тебе класна, гарна, струнка, їй і не даси її роки. Тільки шкода, самотня вона. Ну, ми з тобою в неї є, а їй не вистачає жіночого щастя. Вона все життя присвятила тобі.
– Так, мама моя найкраща, звичайно самій жити не солодко, але що вдієш, час уже свій проґавила, – відповів сумно чоловік.
– Та який час, Миколо?! – заперечила дружина. – У такий час у багатьох життя тільки починається.
– Ти про що це таке говориш? – запитав здивований чоловік.
– А то ти не не знаєш?! – хитро запитала Оксана.
Микола застиг, не розуміючи про що це вона вона говорить.
– Може звести нам мого батька з твоєю матір’ю і буде в нас ще одна сім’я?! Він теж самотній, і мені здається, вони могли б стати гарною парою, – впевнено сказала Оксана.
– Та ну… Павло Іванович серйозний мужик, і швидше за все не дуже переносить жінок. Принаймні мені так здається, – скептично сказав Микола.
– Ні, Миколо, це спочатку так здається, а взагалі він вразливий і м’який, а я навіть помітила, що на нашому весіллі він з цікавістю дивився на твою маму.
– І що ти пропонуєш?
– Як що? Ти любиш риболовлю, мій тато любить риболовлю, а чому б нам вчотирьох не з’їздити на риболовлю? Буде у нас пікнік, навіть можна взяти намети. Заночуємо біля багаття, – з азартом говорила дружина.
– А що, в принципі, ідея чудова, – схвально підморгнув чоловік. – Тепер тільки треба сказати нашим рідним.
Оксана одразу зателефонувала батькові і розповіла про пропозицію. Він звичайно, як вона і думала, спочатку відмовлявся, а потім заговорив про вудки і рибу, та й погодився.
Молоді підійшли до Таїсії і змовницьки посміхнулися.
– Мамо, ми тут вирішили на річку з ночівлею, з багаттям і наметами і, як ти на це дивишся?
– Їдьте, добре діло, – сказала та.
– Ти не зрозуміла, ми і тебе хочемо запросити і мого тата, – сказала швидко невістка.
– Ой! – раптом захвилювалася Таїсія. – У мене одна проблемка…
– Яка ще проблемка? – здивувалася Оксана, не розуміючи, про що це таке говорить свекруха.
– Та мені нічого вдягнути! – заявила та.
– Мамо, та на річку ніхто ошатно не вбирається, це тобі не в кабінеті в сільраді сидіти! – засміялася Оксана.
– Ні, мені потрібні нові шорти й футболка, Микола відвези мене в райцентр! У тому й річ, що у мене одні строгі костюми, навіть і футболки нормальної немає.
Побачивши свекруху в нових шортах, футболці і крислатому капелюсі, Оксана аж остовпіла.
– Мамо, ну ти й красуня, а фігура шикарна!
Так само відреагував і Павло, коли та вийшла з машини.
…Микола смажив шашлик, Павло закидав вудки, а Оксана з Таїсією поралися над розкладним столом.
Потім усі дружно їли та сміялися. Павло був напружений, дочка навіть прошепотіла йому:
– Тату, ти ніби не у своїй тарілці, напружений якийсь. Тільки про риболовлю і думаєш. А зі своїми мужиками, певно, зовсім інший, розкутий на своїх вилазках.
– Ну то з мужиками, – посміхнувся він.
Оксана розуміла, що він не хотів зганьбитися перед Таїсією. Вона жінка проста і весела, не дивлячись на високу посаду.
Розлив Павло ігристе в скляночки і сказав:
– За гарний день і за риболовлю звісно!
Усі дружно підтримали.
Таїсія підкладала салат Павлові в одноразову тарілку, а той дякував їй. Оксанка все помічала і раділа, що крига скресла, дивлячись на цю парочку, навіть трохи іронічно зітхала.
Говорила Миколі на вушко свої спостереження, вони разом сміялися.
– Що ви там все шепочетесь і смієтеся, – посміхаючись спитала мати, – сидять там осторонь, подивися на них Павло.
А Оксана зауважила, що вони вже перейшли на «ти».
Потім усі дружно пішли купатися, Дочка знову зауважила, як батько із захопленням дивиться на фігуру в купальнику Таїсії, намагається відвернутися, але шия по-зрадницькому повертає голову в той бік.
Дивився б і дивився на те, як Таїсія купається. А після купання вона змерзла, а Павло дбайливо закутав її великим рушником, а та з вдячністю посміхнулася.
Все це від Оксані не сховалося, вона непомітно, але уважно помічала кожну деталь і раділа за батька. Очі Таїсії сяяли, як у дівчинки, і їй дуже подобалося сидіти під рушником, яким дбайливо вкутав її Павло.
Надвечір стало прохолодніше біля річки, всі одягнулися тепліше і сиділи біля вогнища. Розмовляли і сміялися, а тільки сонце сіло, молодь пішла у намет. Чи то дуже втомилися, чи хотіли залишити наодинці цих двох, а може надихалися чистим повітрям і сон взяв їх?
Таїсія з Павлом сиділи біля багаття майже всю ніч і розмовляли. Тільки разом із зорею пішли по своїх наметах. Того ранку спали всі довго. Розбудили їх голоси дітей, які вже пішли у річку.
Минув деякий час після пікніка, а стосунки у Таїсії з Павлом так і не почалися. Він кожен вихідний ішов на риболовлю з мужиками, а Таїсія до подруги.
– Я думала, що між батьком і мамою пробігла іскра, а там, мабуть, її й не було, – зітхнула якось Оксанка.
– А мені здалося, була! – заперечив Микола. — Про що вони сиділи майже всю ніч і розмовляли? Не про новини ж.
– Може, і про новини, – сумно відповіла дружина.
– Слухай, у мене ж незабаром день народження, – сказав Микола, – треба відсвяткувати вдома, от і поспостерігаємо.
На свято до зятя Павло приїхав ошатний, у новій сорочці. А Таїсія була у сукні майже такого ж кольору.
– Ну ви прямо, як наречений і наречена, – сказала весело Оксана, а ті раптом обидва почервоніли, виникла незручна ситуація.
– Гаразд, піду подивлюся, чи все гаразд на столі, огірків принесу, – сказала Таїсія і пішла.
За столом в основному говорив Микола, Оксана вже змирилася, що план їхній провалився, і вирішила більше не робити спроб звести батька з Таїсією.
– Піду подимлю, – сказав Павло і підвівся з-за столу, а через деякий час і Таїсія вийшла, поки син розповідав чергову свою пригоду.
Микола з Оксаною вирішили теж вийти надвір, та й розвідати обстановку – довго немає батька та матері. Вийшли з дверей і обидва остовпіли від побаченого!
Павло з Таїсією стояли під липою, обіймалися і весело сміялися.
Усі четверо подивилися один на одного.
– І як це розуміти? – здивовано спитав Микола.
– А як хочете, так і розумійте, – діловито відповіла Таїсія.
– Гаразд, ми вже не діти, – звернувся Павло до Таїсії, – давай більше не приховуватимемо нічого, а Таїсія подивилася на нього тепло і з розчуленням.
– Ні на яку риболовлю з мужиками я не їздив у вихідні й вечорами, – сказав Павло.
– А я не бігаю до подруги, – усміхнулася Таїсія. – Ми з Павликом майже щодня бачимося.
– Оце так, конспіратори! – здивувалася Оксана. – І не подумаєш… Ми там чекаємо-чекаємо за столом, а вони тут. У нас теж є для вас хороша новина!
– Яка! – разом запитали рідні.
– У нас з Миколою буде поповнення у сім’ї, – радісно сказала вона.
Павло з Таїсією приголомшено перезирнулися, а потім знову обійнялися і посміхнулись.
– Оце так радість, вітаємо, у нас буде внук чи внучка!
Того дня Оксана з Миколою тріумфували, адже їхній план спрацював.
Вже було зрозуміло, і видно, як сяяли очі у Павла й Таїсії. Вони навіть помолодшали обоє років так на десять!
А можливо, навіть і без допомоги Оксани й Миколи, вони все одно б знайшли один одного!
Було ясно видно, що вони дві половинки одного цілого…