Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Галина повернулася з роботи додому. Зайшла не кухню, ввімкнула світло. – Михайле? А ти чому без світла сидиш? – здивувалася вона, побачивши чоловіка. – Галино, я від тебе йду! – рішуче заявив чоловік. – І хочу розлучення! – Як йдеш? Чому? – округлила очі дружина. – Я покохав іншу жінку, – тихо додав Михайло. – Хто вона?! – запитала Галина. – Я заслуговую знати на кого ти мене проміняв! – Ти справді хочеш це знати? – підвівся чоловік. – Так, – кивнула жінка. Михайло дістав з кишені телефон, відкрив на ньому якесь фото, і повернув екран до дружини. Галина глянула на фото і очам своїм не повірила
Uncategorized

Галина повернулася з роботи додому. Зайшла не кухню, ввімкнула світло. – Михайле? А ти чому без світла сидиш? – здивувалася вона, побачивши чоловіка. – Галино, я від тебе йду! – рішуче заявив чоловік. – І хочу розлучення! – Як йдеш? Чому? – округлила очі дружина. – Я покохав іншу жінку, – тихо додав Михайло. – Хто вона?! – запитала Галина. – Я заслуговую знати на кого ти мене проміняв! – Ти справді хочеш це знати? – підвівся чоловік. – Так, – кивнула жінка. Михайло дістав з кишені телефон, відкрив на ньому якесь фото, і повернув екран до дружини. Галина глянула на фото і очам своїм не повірила

Коли чоловік повідомив Галині про бажання розлучитись вона якось розгубилася і навіть не знайшла з ходу потрібних слів. Всяке за роки сімейного життя траплялося, але вони прожили разом тридцять […]

Надія Іванівна була в магазині, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонли її донька. – Оля, привіт! Рада тебе чути! – сказала мати, піднявши слухавку. – Привіт, мамо! Маєш хвилинку? – запитала Ольга. – Звісно, – відповіла жінка. – Мамо, у мене до тебе є прохання, – якось загадково сказала донька. – Яке прохання? – запитала Надія. – Це стосується моєї свекрухи! Ти можеш мені з дечим допомогти? – почала було Оля, але зупинилася, не наважуючись продовжити. – Олю, щось сталося? – поквапила її мати. Оля зробила глибокий подих, зібралася з думками і все розповіла своїй матері. Надія Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого
Uncategorized

Надія Іванівна була в магазині, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонли її донька. – Оля, привіт! Рада тебе чути! – сказала мати, піднявши слухавку. – Привіт, мамо! Маєш хвилинку? – запитала Ольга. – Звісно, – відповіла жінка. – Мамо, у мене до тебе є прохання, – якось загадково сказала донька. – Яке прохання? – запитала Надія. – Це стосується моєї свекрухи! Ти можеш мені з дечим допомогти? – почала було Оля, але зупинилася, не наважуючись продовжити. – Олю, щось сталося? – поквапила її мати. Оля зробила глибокий подих, зібралася з думками і все розповіла своїй матері. Надія Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого

Так вийшло, що й у Віті, й у Олі не було батьків. Батька Віктора не стало п’ять років тому, і його мати залишилася сама. В Олі все було ще […]

Іван був вдома, як раптом задздвонив його телефон. Він без окулярів одразу й не зрозумів, хто йому дзвонить. Але якщо у телефоні чиєсь ім’я висвітилося, значить, це хтось свій. Так подумав чоловік і взяв слухавку. І тільки коли він почув такий знайомий голос, який сказав: «Алльо», Іван невдоволено вигукнув: – О, Господи! Це ти, дзвониш, Катерино? – А ти що, Іванко, ще й оглух? – сказала колишня дружина. – Стривай, а ти чого взагалі мені дзвониш? – запитав Іван. – Тридцять років не дзвонила. Чи хочеш мене на поминки запросити? – На чиї ще поминки? – Катерина не розуміла, про що це він говорить
Uncategorized

Іван був вдома, як раптом задздвонив його телефон. Він без окулярів одразу й не зрозумів, хто йому дзвонить. Але якщо у телефоні чиєсь ім’я висвітилося, значить, це хтось свій. Так подумав чоловік і взяв слухавку. І тільки коли він почув такий знайомий голос, який сказав: «Алльо», Іван невдоволено вигукнув: – О, Господи! Це ти, дзвониш, Катерино? – А ти що, Іванко, ще й оглух? – сказала колишня дружина. – Стривай, а ти чого взагалі мені дзвониш? – запитав Іван. – Тридцять років не дзвонила. Чи хочеш мене на поминки запросити? – На чиї ще поминки? – Катерина не розуміла, про що це він говорить

Іван був вдома, як раптом задздвонив його телефон. Він без окулярів одразу й не зрозумів, хто йому дзвонить. Але якщо на мобільному телефоні чиєсь ім’я висвітилося, значить, це хтось […]

Оксана подзвонила батькові. – Тату, збирайся, ми всі родиною їдемо на річку рибалити! – сказала вона. – Ти, я, свекруха і мій Миколка! Батько спершу відмовлявся, але потім все таки погодився. Оксана з чоловіком підійшли до свекрухи Таїсії і змовницьки посміхнулися. – Мамо, ми тут вирішили на річку з ночівлею поїхати, – сказали молоді. – Як ти на це дивишся? – Їдьте, добре діло! – сказала та. – Ти не зрозуміла, ми й тебе хочемо запросити і мого тата, – сказала швидко невістка. – Ой! – раптом захвилювалася Таїсія. – У мене є одна проблемка… – Яка ще проблемка? – здивувалася Оксана, не розуміючи, про що це таке говорить свекруха
Uncategorized

Оксана подзвонила батькові. – Тату, збирайся, ми всі родиною їдемо на річку рибалити! – сказала вона. – Ти, я, свекруха і мій Миколка! Батько спершу відмовлявся, але потім все таки погодився. Оксана з чоловіком підійшли до свекрухи Таїсії і змовницьки посміхнулися. – Мамо, ми тут вирішили на річку з ночівлею поїхати, – сказали молоді. – Як ти на це дивишся? – Їдьте, добре діло! – сказала та. – Ти не зрозуміла, ми й тебе хочемо запросити і мого тата, – сказала швидко невістка. – Ой! – раптом захвилювалася Таїсія. – У мене є одна проблемка… – Яка ще проблемка? – здивувалася Оксана, не розуміючи, про що це таке говорить свекруха

– Тату, та ти красень виявляється у мене! – весело сказала Оксана, коли батько зайшов у її кімнату дуже ошатно вдягнений. Він навіть молодшим виглядав, костюм з білою сорочкою […]

Поліна цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Ближче вечора почали сходитися гості: батьки Поліни, найближчі подруги і, звичайно ж, свекруха. Дівчата зголосилися допомогти іменинниці, почали носити салати та закуски. І ось стіл було накрило, всі сіли і почали накладати собі їжу. Почекавши, коли застільна метушня вляжеться, слово взяла Марія Леонідівна. – Дорога невістко, – заговорила свекруха. – Вітаю тебе з днем ​​народження і дарую тобі цей розкішний подарунок! Жінка підійшла до невістки і вручила їй якийсь конверт. – Дякую вам! – усміхнулася Поліна, відкрила конверт і остовпіла від побаченого
Uncategorized

Поліна цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Ближче вечора почали сходитися гості: батьки Поліни, найближчі подруги і, звичайно ж, свекруха. Дівчата зголосилися допомогти іменинниці, почали носити салати та закуски. І ось стіл було накрило, всі сіли і почали накладати собі їжу. Почекавши, коли застільна метушня вляжеться, слово взяла Марія Леонідівна. – Дорога невістко, – заговорила свекруха. – Вітаю тебе з днем ​​народження і дарую тобі цей розкішний подарунок! Жінка підійшла до невістки і вручила їй якийсь конверт. – Дякую вам! – усміхнулася Поліна, відкрила конверт і остовпіла від побаченого

 – Поліно, у мене тільки одне прохання, – сказав Володимир, коли вони з Поліною розписувалися. – Готуватимеш ти. Завжди. – Володя, ти ж кухар, – засміялася Поліна. – Ти […]

Вам також буде цікаво

  • Оля стояла за зупинкою і нишком поглядала на батьківську хату. Через плече у неї була невелика сумка. Залишалося пʼять хвилин до автобуса. З хати так ніхто й не вибіг, не шукав її. Це було не дивно – всі були зайняті гулянням. Оля ж встигла втекти… З власного весілля! Підійшов автобус. Оля ще раз подивилася на свій будинок і сіла на заднє сидіння. Коли автобус рушив, Оля зрозуміла, що їде назавжди. Жаль було тільки її бабусю, яка залишилася сама… Родичку бабусі, Марину Оля знайшла в гуртожитку. Та глянула на неї й руками сплеснула від побаченого
  • – Карино, – якимось дуже дивним голосом звернувся Руслан до своєї дівчини. – Дай мені відповідь на одне питання. А де зараз твій батько? Карина оторопіла. Вона миттю напружилася. Від веселого, піднесеного настрою не залишилося й сліду. Що вона зараз має сказати? Правду? Але ця правда нехороша! Та збрехати теж не вийде. Судячи з усього, деяка інформація все ж таки спливла назовні. – Він далеко… – спробувала уникнути відповіді дівчина. – Я вже багато років про нього не згадувала. – Та ну? – сказав Руслан. – А ось твоя подруга Тетяна про нього згадувала зовсім недавно! Тетяна аж побіліла від почутого
  • Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги з онуками і син Геннадія. Вихідний же ж. Геннадій уже встиг замаринувати м’ясце, а більше нічого й не треба. Все в них є… – Діти до нас не стукають, а просто радісно забігають у будинок, – сказав Геннадій Ользі, а потім гукнув: – Відкрито! У будинок зайшов якийсь чоловік із хлопчиком. Ольга придивилася хто то й ахнула від несподіванки
  • Євген завжди був красенем та ще й розумним. Однокласниці, всі без винятку, мріяли з ним дружити! Після школи Євген пішов на службу, а потім вступив на навчання. Там він знову опинився в центрі жіночої уваги… Якось хлопець пішов був у кіно. Додому Євген повернувся аж наступного дня, і не один, а з дівчиною! – Мамо, тату, я одружуюся! – з порога заявив він батькам. – З ким саме?! – хором вигукнули ті, боязко поглядаючи на його непоказну супутницю. Та й сама була дуже здивована. Мати з батьком не розуміли, що це таке взагалі робиться
  • Віра вийшла заміж за місцевого хлопця. Жили окремо, але не склалося в них. Прожили всього близько трьох років, правда дітей не було, і розійшлася Віра з чоловіком. Поки Віра жила з чоловіком, посватався до її матері Фаїни Захар. Дочка із зятем порадили їй вийти за нього. Захар був непоганим чоловіком. Прожили вони сім років. Якось лягла Фаїна у лікарню. – Мамо, не хвилюйся, я тут подивлюся за господарством, – пообіцяла Віра. І подивилася. Фаїна приїхала додому, а в хаті все змінилося. Захар невдоволено зустрів її: – Чого так рано виписали? Віра теж скоса поглядала на матір. А потім Фаїна все зрозуміла
© 2025 Дівочі Посиденьки