Так вийшло, що й у Віті, й у Олі не було батьків. Батька Віктора не стало п’ять років тому, і його мати залишилася сама. В Олі все було ще сумніше: батько їх з мамою покинув, знайшовши собі молоду коханку, коли Олі було лише дванадцять. І після того, як він пішов із сім’ї, спілкування з дочкою теж зійшло нанівець. Виходить, не лише його дружина стала колишньою, а й донькою. Все, що він робив, – платив аліменти до повноліття доньки.
Але і Вітя, і Оля звикли жити без батьків і не надто переживали від цього.
Познайомились вони на дні народження спільного друга. І одразу сподобалися один одному. Оля – весела і жвава дівчина, дуже позитивна. Вітя був мовчазнішим, але при цьому, як тільки дивився на дівчину, його губи відразу розпливалися в посмішці.
Вже одразу на вечірці всі зрозуміли, що між ними щось виникло. І навіть ніхто не здивувався, коли довідалися, що вони почали зустрічатись.
Їхні стосунки були дуже романтичними. Вони багато гуляли, розмовляли про все на світі. Вони були не просто близькі, вони відчували одне в одному рідну душу.
Напевно, тому події стрімко розвивалися. Зустрічалися вони лише чотири місяці, перш ніж Вітя запропонував Олі з’їхатися.
Вони були досить молодими, зовсім недавно закінчили університет. Тому обидва жили з батьками, не бажаючи витрачати гроші на оренду. Але коли вони ухвалили рішення жити разом, зайшла мова про оренду квартири.
І ось тоді вони вирішили познайомитись з мамами один одного, адже їхні стосунки виходять на новий рівень.
З мамою Олі все пройшло досить добре. Хоч чоловік і пішов від неї давно, вона так і не розпочала ні з ким стосунків. Але при цьому вона дуже молодо виглядала, була активною. Постійно бачилася з подругами, займалася фітнесом, їздила у подорожі. Так би мовити, жила для себе.
Вона була легкою, мабуть, і Оля перейняла від неї цю якість. Мамі дівчини дуже сподобався Віктор, і вже за півгодини вони щось весело обговорювали, навіть забувши про Олю.
Мама Олі схвалила їхнє рішення з’їхатися. Мовляв, справа хороша, головне, щоб вони все підрахували та обміркували.
– Знаєте, часто проблеми, які виникають у шлюбі, мають фінансове начало. Навіть якщо ваша любов дуже міцна, але ви перебиватиметеся з води на хліб, відмовляючи собі у всьому, можуть виникнути претензії та недомовки.
– Моя позиція в цьому проста, – одразу сказав Вітя, – Я – чоловік, і фінансові зобов’язання насамперед лежать на мені.
– Це все чудово. Але не забувай, Олю, що ви в горі та в радості повинні бути разом. І ти маєш вкладатися у ваш спільний побут, у тому числі й грошима, якщо у Віті будуть якісь проблеми.
– Я пам’ятаю, мамо, – усміхнулася Ольга.
– Ну і чудово. Повчати вас не стану, ви дорослі, самі розберетеся. Якщо потрібна порада чи допомога, звертайтеся. Але сама я лізти не буду. Немає нічого гіршого від того, коли хтось інший, не знаючи всієї ситуації, намагається вчити вас життя.
Після зустрічі з мамою Олі молоді підбадьорилися. Адже вона, можна сказати, дала їм благословення, та й до її порад вони теж дослухалися.
Наступними вихідними вони вирушили до мами Віті. І ось тут все було не так гладко.
– Та куди ви поспішаєте? – дивувалася вона. – Зустрічатися – це чудово. Навіщо вам одразу потрібно жити разом?
Мама Віті дуже відрізнялася від мами Олі. Вони були майже ровесницями, але виглядала мама Віті набагато старше. Після втрати чоловіка вона перестала стежити за собою. Не фарбувалася, одягалася так, ніби вона вже бабуся. А ще вона була дуже прив’язана до сина. Все своє кохання і турботу вона направила на нього, і, звичайно, їй було важко його відпускати.
– Мамо, ми все вирішили, – посміхнувся Віктор. — Та скільки мені можна жити з мамою? Це навіть смішно!
– Нічого смішного. Це ощадливо. Якщо вирішили жити разом, живіть у мене тоді! І грошей за оренду витрачати не потрібно буде, і я вам допоможу. Приготую вечерю, наприклад.
Вітя посміхнувся, а Оля навіть встигла трохи запереживати. Раптом погодиться? Ні, вона проти майбутньої свекрухи нічого не мала, та й жінка здалася їй приємною, просто Оля була на сто відсотків упевнена, що жити разом – затія провальна.
Але Віктор повівся мудро.
– Дякую, мамо, за пропозицію. Ми це дуже цінуємо. Але все ж таки жити потрібно окремо. Ми тебе напружуватимемо, та й соромитимемося. Не варто.
– Ну, як хочете, – підібгала губи мама Віктора.
– Олена Сергіївна, правда, дякую, – підхопила Оля. – Але ми маємо вчитися бути самостійними.
Жінка лише кивнула.
Оля знала, вона сподобалася мамі Віті, але їй важко його відпускати. Але те, що вона погодилася вже перемога.
Незабаром молодята зняли квартиру, і вже за місяць почали вести спільний побут.
Мама Олі лише раз приїхала до них у гості, похвалила їх, привезла подарунок на новосілля та й поїхала. Вони з Олею часто зідзвонювалися, зустрічалися в кафе, але в гості вона не напрошувалася. Казала, що їм поки що не до неї. Нехай облаштовуються та насолоджуються один одним.
Мама Віті була іншої думки. Стабільно, кілька разів на тиждень вона приїжджала. Вона завжди попереджала про свій візит, питала дозволу. Ну не відмовиш же мамі!
Сиділа вона довго, постійно прагнула щось зробити, чимось допомогти. І Оля знала, що її допомога була щирою, але тільки надто настирливою.
Оля не любила, коли в її будинку господарював хтось інший. А Олена Сергіївна встигала за свій візит і весь посуд перемити після того, як вони повечеряють, і підлогу протре, і їжі приготує. Оля щоразу говорила, що не варто, але Олена Сергіївна лише посміхалася.
– Оля, не хвилюйся, мені не важко. Знаю я, як по першості важко. А мені на радість вам допомогти. Чим мені ще зайнятися? Працюю я лише півдня, а решта часу вільна. То чому б не зробити гарну справу.
Віті Оля нічого не казала. Розуміла, що йому й самому ніяково, але не може він прямо сказати мамі, щоб перестала так часто навідуватись і тим більше «допомагати». А натяки вона не розуміла, вважала, що діти просто її оберігають.
І тоді Оля вирішила діяти.
Якось вона почала розмірковувати, чому їхні мами такі різні. І дійшла висновку, що її мама встигла змиритися з тим, що вона без чоловіка, і в якийсь момент почала отримувати задоволення від життя. Має купу захоплень, багато друзів, гарну роботу. І просто у мами Олі немає на них часу та й бажання. Вона прийняла, що її дочка доросла і живе своїм життям. Та й у неї самої життя вирує.
А от у мами Віті ситуація інша. Чоловік вона втратила, коли вже Вітя був дорослий, подруг особливо немає, пара сусідок, які теж вечори коротають за переглядом телевізора. Захоплень як таких вона теж не має, єдиною радістю був син, про якого вона дбала. Готувала йому їжу, розмовляла з ним вечорами. А тепер і він поїхав.
Наступного дня Оля зателефонувала своїй мамі.
– Мамо, у мене до тебе є одне прохання. Якщо відмовишся, я зрозумію.
– Господи, говори вже. А то я хвилюватися почала.
І Оля розповіла мамі про майбутню свекруху.
– Вона, правда, гарна жінка. До мене ставиться чудово, добра, та й наміри у неї явно добрі. Але ми від неї втомилися. Якщо вона не приїжджає, то дзвонить. І мені, і Віті. Я розумію, що їй просто нудно, що вона не звикла бути сама.
– І що ти хочеш від мене? – запитала мама.
– Давай я вас познайомлю. Вона твоя ровесниця, але виглядає старшою і поводиться, як уже зовсім вікова жінка. Напевно, вона не знає, що можна й інакше жити. Може, ти спробуєш її відволікти?
– Ну ти й вигадала, – розсміялася мама Олі.
– Якщо не вийде, то нічого страшного. Але давай хоча б спробуємо.
І мама Олі погодилася. Мамі Віті сказали, що просто хочуть познайомити батьків, а вона й рада була.
Зустріч пройшла добре. Мама Олм сама по собі була товариською, і швидко залучила Олену Сергіївну до розмови. А потім запропонувала їй прогулятися магазинами і посидіти десь увечері.
– Ой, я навіть не знаю, – одразу зніяковіла мама Віті. – Я вже давно нікуди не ходила.
– Ну, буде привід вибратися. Чи маєш якісь плани? – Запитала мама Олі.
– Та, начебто, ні…
Увечері після того, як мами зустрілися, Олена Сергіївна зателефонувала своєму синові.
– Ой, ми так добре прогулялися. Я навіть келих ігристого випила, уявляєш? І це в середині дня.
– Я радий за тебе, мамо, – посміхнувся Віктор.
– А ще ми з Надією Іванівною домовились у СПА сходити. Я ніколи в таких місцях не була, навіть якось страшно.
– Я певен, тобі сподобається.
– Ну гаразд, я піду свій купальник знайду. Десь завалявся у мене. Все, бувай, синку.
Це була найкоротша розмова у їхньому житті.
А мами й справді здружилися. Олена Сергіївна помолодшала на кілька років. Пішла зі своєю новою подругою на фітнес, познайомилась із її друзями. І, що найголовніше, перестала лізти у життя сина. Вона просто часу на це не мала.
І Оля була рада. Навіть не так через те, що Олена Сергіївна тепер не господарює у них, а через те, що ця ще досить молода жінка ожила. І зрозуміла, що їй не обов’язково дбати про когось, щоб бути щасливою. Важливо насамперед подбати про себе.