Коли Люда у свої 19 одружилася з 25-річним Андрієм, родичі зітхнули з полегшенням:
– Хороша пара, не прогадала дівка! З села, й заміж у велике місто – чим не щасливий квиток?
Окрім симпатичної зовнішності й хороших манер Андрій мав кілька ознак перспективного чоловіка – навчався на інженера, квартира у батьків трикімнатна.
Весілля зіграли з розмахом, усю рідню запросили.
Наречений та його родина, правда, від ідеї великих урочистостей не дуже були в захваті, але теща наполягла.
Ні краплі не сумнівалася жінка, що пощастило дочці, спіймала вона золоту рибку сімейного щастя.
А таке діло святкувати треба, не шкодуючи грошей! Успіх треба привабити у спільне майбутнє молодих.
Чи обізналася теща, чи перестаралася, чи щось інше привабила, от тільки все у Люди з Андрієм пішло навперекір.
Одразу після весілля щаслива теща мусила шукати підробіток, щоб розплатитися з боргами – надто дорого весілля обійшлося, а «хороша пара» допомагати тещі не поспішав.
Натомість, Андрій і взагалі вчудив несподіване.
Не довчившись півтора року до отримання диплома, він покинув навчання!
– Набридло до викладачів підлещуватися, – як він висловився.
Став Андрій брати замовлення на ремонт квартир, спробував разом із другом зайнятися бізнесом.
Люда через рік народила сина. Через два місяці молода сім’я поїхала з малюком на орендовану квартиру, оскільки характер у свекрухи виявився вкрай впертий і сварливий.
Ну чи в невістки характер панський виявився – хто тут розбере?
Грошей бракувало шалено. Постійно просили допомоги у батьків. Із боргів не вилазили.
Бізнес у Андрія не йшов, все валилося з рук.
– Навіщо даремно витрачати час на непотрібні крихти? – казав він про роботу.
Дружина підбирала Андрію вакансії, шукала роботу через знайомих. Але, то посада йому не та, то зарплата скромна.
– Такі гроші можна і без випрошування в начальства заробити! – казав він.
На високі заробітки, Андрій, ясна річ, запрошень не отримував.
Ситуація вже ставала дуже сумною, але тут Людмилі запропонували місце вчительки у приватній школі.
Андрій милостиво дозволив їй піти на роботу.
Але з умовою – дитину він не доглядатиме. Жіноча це справа, нехай онука візьме до себе теща.
Думаючи, що будь-який вихід із глухого кута доречний, 24-річна Люда стала досить сильною для того, щоб забезпечувати сім’ю самостійно.
Плюс побут.
Плюс вона швидко, як тільки налагодила графік та адаптувалася, забрала сина додому.
Час минав, Андрій так і задовільнявся випадковими заробітками. Іноді непоганими, частіше дрібними.
…А у 35 років із ним трапилося лихо – дуже був заслаб. І так і не видужав повістю. По зору пішли проблеми.
Людмила на той час уже стала завучкою.
І вже планувала розлучатися, але… Не кидати ж людину в біді!
Нехай він був лінивий і недолугий, але все ж такий рідний.
Чоловік, та ще й батько єдиної дитини… Словом, не змогла Люда тоді піти, хоч і хотіла.
…Минуло ще кілька років.
Андрій продовжував сидіти на грошах дружини. На тлі того, що не міг працювати почав гульбанити, і все частіше нарікав на несправедливу долю.
Із гіркою іронією називав себе домогосподарем. Але піти пошукати роботу, яка б йому підійшла, було вище за його сили…
Крапку у всій історії мимоволі поставила теща. Коли Людмила вкотре почала нарікати на своє «сімейне щастя», то у відповідь почула:
– Та скільки ти будеш цього неробу годувати?! Не заробляє, то хоч би вдома поміч від нього була. Не такий вже й слабий там він, хотів би працювати – знайшов би чим зайнятися. Сидить і ноги звісив, альфонс.
– Мамо, ну що ти таке кажеш? Альфонси у багатих жінок на утриманні живуть, а ми з юності разом.
– Ось саме так і є – ти його з юності годуєш і утримуєш, а він тебе, працьовиту й успішну, використовує. Сидить, ниє, шкодує себе, ніс верне від будь-якої роботи. Ну і що він не альфонс? Звичайнісінький альфонс! Жени його до матері, а сама ще чоловіка собі знайдеш.
– Ось уже ніколи не думала, що почую від тебе такі поради.
– Я теж не думала, але немає ніяких сил на це дивитися.
…А після розлучення сталося диво.
Як тільки Андрій переїхав до своєї старенької мами, він почав шукати роботу.
І носом перестав крутити.
Тепер влаштовувало все – і торгівля на ринку, і встановлення сантехніки, ремонт квартир.
Потроху, помаленьку колишній «домогосподар» став на ноги.
Спробував навіть зійтись з колишньою дружиною.
Але поїзд уже пішов. Людмила зустріла іншого. І з подивом озиралася у своє минуле – навіщо вона терпіла стільки років не чоловічу поведінку свого колишнього чоловіка?