Вперше за багато років сімейного життя Катерина на восьме березня була одна.
Дочка Марина із зятем Петром поїхали кудись у відпустку.
Чоловік Микола не встиг повернутися з відрядження – його затримали якісь невідкладні справи.
Найкраща ж подруга Ольга з кимось святкувала.
Все було передбачувано, крім того, що Ольга знайшла з ким відсвяткувати.
З Ольгою вони дружили зі школи. Можна сказати, все життя разом. Усе пережили вдвох – і лиха, і радості.
Ользі якось одразу не пощастило з чоловіками. Був у неї в молодості хлопець, але дізнавшись про вагітність Ольги, втік кудись у невідомому напрямку.
Ольга народила сина. Катерина тоді тільки вийшла заміж за Максима. Вони допомагали Ользі як могли.
Потім у Ольги ще були чоловіки, але до весілля так жодного разу не дійшло. Ось уже років п’ять у Ольги був чоловік, і він був одружений.
Вона не любила про нього розповідати, та Катерина не дуже й хотіла знати.
Як то кажуть: менше знаєш, краще спиш.
Чоловік цей усі свята відзначав із сім’єю, а Ольга – із родиною Катерини. Так давно повелося і було незмінно. Тільки сьогодні вона з кимось святкувала.
Мабуть знайшла собі іншого чоловіка…
…Варто було тільки згадати про Ольгу, як вона тут же подзвонила і веселим голосом майже прокричала у слухавку:
– Катрусю, зі святом! Я до тебе прямо зараз приїду із подарунком!
– Ну приїдь, – здивовано відповіла Катерина. – А що за подаруночок?
– А-а-а, це сюрприз! – сказала Ольга. – Все, таксі приїхало, чекай…
…Через пів години Ольга вже стояла на порозі квартири Катерини.
– Ой, от же ж, а подарунок я в таксі залишила! – сказала вона. – Може, ще не поїхав, зараз збігаю.
Ольга розвернулася і Катерина ахнула від несподіванки.
Та ледь втрималася за одвірок дверей!
– Куди ти?! – гукнула Катерина. – Подзвонимо оператору, він скаже, де твою згубу забрати.
Катерина завела Ольгу у квартиру й зачинила двері.
– Де ти так гульбанила? – запитала Катерина. – Вперше бачу тебе такою.
– А-а-а, – Ольга сиділа на стільці і загадково посміхалася. – Я перший раз святкую з коханим чоловіком.
– Невже він покинув свою сім’ю?! – здивувалася Катерина.
– Ні, не покинув, але ти знаєш, я, напевно, вже й не хочу, щоб він ішов із сім’ї, – сумно сказала Ольга.
– Тобі чаю налити? У мене тортик є, тільки їсти його нема з ким, – усміхнулася Катерина.
– Ні, тортик не хочу, – зморщила ніс Ольга. – А ігристого в тебе нема?
– Та тобі вже достатньо.
– Ти мене не розумієш. Я сьогодні щаслива – він залишився на свято у мене! – Ольга гордо підняла палець догори.
Катерина підхопила подругу і повела на диван.
Накриваючи Ольгу пледом, вона сумно сказала:
– Спи давай. А я сьогодні одна. І невідомо коли чоловік приїде…
Ольга аж стрепенулася. Вона різко сіла й сказала:
– Чому ж невідомо? Він завтра приїде.
– А ти звідки знаєш? – здивувалася Катерина.
Ольга знову лягла на подушку і, засинаючи, сказала:
– Так, він у мене спить… Ми з ним уже п’ять років спимо…
– Оце так сюрприз на восьме березня! – обімліла Катерина, але Ольга її вже не чула, вона міцно спала.
Звичайно, хотілося взяти Ольгу і виставити у під’їзд. Але що це дасть?
Катерина всю ніч ходила по квартирі й вирішувала, як вчинити.
Хотілося все трощити, речі чоловіка викинути з квартири.
Багато чого хотілося, але до ранку вона покидала одяг чоловіка у валізу й чекала, коли прокинеться подруга.
– Катю, дай води попити, – почувся голос Ольги.
– Вдома попʼєш. Забирайся. Таксі сама замовиш?
– Ти чого така зла? Ти все знаєш? Звідки? – раптом зрозуміла Ольга.
– Забула? Так, треба менше гульбанити. Ти ж сама й розповіла, – посміхнулася Катерина.
– От я недолуга… Катрусю, пробач мені, я зовсім не хочу, щоб твоя родина розвалилася, – плаксивим голосом промимрила Ольга.
– Іди й речі його забери. Бачити не хочу ні тебе, ні його! – Катерина вказала на двері.
Чоловік, звісно, потім каявся, вибачався, але розлучення відбулося.
А через рік після розлучення зі зрадником Миколою Катерина познайомилася з Андрієм. Вони покохали один одного і невдовзі одружилися.
Микола ж так і не жив з Ольгою, потім вони взагалі перестали спілкуватися і він залишився сам…