v
Проживши у шлюбі тридцять п’ять років Павло, несподівано для самого себе, отримав спадщину. Спадщина не дуже велика, квартира батька в старенькому будинку. Хоч і дві кімнати, але грошей за неї на одну в гарному районі ледве вистачить.
З батьком він не спілкувався і з п’яти років не жив із ним, батьки розлучилися. Потім мати знову одружилася, народила йому брата. Вітчим довго не прожив, і мати знову залишилася без чоловіка. Більше чоловіка вона не мала. Від вітчима залишилася квартира, де вони жили. Одружившись, Павло переїхав до дружини Катерини. Та квартира дісталася його братові, вітчим написав заповіт перед тим, як його не стало.
Жити спочатку довелося з тещею, але потім вона поїхала до села доглядати свою матір, та так і залишилася там. Сім’я почала жити у просторій трикімнатній квартирі.
Катерина ніколи не говорила Павлу, що квартира не його, життя йшло мирно. Виросли дві доньки.
І ось Павло став власником нерухомості.
– Я тепер незалежна людина. Можу піти від тебе будь-якої миті. – Якось заявив він.
– Що? Піти?
– Так, піти. Ось якщо мені щось не сподобається, то знай – піду.
– Це що за новини? Піде він! Ти б краще подумав, як дітям допомогти. Квартира твоя, та й район цінності не становлять. Може продати і дати дітям на перший внесок?
– Не розпоряджуйся моїм майном. Може я ще одружуся. Ти стара для мене стала.
– Молодий знайшовся. Майже шістдесят. Пенсіонер ти, а не наречений. Хто на тебе подивиться? Хіба що не на тебе, а на квартиру.
– Ти дуже поганої думка про мене. Мені це вже не подобається. Потім не говори, що я не попереджав.
– Добра. Ти краще головою подумай, чим щось необдумане робити.
– Я вирішив. У нас є заощадження, треба там зробити ремонт.
– Добре. Роби. Тільки спочатку ми заощадження розділимо. Якщо ти збираєшся йти, то роби ремонт за свій рахунок.
– Але ж я тут робив!
– Робив. Але на ремонт гроші давала моя мати, теща твоя. Згадав? Ще питання та побажання будуть?
– Поки ні.
– А в мене будуть. Якщо щось мені не сподобається, то одразу на вихід. Ти сам так захотів.
Не розлучилися, але гроші поділили. Катерина була здивована змінам у чоловіку, навіть запідозрила його у зраді. Поки що нічого подібного не спостерігалося. З роботи приходив додому, у вихідні теж нікуди не відлучався.
Відпустку вони збиралися проводити у селі у матері Катерини. Розмови на цю тему не продовжували, вирішено було давно.
Першого дня відпустки Павло несподівано зібрав валізу.
– Ми вирішили з чоловіками відпочити від дружин на морі. Виїжджаємо вже сьогодні.
– А чому ти мовчав? Може, я теж хочу.
– У нас чоловіча компанія.
– Моя тебе не влаштовує? Чудово! Я також відпочину від тебе.
Катерина провела відпустку у селі у матері. Павло повернувся до міської квартири раніше. Дружини не було, їжі не було і чомусь навіть грошей не було. Відпустка пройшла весело, хоч і в суто чоловічій компанії. Грошей ніхто не шкодував, особливо чужих.
– Катерино, ти де? Я повернувся, – зателефонував він до дружини.
– Відпочив від мене? У мене ще два тижні відпустки.
– Повертайся. Вдома їжі немає, і взагалі не завадило б зробити прибирання.
– Ти ж жив без мене десять днів, продовжуй. Чи тобі не подобається?
– Звичайно, не подобається.
– Ну тоді збирай валізу і на вихід.
– Гаразд, пожартував я. Все поки що добре.
Гарного було замало, попереду два тижні без грошей. Павло сварив себе, що спустив усі гроші. Як жити? Вихід було знайдено. Поїхав до села до тещі. Там його завантажили роботою: дрова, паркан, ремонт сараю, в селі справ багато, все не переробити. Натомість їжа є і дружина поряд. Іноді він не витримував, хотів відпочити, але відразу було нагадування.
– Якщо щось не подобається, то на вихід.
Проте Катерині все це подобалося. Тепер вона могла просити чоловіка робити все. А якщо раптом йому не сподобався суп, або котлети, то валіза поруч, квартира в нього є.
***
Ремонт Павло у своїй квартирі не зробив, гроші прогуляв. Переїжджати вже передумав. Із дружиною краще буде, вирішив він.
– Гаразд. Я згоден продати квартиру та дати гроші дітям. Це буде краще, ніж вона просто стоятиме.
– Я можу ще й заощадження додати. Шкода, що ти свою частину прогуляв. Багатство голову закрутило?
– Не розумний був. Сам не знаю, що сталося зі мною. Беру усі свої слова назад.
Квартиру Павла продали. Доньки були раді. Вони вже й самі мріяли про своє помешкання, а тут батьки допомогли.
А потім допомогли ще раз. Не стало тещі Павла. Подружжя вийшло на пенсію і переїхало до села. Велику квартиру вирішили продати. Навіщо їм три кімнати? Гроші знову поділили між доньками, залишивши собі на ремонт будинку.
Усі залишилися задоволені. Доньки приїжджають, онуки також.
Павло задоволений найбільше, а якщо щось не подобається, то відразу на вихід. Але на вихід уже нема куди. Із дружиною краще.