Юля та Іван, які були у шлюбі близько трьох років, думали про те, де і з ким зустрічати наступний Новий рік.
Їх кликали до себе і батьки, і близькі друзі, але пара вирішила цього разу залишитися вдома.
Однак за пару днів до Нового року Юлю розбудив наполегливий телефонний дзвінок.
Дівчина різко розплющила очі і за інерцією глянула на годинник, який показував початок десятої ранку.
Сьогодні у Юлі був вихідний, і чоловік, не бажаючи її будити, тихо вислизнув на роботу.
Однак той, хто надзвонював дівчині, не збирався вникати в те, що вона ще спить.
Юля глянула на телефон і побачила, що достукатися до неї намагається зовиця Катя, яка жила за триста кілометрів.
– Алло, – солодко позіхнула дівчина. – З наступаючим!
– Ще спиш? Хоч час бачила? – обурено пробурчала зовиця, проігнорувавши її привітання. – Я тут дзвоню їй у важливій справі вже хвилин тридцять, а вона спить, як ні в чому не бувало. Дивлюся, мій брат тебе дуже розбалував.
Так Катя побіжно натякнула на те, що Іван надто добре ставиться до дружини, на відміну від першого чоловіка.
– Що сталося? – Юля сильно напружилася після слів зовиці.
Взагалі вона не дуже любила молодшу сестру чоловіка, яка ніколи не соромилася у виразах і вважала себе найрозумнішою у всьому.
– Хочу запропонувати нам усім разом зустріти Новий рік! – радісно повідомила Катя.
– Фу, – Юля з полегшенням видихнула, – я вже подумала, щось термінове…
– А хіба це не терміново? Новий рік взагалі через три дні! – грубо відповіла невістці зовиця. – Я вже подзвонила Олесі та Марині. Вони згодні. Тепер чекаю відповіді від тебе та брата. Але я впевнена, що навіть якщо він не захоче, то ти зможеш його вмовити.
Юлі не особливо хотілося тягнутися під Новий рік за кілька сотень кілометрів по засніженій трасі, але вона так само знала, що у разі відмови Катя на неї образиться та налаштує проти неї інших сестер.
У сім’ї чоловіка Івана було четверо дітей: він та три сестри. Усіми дітьми з легкістю командувала лише одна – наймолодша Катя.
Інші не наважувалися її не послухатися і навіть якщо не хотіли, все одно виконували все, як вона говорила.
– У нас зараз плачевна ситуація з грошима, – Юля почала готувати зовицю до відмови.
– Разом складемося на новорічний стіл по тисячі з людини! Все готування я беру на себе, – не бажаючи особливо вникати в подробиці, сказала Катя. – Чекаю від вас сьогодні дві тисячі.
Коли Іван повернувся з роботи, Юля розповіла йому про те, що дзвонила зовиця і пропонувала разом зустріти Новий рік.
– Чудова ідея! Я сестер більше півроку не бачив. Якщо до Каті і Олеся з Мариною приїдуть, то точно треба їхати! – із захопленням промовив чоловік.
Юля перерахувала гроші, що зберігалися на чорний день, та витягла звідти потрібну суму.
Скрипучи зубами, вона неохоче перевела зовиці дві тисячі гривень за себе і за чоловіка.
З ранку тридцять першого грудня Юля та Іван вирушили в довгу дорогу.
Однак на середині дороги невістці раптом зателефонувала зовиця і повідомила, що їхній спільний Новий рік скасовується.
– Ми з чоловіком терміново їдемо святкувати до його батьків! – радісно повідомила Катерина.
– Коли?
– Зараз. Ми вже – на вокзалі.
– А ми знаходимося на півдорозі до вас, – від подиву здивувалася Юля, зрозумівши, що вони даремно подолали двісті кілометрів.
– Розвертайтеся назад! – Скомандувала зовиця. – Я всіх ще вчора обдзвонила і попередила, а про вас забула, – додала вона, тихо захіхікавши.
– Катя, а як же гроші? – наважилася нагадати про внесені дві тисячі дівчина.
– Які гроші? Ти говориш про ті, що ми скидалися на стіл? Так ми їх із чоловіком витратили на квитки, – засміялась у слухавку Катя. – Вважай, що ви з Іваном зробили нам добрий подарунок на всі новорічні свята. Гаразд, нам час! – Додала вона і скинула дзвінок.
– Стояти! – Почувши короткі гудки, голосно вигукнула Юля. – Ми нікуди не їдемо!
Іван схвильовано здригнувся від її вигуку і, пригальмувавши на узбіччі, заглушив автомобіль.
– Їдемо додому! Катя заявила, що вони з чоловіком їдуть до його батьків, і все скасовується, – мало не плачучи сказала Юля. – Гроші нам також ніхто не поверне.
– Чому? – здивувався чоловік.
– Катя сказала, що зарахує їх як подарунок для неї та її чоловіка, – розчаровано процідила дівчина, яка обурювалася з приводу несправедливості з боку зовиці.
– Тобто ми подарували їм дві тисячі, а що вони нам що натомість?
– Нічого! – Розвела руками Юля.
Іван дістав із кишені телефон і почав посилено дзвонити сестрі. Однак її номер опинився поза зоною дії мережі.
– Вони зараз у поїзді, – поспішила уточнити Юля.
Чоловік, обурений поведінкою молодшої сестри, завів автомобіль, і пара рушила назад.
Дорога до будинку зайняла близько двох годин. За цей час Іван встиг трохи охолонути.
За кілька годин, побачивши, що їй намагався додзвонитися брат, йому передзвонила Катя.
– Ти гроші нам повернути не хочеш, якщо ми не відзначаємо разом Новий рік? – сердито запитав Іван.
– А ти хіба мені нічого не збирався дарувати? – парирувала у відповідь молодша сестра.
– Збирався…
– Ось вважай, що подарував!
– Дві тисячі? Мені здається, це занадто велика сума для подарунка, – сказав чоловік.
– Ти мене любиш?
– Люблю…
– А хіба для тих кого люблять шкодують? – жалібно спитала Катя.
У результаті розмова з сестрою так ні до чого і не привела. Гроші чоловікові повернути не вдалося.
Пізніше він дізнався, що не лише йому. Двом іншим сестрам Катя також не повернула перераховані гроші.
Напередодні 8 березня зовиця знову зателефонувала Юлі та запропонувала зустріти свято всім разом.
Однак навчена гірким досвідом невістка відразу ж послалася на те, що у цей день працюватиме.
Більше Іван і Юля ніколи не наважувалися проводити свята з молодшою сестрою чоловіка, переживаючи знову опинитися в мінусі.