– Яночко, до батьків їдуть гості. Ми маємо їх як слід прийняти.
Яна стояла здивовано. Гості їдуть до батьків чоловіка, а прийняти мають вони. Цього ще не вистачало. Надивилась уже на цих гостей.
– Сергію, я тебе не зрозуміла.
– Що незрозумілого, їдуть гості, їх треба прийняти.
– У нашій орендованій квартирі? В одній кімнаті?
– Батьки! Потрібно допомогти мамі з приготуванням. Вона дуже просила. Бо вони завтра вже будуть.
– Так би й казав, завжди починаєш здалеку. Готувати їй допоможу. Що ще?
– Перед гостями все треба прибрати, вимити, фіранки змінити. Як завжди.
– У твоєї мами і так завжди чисто.
– Значить замало для гостей.
– Треба все мити, коли вони поїдуть. Гості ті самі? Ти не пам’ятаєш минулого разу? Твій дядько Микола, хіба що не сякався в фіранки. Як пішли всі на балкон, то він перший із жирними руками. Врахуй! В нас таких гостей не буде.
– У нас же ж буде будинок!
– Це не обговорюється. Новосілля буде влітку, і лише на вулиці. Я сама все контролюватиму. З брудними ногами та руками ніхто не проскочить.
– Ти взагалі вже зі своєю чистотою.
– Як і твоя мама. Їй тоді ледь недобре не стало після гостей. А вона вже не молода. Відпочивай, ми самі з нею все вирішимо…
…– Яночко, як мені ці гості набридли. От би позбутися їх. Подобається їм у нас. Микола взагалі мріє переселитися ближче до нас і часто ходити у гості. А їхні діти, вірніше онуки. Це ж взагалі! У порівняння з вашим Олегом не йдуть. Чого ти мовчиш?
– Я думаю. Ви точно хочете позбутися цих гостей?
– Краще б їх зовсім не було. Цілий тиждень їх терпіти. Моєму добре, він з гостями їхнього ігристого домашнього спробує і спить, а вони всю ніч блукають, то на балкон, то на кухню, то в туалет. Того разу скинули горщик з квітами з балкона. Добре, що ніч була. Котів тільки налякали. Квітів шкода, та й горщик новий був.
– Що будемо готувати?
– Може, ми їх не так приймаємо?
– А вас вони як приймають? Ви нещодавно до них їздили?
– Та як тобі сказати? Начебто й добре…
– Говоріть як є!
– Вдома вони інакше поводяться. Там Миколі Тамара не дає розслабитися. Та й не сидять вони довго за столом. Тамара вигадує роботу для дядьків, то копати, то будувати.
– А їжа якась у них?
– Звичайна їжа. Суп, майже пісний. Картопля, капуста квашена, огірки, все своє. Хоч би якось шашлик приготували! Ми навіть м’ясце привозили, а підсмажити так і не встигли. Тамара все казала, що й так повний стіл.
Стіл повний, не сперечаюся, огірки трьох видів: свіжі, малосольні і салат. Овочі і зелень, і картопля. Навіть сала немає, не кажучи вже про м’ясо. Котлетки кабачкові!
– Може вони вегетаріанці?
– Вдома так, а в нас м’ясце дуже добре їдять.
– Точно! Ми годуватимемо їх за їхнім меню! Витрат менше і готувати особливо не доведеться. М’ясця купувати не будемо. А прибирати щось, прати перед гостями треба?
– Все чисто. Після них я сама все приберу. А як без м’ясця?
– Сергію та Івану Петровичу доведеться потерпіти. Поїдуть після гостей. До того ж піст.
– Так ми ж не дотримувалися ніколи.
– Тепер будемо. Якщо гості будуть проти, то кажіть все на мене. У них невістка погана, а я ще гірша.
– Але…
– Так треба. Головне, щоб повірили. Нічому не дивуйтеся. Говорити й відповідати на запитання буду я. Нам доведеться на тиждень перебратися до вас. Олег теж із нами буде. А то вашим гостям дуже жирно дві кімнати позичати. Їх на підлозі можна розмістити в одній кімнаті, яка з балконом.
– Там же ж тільки диван, а їх дві пари і двоє дітей.
– Так треба. Сергій привезе надувний матрац, всі й влізуть…
– Щось я не розумію, а м’ясце буде? – запитав Микола. – Якось пісно все. В олів’є навіть ковбаси нема.
– Так це й не олів’є. А на хороше м’ясце у мене грошей не вистачило, так все подорожчало, – почала виправдовуватися Яна. – Хотіла купити кісток на бульйон, то вони не дуже. Давно лежить м’ясо на ринку, піст, не бере ніхто, а ціни підвищили!
Мамо не журись! А навіщо ж я готуватиму з поганих продуктів?
Краще на овочевому бульйоні. Супчик пісний! Картопелька з кріпчиком, котлетки гречані з кабачком.
Котлети дуже схожі на м’ясні. Пробуйте!
А головне – у вазі не додасте все дієтичне, відварене і на пару.
Де ж ви ще таке скуштуєте, м’ясце у вас і вдома є?! А у нас салат із моркви, вінегрет, все по сезону…
– А завтра що?
– Завтра суп у холодильнику. Я ж піду. Усі будуть на роботі. А ви якщо хочете іншого, то готуйте. Можна і на нас приготувати, ми давно не їли м’ясця.
– Може вам ще й рибку червону подати? Устриць не бажаєте?
– Ні, устриці це перебір. А ось рибка це хороша пропозиція. Тоді завтра ми нічого не готуємо.
– Сестро, як це розуміти? Ніно, хто у вас у хаті господар?
– Сергій з Яною тимчасово змушені жити у нас. Я маю миритись.
– І довго вам це терпіти?
– Поки ми не збудуємо будинок, – втрутилася Яна. – Не бажаєте нам допомогти? Ви подумайте, у вас є час. Один робочий день і попереду вихідні. Там багато роботи. А зараз усі спати, нам рано вставати. Ми посуд прибираємо, а чоловіки займають спальні місця й допомагають дітям. Вам ця кімната, найбільша, ви ж гості. Сергій зараз матрац надує.
– Ми всі тут?! А ви не їдете, не йдете?
– Ні, ми тепер тут живемо. В тісноті, але що ж зробиш. До речі, вночі краще не ходити. А ось за себе я не ручаюся, я сновида. Якщо мене побачите, то не лякайтеся і мене не лякайте. Я не завжди ходжу.
– Весела нічка буде…
Гості спали погано, а вранці раптом зазбиралися додому.
– Тісно у вас, ми не звикли спати всі в одній кімнаті, та ще й з дітьми. Дякую за гостинність, за смачну вечерю. Поїдемо ми. У нас невістка не цукор, а твоя Яна, сестра, і взагалі. Як ти з нею житимеш далі? Напевно, ми не скоро до вас приїдемо. Навіть погуляти вчора лячно було, після такої вечері в животі бурчало.
– А чим це наша вечеря не догодила?! Все було смачно. Чим багаті, тим і раді! Тепер ми тільки так і харчуємось. Усі звикли, ви теж звикнете! – відповіла Яна почувши розмову. – До господарів сваритися не прийнято. Як спалося?
– Дякую, просто прекрасно!
– От і добре. Ми вас чекатимемо…
– Сергію, щось гості давно не були? Ти їх запрошуватимеш на новосілля?
– Не буду… Не дуже хочеться їсти вінегрет із гречаними котлетами і пісний суп. Нехай думають, що будинок ще будується.
Отак! Свекруха просила допомогти з гостями. Допомогли. То зараз гостей і немає…