Ганна познайомилася зі своєю майбутньою свекрухою Антоніною Вікторівною на роботі.
Вони обидві працювали в пекарні і незважаючи на двадцятирічну різницю у віці змогли подружитися.
Дівчина часто була в гостях у своєї колеги, разом вони ходили по магазинах, відпочивали й іноді сиділи в кафе.
Навіть після того, як Ганна пішла з пекарні, вона не переставала спілкуватися зі своєю подругою.
За шість років дружби дівчина встигла познайомитись із усією родиною жінки.
Особливо із сином Антоніни Вікторівни Василем.
Молоді почали зустрічатися потайки від родичів.
Дівчина не хотіла говорити своїй подрузі про стосунки з її сином, доки не буде впевнена у їхній серйозності.
Тим більше, що майбутня свекруха знала всі любовні секрети і всіх колишніх Ганни.
Але довго приховувати стосунки не довелося, буквально через пів року з дня першого побачення чоловік зробив своїй коханій пропозицію.
Антоніна Вікторівна відреагувала на це двояко.
З одного боку, вона зраділа – невістка була її подругою, і вона її по-своєму любила.
З іншого боку – жінка хотіла, щоб у сина дружина була теж із вищою освітою і зовсім іншого соціального статусу.
Однак не в її силах було щось змінити, і тому свекруха погодилася з вибором сина.
Коли молодята планували весілля, Антоніна Вікторівна особливо не втручалася.
Аж поки справа не дійшла до весільних запрошень.
– Ганно, а кому це ти підписуєш запрошення? – зазирнувши з-за плеча, спитала жінка.
– Мамі й тату, хочу, щоб вони теж прийшли на весілля, – відповіла дівчина.
– Ти ж із ними не спілкуєшся, навіщо вони тобі на святі?
– Тому що вони все ж таки мої батьки!
– Так, нісенітниць не городи! Щоб на весіллі їх не було, бо зіпсують усе, – голосом, що не терпів заперечень, сказала Антоніна Вікторівна.
– Ну це моє весілля і мої батьки, так що я сама вирішу, хто на ньому буде, а кого не буде! – різко відповіла Ганна, про що потім пошкодувала.
Свекруха мовчки вийшла з кімнати і до самого дня одруження не розмовляла зі своєю невісткою.
Весілля минуло без подій, родичі з обох боків познайомилися і змогли порозумітися.
Незважаючи на те, що дівчина помирилася зі своєю давньою подругою, яка стала з того дня ще й свекрухою, їхні стосунки кардинально змінилися.
Перед днем народженням Ганні зателефонувала Антоніна Вікторівна й почала розповідати свіжі плітки.
– Дорогенька, давай я до тебе завтра прийду і з тортом поможу, га? Разом приготуємо, до застілля встигнемо, – запропонувала жінка під час розмови.
– Та ні, дякую. Я його ще пару годин тому приготувала, – безтурботно відповіла дівчина.
– Я дивлюся, ти без мене вирішила все робити. Спочатку з сином потайки зустрічалася, потім батьків своїх без попередження покликала, а тепер ще й торт! – крижаним голосом промовила свекруха і кинула слухавку.
На день народження Ганни мати Василя не прийшла, пославшись на зайнятість.
З самою дівчиною вона знову перестала розмовляти і мовчала цілих два місяці.
Можливо, подруги, які розсварилися, не спілкувалися б і довше, якби не випадково відправлене невістці повідомлення.
Спочатку повідомлення призначалося Василеві.
– Синку, ти зовсім вже, якщо не помічаєш очевидних речей! Ганна з тобою тільки через твої перспективи. Вона тобі не рівня, повір мені! Я знаю про неї більше, аніж ти! Про всіх її мужиків і залицяльників!
Вона тягтиме тебе назад, а в тебе попереду кар’єра й нові висоти. З нею ти нічого не досягнеш. Ви будете нещасливі у шлюбі.
Вона лінива й недолуга, тому скоро набридне тобі. Але коли ти це зрозумієш, буде вже пізно!
Бережися, не надумай заводити з нею дітей, а краще біжи від неї, поки не пізно!
Ганна розізлилася від прочитаного. Вона ніяк не очікувала такого ставлення до себе з боку давньої подруги.
Її щирість обернулася проти неї.
Свекруха знала багато таємниць своєї невістки і, мабуть, вирішила розкрити їх своєму синові.
Найбільше в цьому зрадницькому повідомленні дівчину зачепило те, що Антоніна Вікторівна вважала її гіршою за Василя.
Хоча чоловік був середньостатистичним офісним працівником, із нічим непримітною зовнішністю.
До того ж, Ганна працювала і не збиралася сидіти на утриманні свого чоловіка.
Увечері у молодих відбулася серйозна розмова, в якій з’ясувалося, що чоловік уже кілька місяців обговорює зі своєю мамою дівчину.
Але, за словами Василя, він не поділяє поглядів своєї матері і любить свою дружину всім серцем…
…Незабаром Ганна завагітніла і, незважаючи на сварку зі свекрухою, повідомила їй цю новину особисто.
Жінка дуже зраділа, що насторожило дівчину.
Антоніна Вікторівна попросила невістку відвідувати її хоча б раз на тиждень і повідомляти всі новини з приводу малюка.
Цілих два місяці майбутня матуся відвідувала свою свекруху, поки Василь був на роботі, і засиджувалася в неї допізна.
Родички воркували за кухонним столом й обговорювали все на світі.
Здавалося, що минулі претензії та образи були забуті…
…Однак на третій місяць у дівчини відбулася неприємна розмова зі своїм чоловіком.
– Чому ти мені брешеш, що спілкуєшся з моєю мамою? – невдоволено спитав чоловік.
– Що ти маєш на увазі? – Ганна не розуміла, що відбувається.
– Ти казала мені, що у гостях у моєї мами. Від одного до двох разів на тиждень ти до пізнього вечора була десь. Але моя мама каже, що ти до неї не приходила. З ким ти зустрічалася? – схрестивши руки, із серйозним обличчям спитав Василь.
– У твоєї мами я була, а ти мені не віриш?! Тоді подивися на наше спільне фото у моєму телефоні. На дату пильно подивися, – ображено відповіла дівчина.
– Але мама сказала… – почав здивовано мʼятися чоловік.
– Твоя мама – бреше, а я недолуга, що їй повірила! Більше ноги моєї в її домі не буде. І будь ласка, щоб її тут теж не було. А ти мене розчарував, вважаєш мене не зрозуміло якою! – розгнівано відповіла Ганна.
З того самого дня спілкування Антоніни Вікторівни та її невістки припинилося.
Дівчина не змогла вибачити своєї колишньої подруги за спроби посварити її з чоловіком.
Свого новонародженого онука свекруха бачила тільки на фотографіях, які їй надсилав Василь…