Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Галина повернулася з роботи додому. Зайшла не кухню, ввімкнула світло. – Михайле? А ти чому без світла сидиш? – здивувалася вона, побачивши чоловіка. – Галино, я від тебе йду! – рішуче заявив чоловік. – І хочу розлучення! – Як йдеш? Чому? – округлила очі дружина. – Я покохав іншу жінку, – тихо додав Михайло. – Хто вона?! – запитала Галина. – Я заслуговую знати на кого ти мене проміняв! – Ти справді хочеш це знати? – підвівся чоловік. – Так, – кивнула жінка. Михайло дістав з кишені телефон, відкрив на ньому якесь фото, і повернув екран до дружини. Галина глянула на фото і очам своїм не повірила
Uncategorized

Галина повернулася з роботи додому. Зайшла не кухню, ввімкнула світло. – Михайле? А ти чому без світла сидиш? – здивувалася вона, побачивши чоловіка. – Галино, я від тебе йду! – рішуче заявив чоловік. – І хочу розлучення! – Як йдеш? Чому? – округлила очі дружина. – Я покохав іншу жінку, – тихо додав Михайло. – Хто вона?! – запитала Галина. – Я заслуговую знати на кого ти мене проміняв! – Ти справді хочеш це знати? – підвівся чоловік. – Так, – кивнула жінка. Михайло дістав з кишені телефон, відкрив на ньому якесь фото, і повернув екран до дружини. Галина глянула на фото і очам своїм не повірила

Коли чоловік повідомив Галині про бажання розлучитись вона якось розгубилася і навіть не знайшла з ходу потрібних слів. Всяке за роки сімейного життя траплялося, але вони прожили разом тридцять […]

Надія Іванівна була в магазині, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонли її донька. – Оля, привіт! Рада тебе чути! – сказала мати, піднявши слухавку. – Привіт, мамо! Маєш хвилинку? – запитала Ольга. – Звісно, – відповіла жінка. – Мамо, у мене до тебе є прохання, – якось загадково сказала донька. – Яке прохання? – запитала Надія. – Це стосується моєї свекрухи! Ти можеш мені з дечим допомогти? – почала було Оля, але зупинилася, не наважуючись продовжити. – Олю, щось сталося? – поквапила її мати. Оля зробила глибокий подих, зібралася з думками і все розповіла своїй матері. Надія Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого
Uncategorized

Надія Іванівна була в магазині, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонли її донька. – Оля, привіт! Рада тебе чути! – сказала мати, піднявши слухавку. – Привіт, мамо! Маєш хвилинку? – запитала Ольга. – Звісно, – відповіла жінка. – Мамо, у мене до тебе є прохання, – якось загадково сказала донька. – Яке прохання? – запитала Надія. – Це стосується моєї свекрухи! Ти можеш мені з дечим допомогти? – почала було Оля, але зупинилася, не наважуючись продовжити. – Олю, щось сталося? – поквапила її мати. Оля зробила глибокий подих, зібралася з думками і все розповіла своїй матері. Надія Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого

Так вийшло, що й у Віті, й у Олі не було батьків. Батька Віктора не стало п’ять років тому, і його мати залишилася сама. В Олі все було ще […]

Іван був вдома, як раптом задздвонив його телефон. Він без окулярів одразу й не зрозумів, хто йому дзвонить. Але якщо у телефоні чиєсь ім’я висвітилося, значить, це хтось свій. Так подумав чоловік і взяв слухавку. І тільки коли він почув такий знайомий голос, який сказав: «Алльо», Іван невдоволено вигукнув: – О, Господи! Це ти, дзвониш, Катерино? – А ти що, Іванко, ще й оглух? – сказала колишня дружина. – Стривай, а ти чого взагалі мені дзвониш? – запитав Іван. – Тридцять років не дзвонила. Чи хочеш мене на поминки запросити? – На чиї ще поминки? – Катерина не розуміла, про що це він говорить
Uncategorized

Іван був вдома, як раптом задздвонив його телефон. Він без окулярів одразу й не зрозумів, хто йому дзвонить. Але якщо у телефоні чиєсь ім’я висвітилося, значить, це хтось свій. Так подумав чоловік і взяв слухавку. І тільки коли він почув такий знайомий голос, який сказав: «Алльо», Іван невдоволено вигукнув: – О, Господи! Це ти, дзвониш, Катерино? – А ти що, Іванко, ще й оглух? – сказала колишня дружина. – Стривай, а ти чого взагалі мені дзвониш? – запитав Іван. – Тридцять років не дзвонила. Чи хочеш мене на поминки запросити? – На чиї ще поминки? – Катерина не розуміла, про що це він говорить

Іван був вдома, як раптом задздвонив його телефон. Він без окулярів одразу й не зрозумів, хто йому дзвонить. Але якщо на мобільному телефоні чиєсь ім’я висвітилося, значить, це хтось […]

Оксана подзвонила батькові. – Тату, збирайся, ми всі родиною їдемо на річку рибалити! – сказала вона. – Ти, я, свекруха і мій Миколка! Батько спершу відмовлявся, але потім все таки погодився. Оксана з чоловіком підійшли до свекрухи Таїсії і змовницьки посміхнулися. – Мамо, ми тут вирішили на річку з ночівлею поїхати, – сказали молоді. – Як ти на це дивишся? – Їдьте, добре діло! – сказала та. – Ти не зрозуміла, ми й тебе хочемо запросити і мого тата, – сказала швидко невістка. – Ой! – раптом захвилювалася Таїсія. – У мене є одна проблемка… – Яка ще проблемка? – здивувалася Оксана, не розуміючи, про що це таке говорить свекруха
Uncategorized

Оксана подзвонила батькові. – Тату, збирайся, ми всі родиною їдемо на річку рибалити! – сказала вона. – Ти, я, свекруха і мій Миколка! Батько спершу відмовлявся, але потім все таки погодився. Оксана з чоловіком підійшли до свекрухи Таїсії і змовницьки посміхнулися. – Мамо, ми тут вирішили на річку з ночівлею поїхати, – сказали молоді. – Як ти на це дивишся? – Їдьте, добре діло! – сказала та. – Ти не зрозуміла, ми й тебе хочемо запросити і мого тата, – сказала швидко невістка. – Ой! – раптом захвилювалася Таїсія. – У мене є одна проблемка… – Яка ще проблемка? – здивувалася Оксана, не розуміючи, про що це таке говорить свекруха

– Тату, та ти красень виявляється у мене! – весело сказала Оксана, коли батько зайшов у її кімнату дуже ошатно вдягнений. Він навіть молодшим виглядав, костюм з білою сорочкою […]

Поліна цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Ближче вечора почали сходитися гості: батьки Поліни, найближчі подруги і, звичайно ж, свекруха. Дівчата зголосилися допомогти іменинниці, почали носити салати та закуски. І ось стіл було накрило, всі сіли і почали накладати собі їжу. Почекавши, коли застільна метушня вляжеться, слово взяла Марія Леонідівна. – Дорога невістко, – заговорила свекруха. – Вітаю тебе з днем ​​народження і дарую тобі цей розкішний подарунок! Жінка підійшла до невістки і вручила їй якийсь конверт. – Дякую вам! – усміхнулася Поліна, відкрила конверт і остовпіла від побаченого
Uncategorized

Поліна цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Ближче вечора почали сходитися гості: батьки Поліни, найближчі подруги і, звичайно ж, свекруха. Дівчата зголосилися допомогти іменинниці, почали носити салати та закуски. І ось стіл було накрило, всі сіли і почали накладати собі їжу. Почекавши, коли застільна метушня вляжеться, слово взяла Марія Леонідівна. – Дорога невістко, – заговорила свекруха. – Вітаю тебе з днем ​​народження і дарую тобі цей розкішний подарунок! Жінка підійшла до невістки і вручила їй якийсь конверт. – Дякую вам! – усміхнулася Поліна, відкрила конверт і остовпіла від побаченого

 – Поліно, у мене тільки одне прохання, – сказав Володимир, коли вони з Поліною розписувалися. – Готуватимеш ти. Завжди. – Володя, ти ж кухар, – засміялася Поліна. – Ти […]

Вам також буде цікаво

  • У Миколи не стало дружини Ольги. Пройшло десять років, йому було вже сімдесят. Але, незважаючи на свої роки, виглядав чоловік бадьоро. Молодша сестра Миколи Марина постійно говорила до нього на одну і ту ж тему: – Знайди вже собі когось! Досить одному жити! Я втомилася до тебе щотижня приходити, допомагати. – Відчепись! – цим словом, зазвичай, і закінчувалася їхня суперечка… І раптом, одного разу, Микола сам подзвонив сестрі, о десятій ранку. – Марино, ти мені потрібна! – вигукнув він. – І то негайно! – Нащо? Що сталося? – Марина не розуміла, що відбувається
  • Рита зі своїм хлопцем Миколою зібралися на ювілей її матері. – Я вже підготувала подарунок, – сказала Рита Миколі. – Це коробочка, а в ній гроші. Мама колекціонує такі коробочки – з квітами, ручної роботи… На ювілеї все йшло добре. Рита трохи хвилювалася. Хвилювалася за маму, за коробочку і за Миколу, який їв найбільше, дивуючи гостей своїм апетитом. Подарунки почали дарувати ближче до кінця свята. Коробочку від Рити іменинниця помітила одразу. Було приємно отримати фінансовий подарунок. Мати Рити полізла в коробочку по гроші і… Аж почервоніла від побаченого
  • Іван був сам удома кілька днів. Нарешті, одного дня, вже надвечір приїхала з роботи його мати. Жінка працювала провідницею і от тільки повернулася з додому. Вона прийняла душ і почала хазяйнувати на кухні. – Іване, давай іди в магазин! – гукнула мати сина. – У нас порожній холодильник! Бери гроші в комоді, і все купуй за списком, як завжди… Іван одягнувся, взяв рюкзак і підійшов до комода. Там верхній шухляді у них з матір’ю лежали гроші на харчування та проживання. Хлопець відкрив стару дерев’яну скриньку і застиг від здивування
  • – Щось я засиділася в місті! – заявила невістці Марії і сину Віктору Ніна Євгенівна. – Хочу покататися! Візьміть мене з собою на нашу дачу… Серце Марії пішло в п’яти. Вона не знала, що робити! А все тому, що на дачі зовсім не було врожаю! Хоча свекрусі вони говорили зовсім протилежне… Марія з Віктором сиділи за столом і нервово перезиралися. Вони так і не могли придумати, як викрутитись із ситуації. Свекруха збиралася на дачу. Їх обман мав розкритися вже завтра… – Вітю, що ми будемо робити? – запитала Марія. – Не знаю, – сказав Віктор. – Якось викрутимося… Аж тут раптом відкрилися двері і сталося несподіване
  • Тетяна прийшла з роботи пізно і в поганому настрої. – Таню, вечеряти будеш? – вийшла до неї мама. – На плиті котлетки й овочі тушковані є. – Не хочу нічого, не можу я так більше, мамо! – сказала Тетяна. – Чого ж у нас життя таке важке?! Скільки ще бідувати будемо?! – Не ми одні такі, доню, – сказала Лариса Андріївна. – Добре, мамо, добраніч… – сказала Тетяна. Мама пішла, а Таня залишилася на кухні пити чай. – Сумуєш, внучко? – вийшла зі своєї кімнати бабуся. – Чула я вашу розмову з матір’ю. Це прапрадід твій винен у всьому! – Ти про що, бабусю?! – Таня не розуміла, що відбувається
© 2025 Дівочі Посиденьки