– Ти мене зовсім не цінуєш, – ображено заявив Аллі хлопець. – Невже так складно підбадьорити? Я ж для нас стараюсь, для нашого майбутнього!
– Вибач, я не дуже розумію, про яке майбутнє ти говориш, – досить холодно озвалася дівчина.
Буквально п’ять хвилин тому їй зателефонували з роботи чоловіка. Телефонував особисто начальник! І сухо сказав, що Олексія звільнено. Він тиждень у офісі не з’являвся! І на дзвінки не відповідав, лише раз надіслав повідомлення, що бере творчу відпустку.
– Нам скоро їсти нічого буде, а ти все своїми віршиками граєшся!
– Я не граюся, – серйозно образився Олексій. – Я працюю над великим твором! Ось побачиш, я прославлюсь! Та мої роботи у школах вивчатимуть!
– Це не скасовує того факту, що ми не маємо грошей! – Алла втомлено потерла перенісся. – Моя зарплата майже повністю йде на оренду квартири і купівлю найнеобхідніших продуктів. І змінити роботу я не можу, бо це єдине місце, де мені запропонували вільний графік. Я ще навчаюсь! І взагалі, хіба не ти давав обіцянку, заявляючи, що забезпечиш сім’ю всім необхідним?
– У мене є робота, – кисло озвався хлопець, ніби говорив про щось погане. – Зарплата через… А яке сьогодні число, до речі?
– Все, мені набридло!
Дівчина, взяла сумочку та кілька комплектів одягу, вискочила з квартири. Вона прямувала додому – туди, де її завжди підтримають та допоможуть порадою! До мами!
Адже вона попереджала не розумне закохане дівчисько, що Олексій не найкращий претендент на роль чоловіка. Що хлопець просто зациклений на своєму хобі, і готовий поставити його понад усе. Але Алла, зрозуміло, не повірила, адже їй так подобалися вірші, що виходять із-під пера коханої людини! І тільки зараз, коли рожеві окуляри остаточно спали з ясних очей дівчини, вона почала розуміти, що нічого особливого у творчості хлопця не було.
Не розділене кохання та третій зайвий – ось короткий сюжет майже кожного твору. Змінювалися імена, місця дії та час. Головний герой ЗАВЖДИ справжній мачо, за яким натовпом бігаю дівчата. А він, бачите, дуже вірний, і на них не звертає уваги.
– Що, посварилися? – Зрозуміло запитала мама, саджаючи засмучену доньку за стіл. – Буває й таке, у відносинах двох людей ніколи не буває просто.
Євгенія була мудрою жінкою і ніколи не намагалася відмовити дочку від цього шлюбу. І чоловікові не давала. Дівчинка в них уже виросла, настав час на своїх помилках вчитися. А вони завжди допоможуть та підтримають. Так буде набагато краще. Адже Алла могла серйозно образитися на подібне втручання у своє життя і потім, якби у неї виникли труднощі, вона б нікому нічого не сказала. Чисто із принципу.
А зараз така поведінка дала свої плоди. Донька прийшла порадитись та поскаржитися. Сама. Нічого з неї витягувати не доводиться!
– Я й не чекала, що буде легко! Чесно! – Ображено промовила дівчина. – Просто… Мамо, я його не розумію! Раніше він не забував ходити на роботу, не підставлявся перед начальством і не втрачав роботу через свої “великі твори”! Нам скоро їсти нічого буде, розумієш! У нього лише борги! То Олексію терміново треба їхати на зліт літераторів, де будуть так звані потрібні люди, то він збірку видає власним коштом!
– І що думаєш робити? Спробуєш перевиховувати? Чи змиришся? – Допитливо дивилася на дочку Євгенія. Їй була дуже важлива відповідь на це питання.
– Розлучатимуся, – буркнула Алла. – Він же не зміниться, я точно знаю! І намагатися немає сенсу, прийде його матуся і влаштує мені сварку, що я її синочку розвиватися не даю. Плавали, знаємо!
Дівчина досі не хотіла згадувати перший візит Анастасії Вікторівни до їхнього подружнього гніздечка. Скільки всього неприємного про себе вона почула! І готує вона погано – зовсім не те, що любить Олексій. І прибирати не вміє.
А як обурювалася жінка, коли Алла сказала, що, на її думку, саме чоловік повинен забезпечувати сім’ю, а жінка займатися дітьми та господарством.
– Мій син тобі нічого не винен! – обурювалася Анастасія Вікторівна. – Він творча особистість! Ти маєш бути вдячна, що він взагалі звернув на тебе, непоказне дівчисько, свою увагу! У нього стільки зилицяльниць, він міг вибрати будь-яку!
Алла тоді промовчала, не бажаючи сваритися ні з чоловіком, ні зі свекрухою. Але й йти на поводу у розпещеного матусиного синочка не хотіла, завжди намагалася знайти компроміс. Іноді їй це навіть вдавалося, але знову приходила мати і все поверталося на круги своя.
От і зараз Анастасія Вікторівна точно стане на бік сина. І переконуватиме Олексія, що нічого такого не трапилося, головне в його житті – талант, а його так просто не втратиш.
– Тож буду розлучатися, нехай його матуся обходжує, а я хочу нормальних стосунків.
– Добре, – задоволено усміхнулася Євгенія. Її розумниця-дочка сама дійшла правильних висновків. Усі задоволені та стосунки не зіпсовані. – Допомога у збиранні речей потрібна? Я подзвоню твоєму братові, він надасть моральну підтримку. А що? – вона награно обурилась здивованому погляду дочки. – А раптом там на тебе чекатиме твоя поки що свекруха? При Павлу вона не те, що претензії, слова вимовити не зможе!
– Завтра! – Подумавши хвилинку, вирішила Алла. – Заспокоюся, приведу думки в порядок, продумаю аргументи.
******************
Євгенія всю дорогу розпитувала доньку про навчання, намагаючись відволікти від гірких думок. Все-таки Алла любила свого чоловіка, і рішення розлучитися далося їй важко. Спочатку неохоче, а потім все активніше дівчина включилася в бесіду. Розповідала якісь кумедні ситуації, а брат підтакував. Він теж навчався у цьому виші і сам міг багато чим поділитися.
Вже біля під’їзду до скромної компанії із трьох людей підбігла дівчинка. На вигляд років вісімнадцяти, не більше. Пофарбовані в яскраво-рожевий колір пасма, пронизуючий погляд блакитних очей і досить нескромний одяг.
– Ви Алла? – Дівчинка перегородила двері в під’їзд, не даючи себе обійти.
– Допустимо.
– Відпустіть Олексія! Він вам не пара! Ви черства, жінка, яка нічого не розуміє. Ви тягнете на дно справжнього генія! – Натхненно почала вона, ніби не помічаючи три пари здивованих очей. – Йому з вами погано! Вічні причіпки, сварки… Він творити в одному приміщенні з вами не може!
– О, як, – спантеличено промовила Алла, ні на секунду не ображаючись на слова, що пролунали. – І з чого це ти взяла, що у його творчих невдачах винна саме я?
– Олексій сам мені розповів! – гордо підняла носик дама. – І тітка Настя теж!
– Ну якщо вже тобі Анастасія Вікторівна дозволяє так себе називати… Забирай! – Усміхнулася Алла, дивлячись, як розгублено кліпає очима дівчина.
– Так просто?
– А що ти хотіла? Лицарський турнір за чудового принца? – Тут вже Павло не витримав. Чоловік Алли йому ніколи не подобався, не чоловік, а погана пародія.
– То ви його мені віддаєте?
– Так, – заспокоїла дівчинку Алла. – Я лише речі заберу, а далі він на твою відповідальність.
P.S.
Через кілька тижнів Олексій слізно просив дружину повернутися. Нове кохання виявилося ще більш непристосованим до життя, ніж він сам. Готувати не вміла, прибирати її не переконаєш … Все сидить поряд і оченятами кліпає, творчістю захоплюється.
Алла тоді запропонувала поки що чоловікові взяти господарство у свої руки і доглядати дівчину. У відповідь почула, що це не чоловіча справа і так опускатися він не збирається.
– Давай вже вибирайся з пелюшок, мамин синочок!
Це було останнє повідомлення від Алли, після чого дівчина додала номер чоловіка у чорний список…