Катя змалку любила готувати. Її мама казала, що ще зовсім зовсім маленька донька просилася до неї на ручки, як тільки та збиралася пекти млинці або смажити сирники. І спостерігала за діями мами біля плити з висоти зросту дорослої людини.
– А мені доводилося хитрувати і готувати млинці однією рукою, – сміялася мама, згадуючи дитинство Каті. – Інакше ти починала вередувати.
Коли Катя була підлітком, її улюбленим заняттям були експерименти з їжею на кухні. Вона брала класичний рецепт страви та вносила свої зміни. Часто такі варіанти нових страв були не зовсім смачні, а іноді й зовсім не смачні, але мама та тато Каті завжди хвалили дочку.
– Доню, дивися – всю твою кашу з’їв. Тільки, будь ласка, наступного разу трохи менше приправ і солі клади в цю кашу, так буде ще краще. Ти в мене молодець! – Батько Каті щоразу відзначав старанність доньки та хвалив її за це. Катя була на сьомому небі від щастя.
Ставши дорослою, дівчина не залишила свого захоплення. Вона часто пробувала приготувати різні рецепти страв і збирала їх у свою скарбничку. – От пощастить твоєму майбутньому чоловікові, він у тебе точно голодним не буде, – примовляла мати.
Закінчивши школу, Катя вступила до інституту на економічний факультет. Це стало сюрпризом для всієї родини. Батьки були впевнені, що вона стане кухарем, хоча мама завжди думала, що дочка гідна більшого.
Після закінчення інституту батьки Каті та її бабуся зробили їй подарунок – купили їй маленьку квартиру-студію. Катя знайшла роботу з непоганою зарплатою і стала потихеньку робити якісний ремонт. Через рік вона нарешті переїхала до свого житла.
На роботі Катя познайомилася із Віктором. Їм доводилося часто зустрічатися у зв’язку з одним замовленням. Якось непомітно для молодих ділові зустрічі переросли спочатку в менш ділові, а потім і зовсім близькі. Молоді вирішили одружитися.
Знайомство з батьками з обох боків пройшло успішно. Віктор жив із мамою та сестрою, тому він переїхав до Каті. Вони вирішили збирати гроші на іпотеку, тому на пишне весілля та подорож не витрачали багато грошей. Вони просто розписалися та з’їздили на три дні до заміського готелю. Почалися звичайні рутинні будні. Робота, будинок, друзі, спільні походи в кіно та магазини.
Наближався Новий рік. Катя вирішила запросити близьких родичів до себе.
– Ми ж весілля не проводили, от я і приготую шикарний стіл на свято, всіх рідних зберемо під одним дахом, влаштуємо на кшталт міні весілля, – запропонувала вона чоловікові.
– Ну, якщо ти не проти стояти біля плити та готувати на всіх, то я тим більше не проти. Давай складати список продуктів, – відразу погодився Віктор.
Катя перевершила саму себе. Новорічний стіл ломився від апетитних страв. Рідні Каті та Віктора піднімали тости за молодих та за Новий рік.
– Катю, яка ти молодець, що вигадала так зустріти свято. Моя мама залишилася дуже задоволеною, а їй важко догодити, по собі знаю. Дякую тобі, рідна, – після відходу гостей Віктор обійняв дружину. – Пішли спати, ти втомилася. Завтра я допоможу тобі з прибиранням, не переживай…
Наступний рік пролетів непомітно. І ось знову незабаром Новий рік.
– Давай відсвяткуємо вдома. Так не хочеться кудись виходити. На роботі весь грудень був повний завал, і мені хочеться лише одного. Залишитися в тиші та тихо зустріти свято з тобою.
– Добре. Я приготую щось смачненьке, і ми відсвяткуємо біля телевізора, – погодилася Катя. – Як пенсіонери, – додала вона і засміялася.
Віктору ідея дружини сподобалася. Наближалася Новорічна ніч. Катя накрила стіл, запалила свічки. Аромат качки, запеченої з яблуками, вже давно дражнив апетит чоловіка.
– Коли ми вже сядемо за стіл, – раз у раз питав він у дружини, постійно забігаючи на кухню.
– Май терпець, – жартівливо відповіла вона. – Ти ж знаєш, мені потрібно, щоб було не тільки смачно, а й подано красиво.
І тут несподівано пролунав дзвінок у двері. – Ти когось чекаєш? – здивовано спитала Катя.
– Ні а ти? – також здивовано відповів Віктор. – Хто це може бути, до Нового року залишилося менше години.
Він підвівся з дивана і пішов відчиняти двері. – Сюрприз, – почула Катя і вийшла в коридор до чоловіка. На порозі її квартири стояла свекруха, її дочка Віра та її сестра тітка Зіна.
– Ми вирішили зробити вам сюрприз. Що ви зустрічатимете Новий рік одні, ми вирішили скласти вам компанію.
Троє галасливих і добряче «веселих» жінок завалилися в коридор і почали знімати верхній одяг.
– З наступаючим святом, – заспівала свекруха.
Катя розгублено дивилася на чоловіка, а той на неї. Вона відразу подумала про те, чи вистачить їжі на п’ятьох. У родичів, крім відкритої пляшки ігристого, з собою нічого не було
– Ми тут раптом згадали, як минулого року ми чудово зустріли Новий рік у вас. Чому не повторити? – незворушно продовжувала свекруха. Віра та тітка Зіна вже пройшли до кімнати та оглядали новорічний стіл.
– Я ж казала вам, що моя невістка не осоромиться. Бачите, скільки приготувала, всім вистачить, – задоволеним голосом говорив а свекруха, сідаючи за стіл.
– Ось пощастило тобі з невісткою. У мене лінива виявилася, сама нічого не готує, замовляють із магазину, як буржуї якісь, – підхопила розмову тітка Зіна. Вона теж сіла за стіл і почала сама відкривати ігристе. – Я вважаю, що можна вже й почати святкувати, на що чекати. Ми прогулялися, їсти хочемо. Давай, Катю, неси, що в тебе там пахне так смачно.
– Неси, – у три голоси почали вигукувати і сміятися свекруха, тітка Зіна та Віра. Вони розлили ігристе по келихах і налягли на закуски. Віктор мовчав.
Катя важко зітхнула і пішла на кухню по качку. Вона згадала, як рік тому гості змели зі столу все дощенту. Катя навіть нічого не скуштувала тоді, бо хвилювалася. Тепер їй не хотілося, щоб гості, хай і не звані, залишилися голодними. Свекруха та її сестра галасливо обговорювали всіх родичів, пили ігристе, потім перейшли на міцніше.
Після того, як з’їли майже всю качку, жінки почали співати пісні. Віра періодично підспівувала їм. Вони по черзі згадували пісні свого репертуару. Катя сиділа і іноді чемно підтакувала. Вона не знала ні пісень, ні тим більше співаків, яких бурхливо обговорювали гості.
“Візит” закінчився тільки о 2 годині ночі. Бачачи, що вже все з’їдено і випито, жінки замовили таксі, попрощалися і поїхали. Катя, оглянувши порожній святковий стіл, ображено спитала Віктора. – Ти знав, що вони збираються в гості до нас?
– Що ти, сонечко, я сам у шоці. Я привітав маму телефоном, вона лише поцікавилася, де ми зустрічаємо Новий рік. Я сказав, що ми вдома будемо вдвох. Хто б міг подумати, що всі вони приїдуть до нас! І, здається, все вони з’їли. Я їсти хочу, – жалібно додав чоловік.
– Ну, пішли на кухню, приготую омлет із сиром, – сумно відповіла Катя.
Знову пролетів час, і Новий рік вже був на порозі. Згадуючи минуле свято, Катя вирішила, що краще їм із чоловіком поїхати у санаторій. Для Віктора буде сюрприз, подумала вона сама по собі.
31 грудня вранці вона його втішила. – Коханий, збирайся, ми їдемо туди, де була наша маленька весільна подорож. Одягайся тепліше, там справжній сосновий ліс, як у казці.
Вони поїхали. О 11-й вечора телефон Віктора не заспокоювався від дзвінків. – Вікторе, що це за жарти, ви де? Швидко відчиняйте, нам тут холодно стояти під вашими дверима – вигукували в телефоні. – Відкривайте, ми вам сюрприз хотіли зробити, зустріти разом Новий рік. Вже півгодини дзвонимо у двері, що за жарти. Я ж вчора тебе питала, а ти мені відповів, що ви будете вдома. Давай відкривай, скоро вже 12, а ми ще не за столом, – голосно вигукувала свекруха.
Віктор розгублено глянув на Катю. – Мамо, ми не вдома і навіть не в місті. Ти мені нічого не сказала. Їдьте додому.
-Як додому? І що нам робити, ми нічого не готували, сподівалися, що Катя все приготує. У нас навіть холодильник порожній. Ми не думали, що ти нас так підведеш, – ображено сварилася свекруха в слухавку. – Сину, ти залишив нас без свята та без їжі. Вітаю. Так підвести мене, тітку та сестру. Залишив нас голодними у найкраще свято року, – свекруха кинула слухавку.
Катя на хвильку засмутилася, але потім подумала, що, може, це відучить родичів від таких сюрпризів. Якщо хочуть спільне свято, то нехай заздалегідь попереджають, допомагають, а не приходять із порожніми руками.
За кілька днів вони повернулися до міста. Свекруха зателефонувала Каті і почала вимовляти їй, що вони зіпсували їй та її сестрі свято.
– Не хочеш вибачитись? – Заявила вона.
– Ні, – спокійно відповіла Катя. А Віктор довго пояснював мамі, що свято вони собі зіпсували, треба було заздалегідь попередити про свій візит.
Катя тільки посміхалася. Вона чекала на дитину, але це вже зовсім інша історія.