Зоя була не в собі від гніву: та як міг її Віктор просити таке? Її Вітя! Хіба вона давала хоча б найменший привід для підозр? І ось нагорода за вірність та турботу: попросив зробити тест на батьківство. І він ще дивується реакції дружини.
– Ти розумієш, що кажеш?
– А що я такого сказав? Тобі є що ховати? Якщо не зраджувала, то до чого ці запитання?
-Добре, але потім сам будеш переживати…
-Все з тобою ясно! Значить, я все-таки правий!
А як все добре починалося…
…Зустрічатися Зоя з Віктором стали, коли обом по сімнадцять було. Побралися через рік. Батьки виховували дівчину у суворих правилах: жодних стосунків до весілля. Це особливо тішило майбутнього чоловіка. Щоправда, у його сім’ї дотримувалися іншої моралі.
Тому мама з братом тільки й робили, що співали, яке розчарування чекає на Вітю після весілля. Тільки не слухав їх наречений. Та й який сенс? Семен ховається від аліментів: на трьох платити треба. А у мами такий багатий досвід, що не уявляє, як інші можуть бути чесними.
Та Зоя й не спілкувалася особливо з родиною Віктора. Він сам не наполягав, навіть був задоволений, що дружина нечасто до матері його приїжджає і тільки з ним разом. Навіть тішився, коли кожен до своїх вирушав. Коли Зоя повідомила, що у них буде малюк, щасливішої за Віктора не було людини на світі.
Але вагітність жінка переносила важко. Спеціалісти заборонили будь-які навантаження:
– Обережність необхідна гранична, – заявили жінці на консультації.
Майбутня мати дуже переживала, навіть не наважувалася зайвий раз з дому вийти. Добре хоч, Аліна народилася здоровенькою. Тато не відходив від ліжечка:
– Волоссячко мамине. Очі чиї? Татові, такий же розріз, той самий колір…
Свекруха з’явилася на виписку і відразу заявила:
– Не наша! – і пішла.
Навіть на руки внучку не взяла. Тоді молода мама не стала звертати уваги на чудасії чоловікиної рідні. Свого клопоту чимало. Це вже після зрозуміла, що не варто було пускати такі випади на самоплив.
Сім’я жила щасливо. Дружина про дитину дбає, по дому клопочеться. Чоловік працює і час знаходить, щоб коханій допомагати. А з іншими Зоя намагалася, як і раніше, спілкуватись щонайменше. Навіть батькам лише дзвонила. У гості не ходила.
Від рідні Віктора – ні звуку. Це Зоя сама себе заспокоювала, що тим все чоловік розповідає. Але, як з’ясувалося пізніше, бабусю взагалі онука не цікавила. Тому що вона не вважала Алінку свою онукою. І не приховувала свекруху від сина своїх висновків: дитина нагуляна невірною дружиною з не зрозумій ким. Чого так вирішила? А не схожа дівчинка ні на матір, ні на батька.
Довго мовчав Віктор, не наважувався озвучувати слова матері вдома. Так, мабуть, не раз і не два повторили йому підозри ці. В результаті похмурим став приходити, з дитиною відмовляється сидіти, посилається на втому чи зайнятість. Але минув тиждень, місяць закінчувався – а все гірше та гірше обстановка в сім’ї.
Зоя першою не витримала. Вона розуміла, що не на порожньому місці історія почалася. Ось і безпосередньо поцікавилася:
– Вітя, в чому річ? Що не так? Ти на себе не схожий.
– Та на роботі все навалилося, замотався зовсім… Потім, коли заспокоїться все, налагодиться, напевно…
Тільки дружина дедалі більше турбується: похмурий зовсім став коханий. Навіть не хоче в одній кімнаті з ними бути. І знову своє запитання повторила. А у відповідь і почула:
-Тест потрібен.
Зоя здивувалася:
-Кому потрібний? Тобі? Мені?
-Аліна. Сама подивися. Підростає – і ні на кого з нас не схожа стає. Вона взагалі моя дочка? Ось тест все на місця і розставить. Якщо моя – заспокоюся, ні – теж заспокоюся, розлучимося та й усе.
І тут дружина відчула: так її ще ніхто не ображав. Її у зраді звинувачують! Та ще й навмисному обмані: розлучусь і заспокоюся. Ну так, все ж таки так просто! Та як язик повернувся заявити таке!
Довго жінка з думками збиралася. Нарешті відповіла:
– Жодного тесту я робити не стану. Нема чого мені доводити. Я не зраджувала.
Віктор наче тільки цих слів і чекав. Схопився, почав по кімнаті ходити і говорити, постійно підвищуючи голос:
– А права мама виявилася, точно права. Як бачила все заздалегідь… А я їй не вірив. Не бажаєш – точно значить, зраджувала. Переживаєш, що відкриється все? Хто батько Аліни? Говори!
Сильно тоді посварилося подружжя. Не хотів Віктор слухати дружину. Зоя ж не розуміла: чому він наполягає? Так треба йому – ось сам нехай і робить, та щоб дружина не знала. А звинувачувати її наперед навіщо?
Віктор ж у відповідь заявив:
-А мені не потрібно. Якби ти погодилася, одразу зрозумів би, що все гаразд. А якщо ні – точно робитиму. Мені навіщо чиюсь дитину ростити? Нехай батько рідний і займається.
Не змовчала дружина, відповіла, слово за слово – знову посварилися. У розпал сварки чоловік вискочив з дому, гримнувши дверима. Зоя тремтячими руками набрала номер матері:
-Мам, я не знаю, що на нього найшло… Заберіть мене швидше звідси, я не хочу залишатися тут…
Півгодини знадобилося батькам, щоби приїхати до доньки. Швидко речі зібрали, швидко в машину погрузили, та й поїхали. Усю дорогу мати з батьком мовчали. І лише вдома, коли внучка спала, дід пошепки заявив:
– Ось одразу не сподобалося мені це сімейство. Де це бачено: так образити! Це ж треба, ні з того, ні з чого оголосити Зою не зрозумій ким! Ні, з цією образою я не маю наміру миритися. Руки не подам нікому з цих – кивнув він у бік дверей. – Ти, дочко, людина доросла, сама вирішуй, що та як. Але як на мене – краще вже однією, ніж із таким.
І мати з чоловіком повністю згодна:
– Яка сім’я, якщо чоловік дружині не вірить, потребує підтвердження, що дитина від нього? Не потрібен такий супутник поряд. Це ніяка не опора… а ти, донько, не одна на світі. Ми є. І з онукою допоможемо завжди. Нема чого бігати від Віктора та до нього. Раз і назавжди вирішуй.
А Зоя вже ухвалила рішення. Раз так образив її обранець – немає йому довіри. Свекруха, зрозуміло, промила голову. Та чомусь мамине слово почало означати більше, ніж слово коханої. Та й повівся далі Віктор не як чоловік.
Він просив від дружини не соромити його: треба ж, посміла піти від нього! Більше того, говорив, що це якраз і підтверджує, що дитина нагуляна:
-Отже, переживаєш осоромитися, ховатися від мене вирішила? Немає іншого пояснення.
Усі докази спільних знайомих про те, що ні до чого перевірки чоловік не слухав. Він не розумів, що образив однією своєю пропозицією. Подумаєш, зробити тест. Он по телевізору щодня показують. І що? Очевидно, є їй що приховувати. А він обману не допустить…
Від образи Зоя спочатку збиралася відмовитись від тесту цього. І нехай Віктор відмовляється від батьківства! Краще прочерк, ніж такий сором замість тата. Натомість у доньки потім проблем жодних. Проживуть вони без аліментів, аби подалі від цього всього
Та згодом відійшла жінка, подумала. Та й пішла порадам подруг. До суду попрямувала. Потрібен Віктору цей тест – отримуй. Тільки зустрічний позов вона вже подає. На заперечення права на батьківство. А причина – неналежна поведінка. Довідки всі зібрала. І свідки знайшлися. Тож Зоя з’явилася підготовлена.
Свекруха сяяла від радості: все, як вона передбачала. Та тільки радість була передчасною. Тест підтвердив спорідненість. Як не сварилася мати Віктора, що все підлаштовано, не стали її слухати. А те, що Зоя домоглася відміни його батьківства і зовсім підкосило чоловіка:
– Ти ж сам хотів цього? Мама так з самого початку просила? Так? Ну і молодець, порадував її. Тепер живіть спокійно. Немає у вас ні доньки, ні внучки. А я навіть чути про вашу родину не бажаю. Який братик, такий і ти. Обидва однакові.
Зоя гордо вийшла із зали суду. Вона була задоволена: повністю поквиталася з чоловіком. А Віктор залишився сам. Він сидів на лавці, обхопивши голову руками. Тільки тепер зрозумів, що даремно послухав матір та брата.
Своїми руками зруйнував сім’ю, власноруч позбавив себе і коханої, і дитини. І не виправиш, прощення не попросиш. Занадто глибоку образив. Навіть час не допоможе.