Аліну Влад знав досить давно, вона прийшла у випускний клас у другому півріччі та швидко влилася до колективу.
Дівчина була симпатична, товариська та весела. У школі хлопець майже не звернув на неї уваги, так, іноді говорив по-дружньому.
Наступного разу він побачив знайоме обличчя в інститутському коридорі: розговорилися, виявилося, що Аліна вступила до цього ж навчального закладу, тільки на іншу спеціальність.
Тут вони почали спілкуватися частіше: коли збігалися лекції, сиділи за однією партою, ділилися конспектами, коли хтось прогулював пари.
До четвертого курсу хлопець із дівчиною спілкувалися по-дружньому, зустрічатися почали лише на першій практиці після одного випадку.
Якось Аліна зателефонувала Владу:
– Допоможи, будь ласка, у мене в орендованій квартирі прорвало кран, я не знаю, що робити, куди кидатися?
Влад відразу поїхав допомагати дівчині, але був дуже здивований, коли увійшов до абсолютно сухої кімнати.
– Не зрозумів, ти ж сказала, що у вас у квартирі проблема з трубою? Я думав, що приїду і побачу цілі калюжі води.
– Ой, Владе, я навіть і не знаю, як тобі це сказати: ти вже дуже давно мені подобаєшся, але все ніяк не насмілишся зробити перший крок.
Ось, я і вирішила трохи прискорити тебе, ну, і вигадала цю історію, щоб ти приїхав.
Влада здивувало таке пояснення, проте він не став уникати: дівчина йому й справді подобалася, якщо він приїхав до неї, не варто даремно гаяти часу…
Із цього дня вони почали зустрічатися.
Вже на п’ятому курсі Влад знайшов роботу: лекцій в інституті майже не було, а диплом він писав у вільний від навчання час.
З Аліною вони продовжували зустрічатись, періодично ночуючи то в нього, то в неї – коли вдома не було подруги, з якою вони разом винаймали квартиру.
Якось Аліна прийшла на побачення в сльозах:
– Що сталося? Кохана, хто тебе образив?
– Ой, Владе, це все Інга, моя сусідка по квартирі. Сьогодні ми з нею так сильно посварилися, що мені довелося зібрати свої речі та піти.
Цю квартиру її мама нам шукала, ось подруга і виставила мене, сказавши, що тепер вона житиме сама.
Довелося мені везти свої сумки в камеру схову на вокзалі, тепер навіть і не знаю, де жити.
– Знайшла через що засмучуватися! Зараз же поїхали за твоїми речами, житимеш у мене.
***
Тепер Влад з Аліною почали жити разом: це виявилося дуже зручним, не треба було вигадувати, де влаштувати побачення, а потім через все місто повертатися додому.
Радість від переїзду коханої затьмарила одна подія: якось Влад зустрів у коридорі інституту Інгу, дівчину, яка жила з Аліною в одній квартирі.
– Ну, і як тобі тепер одній живеться? Не сумуєш?
– Так, удвох, звичайно, було простіше, та й мені дешевше знімати.
– А що ж ви тоді з Аліною так посварилися, що вирішили роз’їхатися?
– Як це посварилися, – не зрозуміла Інга. – Та вона сама сказала, що ти покликав її до себе жити і вона з’їжджає?
Влад був здивований і вирішив вже ввечері все з’ясувати в Аліни: дівчина не зраділа такому розпитуванню, довго ухилялася, казала, що подруга обманює.
Проте за півгодини зізналася:
– Владе, пробач, я тебе обманула. Не сварилися ми з Інгою, я просто так сильно хотіла почати жити з тобою, що придумала всю цю сварку.
Я знала, що ти в мене добрий і шляхетний, обов’язково покличеш до себе, ну і скористалася цим.
Прошу, пробач мені, будь ласка, я більше ніколи не обманюватиму тебе!
Аліна ніжно поцілувала хлопця і притулилася до нього, Влад не зміг ображатись більше ні хвилини і відразу забув про все.
Молоді люди продовжували жити разом: обидва працювали, Влада підвищили на посаді, збільшили зарплатню.
У орендовану квартиру вони часто запрошували друзів, влаштовували веселі вечірки.
Після однієї з них, Влад довго копався в шафі, потім підійшов до Аліни:
– Ти не бачила, куди поділися гроші? Тут у мене лежало близько тридцяти тисяч, я хотів сьогодні взяти частину, колеса пора нові купувати.
Кинувся, перерив усі полки, а нічого не знаходжу.
– Ой, Владе, я навіть і не знаю. Мої речі в іншій шафі лежать, у твою я зовсім не залажу. Невже їх хтось забрав?
У нас же вчора стільки народу було, та ще й твій Павло привів якихось незнайомих дівчат, може, це вони?
Я, до речі, пригадую, що бачила, як вони виходили з нашої кімнати. Я ще спитала, що вони там робили, дівчата сказали, що до дзеркала ходили, зачіски поправити.
– Аліно, не можна так, відразу, без доказів, звинувачувати людей. Та й Павлу я довіряю, не міг він всяких негіднець до мене привести.
Дивно все це… гаразд, поговорю з ним.
Грошей я і так зароблю, але друга через порожні підозри втрачати не хочеться.
***
Розмову з Павлом Влад довго відкладав, все ніяк не хотів говорити другові, що підозрює його знайомих. Але незабаром не стримався:
– Павло, ти тільки не ображайся, пам’ятаєш, ви приходили до мене того тижня в гості? Ти ще був із двома дівчатами.
Так от, у мене після тієї ночі деяка сума грошей із шафи зникла, ти не знаєш, що могло статися?
– Ну, друже, ти даєш… Підозрюєш мене? Чесно скажу, навіть не чекав від тебе такого…
– Так, почекай ти одразу ображатись. Дай розібратися: моя Аліна каже, що бачила твоїх дівчат, що виходять із нашої кімнати, ось я й питаю.
– Ось воно що! Бачила, кажеш, то я тобі раджу гарненько свою дівчину розпитати, бо мої знайомі нікуди ходити не могли.
Дівчата весь вечір соромилися, я навіть у туалет їх проводжав, без мене вони й кроку в квартирі не ступили. Якщо тільки ти думаєш, що це я гроші забрав…
Влад вже й сам був не радий, що завів цю розмову, він вибачився перед другом, попросив його забути про те, що сказав і пішов додому.
Увечері відбулася неприємна розмова з Аліною:
– Я сьогодні зустрічався з Павлом, питав його про гроші і тих дівчат. Він каже, що ні він, ні вони в нашій кімнаті не були, і взагалі, вони від нього ні на крок не відходили весь вечір. Щось ваші свідчення не сходяться!
– Владе, ти повіриш другу чи мені, дівчині, яка з тобою живе?
– Аліна, так, я повірю Павлу, я його знаю з третього класу, ми стільки разом пережили, я знаю, обманювати він не буде. Якби йому гроші були потрібні, він би попросив. Зізнавайся, ти взяла?
– Владе, пробач мені, я не хотіла обманювати тебе. Але мені справді терміново знадобилися гроші, я просто не знала, де їх взяти?
А просити в тебе не стала, щоб не псувати сюрпризу. Я вирішила піти на курси водіння, хотіла здивувати тебе, показавши вже отримані права. Але тепер все нанівець…
– Аліно, я ж просив більше не обманювати мені! Невже не можна було нормально попросити, навіщо ці сюрпризи? Я не хочу, щоб ти брала у мене гроші, коли я й сам можу дати тобі ці гроші.
Дівчина ще довго просила у хлопця вибачення, зрештою, він здався і настав мир.
– То де ж ти вчишся?
– Ой, Владе, це така історія: я віднесла гроші, мені сказали приходити через тиждень. А вчора, коли я туди вирушила, вже не було жодної вивіски, нічого. Схоже, мене кинули.
– Так вже, Аліно, ти начебто доросла, розумна дівчина, а поводиться як дитина. Потрібно заяву писати.
– Ні-ні, давай не будемо. Я читала про цих пройдисвітів недавно, там нічого не допоможе, тільки посміються з мене і все …
***
Час минав, Влад вирішив одружитися з Аліною, вже планував, як робитиме їй пропозицію. Якось увечері, він повернувся з роботи і застав дівчину, що плакала на кухні:
– Аліна, що сталося, чому ти плачеш?
– Владе, у мене мами не стало! Потрібно терміново їхати до рідного міста, я навіть не уявляю, що робити, це ж скільки грошей потрібно… А там тільки сестра, вона молодша, у неї навряд чи є…
– Аліно, не хвилюйся, я тебе не залишу, дам грошей, скільки буде потрібно. Давай, збирайся та поїдемо!
– Ой, ти теж зі мною збираєшся? Ні, Владе, не треба, я сама, у мене родичі такі… своєрідні, краще я сама з’їжджу, не хочу тобі навіть показувати їх.
Незважаючи на всі вмовляння Влада, Аліна взяла гроші та поїхала на прощання одна.
Повернулася вона лише за два тижні, спочатку ходила сумна, потім трохи повеселішала.
***
Коли після порощання минуло півроку, Влад знову повернувся до думки про весілля. Він вирішив влаштувати Аліні великий сюрприз, підготувати квартиру, заповнити її повітряними кулями та квітами.
Хлопець почав готувати задумане, навів порядок, привіз кульки та розвішував їх по кімнаті, як раптом десь задзвонив телефон.
Влад озирнувся, його власний лежав у кишені, тут він побачив смартфон Аліни, мабуть, вона залишила його на дивані, коли йшла на роботі.
Хлопець узяв телефон і зібрався відповісти, але застиг: на екрані висвітлилося «мама».
Влад тут же взяв трубку, думаючи, що це якийсь жарт:
– Алло, хто це?
– Я мама Аліни, а ви хто?
– Я її хлопець, Влад. Яка ж ви мама? Мами Аліни ж не стало близько півроку тому?
Після розмови з жінкою хлопець просто розлютився, вона розповіла, що жива і здорова і навіть не думає на той світ. Натомість поскаржилася на доньку, яка не дзвонить та не пише, майже не приїжджає.
Поступово Влад дізнався, що Аліна давно не була вдома навіть тоді, коли нібито їздила на прощання до матері.
Надвечір Влад зібрав речі Аліни і сів чекати її прихід у коридорі. Незабаром почулися кроки, дівчина відчинила двері і здивовано зупинилася.
– Що таке? Ми кудись їдемо?
– Я ні, а ось ти – так. Більше я з тобою жити не маю наміру.
Сьогодні дзвонила твоя мати, яку ти нещодавно відправила на той світ. У чому ще ти мене обманула?
Ти хоч раз за весь час нашого спільного життя казала мені правду чи завжди тільки обманювала?
– Ну, чого ти переживаєш? Так, обманула разок, що тут страшного! Я просто дуже хотіла з подругою на море, а ти мене все одно не відпустив би, от я й придумала цю історію…
Дівчина зовсім не відчувала докорів совісті, хоч і спробувала у чоловіка в сотий раз попросити вибачення.
Влад більше не став із нею розмовляти, він мовчки виставив речі Аліни за поріг, акуратно виставивши її виходу і зачинив за нею двері.