– І що це таке? Як ти це поясниш?
Андрій був розлючений. Він з невдоволенням дивився на яскравий шматок тканини і не міг зрозуміти, чого його дружині не вистачало. Вони одружилися лише півроку тому. Весь цей час жила душа в душу, жодних сварок! Він, як і належить чоловікові, працював, а Віра займалася домашніми справами та навчалася на п’ятому курсі.
– Ти про що я не дуже розумію? – скуйовджена дівчина, явно тільки прокинулася, з подивом дивилася на чоловіка. Його не було два тижні через відрядження, а тепер він приїжджає і починає день із претензій? – Що ти там таке знайшов, що сваришся на весь будинок, сусідів будиш?
– Ось! Як ти можеш пояснити наявність цієї дрібниці у нас за диваном? – Чоловік сунув під ніс дружині щось, що виявилися веселенькою краваткою яскравого забарвлення. – Зефірка з ним гралася! Уявляєш, яка іронія? Твоя кішка тебе ж і вивела на чисту воду!
– Що це за диво дизайнерської думки? – Віра скривила свій гарненький носик, розмірковуючи, куди можна начепити такий несмак. Виходило, що подібну краватку міг носити тільки якийсь клоун. – Стоп! Ти знайшов її вдома? Хтось із твоїх друзів носить таке? Тому що я не допустила б подібного в твоєму гардеробі.
– Із моїх друзів? З моїх? – Андрій ледве стримував себе. Він дивився, як його дружина робить невинні очі, ніби щиро здивована знахідкою і не міг зрозуміти, чому він раніше не помічав акторського таланту у Віри. – Знаєш, якби ти зараз вибачилася, я міг би пробачити тебе. А ти так талано вдаєш, що нічого не знаєш… Дивитись неприємно!
Віра труснула головою, проганяючи сонливість. Суті претензій вона не розуміла. Якась краватка незрозуміла знайшлася. Хоча… Стривайте…
– Ти що, думаєш, що я когось приводила до квартири, поки ти був у відрядженні? – за виразом обличчя чоловіка дівчина зрозуміла, що потрапила в ціль. – Ти серйозно? Думаєш, що я могла ось так просто тебе зрадити? Я тебе люблю!
– Бачу, як любиш, – з насмішкою сказав Андрій. – Обманюєш і навіть не червонієш. Я думав, що мені з дружиною пощастило. Радів, що мені попався справжній ангел! Друзям хвалився! А ти! Як ти могла так зі мною вчинити?
Віра не знала, що казати. Звинувачення були необґрунтовані та не розумні! Але як це довести Андрію? Якщо він взяв собі щось на думку – пиши пропало! І переконати його практично неможливо!
Та звідки взагалі взялася ця краватка? Гостей у неї останнім часом не було, хіба що мама Андрія заходила на пару хвилин, приносила книгу з рецептами та ще купу непотрібної нісенітниці. Невже жінка вирішила її ось так підставити? Але за що? Вони начебто непогано спілкувалися, хоча Тамара Вікторівна і була незадоволена вибором сина. На її авторитетному думці, Віра недостатньо добре вихована, в неї неблагополучна сім’я (не правда!) і дуже свавільний характер. Але треба віддати їй належне, синові вона не читала нотацій і від весілля не відмовляла.
– Що сказати нічого? Навіть вибачитись не хочеш? – зупинив роздуми Віри чоловік. – Правильно друзі говорили, що я зробив неправильний вибір! Жаль, що я раніше цього не зрозумів, втратив півроку свого життя!
– Втратив півроку? Ти зараз про що взагалі? Через якийсь шматок ганчірки, до речі зовсім новий, ти хочеш зруйнувати наші стосунки?
– Відносини не будуються на обмані! Я подаю на розлучення, збирай свої речі, забирай свою кішку і котись куди хочеш! – вигукнув Андрій.
Декілька хвилин він кидався по вітальні, потім махнув рукою і вийшов надвір. Потрібно трохи заспокоїтись і охолонути. Він і так вже справ наробив.
Спочатку сварка з матір’ю, яка просила оплатити навчання свого молодшого сина у престижному виші. Наступним пунктом стали проблеми на роботі, не критичні, але мало приємного. Шеф репетував по відеозв’язку дві години, а за підсумком виявилося, що нашкодив не Андрій, а один із його колег. Шеф вибачився, і навіть пообіцяв виписати премію, але осад залишився.
А тут ще й найкращий друг зібрався переїжджати на інший кінець країни, одружитися він, чи бачите, зібрався! Ближче собі наречену знайти не міг? У відрядженні закохався! Збирається все кинути і помчати.
І все це за день! Не дивно, що він не витримав, побачивши цю безглузду краватку! А зараз, аналізуючи ситуацію, Андрій зрозумів, що даремно насварився на дружину та образив її.
Віра правильно сказала, краватка була зовсім нова! Її жодного разу не одягали. Та й хто в здоровому глузді таке начепить? Якщо тільки для розваги, але точно не по вулицях ходити!
І чого він відразу сваритися почав? Нерви зовсім здали. Що йому заважало нормально спитати? Що заважало запитати у сусідки навпроти, чи не приходив хто до їхньої квартири в останні два тижні? Бабуся мається від безсоння і страшенно цікава, так що вона гостей точно б не пропустила!
Через півгодини Андрій дійшов висновку, що треба не квапитися з висновками, а детальніше розібратися в ситуації. Ще раз поговорити з дружиною, тільки на цей раз мирно та спокійно. Виявиться невинною – добре! Він вибачиться, і вони щасливо житимуть далі. Обманула – значить, розлучення бути!
Ось тільки Андрій нічого не врахував. Віра не мала бажання розмовляти із чоловіком. Вона була дуже схвильована його поведінкою! Андрій завжди був спокійний, а тут таке! Правильно кажуть, у тихому вирі…
Безглузді звинувачення, образи… Це не можна спускати йому з рук! Що буде далі? Ні, чоловіків на світі багато, здоров’я для Віри дорожче!
**********************
Побачивши дружину з валізами та котячою переноскою, Андрій підвівся з лавки, на якій коротав останні сорок хвилин. Віра поспішно закинула речі в багажник таксі і, не чекаючи, поки чоловік підійде, сіла в машину. Розмовляти з ним вона не збиралася.
Дзвінки Віра скидала, а потім зовсім відключила телефон. Для Андрія це стало рівнозначно визнанню провини, адже дівчина не спробувала довести свою правоту! Невинна людина не стала б так йти!
Так чоловік себе заспокоював. Краватка лежала на столі, нагадуючи про правоту його вчинку.
І тут у двері подзвонили. Андрій сподівався, що це дружина примчала зізнаватися і вибачатися, але… це була його мама. Жінку явно не влаштувала відмова телефоном, і вона приїхала для особистої розмови. Ось тільки до суті вона перейти не встигла.
– О, ти знайшов її? – Тамара Вікторівна із задоволеною усмішкою схопила краватку. – Ну як, сподобався подарунок? Я спеціально приховала його до твого повернення. Побачила в магазині і подумала, що він чудово тобі підійде.
Далі Андрій вже не слухав. Виходить, він все ж був неправий. Він даремно звинуватив дружину у непорядності.
Ну нічого, потім він вибачиться, вона його вибачить і все буде як раніше.
Але Андрій не вгадав. Як раніше вже ніколи не буде…