Вірі вже дуже давно подобався Андрій. Вони разом працювали, і коли він не бачив, Віра дивилася на нього закоханим поглядом, мріючи, що колись він її помітить.
Але Андрій був з Вірою привітний, але не більше. А їй хотілося кохання, хотілося, щоб вони були разом.
Якось навіть на корпоративі Віра, наважившись, запросила Андрія на повільний танець. Вона сподівалася, що між ними промайне іскра, і він зрозуміє, яка Віра чудова.
Але Андрій просто подякував дівчині за танець, а потім пішов далі спілкуватися зі своїми колегами.
Віра навіть провела ціле розслідування. Думала, може, у Андрія хтось є. Але все говорило про те, що він вільний. І вона ніяк не могла зрозуміти, чому він тоді її не помічає. Адже вона і розумна, і вродлива. Але для нього вона наче невидимка.
А тут до їхньої компанії прийшла нова дівчина Олена. І Віра з подивом помітила, що вона сподобалася Андрію. Хоча, Олена була звичайнісінькою, правда, вона дуже швидко знайшла з усіма спільну мову, але Віра не вважала це якоюсь привабливою гідністю.
День у день Віра спостерігала, як Андрій звертає увагу Олену. І та фліртує з ним у відповідь.
Це було настільки важко, що Віра навіть думала про те, щоб звільнитися. Адже просто неможливо спостерігати, який щасливий твій коханий з іншого.
А потім Віра подумала, що вона може втрутитися. Не на пряму: зізнатися у своїх почуттях вона боялася. Точніше, вона боялася отримати відмову у відповідь. Адже доки вона не знає, як ставиться до неї Андрій, у неї залишається надія.
Віра вирішила потоваришувати з Оленою. Так вона хоча б знатиме те, що між ними відбувається.
Так, Олена була дуже товариською та доброзичливою. Тому Вірі не склало труднощів зав’язати з нею дружбу. Спочатку вони розмовляли ні про що, потім Віра почала її, так би мовити, підкуповувати. То принесе домашнє печиво, то запропонує в кафе разом сходити, то поради у неї запитає.
Олена, наївна душа, і не здогадувалася, які думки блукають у голові її нової подруги. Вона все брала за чисту монету, думала, що Віра все робить щиро.
Тому незабаром між ними почалися відверті розмови. Віра навіть вигадала собі уявного хлопця, щоб якось завести мову про стосунки. Часом скаржилася на нього, розповідала про якісь проблеми. А іноді навпаки, казала, який він чудовий.
І ця фальшива відвертість спрацювала: невдовзі й Олена почала говорити про особисте.
– У нас тут з Андрієм щось намічається, – зізналася вона. – Він одразу почав до мене залицятися. Я спочатку якось сумнівалася, все ж таки я тільки прийшла, не знала, що він за людина. Але зараз, поспілкувавшись з ним, зрозуміла, що він мені подобається.
– Зрозуміло, – простягла Віра, відводячи погляд.
– Що таке? – не вислизнуло це від Олени.
– Ні-ні, нічого. Андрій і справді досить милий…
– Ну, я ж бачу, – все більше напружувалася Олена. – Розкажи, якщо вже щось знаєш. Мої минулі стосунки були далекі від ідеалу, я дуже довго відходила, коли ми розлучилися. І я не хочу знову зв’язуватися з тим, хто може зіпсувати моє життя.
– Гаразд, – наче зробивши ласку, погодилася Віра. – Тільки це між нами, гаразд? І, головне, Андрію не кажи, що я тобі сказала.
– Звісно, - пообіцяла Олена.
– Загалом, Андрій – бабій. Він уже не вперше заводить роман на роботі, а потім просто кидає дівчат.
Такого, звісно, не було. Але треба було якось відвадити колегу, щоб вона і не думала з ним зв’язуватися.
– Дивно, я нічого такого не чула, – сказала Олена. – Слухай, ну може він не бабій. Просто не вийшло ні з ким.
Віра злилася. Вона була впевнена, що ця фальшива інформація відштовхне Олену. Але, мабуть, вона знайшла виправдання для Андрія. Отже, він їй і справді подобається.
– Може, – довелося сказати Вірі, бо це виглядало б підозріло. – Але є ще дещо…
– Що? – Олена напружилася ще сильніше.
– Мені здається, він грає. Причому серйозно грає, – тихо промовила Віра.
– З чого ти вирішила? – Усміхнулася її колега. – Я ніколи не чула від нього нічого такого.
– Він приховує. Якось у день зарплати він майже все програв. Я чула, як він із другом це обговорював. А потім позичав у всього офісу гроші. Звичайно, може це було разово, але все ж таки підозріло.
Олена мовчала, намагалася переварити інформацію. Ніяк у неї образ Андрія не в’язався з такою ненадійною людиною. І грає, і бабій… Дивно це все.
З іншого боку, вона його знає трохи більше місяця. Он, попереднього хлопця, вона знала кілька років, і лише в останній рік зрозуміла, який він насправді.
А Віра з ним працює давно, їй, мабуть, видніше.
У Олени і думки не виникло, що Віра нахабно обманює. Сама б вона так ніколи не вчинила і не думала, що хтось може ось так от, на рівному місці, наговорити на людину.
Загалом після розмови з тією, кого Олена вважала подругою, вона задумалася, чи варто їй зв’язуватися з Андрієм. І коли він увечері запропонував їй піти до ресторану, вона відмовилася.
– Давай не поспішатимемо, – промовила вона. – Я не впевнена, що готова до нових відносин. Мені треба все зважити.
Андрій не розумів, що сталося. Адже все так добре складалося. Олена справді йому дуже сподобалася, і він сподівався, що вона відповідає взаємністю. А тут така різка зміна настрою, і, головне, не зрозуміло, що сталося. З ранку ще все було добре, а тепер отак ось…
Поки Андрій розгублено стояв у холі, роздумуючи, як усе виправити, до нього підійшла Віра.
– Привіт, ти чого тут стоїш? Додому не поспішаєш? – Усміхнулася вона.
– Та я… – чоловік хитнув головою. – Не важливо.
– Ти через Олену, чи що, засмутився?
– З чого ти вирішила? Ти щось знаєш?
Віра важко зітхнула.
– Я не можу тобі сказати, вона мені таємно розповіла.
Дівчина вдала, що збирається піти, і Андрій відразу взяв її за руку.
– Я тебе прошу, розкажи! – схвильовано попросив він. – Для мене це дуже важливо. Я не розумію, що сталося.
– Тільки ти мене не видавай, – попередила його Віра.
– Звісно. То що?
– Вона мені сказала, що їй досі подобається колишній. А сьогодні він їй написав, ось вона й роздумує, чи можуть вони знову зійтись. Мені шкода, Андрію, але краще тобі забути про неї.
Чоловік розгублено кивнув і пішов у бік виходу. А Віра посміхнулася: яка вона молодець, таке перевернула.
Вона щиро сподівалася, що її участь у всьому цьому не спливе. Адже вона з обох взяла слово, що вони її не згадають.
Але так не буває. Шила в мішку не приховати. До того ж, і Олена, і Андрій і справді дуже подобалися один одному, і обидва були готові долати труднощі.
Пізно ввечері Андрій приїхав до Олени. Він знав, де вона живе, якось проводжав її додому.
– Нам треба поговорити, – впевнено заявив він.
– Гаразд.
Олену навіть умовляти не довелося, вона й сама хотіла все обговорити.
– Скажи, ти поставила все на паузу, бо й досі закохана у колишнього? Олено, це помилка! Ти сама казала, що тобі було дуже складно у стосунках із ним! А люди не змінюються! Не хочеш бути зі мною – я це прийму. Але тільки, благаю, не повертайся до того, хто тебе ображав.
– Що за нісенітниці? – здивовано спитала Олена. – До чого тут колишній? Я до нього ні за які гроші світу не повернуся. Звідки ти це взагалі взяв?
Андрій пам’ятав, що Віра просила її не згадувати.
– Не має значення, – відповів він.
– Ні, Андрію, справа в іншому: я хвилююся, що мені з тобою буде погано.
– Чому?
І тоді Олена розповіла йому, що все знає. І про те, що він бабій, і про ігри.
Вони кілька хвилин намагалися розібратися в цій ситуації. А потім знайшли спільну ланку. Віру.
Вранці обидва до неї підійшли.
– Треба поговорити.
Віра відчула, що запахло смаженим.
– Я зайнята зараз, – промовила вона, намагаючись піти.
– Ну ні! – суворо сказав Андрій.
Віра відпиралася. Казала, що просто чутки розповідала, що не знала, що це все неправда. Але її все ж таки притиснули до стінки, адже багато чого в її поясненнях не сходиться.
– Навіщо ти це зробила? – сумно спитала Олена. – Я думала, ми подруги.
І тоді Віра зізналася. Що їй подобається Андрій, і що вона не хотіла, щоби він у когось закохався. Все чекала, що він зверне на неї увагу.
Вона сподівалася, що така відвертість посварить колег, але ні.
– Господи, як це низько! – промовив чоловік. – Ти грала з нашими почуттями, бо не знайшла у собі сил висловити свої. І, Віро, ти мені не подобаєшся. Особливо тепер.
Віра пішла вся у сльозах. А потім звільнилася.
Олена намагалася бути з нею м’якшою, адже серцю не накажеш. Але як тільки Віра розкрила всі карти, відразу заявила, що вони – не подруги. І спілкуватися з Оленою вона не хоче.
Андрій та Олена стали зустрічатися, і всі говорило про те, що їхні стосунки будуть дуже міцними. І, можливо, весілля не за горами.
Віра влаштувалася на нове місце роботи, і там їй одразу сподобався один чоловік. Але сама надавати йому знаки уваги вона не наважилася. Сподівалася, що він її помітить.
І Віра навіть не розуміла, що історія повторюється. Адже не всі навчаються на помилках.