Не уявляв Денис, що його сімейне життя буде невдалим. Після весілля з Катею вони прожили три роки, все чекали, коли дружина завагітніє. Але, на жаль…
Вже й батьки постійно питали:
– Ну коли ви вже подаруєте нам онуків? Дуже хочеться продовження нашого роду, побавити, іграшок накупити.
Каті з Денисом і самим хотілося стати батьками, обоє були готові до цього. Але так і жили з надією.
Якось Катя запропонувала:
– Денисе, тобі треба пройти обстеження, я була у фахівця, мені сказали, що все добре в мене.
– Добре, – погодився Денис.
Після обстеження Денис був дуже сильно вражений. Йому сказали, що проблема у ньому.
– Як так?! Батьки мої двох дітей народили, а в мене не буде. Не вірю! Катю, я поїду в інше місто в лікарні, не вірю я тутешнім лікарям. Поїду у приватну, мені дали адресу.
Пройшовши обстеження у приватній клініці, і заплативши добрячу суму, Денис нічого нового не дізнався – все підтвердилося. Дружина чекала з нетерпінням вдома, сподівалася…
– Ну що, Денисе? – вискочила вона до нього в коридор, як тільки той зайшов у двері квартири.
– Все те саме, – відверто й розчаровано відповів він.
Минав час, батьки вже й ті, й інші знали, що в Дениса отака ситуація. Катя ставала все холоднішою до чоловіка, він це бачив і розумів.
– Денисе, я з тобою розлучаюся. Я хочу дитину, а від тебе не буде, тому – це головна причина розлучення, – раптом видала дружина, коли вона приїхала з роботи.
Денис це передчував і розумів, що до певного часу Катя з ним живе. Не та вона жінка, щоб змиритися з цим.
Він розумів, що у них в сім’ї любить він, а вона просто дозволяє любити.
Якщо відверто сказати, то Катя все ж вийшла заміж за Дениса з розрахунку. Просто нікому про це не говорила.
Батьки Дениса були забезпечені люди. Батько його був бізнесмен, син теж працює у нього, гроші в сім’ї є.
Батько пообіцяв Денису допомогти з бізнесом, щоб син працював самостійно, а не під керівництвом батька. І вже настав час. Денис теж був радий самостійності.
Катя давно все прорахувала. У чоловіка буде свій бізнес, вона народить дитину, а там згодом розлучиться і може й половину бізнесу відсудить.
Але от тільки не може вона народити.
Ще одна причина крилася в Артемі, якого вона любила давно, але він одружився, а зараз був у процесі розлучення з дружиною.
– Катю, розлучися ти зі своїм Денисом! Я теж подав на розлучення. Не дочекаєшся ти, поки його тато бізнес йому окремий зробить, самі щось з тобою вирішимо, а ще краще поїдемо з тобою у велике місто, там розкрутимося, – пропонував їй Артем при черговій зустрічі.
Тому Катя особливо й не засмучувалася. Долю свою все одно влаштує та й народить від Артема, бо в нього вже є дитина.
– Добре, Катю, якщо ти так хочеш, давай розлучимося, я розумію тебе, – відповів Денис і пішов у спальню.
Розлучили їх швидко і Катя поїхала з Артемом у велике місто.
Колишня теща якось зустріла Дениса і єхидно сказала:
– Катруся моя ж вагітна, знайшла собі чоловіка! Артем – не рівня тобі!
Батьки Дениса були розчаровані, що онуків від Дениса вже не побачать. Правда у них була ще молодша дочка. От вийде заміж незабаром і будуть у них внуки, тільки от прізвище внуки матимуть інше.
…Минуло ще три роки. Денис має свій бізнес, справи йшли добре, він був весь у роботі.
Якось Денис сидів зі своїми друзями в кафе і відзначав підписання вигідної угоди.
Вони були втрьох. Навпроти за столиком сиділи дві дівчини. Одну з них Денис якось бачив пару разів.
Дівчата пили каву і розмовляли напівголосно.
– Яка цікава дівчина, з красивими синіми очима і темним волоссям, – промайнуло в Дениса в думках.
Але друзі сміялися і відволікали його.
Він вирішив підійти до дівчат:
– Добрий вечір дівчата, ви щось відзначаєте?
– Добрий, – відповіли вони майже одночасно і засміялися. – Нічого, просто зустрілися випадково, от і зайшли поспілкуватись, – відповіла інша дівчина.
– Мене звуть Денис, а вас?
– Я – Іра, а – це Віра, – дівчина посміхалася скромно і її щоки вкрилися ніжним рум’янцем.
Денису дуже сподобалася Віра, він запропонував підвезти дівчат, а вони не відмовилися.
Спочатку висадили Іру, а потім поїхали до Віри.
– Я сподіваюся, наше спілкування продовжиться? – спитав Денис, особливо не розраховуючи на подальші зустрічі. – Може номерами телефонів обміняємось?
– А чому б і ні, звичайно, – просто відповіла Віра і незабаром попрощавшись, вийшла з машини й зайшла у свій під’їзд.
Денис не очікував, що він так захопиться Вірою. Він закохався і закохався по самі вуха.
Віра була молодша за нього на п’ять років, тільки закінчила інститут і влаштувалася на роботу.
Він бачив і відчував усім серцем, що Віра теж любить його, і вже не уявляв життя без неї.
Але з іншого боку розумів, що не може обнадіяти дівчину, адже в нього не буде дітей, про це він завжди пам’ятав.
Минав час, Віра давно вже чекала на пропозиції від Дениса, але той ніяк не наважувався. Тоді вона, відкинувши свою скромність, сказала:
– Денисе, а чому ти мені не робиш пропозицію руки й серця? Ми ж створені з тобою один для одного! Я це знаю і відчуваю, бачу, що ти любиш мене, але щось тебе утримує від цього кроку. Або на тебе так вплинуло розлучення?
– Розумієш, Віро, я дуже тебе люблю, і не знаю, як тобі сказати… У мене не буде дітей. Я проходив обстеження, тому й розлучилися з дружиною. Тобі вирішувати, а заміж я б тебе із задоволенням взяв. Тільки прошу тебе, подумай серйозно, щоб потім не шкодувати.
Віра думала, але розлучитися з Денисом вона б не змогла. Вона не могла його залишити, у них було прямо неземне кохання!
– Більше я такого чоловіка як Денис не зустріну. Таке кохання буває один раз у житті, – вирішила вона.
– Я подумала й вирішила, що ми повинні з тобою побратися, – сказала вона спокійно, дивлячись Денису в очі. – Я все обдумала, ну врешті-решт ми завжди зможемо всиновити дитину – це по-перше, а по-друге, зараз наука не стоїть на місці.
– Віро, ти просто дивовижна! Ну, звідки ти така взялася?! – радісно говорив Денис.
Він теж багато чого вже обдумав.
Весілля було пишне й шикарне. Денис із Вірою були щасливі й красиві. Вони жили у своїй квартирі після весілля. Батьки Дениса подарували їм нову і простору, обставили стильними меблями.
Минуло близько двох років, Денис із Вірою щойно повернулися з відпустки.
Обоє були задоволені, засмаглі, посвіжілі, з купою подарунків для батьків і друзів.
І от одного ранку Віра раптом відчула слабість.
– Що з тобою, зараз води принесу! – захвилювався чоловік, але вона швидко скочила і побігла у ванну.
– Мабуть, зʼїла щось не те, – сказала вона.
Але слабість не минала. Віра поїхала у поліклініку на прийом.
Звідти Віра виходила сама не своя. Вона не вірила, що вагітна. Було якесь незрозуміле почуття в душі…
Але лікар сказала точно – Віра вагітна!
– Денисе, я навіть не знаю, як тобі це сказати…
– Що, що там таке, Вірочко?! – ахнув Денис.
Він приготувався до найгіршого.
– У нас з тобою… Буде дитина!
– Віро, ну про що ти говориш?! Яка дитина, я ж знаю, що від мене не може бути дітей. Можливо лікар помиляється?
– Ні, точно, я теж сумнівалася, але це точно, – усміхнулася вона.
Денис насторожено подивився на дружину, підозрюючи щось недобре.
– Невже вона змогла мені зрадити, та хоч би заради того, щоб народити дитину? – напружено думав чоловік.
А Віра, навпаки, була щаслива і навіть не підозрювала, про що думає чоловік. Вони нікому нічого не говорили, батьки теж нічого не знали і на останніх місяцях вагітності у них не з’являлися.
Вирішили, що це буде сюрприз.
Денис вже змирився і майже був впевнений – не могла Віра йому зрадити, але все ж таки черв’ячок сумніву був.
Коли Денис привіз із пологового Віру із сином, то тільки тоді сказав батькам. Мама Віри заплакала і сказала:
– А я завжди була впевнена, що лікарі помиляються. То була помилка! Вітаю тебе, Денисе, і дякую за внука!
Батьки Дениса ж сприйняли все інакше. Якщо батько був радий і підтримував сина, то мати не повірила.
– Нагуляла твоя дружина дитину, а ти й радієш! – відповіла вона синові, коли той радісний розповів про народження дитини. – Чому тут радіти, розбиратися треба від кого. Треба зробити тест.
– Мамо, ну що ти таке говориш?! Я вірю своїй дружині, як собі! – заступався він за Віру.
Але мати таи розбурхала його душу…
Денис був на роботі, коли свекруха стукала у двері до Віри і галасувала:
– Відчиняй! – Віра здивовано відчинила двері.
Свекруха влетіла в квартиру:
– Геть звідси, зі своїм цим… Тільки посмій наблизитись до мого сина, зрадниця, йди до свого коханця, від якого народила.
Віра не сказала ані слова. Вона дуже образилася, а свекруха гримнула дверима й пішла.
Увечері Денис вмовляв дружину пробачити його матір.
– Я зроблю тест, – сказала Віра. – І нехай буде соромно твоїй матері, а заразом і тобі, бо я відчуваю, що ти теж не впевнений у мені. Невже ти сам не розумієш, що я не могла зрадити тобі, що це твій син?!
Денис мовчав, а дружина розуміла, що він не довіряє їй до кінця. Їй було дуже прикро, вона вже думала зібратися і поїхати до матері.
Тест показав, що Арсеній – рідний син Дениса.
Денис довго дивився на ці заповітні цифри, а сльози текли з його очей.
Віра його таким ніколи не бачила. Він був сумний, але очі так і сяяли.
– Вибач мені, рідненька ти моя! Тепер я розумію, це була помилка, таке буває, лікарі теж помиляються. Господи, добре, що все це закінчилося. Ти мене зробила найщасливішою людиною у всьому світі. Пробач Віро… І ти, мій синочку!
Не стала ображатися Віра на чоловіка. Він був не винен.
Лікарі переконали його в тому, що дітей він не міг мати, але природа бере своє…
Наступного дня приїхали батьки Дениса із подарунками. Дід був щасливий, він і не сумнівався, а от бабуся була вражена і почувалася ніяково.
– Вибач, дочко… Пробач мені за мої слова… Я була дуже неправа. Перенервувала. Дайте мені потримати внука, я обіцяю, що все зроблю для того, щоб ти Віро, забула мою недовіру до тебе. Я розумію, як тебе образила…
Нарешті все стало на свої місця, а маленький Арсеній вже посміхався і щось лепетав.
Не знав він ще, скільки довелося пережити його мамі й татові, після того, як він з’явився на світ…