– Ні, так точно не повинно бути! – Валерій ходив з кута в куток і товкмачив одне й те саме. – Тобі просто необхідно порозумітися з моєю мамою.
Замість відповіді Валентина закотила очі. Їй не хотілося знову повторювати чоловікові про те, що миру між нею та його мамою ніколи не буде.
– Я знаю, що ти намагалася, але, може, варто все-таки ще раз спробувати знайти до неї підхід? Ти ж повинна розуміти, що те, як вона поводиться, це лише материнська ревнощі, – чоловік з надією подивився на Валентину.
– Коли ти зрозумієш, що всі мої спроби не дають жодного результату? При знайомстві вона вказала мені на двері, на весіллі облила мене з ніг до голови ігристим. Чекатимемо, поки вона ще щось вчудить? – роздратовано сказала дівчина. – Ну, не виходить у нас ніяк.
– Я ж спілкуюся з твоєю мамою, хоч мені не все в ній подобається, – докірливо відповів Валерій.
– Не пам’ятаю, щоб вона робила чи говорила про тебе якісь погані речі, – пирхнула у відповідь дружина.
– Розумієш, ви обидві для мене цінні, тому маєте подружитися, – стояв на своєму чоловік.
Валентина знову спробувала пояснити чоловікові, що примирити їх не буде ніякого користі, але він продовжував наполягати на своєму.
– Чому ти не адресуєш ці слова Ользі Борисівні?! – обурилася дівчина. – Усі три роки, що ми одружені, вона не вважає мене твоєю дружиною. Чого тільки варті її слова про те, що пустить матір тебе, коли ти зі мною розлучишся?!
– Ну пускає ж все одно. Ти ж знаєш, що вона в запалі може що завгодно сказати, – ніяково посміхнувся Валерій. – Валю, я не можу вибирати когось одного з вас. Напевно, нам варто тимчасово пожити окремо…
Того ж вечора чоловік зібрав речі і поїхав на орендоване житло. Сказати, що свекруха Валентини зраділа цій новині, нічого не сказати.
Несподівано для невістки вона не лише видалила її зі всіх своїх соцімереж, а й навіть внесла до чорного списку.
Проте раділа Ольга Борисівна недовго. Син, пожив кілька тижнів окремо від дружини, знову відчув до неї любов, почуття і вирішив повернутися.
Жінка була не в курсі цього і, бачачи його з букетом квітів, за своєю недалекоглядністю подумала, що син знайшов собі дівчину і ніколи не повернеться до Валентини.
Заради того, щоб позловтішатися, свекруха навіть забрала невістку з чорного списку.
– Ну що?! Догралася?! Втратила мого синочка? – написала Ольга Борисівна і вислала Валі фото шикарного букету квітів у руках сина.
Дівчина у відповідь теж надіслала їй фотографію.
Ольга Борисівна відкрила фото й побіліла від побаченого.
Це було фото цього ж букета, але вже у квартирі невістки!
Свекруха відреагувала на неї блискавично: видалила фото і знову заблокувала невістку.
Рівно через п’ять хвилин вона зателефонувала Валерію і з відчаєм вигукнула в слухавку:
– Як ти міг мене так підставити?! Я думала, що ти квіти іншій дівчині несеш, а ти Вальці їх потягнув!
– Мамо, досить…
– Не закривай мені рота, чуєш?! Не смій! – свекруха була сама не своя від злості. – Син називається!
Валерій слухав матір і дивився на засмучену дружину, яка сиділа на дивані і чула кожне слово Ольги Борисівни.
Він подумав про те, що Валентина має рацію і йому більше не варто наполягати на тому, щоб жінки дружили.
В іншому випадку йому доведеться рано чи пізно обов’язково зробити вибір, і до цього рішення чоловіка підштовхне мати.
У тому, що він має рацію, Валерій переконався через годину, коли Ольга Борисівна знову йому зателефонувала.
– Ти знаєш, що твоя дружина бажає мені всього найгіршого? – рішуче сказала жінка.
– Чому ти так вирішила? – зітхнув чоловік, якому маячня матері починала набридати.
– Я щойно дзвонила ворожці. Вона сказала, що Валька ставить мені в церкві свічки за упокій! Як тобі це, га?! – сказала Ольга Борисівна, яка була впевнена, що пред’явила синові залізні аргументи.
Дівчина ледь втрималася від сміху після того, як почула слова свекрухи.
Валерій змінився на обличчі. Йому стало ніяково і прикро за ті слова, які звучали з вуст матері.
Натомість чоловік остаточно вирішив, що більше ніколи не проситиме Валентину подружитися з Ольгою Борисівною.
Зрозумівши, що її слова не принесли жодного успіху, свекруха знову вирішила додати у всіх соціальних мережах ненависну невістку, але та не відповіла їй взаємністю.
Сюрпризом для жінки стала вагітність Валентини. Як тільки дівчина народила, свекруха почала засипати її повідомленнями, які вона успішно ігнорувала.
Проте Ольга Борисівна як із ланцюга зірвалася, намагаючись вийти на зв’язок із невісткою.
Вона навіть почала дзвонити Валерію і вимагати від нього поговорити з дружиною щодо ставлення до неї.
– Ти маєш щось зробити! – казала в сльозах мати. – Вона мене відкрито ігнорує!
– Пам’ятається, ти якраз цього й прагнула, – незворушно відповів Валерій. – Ти досягла свого, тому радій.
– Поговори з нею! Я все таки твоя мати! – сердилась на сина Ольга Борисівна. – Вона має йти мені назустріч! Навіть у соціальних мережах мене не хоче додавати! Фіфа якась…
– Мамо, хіба тобі потрібна дружба з Валею? Стільки років ти її ні у що не ставила, а тут раптом згадала, що вона моя дружина?
– Нічого такого ніколи не було, – щиро обурилася жінка, яка не бачила нічого поганого в тому, що робила раніше, точніше вона воліла не згадувати про це.
– Пізно, мамо! – холодно сказав Валерій. – Я не збираюся змушувати свою дружину спілкуватися з тобою. Колись я так робив, але ти не йшла назустріч. Тепер я ані слова не скажу їй із цього приводу, бо вона не зобов’язана контактувати з тобою. Хочеш побачити онука, підросте, до тебе з ним приїжджатиму. На цьому все!
Ольга Борисівна притихла на кілька тижнів, а потім знову завела свою шарманку, намагаючись змусити сина вплинути на Валентину.
Проте всі спроби жінки змусити сина виконувати те, що вона хоче, виявилися марними.
Валерій стояв на своєму і просто ставив матір на місце. Ольга Борисівна навіть спробувала викликати жалість до себе за допомогою сліз.
Але, на жаль, всі її потуги виявилися безрезультатними. Син не пішов на повідку в матері, і невдовзі вона відступила.
Він так і не зрозумів, навіщо Ользі Борисівні була потрібна дружба з Валентиною, бо жінка просто втратила інтерес до невістки й онука…