Коли Валя зайшла в кабінет, де подають заяву на розлучення, там були одразу три жінки.
– Кому подавати заяву? – запитала вона діловито.
– Яку заяву? – запитали жінки майже водночас.
– На розлучення.
– Давайте мені, – сказала одна з жінок. – А де ваш чоловік? У коридорі? Покличте його сюди.
– Мій чоловік зараз в іншому місті.
– Як це? – працівниця насупилася. – Без чоловіка не можна.
– Але у мене ж є згода чоловіка на розлучення, підписана його рукою, – пояснила Валя. – Вона засвідчена нотаріусом. Нам сказали, що так можна розлучитись.
– Хто вам це сказав? – продовжила наполягати працівниця. – І якщо ваш чоловік згоден, він що, не міг приїхати і разом з вами прийти сюди?
– Не міг. Він дуже зайнятий. Він у мене бізнесмен. У нього в іншому місті зараз багато справ. Він мені так по телефону сказав…
– Він бізнесмен? – працівниця раптом застигла, задумалась, а потім запитала ще: – Успішний, хоч?
– Ну, наче так…
– Тоді, чому ви з ним розлучаєтесь? – посміхнулася працівниця. – Чому ви з ним не живете? Поїхали б до нього і жили б. Якщо він у вас успішний бізнесмен.
– Ні! Я не хочу там жити! І до того ж, я чоловіка, здається, розлюбила. Ми вже рік живемо окремо, і я…
– Закрутили тут з іншим чоловіком?
– Чому ж одразу – закрутила?.. – Валя зробила ображене обличчя. – Просто я відчула, що мої почуття охололи.
– А його почуття до вас? Теж охололи?
– Не знаю, – знизала вона плечима. – Але коли я сказала, що подам на розлучення, він сказав – добре…
– Дивно… – жінка знизала плечима і посміхнулася. – Чоловік, хоч симпатичний у вас?
– Ну, наче так…
– Ану-но, покажіть фотографію.
– Навіщо? – здивувалася Валя, не розуміючи, що відбувається.
– Просто цікаво… Вам, що, шкода фото показати?
Валя знову невпевнено знизала плечима, знайшла в сумочці свій мобільний телефон, відкрила в ньому потрібну фотографію і показала її працівниці.
– Нічого собі! – сказала захоплено та. – Дівчата, гляньте-но сюди… Це ж майже артист! Який гарненький!
Дві інші працівниці одразу почали витріщатися в мобільник Валі і цокати язиками.
– Скільки йому років? – діловито запитала одна з них, літнього віку, у червоному костюмі.
– Сорок років, – насторожилася Валя.
– Сорок років… – повторила жінка. – А ось моїй дочці він якраз підходить за віком. А ви мені можете це фото надіслати на мій мобільний? Будь ласка.
– Навіщо вам? – запереживала Валя.
– Я її дочці перешлю. Такі чоловіки, як ваш чоловік, не повинні залишатися без нагляду. Якщо вам він тепер не потрібен, то дуже може стати в нагоді для інших жінок.
– Але я ж сказала – він живе в іншому місті!
– Господи, то й що?! – усміхнулася жінка в червоному. – За таким красенем можна й на край світу поїхати.
– А він у вас в якому місті зараз? – запитала вже інша жінка, молода і струнка.
Валя назвала місто.
– Чудове місто, – посміхнулася та жінка. – Я там була. У родичів. Мені дуже сподобалося.
– Та ну… – скривилася Валя. – Село…
– А от я якраз хочу в такому місті жити! І там, до речі, в нашу організацію можна влаштуватися працювати без проблем. Мені родичі про це казали, коли вмовляли мене залишитися там. Ви мені, теж, фото скиньте, будь ласка. Якщо не шкода.
– Агов, припиніть! – раптом вигукнула працівниця, яка тримала в руках заяву Валі. – Ця дівчина, взагалі-то, прийшла до мене. Значить, я і буду її колишнього чоловіка в надійні руки прилаштовувати. Так що, не хвилюйтеся, – звернулася вона до Валі. – Ви на мій телефон це фото надішліть, і я вас дуже швидко з чоловіком розлучу. Без всяких затримок. Зараз я вам номер телефону продиктую. Ви готові?
– Почекайте? Куди це ви мого чоловіка влаштовувати зібралися? – запереживала Валя.
– По-перше, вже не чоловіка, а колишнього чоловіка. А по-друге, у мене, знаєте, скільки знайомих жінок, які хочуть заміж за бізнесмена.
– Але він же ж далеко живе!
– За чоловіком можна й на Місяць полетіти, якщо що. І взагалі, у мене подруги не такі вибагливі, як ви.
– Марійко, у мене ж дочка одна! Віддай його мені! – раптом сказала жінка в червоному.
– При чому тут твоя дочка! У мене самого чоловіка немає! І цей бізнесмен мені дуже сподобався! – почала просити й струнка. – Дівчино, давайте, швидше відправляйте фотку Марійці, а вона нам перешле. Ми тут самі домовимось і розберемося! Без вас! А потім, залиште заяву і можете спокійно йти.
– Ну, вже ні! – Валя забрала заяву з рук працівниці. – Дякую! Ви думаєте, я вам чоловіка свого залишу? Мій чоловік ще мені знадобиться!
Валя вийшла з кабінету і в коридорі швидко набрала номер чоловіка. Він взяв слухавку майже миттєво:
– Валя?.. Привіт…
– Микольцю! Привіт! – радісно відповіла та. – Можна я до тебе приїду?
– Звісно! – вигукнув він радісно і одразу почав здивовано питати: – Ти, мабуть, хочеш, щоб нас з тобою тут розлучили, так?
– Я питаю, можна, я до тебе назавжди приїду!
– Назавжди? – він радісно засміявся. – Сьогодні? Чи завтра? Приїжджай! Тільки скажи, коли тебе зустріти? На якому поїзді ти їдеш? Ну, кажи ж!
– Я ще квиток не купила, – збентежилася вона.
– Ти що, пожартувала? – його голос знову став серйозним.
– Ні! – твердо сказала Валя. – Просто мені ж треба спочатку звільнитися з роботи. І потім я одразу приїду! Одразу…
