Вадим прокинувся, і перше, що побачив – Олену, яка стояла поряд з ліжком. У руках у неї була таця, на якій стояла чашка кави, а на тарілочках лежали акуратно нарізані сир із ковбасою.
– Доброго ранку, любий, – з усмішкою сказала вона.
– Це що, мені? – протираючи очі, спитав Вадим.
– Звичайно, все тільки для тебе! – відповіла дівчина.
Через двадцять хвилин на кухні Вадима чекав накритий стіл.
Ідучи на роботу, Олена поцілувала його.
– Не забудь, у тебе сьогодні зустріч із друзями в гаражі, – нагадала вона.
– І що, можна затриматися? – здивувався той.
– Звичайно, любий, затримуйся, а я чекатиму на тебе, – відповіла Олена.
Увечері, прийшовши з гаража, Вадим подумав, що… Помилився дверима!
Перед ним стояла дівчина, наче з обкладинки журналу!
Олена була у вечірній сукні з відкритою спиною, волосся розпущене, очі інтригуюче нафарбовані.
– Яка ти надзвичайно гарна! – тільки й встиг сказати Вадим, від якого чувся запах пінного.
На столі була святкова вечеря, Олена запалила свічки, сіла навпроти і, загадково посміхнувшись, торкнулася рукою його руки.
– Що, і голова не турбує? І ти не втомилась на роботі? – запитав Вадим.
– Я цілком здорова і сповнена сил, – відповіла Олена. – Вона витончено взяла виноградинку і піднесла її до губ Вадима.
– Класно! – сказав Вадим, повільно пережовуючи. – Яке класне життя!
Наступного дня він зустрів давнього друга.
– Ну, як живеш? – запитав той.
Вадим розплився в задоволеній посмішці:
– Життя у мене класне! Будь-хто про таке життя мріє.
Ближче до вихідного, Олена нагадала Вадиму:
– Не забудь, ти в суботу збирався на риболовлю.
– Ти відпускаєш мене, чи що?
– А чому ж ні? З’їзди з друзями, відпочинь, – сказала Олена, даючи Вадиму махровий халат.
У п’ятницю вона допомогла йому зібрати рюкзак, поклавши в нього продукти і пиріжки в дорогу.
Вадим дивився, як заворожений:
– Ти не проти риболовлі?
– Не проти, я тільки «за».
– А якщо я без риби приїду?
– Нічого страшного, я куплю рибу в магазині і посмажу, – незворушно відповіла вона.
Вадим підійшов до Олени:
– Я ж не сплю?
– Любий, це не сон.
Вадим поїхав на риболовлю і похвалився друзям, яке в нього класне життя настало.
Повернувшись, кинув брудний рюкзак на підлогу. Втомлений, пішов у ванну. Олена спокійно розібрала рюкзак, потім почала прати брудний одяг Вадима. Вийшовши з ванної, він побачив на столі смажену рибу й салатики.
– Нормально, – подумав він. – От як треба мужика зустрічати з риболовлі.
На другий день Вадим прокинувся, і ще, не відкривши очі, вже приготувався побачити поряд з ліжком Олену з філіжанкою кави. Він ліниво потягнувся, розплющив очі, повернув голову і… Нікого поряд не побачив.
Вадим підвівся, вийшов зі спальні, стіл на кухні був порожнім – сніданку немає. Біля дверей стояла його валіза. Олена вийшла з ванної:
– Ти ще не одягнений? Поспішай, мені на роботу пора.
– А ти чого раптом мою валізу до дверей поставила?
– Все, любий, скінчилося твоє класне життя, до побачення.
– Стривай, – взяв її за руку Вадим. – Ми ж домовлялися, що якщо протягом тижня мені все сподобається, то я залишаюся. Все було класно, мене все влаштовує, тож житимемо разом.
– То виходить, я пройшла твій іспит на “ідеальну дружину”?
– Звісно, ще й як пройшла! Ми просто створені один для одного!
– Ти знаєш, я точно не для тебе створена. Ти мене тестував, але я тебе теж тестувала. І не пройшов ти цей тест. Класно – це коли двом класно. А в цьому випадку чудове життя було тільки в тебе.
– Стривай, я ж квіти тобі даруватиму, подарунки, на руках носитиму… Хочеш, від риболовлі відмовлюся?
– Пізно, любий, треба було раніше. Валізу не забудь.
– Хоч би сніданком нагодувала наостанок…
– У їдальні поїси, – сказала на прощання Олена і закрила двері перед самим носом Вадима…