Володя був мрійником. Або просто лінивою людиною, яка мріє, що багатство саме впаде до нього в руки.
– Ось уяви, – казав він своїй дружині, – якби ти знайшла скарб, щоб ти насамперед купила?
– Нічого, бо скарб довелося б віддати. Залишати собі – незаконно, – відповідала Іра, яка, на відміну від свого чоловіка, була досить прагматичною.
– Ну не скарб, – цокав він язиком, – а спадщину, наприклад, отримала.
– Від кого, Володю?
– Від когось. Раптом є багата тітка, яка захоче тобі все залишити. Це просто фантазія. Ну що б ти купила?
Іра замислилась.
– Насамперед, іпотеку виплатила б. Щоб не діставала нас. Потім роздала б усі борги, зробила ремонт у квартирі. Відклала гроші на навчання Сашка, а решту поклала б у банк під відсотки або ж купила б квартиру і здавала. Щоб забезпечити собі хороше майбутнє у старості.
– Фу, так нудно, – скривився Вовлодя. – Взагалі не факт, що ми до старості доживемо. Відсоток з іпотеки у нас невеликий, можна і платити. Сашку вчитися добре треба, щоби на бюджет вступити. Якщо не вступить, то нехай іде до коледжу.
– Як у тебе все просто, – хмикнула Іра.
– Звісно. Я на ці гроші просто в моменті зробив би себе щасливим. Вирушив у подорож, купив би дорогу машину, звільнився б із роботи! Зайнявся б тим, що мені подобалося.
– І чим же? – з насмішкою запитала дружина.
– Ну, я поки не придумав … – але, зустрівшись поглядом з дружиною, Володя вирішив реабілітуватися, – Та й що думати? Якщо мені все одно доводиться працювати! А якби не треба було, то точно з’явилося б хобі.
Під словом «працювати» Володя мав на увазі роботу в офісі п’ять днів на тиждень. І більшу частину часу він чаї ганяє чи базікає з колегами.
Звичайно, Ірині хотілося б, щоб її чоловік був цілеспрямованішим. Щоб не лежав на дивані, мріючи отримати багато грошей просто так, а працював, старався, прагнув чогось.
Але Володя так не вмів. Якщо раптом з’являлися якісь вільні гроші, він їх витрачав, не думаючи про майбутнє. Наприклад, перед новим роком йому дали премію, вперше у житті! І що він зробив? Роздав борги? Купив подарунки? Вклав їх у щось? Ні, він купив собі новий дорогий телефон.
Ох, як тоді Іра сварилася! Але Володя стверджував, що він повинен хоч іноді радувати себе.
Але Іра любила чоловіка. Точніше вона звикла думати, що любить його.
Одружилися вони зовсім молодими. Та й причина такого поспішного укладення шлюбу була абсолютно стандартною: Іра завагітніла. Можливо, якби не ця вагітність, до ЗАГСу вони б і не дійшли. Але так сталося.
Сашку було вже дванадцять, власне, майже стільки вони й одружені. Та й Володя не найгірший чоловік та батько. Середньостатистичний. Отримує середньо, з дитиною займається теж зрідка, дружину балує у свята. Ну, якщо слово «балує» застосовується до однієї троянди і яєчні, що підгоріла, на сніданок.
Але Іра й не скаржилася. Який не який, але все ж таки чоловік. Не зраджує, не обманює, не гульбанить. Отже, цілком нормальне життя. Багато хто так живе, і нічого.
Іра й забула вже про ту розмову про великі гроші. На відміну від чоловіка, вона чудово розуміла, що так буває лише у казці. А якщо хочеться жити краще, треба працювати.
Наближався Ірин день народження. Вона вирішила відзначити його вдома суто по-сімейному. Та й на більше і грошей не було.
На роботі її, звісно, теж привітали. Подарували якийсь подарунок, але Іра вирішила, що подивиться пізніше, що в ньому. Не до цього було. Потрібно було після роботи ще до магазину забігти, щоби встигнути все купити. А завтра вранці вставати біля плити.
Власне, примчавши додому, Іра поставила подарунковий пакет у кімнаті, вирішивши, що відкриє потім. А сама почала готуватися до свята.
Володя більше мішав, ніж допомагав. У результаті Іра сказала, що все зробить сама, а Володю лише сміття попросила викинути.
Увечері підійшли гості. Подарували різні подарунки, хтось квіти навіть приніс. Володя не зраджував собі: подарував дружині одну троянду, вирішивши, що цього вистачить для того, щоб показати, що вона її любить. А ось подарунка не було.
– Грошей зараз немає. Давай із наступної зарплати сходимо до магазину, і ти собі щось вибереш.
Іра лише зітхнула. Все як завжди.
– Гаразд, – розвела вона руками.
Загалом день народження відзначили добре. Гості розійшлися пізно, Іра відразу пішла мити посуд. Володя сказав, що дуже втомився, і одразу завалився спати.
Прибравши у квартирі, Іра вирішила приєднатися до свого чоловіка. Але чомусь було сумно, хоч, здавалося б, день народження – веселе свято. Хоча, може, після тридцяти він вже й не повинен приносити якусь радість?
Щоб підняти собі настрій, Іра вирішила розпакувати подарунки. Сестра подарувала сертифікат у магазин косметики, що дуже до речі. Мама дала грошей. Батьки Володі купили набір каструль, але Іра сама казала, що вони потрібні. Бо старі зовсім страшні.
Коли з подарунками було покінчено, Іра згадала про пакет із роботи. Вона забрала його зі спальні і теж почала розпаковувати. Усередині виявилася смачна кава, коробка цукерок, якийсь рушник. Загалом досить стандартно. І раптом вона побачила ще щось.
Іра дістала якийсь папірець і розсміялася. Лотерейний білет! Мабуть, у них на роботі теж є такі мрійники, як і її чоловік.
Але оскільки спати особливо вже й не хотілося, Іра все ж таки вирішила стерти захисний шар. Під ним були якісь цифри. Як виявилось, потрібно на сайті подивитися, що вона виграла.
Іра зайшла на сайт і навіть зрозуміла, що відчуває якесь передчуття. Зрозуміло, що вона нічого не виграє, але все це підняло їй настрій.
Іра ввела цифри, сайт почав вантажитися. Вона позіхнула, розуміючи, що все ж таки час спати, та так і застигла з відкритим ротом.
– Не може бути… – прошепотіла Іра.
Її виграш становив мільйон.
Вона була впевнена, що це якийсь розіграш. Зараз проситимуть грошей за те, щоб отримати виграш.
Але почитавши в інтернеті, зрозуміла, що контора нормальна.
Звичайно, Іра розуміла, що вже не засне. Замість того, щоб приєднатися до чоловіка, вона розбудила його.
– Що таке? – Сонно запитав Володя.
– Володя, я, здається, мільйон виграла…
– Що?!
Вони вдвох все перевірили ще раз, але виходило, що так воно і є.
– Ми багаті! – Усміхнувся Володя. – Уявляєш, що ми можемо зробити?!
– Уявляю. Закриємо іпотеку, зробимо ремонт… Відкладемо гроші синові на навчання. Володя, ми виберемося з цієї ями!
Володя насупився.
– Чекай, та навіщо все це? Давай купимо машину із салону, з’їздимо кудись відпочити. Я завжди мріяв побувати на Балі!
– Ну, якщо грошей вистачить. Потрібно ще в банк покласти…
Володя відмовляв дружину. Казав, що все це неправильно, що жити треба тут і зараз. Якби його воля, то вже завтра всіх цих грошей не було б.
Але Іра була іншою. І білет був її.
Щоправда, щоб здобути виграш, треба було їхати до контори у сусіднє місто. І перед тим, як лягти спати, Іра сказала, що вона все вирішила. І що то її гроші. А завтра вона вирушить за виграшем і вони нарешті зможуть почати нормально жити.
Іра заснула, хоч думала, що не зможе. А прокинулася від того, що її ніби хтось штовхнув. Вона сама не зрозуміла, звідки взялася якась тривога. Але своєму чуттю Іра довіряла, тому вирішила встати. Тим більше, Володі поряд не було.
Свого чоловіка вона застала у дверях. Він кудись збирався.
– Ти куди? – Запитала вона.
Очі у Володі забігали, він почав щось вигадувати. І тоді Іра кинулася до кімнати. Так і є, білет зник.
– Швидко поверни квиток, – промовила вона.
– Ірино… Ти не розумієш, що ти все хочеш зіпсувати! Це ж я мріяв про багатство! То давай побудемо багатими хоч трохи! Поживемо на максимум!
– Це мій квиток, віддай його мені! – повторила Іра.
Володя не відступав. І тільки коли дружина сказала, що викличе патрульних, він простяг їй квиток.
Так, Володя хотів поїхати та сказати, що це він виграв. А потім витратити гроші так, як йому заманеться. Він навіть не думав про наслідки, адже мрії про гарне життя переважили все.
А ось у Іри розплющились очі на чоловіка. Начхати, що він не думає про майбутнє, з цим можна жити. Але те, що він забрав її подарунок, що хотів її зрадити, Іра ніяк приймати не хотіла.
Вона думала кілька днів, перш ніж зважилася на цей крок. Вона дізналася у юристів, що виграш ділитися не буде, тому що це її подарунок і довести це дуже просто.
Володя навіть і не думав, що Іра захоче розлучитися. Він вирішив, що вона трохи поображається, та простить його. А потім уже, може, він вмовить її витратити гроші на щось варте.
Щоправда, іпотеку Іра закривати не стала. Не буде вона полегшувати життя, нехай платить. Натомість купила іншу квартиру, куди й переїхала із сином. А Володі запропонувала залишитись у тій, але тільки іпотека буде на ньому, а квартира потім у спадок перейде синові. Діватися йому не було куди, і він погодився.
Звісно, гроші дуже допомогли Ірі. Вона знала, що син зможе здобути вищу освіту, що вона не залишиться ні з чим.
Щоправда, ці ж гроші розплющили їй очі на її сімейне життя. І так, так краще просто сумно трохи. І ще нескоро Іра зважиться на нові стосунки. Адже тепер важко почати комусь довіряти.