Іра познайомилася з Андрієм тринадцять років тому у ресторані, де працювала офіціанткою.
Молодик сидів за столиком у компанії друзів. Він здався Ірині дуже скромним, але при цьому впевненим.
До півночі весела компанія збиралася йти, залишивши Ірині хороші чайові.
У цей момент молодик нахилився до Ірини і пошепки сказав:
– Можна я проведу вас додому? Коли закінчується ваша зміна?
– Ні, даруйте, я звикла сама добиратися до дому.
Хлопець з усмішкою попрощався, але коли за сорок хвилин Іра вийшла з ресторану, то побачила, що недавній клієнт на неї чекає.
Ось так випадкова зустріч стала початком легкого та невимушеного роману, який переріс у міцний шлюб.
Андрій як виявилося був з хорошої родини, яка прийняла Іру як рідну. Сама Іра про таких батьків могла тільки мріяти: її батьки розлучилися, коли їй було тринадцять років.
Тато поїхав з міста і одружився вдруге. Мама так з жалю до себе почала гульбанити. Іра була віддана сама собі, нею ніхто не займався.
Після закінчення дев’ятого класу вона вступила до місцевого технікуму. Закінчила і влаштувалася офіціанткою.
Після весілля з Андрієм життя її кардинально змінилося.
Незважаючи на молодість (йому було двадцять шість), чоловік працював у престижній фірмі і був на хорошому рахунку у керівництва.
Він оплатив Ірині навчальні курси підвищення кваліфікації та влаштував у фірму, де працював сам.
– Андрійку, мені так подобається тут працювати, – сказала Іра, сідаючи в машину після робочого дня. – Усі такі чуйні, ввічливі… Не те що в ресторані.
Андрій ніжно погладив дружини по спині.
– Я радий, що тобі подобається. Ну, що поїхали в магазин? Ти обіцяла мені смачну вечерю.
– Навіть не сумнівайся! Найсмачніша паста з креветками буде на столі вже за дві години.
Вони розуміли один одного буквально з півслова, наче були знайомі все життя. Єдине, що затьмарювало життя молодої сім’ї – це відсутність дітей. Лікарі говорили, що це лотерея, просто не пощастило.
Але Андрій з Ірою не опустили руки. Почали робити процедури, дотримуватися рекомендацій лікарів. І через три роки народився довгоочікуваний син Іванко, а ще через три – дочка Марійка.
Андрій був чудовим батьком і чоловіком. Він убезпечив дружину від усіх матеріальних проблем. Після народження дітей вона більше не повернулася на роботу, і весь час присвячувала вихованню сина та доньки…
…– Андрійку, може мені повернутися на роботу? Іванко та Марійка в дитячому садку, а я вдома цілими днями сиджу.
Андрій здивовано подивився на дружину.
– Іринко, що ти вигадуєш? Ти й справді хочеш гарувати на роботі, а потім сидіти вдома з дітьми? А коли діти в школу підуть, то почнуться уроки, гуртки… Мені здається, ти маєш залишатися просто хорошою мамою і дружиною, хіба ні?
Він підійшов і ніжно поцілував Іру.
– Може ти й правий, – зітхнула вона з усмішкою.
– Я однозначно правий. Ну якщо ми вирішили це питання, то можемо поїхати погуляти з дітьми в парк…
…З тієї розмови минуло п’ять років. Іванко та Марійка навчалися в школі, а Ірина займалася побутом, «робила затишок».
Не можна сказати, що вона сумувала. Чотири роки тому Іра отримала права, а Андрій купив дружині автомобіль.
Кожен день Ірини був розписаний похвилинно і пов’язаний зі справами чоловіка й дітей. Тому, коли їй зателефонувала двоюрідна сестра Ганна і сказала, що хоче приїхати в гості, Іра дуже зраділа.
Ганна була, мабуть, єдиною рідною людиною, з ким Іра підтримувала хороші стосунки.
– Ганнусю, як я рада тебе бачити, – вигукнула Іра, обіймаючи сестру на вокзалі. – Скільки років ми не бачилися?
Ганна скривилася.
– Так, люба моя сестро… Ці роки не пішли тобі на користь. Ти поповніла, як я подивлюся.
Іра опустила очі.
– Двоє дітей фігуру зазвичай не покращують. Але Андрій каже, що йому дуже подобаються мої форми.
– Ну коли Андрій каже, то не смію оскаржувати цей факт, – Ганна підморгнула. – Забирай мене швидше від цього поїзда. Добу слухала стукіт коліс. Хочу в душ і смачну каву.
Приїхавши додому, Ганна зізналася, що її чоловік захотів розлучення – знайшов собі молоденьку.
– Ти уявляєш, мій колишній чоловік ще й жадібним виявився! – зі сльозами в голосі сказала Ганна. – Виставив мене за двері з двома валізами. Не знаю, що мене тепер робити? Де жити, як жити? Звичайно, у мене є гроші на перший час… Але ж і вони скоро закінчаться.
Іра зі співчуттям подивилася на сестру.
– Хочеш, я попрошу Андрія влаштувати тебе у фірму? Там гідна зарплатня.
Ганна радісно закивала. Увечері Ірина поклала спати дітей і постелила сестрі у вітальні. Потім розповіла про проблеми Ганни чоловікові і попросила допомоги.
– У принципі нічого складного немає. Вона має вищу освіту, тому проблем бути не повинно. Завтра поговорю у відділі кадрів.
– Дякую, любий, – Іра з ніжністю подивилася на чоловіка. – Навіть не сумнівалася, що ти можеш вирішити будь-яку проблему.
…З тієї розмови минуло пів року. Ганна працювала на фірмі разом з Андрієм і винаймала квартиру, але часто гостювала в Іри.
– Не розумію, що не так із нинішніми мужиками, – скаржилася Ганна, сидячи на кухні сестри. – Ось я, наприклад: розумна, вродлива, з гарною фігурою. Але знайти чоловіка не можу.
Ірина не стрималася і хихикнула.
– Ганнусю, ну ти даєш! Ще року не минуло з твого розлучення, а вже переживаєш і мрієш знову опинитись у РАЦСі.
Ганна з подивом глянула на сестру.
– Звісно, мрію. Я створена для кохання, а не для самотності. І взагалі, тобі легко говорити – у тебе є Андрій. Був би поряд зі мною такий чоловік, я була б на сьомому небі від щастя.
– Ти маєш рацію, Ганнусю. Але я впевнена, що ти теж незабаром зустрінеш чоловіка своєї мрії.
Життя йшло своєю чергою. В останні кілька місяців Андрій почав пропадати на роботі цілими днями, включаючи вихідні та свята. Фірма реалізовувала великий проєкт, за виконання якого відповідав Андрій.
Іра намагалася з розумінням ставитися до цього, адже він заробляв та утримував усю родину. Але бути вдома однієї з дітьми день у день було сумно.
– Андрія постійно немає вдома, – бідкалася Ірина сестрі. – З одного боку, я розумію, що він усе робить для нас. З іншого боку, ми незабаром забудемо, як він виглядає.
– Я, звичайно, не хочу лізти до твоєї родини зі своїми коментарями… Але я помітила, що твій чоловік останнім часом дивно поводиться.
Ірина запитально зиркнула на сестру, а та продовжила:
– Постійно з кимось розмовляє по телефону. А іноді їде з офісу в розпал робочого дня і з’являється тільки за кілька годин.
– Ну, це нормально. Це дуже важливий проєкт для подальшої кар’єри. Андрій хоче, щоб усе було бездоганно.
Ганна знизала плечима:
– Ну що ж… Тобі видніше.
Сестра пішла, а в Іри залишився дуже неприємний осад після розмови.
У суботу у чоловіка був день народження. Андрій сказав, що хоче відзначити його з сім’єю на базі відпочинку, зізнався, що йому просто необхідно відволіктися від роботи хоча б на вихідні. Ірина була згодна на все, аби провести час разом.
Приїхавши на базу, вони вирішили, що Андрій прогуляється з дітьми лісом і подихає повітрям, а Іра поки що приготує щось перекусити.
Вона нарізала салат, як раптом почула дзвінок телефону. То був мобільний чоловіка, забутий на столі.
Дзвонили наполегливо. Втретє Іра взяла слухавку.
– Алло?
На тому кінці запала мовчанка. Через кілька секунд дзвінок відключився.
Іра розгублено стояла з телефоном в руці… І тут повернувся Андрій з дітьми.
– Чому ти стоїш з моїм телефоном? – здивувався він.
– Тут хтось дзвонив, але коли я взяла слухавку, то промовчали…
І тут з Андрієм сталося несподіване. Він просто вийшов із себе!
– Та як ти смієш брати мій телефон?! І тим більше відповідати! А якби це було по роботі? Не лізь у моє життя, я сам розберуся!
Він схопив телефон і вискочив надвір…
Іра вперше бачила, щоб Андрій так галасував. З очей мимоволі пішли сльози.
Але невдовзі Андрій повернувся і вибачився. Пояснив, що це був дзвінок від важливого партнера, який подумав, що помилився номером, бо почув жіночий голос.
Настрій був безповоротно зіпсований, але Іра зібрала всю волю і вирішила не псувати чоловікові день народження.
Вночі вона не зімкнула очей. Несподівано згадалися слова Ганни про дивну поведінку Андрія. Вперше за роки шлюбу Іра розуміла, що не довіряє коханій людині.
Але тоді вона навіть не знала, що це лише початок низки подій…
Через тиждень у гості зайшла сестра. Іра розповіла про те, що сталося.
– А я тебе попереджала, – сказала Ганна. – Ти ще не бачила представницю фірми-партнера, з ким Андрій займається спільним проєктом!
Це молода шикарна брюнетка, яка частенько навідується до кабінету твого чоловіка.
Вони довго там чимось займаються… Вже не знаю, чим.
Не здивуюсь, що це вона йому й дзвонила. І навряд чи з питань проєкту…
…Наступний місяць виявився найскладнішим для Іри. Вона знаходила дедалі нові докази, що в чоловіка з’явилася інша.
Він пропадав на роботі, додому приходив за північ, а рано-вранці їхав. Ганна теж періодично підкидала нові приводи для ревнощів своїми розповідями.
Іра вже не могла ні спати, ні їсти. За місяць схудла. Їй уже не компліменти робили, а казали, що вона перегинає.
І одного разу підозри остаточно підтвердились.
Перед пранням Іра подивилася кишені і знайшла у штанах чоловіка чек з ювелірної крамниці на кругленьку суму.
Наступні два дні минули, як у тумані.
Невідомо, чим усе це закінчилося б, якби не випадкова зустріч.
Несподівано на вулиці Іру гукнув знайомий жіночий голос.
Вона обернулася і побачила Карину, з якою вони разом працювали у фірмі і з того часу підтримували приятельські стосунки.
Але останнім часом рідко зідзвонювалися через взаємну зайнятість.
– Іринко, привіт! Сто років із тобою не бачились. У тебе все гаразд? Ти щось не дуже виглядаєш. Ти часом не заслабла?
Іра обійняла Карину і раптом зненацька розплакалася. Напевно, далася взнаки сильна нервова перенапруга останніх місяців. Вона розказала Карині все, що сталося.
Карина слухала Іру, і її очі округлювалися від подиву.
Як тільки розповідь була закінчена, колишня колега більше не могла стримуватись.
– Іринко, я не знаю, що в тебе за вінегрет у голові… Але такої нісенітниці я давно не чула.
Іра здивовано подивилася на неї заплаканими очима.
– Ірино, вислухай мене зараз дуже уважно. Андрій ― один із найпорядніших і найчесніших людей, яких я зустрічала у своєму житті. Один із керівників проєкту з боку партнера справді дуже приваблива жінка.
Ось тільки її чоловік – це директор фірми замовника, тож усі переговори вона веде разом із ним.
Ні про який зв’язок з Андрієм навіть мови бути не може!
Карина набрала в груди повітря і продовжила:
– А ось твоя сестра Ганна – ще та… Вибач, звісно, але це підла людина.
Ми всім відділом це давно зрозуміли.
Вона біля твого чоловіка крутила всім чим можна, і як тільки можна.
При цьому, нікого не соромлячись, поширювала плітки, що мріє забрати Андрія з родини.
Якось я чула, як твій чоловік різко зупинив Ганну і виставив з кабінету.
Після цього її перевели до іншого відділу.
– Як же ж так… – приголомшено прошепотіла Іра. – Ти нічого не плутаєш? Я ж їй вірила, як собі…
– Твоя сестра, мабуть, серйозно розізлилася, що з Андрієм нічого не вийшло, – продовжила Карина. – Тому й вирішила зробити все, щоб зруйнувати ваш шлюб. Ти розумна жінка, подумай добре. Зістав факти і зроби правильний висновок.
Іра задумалася, а потім міцно обійняла Карину:
– Дякую тобі велике. Якби я тебе не зустріла… Боюся подумати, яких би дурниць я наробила. Тепер розумію, що всю історію було притягнуто за вуха… А я мало не зруйнувала сім’ю.
– Ти пробач, що раніше тобі все не розповіла про Ганну! Просто не думала, що все зайшло так далеко, не хотіла тебе марно хвилювати…
…Іра прибігла додому, як на крилах. У її голові все нарешті стало на свої місця. Як вона могла засумніватись у коханому чоловікові, який ніколи не дав жодного приводу засумніватися у собі?!
Наступного ранку вона зателефонувала Ганні і покликала її до себе.
Під час розмови сестра кричала і намагалася виправдатись, але потім у всьому зізналася.
Однак заявила, що вона не вважає себе винною, адже заслуговує на щастя не менше, аніж сама Іра.
Це була остання розмова сестер.
Через три дні Ганна звільнилася за власним бажанням і поїхала назад у своє місто.
А Андрій завершив проєкт та отримав нове призначення.
Ірина вирішила не розповідати чоловікові про власну нерозумність та підлість сестри, адже все закінчилося добре.
А на річницю весілля чоловік подарував Ірині дорогі сережки, чек про купівлю яких вона тоді знайшла у його штанах…